Сутність фінансового ринку і його функції

Фінансовий ринок як основа економічного розвитку корпорацій

Розділ 12. Корпорації на ринку капіталів

Фінансовий ринок — одна зі сфер ринкових економічних відносин. Його специфіка полягає в тому, що предметом купівлі-продажу є фінансові фонди. В одних агентів економічних відносин вони тимчасово вивільнюються, тоді як в інших виникає потреба в їх залученні для фінансування поточних або капітальних витрат. Отже, формується група дебіторів, якій відповідає група кредиторів. Обидві групи дуже рухливі, агенти виробництва можуть одночасно купувати і продавати вільні фонди.

Фінансовий ринок являє собою економічний простір, на якому формуються відносини з приводу купівлі-продажу фінансових фондів.

Фінансові фонди спочатку з’являються на ринку у формі заощаджень — тимчасово вільних коштів, вивільнених із процесів виробництва і споживання. Вони акумулюються банківськими і фінансовими інституціями, які перетворюють їх у позичковий капітал з метою інвестування його у фінансові або реальні активи. У формуванні попиту на позичковий капітал беруть участь державна адміністрація, місцеві органи влади, найбільшим позичальником є фінансові і нефінансові корпорації. Співвідношення пропонування–попит визначає ціну капіталу у вигляді процента.

Фінансовий ринок виконує такі функції:

перетворює заощадження в інвестиції;

забезпечує економічне зростання через організацію системи нагромадження капіталу;

забезпечує переливання фінансових фондів з одних галузей економіки усередині країни в інші;

перерозподіляє фінансові фонди усередині країни між регіонами;

забезпечує переміщення фінансових фондів з одних країн і регіонів в інші.

Фонди, що обертаються на фінансовому ринку, різняться за своїм змістом, призначенням і використанням. Відповідно до цього формуються окремі, але пов’язані між собою сфери фінансового ринку.

Розподіл фондів на фінансовому ринку можна подати у вигляді такої схеми:

Отже, фінансовий ринок поділяється на дві принципово різні сфери:

ринок цінних паперів;

ринок банківських позик.

Відмінності між ними полягають у тому, що фінансові фонди, які обертаються на ринку цінних паперів, юридично виступають у формі фінансових інструментів — цінних паперів, з приводу яких виникають відносини між учасниками ринку. Фінансові фонди, що обертаються на ринку банківських позичок, юридично набувають форми індивідуальних контрактів — договорів про позику між банком і юридичною (або фізичною) особою, що одержує позичку на певних умовах.

На фондовому ринку випускаються і вводяться в обіг довгострокові фінансові інструменти, з метою подальшого вкладення залучених коштів для цілей економічного розвитку корпорації, тобто довгострокові капітальні вкладення. На грошовому ринку випускаються і вводяться в обіг короткострокові боргові інструменти для фінансування поточних потреб в оборотному капіталі, для погашення короткострокових боргів, регулювання ліквідності й інших поточних потреб у грошах. На валютному ринку, що є складовою грошового ринку, обертаються девізи — платіжні кошти в іноземній валюті, призначені для міжнародних розрахунків, диверсифікації валютних резервів, страхування валютних ризиків, одержання спекулятивного прибутку на різниці курсів валют.

На ринку банківських позичок зосереджується та частина позичкового капіталу, що надається у вигляді позичок на різні терміни: короткострокові, середньострокові, довгострокові. Короткострокові позички звичайно пов’язані з фінансуванням поточних потреб, тобто поточних активів, середньострокові і довгострокові — з фінансуванням довгострокових активів, тобто з економічним розвитком. За своїм економічним змістом вони схожі на випуск довгострокових корпоративних цінних паперів — і ті й інші використовуються для залучення коштів на тривалі терміни з метою інвестування в реальні активи.

Дата добавления: 2014-11-06