Класифікація наукових видань

Серед наукових видань розрізняють дві групи:

1) науково-дослідні;

2) джерелознавчі.

До першої групи наукових видань належать:

- монографія (науково-книжкове видання повного дослідження однієї проблеми або теми, що належить одному чи кільком авторам);

- науковий реферат (автореферат) (наукове видання у вигляді брошури авторського реферату проведеного дослідження, яке подається на здобуття наукового ступеня, тобто коротке викладення автором змісту наукового дослідження)

- інформативний реферат - коротке письмове викладення однієї наукової праці, що стисло висвітлює її зміст. Він акцентує увагу на нових повідомленнях;

- препринт (наукове видання з матеріалами попереднього характеру, які публікуються до виходу у світ видання, в якому вони мають бути вміщені);

- тези доповідей, а також матеріали наукової конференції (неперіодичний збірник підсумків конференції, доповідей, рекомендацій та рішень);

- збірник наукових праць (збірник матеріалів досліджень, виконаних у наукових установах, навчальних закладах та наукових товариствах).

До другої групи наукових видань належать:

- джерелознавчі видання, або документальні наукові видання, які містять пам’ятки культури та історичні документи, що пройшли текстологічне опрацювання, мають коментарі, вступні статті, допоміжні покажчики та інші елементи науково-довідкового апарату видання.

За обсягом розрізняють два види наукових неперіодичних видань:

- книга (книжкове видання обсягом понад 48 сторінок);

- брошура (книжкове видання обсягом від 4 до 48 сторінок).

Статус наукового видання потребує суворого дотримання видавничого оформлення видання.

Звернемо увагу лише на основні.

Вихідні відомості – сукупність даних, які характеризують видання і призначені для його оформлення, бібліографічної обробки, статистичного обліку й інформування читача.

Елементами вихідних відомостей є:

- відомості про авторів або інших осіб, які брали участь у створенні видання; заголовок (назва) видання;

- надзаголовні дані;

- підзаголовні дані;

- нумерація;

- вихідні дані;

-шифр зберігання видання;

- індекс УДК;

- індекс ББК;

- авторський знак, макет анотованої каталожної картки;

- знак охорони авторського права;

- міжнародний стандартний номер ISBN;

- випускні дані.

Вихідні дані включають: місце випуску видання, назва видавництва або організації, що володіє правом видання, і рік випуску (як правило, наводять у нижній частині титульного аркуша).

У випускних даних зазначають: дату подання оригіналу на складання; дату підписання видання до друку; формат паперу і частку аркуша; вид і номер паперу; гарнітуру шрифту основного тексту; спосіб друку; обсяг видання в умовних друкованих аркушах, що приведені до формату паперового аркуша 60 х 90 см; обсяг видання в обліково-видавничих аркушах; номер замовлення поліграфічного підприємства; назву і повну поштову адресу видавництва і поліграфічного підприємства.

Випускні дані розміщують на останній сторінці видання або звороті титульного аркуша.

Науковий журнал – журнал, що містить статті та матеріали досліджень теоретичного або прикладного характеру, призначений переважно фахівцям певної галузі науки.

За цільовим призначенням наукові журнали поділяють на:

- науково-теоретичні,

- науково-практичні

- науково-методичні.

Особливе значення наукові журнали мають для здобувача наукового ступеня доктора чи кандидата наук. Вони мають відповідати певним вимогам.

1. Статті мають публікуватись у провідних наукових фахових журналах та інших періодичних наукових фахових виданнях. їх перелік затверджує ВАК України при дотриманні таких вимог:

• наявність у складі редакційної колегії не менше п'яти докторів наук з відповідної галузі науки, серед яких обов’язково мають бути штатні працівники наукової установи, організації чи вищого навчального закладу, що видає журнал (періодичні видання);

• журнали підписуються до друку виключно за рекомендацією вченої ради наукової установи (організації чи вищого навчального закладу), що його видає, про що зазначається у вихідних даних;

• тираж не менше ніж 100 примірників;

• повне дотримання вимог до редакційного оформлення періодичного видання згідно з державними стандартами України;

• наявність журналу (періодичного видання) у фондах бібліотек України, перелік яких затверджено ВАК України.

2. Публікація не більше однієї статті здобувача за темою дисертації в одному випуску (номері) журналу (або іншого друкованого видання).

3. Не зараховуються праці, в яких немає повного опису наукових результатів, що засвідчує їх достовірність, або в яких повторюються результати, опубліковані раніше в інших наукових працях, що входять до списку основних.

Певні труднощі у авторів виникають при визначенні обсягу праць, що зумовлено недостатнім знанням основних одиниць обчислення наукової інформації, поширюваних засобами друку.

До них належать:

- Авторський аркуш;

- Друкований аркуш;

- Обліково-видавничий аркуш.

Найбільш вживаним в практиці є авторський аркуш – це одиниця обсягу друкованого твору, що дорівнює 40.000 друкованих знаків (літери, цифри, розділові знаки, кожен пробіл між словами тощо), один авторський аркуш дорівнює 24 сторінкам машинописного тексту, надрукованого через 2 інтервали на стандартному аркуші формату А4.

Обсяг оригіналу в авторських аркушах можна приблизно визначити, розділивши загальну кількість сторінок машинописного тексту на 24.

У авторських аркушах визначається обсяг рукопису у видавничому договорі.

Обліково-видавничий аркуш – це одиниця обліку друкованого твору, що дорівнює, як авторський аркуш, 40 000 друкованих знаків прозового тексту, 700 рядкам віршованого тексту або 3000 см² рекламного ілюстрованого тексту.

В обліково-видавничих аркушах враховуються ті частини видання, які не є результатом авторської праці (видавнича анотація, зміст, вихідні відомості на обкладинці, справі, випускні дані, порядкові номери сторінок, редакційна передмова, рисунок та ін.).

Кожний науковець систематично веде облік власних публікацій у картотеці списку або комп'ютерному банку даних за схемою: назва праці; характер роботи; вихідні дані; обсяг в авторських аркушах; термін та назва видання. Потрібно мати оригінали або копії власних публікацій.

План-проспект наукової статті:

Заголовок – назва статті, яка відображає її основну ідею і є важливим елементом її структури. Він повинен бути не тільки змістовним, чітким, виразним, але й відповідати змісту статті, включати динамічне висвітлення подій, як це відзначалося при виборі теми дослідження.

Вступ є свого роду входження в тему статті, де обґрунтовується актуальність питання шляхом порівняння наявної і нової інформації, висвітлюється коротко історія питання, висувається гіпотеза дослідження.

Основна частина статті – кульмінація (від лат. сul-men –вершина) твору, в якій розкривається сутність досліджуваних явищ, наводиться система доказів запропонованої наукової гіпотези, не запозиченої із вже опублікованих праць, а поставленої самостійно в процесі проведеного дослідження. В іншому випадку – це інформативний реферат, а не наукова стаття за обраною темою досліджень.

Висновок містить короткі підсумки проведеного дослідження, є коротким узагальненням змісту наукової статті. Бажано, щоб висновок закінчувався резюме про можливість продовження дослідження цієї проблеми чи, якщо тема вичерпала себе, про необхідність широкого впровадження результатів проведеного дослідження.

Дата добавления: 2014-11-06