Концепція М. Міллера про податки і борги

М. Міллер у своїй моделі про вплив структури капіталу на вартість корпорації робить ревізію податкових вигод боргового фінансування. На його думку, слід враховувати не тільки податок із прибутку корпорації, а й особистий прибутковий податок із доходів акціонерів. У цьому випадку …….... (G_i) від залучення позикових коштів можна подати такою формулою[90]:

,

де Т_С — ставка корпораційного податку;

T_PS — ставка особистого прибуткового податку з доходу від звичайних акцій;

Т_РВ — ставка особистого прибуткового податку з доходу від облігацій;

B_L — ринкова вартість боргу корпорації, яка використовується для фінансування боргу.

Висота ставок обкладення доходів корпорації і доходів акціонерів різна, тому результати будуть різноманітними: від одержання виграшу, зведення його до нуля і до негативного значення.

Якщо корпорація користується податковим захистом, то інвестор, котрий вкладає свої кошти в облігації корпорації, сплачує податки за отримані доходи. Як зазначає М. Міллер, вигоди, одержувані від звуження податкової бази на одному кінці, перетворюються в скорочення доходів на другому кінці. Все “схоплено” єдиною системою оподатковування. З метою залучення інвесторів корпорація повинна збільшувати ставку доходу за облігаціями, які емітуються, з тим щоб певною мірою компенсувати зниження доходу в результаті виплачених податків.

Нові емісії боргових інструментів будуть здійснюватися корпорацією доти, доки ставки податку з прибутку будуть вищими за ставки податку на доходи інвесторів. Досягнення рівноваги податкових ставок означає встановлення оптимальної рівноваги між позиковим і власним капіталом для корпоративного сектору в цілому.

М. Міллер дійшов висновку, що практично оптимального коефіцієнта борг/акціонерний капітал для окремої корпорації бути не може. Найбільші ТНК, такі як ІБМ, зі стратегією низької частки позикових коштів у капіталі звичайно залучають інвесторів, що входять до значних платників податків із високою ставкою оподатковування. Комунальні компанії, які віддають перевагу високій частці левериджу, залучають широке коло інвесторів із низькими ставками обкладення доходів. У результаті М. Міллер відзначає, що “ у стані рівноваги вартість окремої фірми не повинна залежати від її капітальної структури (підкреслене нами ВР) незалежно від того, вираховуються чи ні платежі за позичковими відсотками з оподатковуваного податком доходу фірми ”.

Дата добавления: 2014-11-06