Рівень використання, виробничої потужності – вимірюється коефіцієнтом її використання як відношення фактичного випуску продукції до максимально можливого

Р

О

Н

М

Методи оцінки технічного рівня і якості – диференціальний і комплексний. Диференціальний полягає в зіставленні одиничних показників якості даного виробу з відповідними одиничними показниками базового зразка (аналога. Комплексний метод оцінки рівня якості продукції заснований на визначенні й застосуванні для оцінки узагальненого показника якості.

Метод ціноутворення, витратний – ціна розраховується виходячиз величини витрат підприємства на виготовлення продукції. Вигідний для виробника метод, що дозволяє відшкодувати витрати й дістати плановий прибуток.

Метод ціноутворення, ціннісний – ціна встановлюється із врахуванням корисного ефекту, що забезпечує впровадження складної технічної продукції в експлуатацію, тобто залежить від її споживчих властивостей.

Метод ціноутворення, баловий – застосовується, коли неможливо кількісно оцінити параметри виробу й для цієї мети використовуються усереднені експертні оцінки.

Метод ціноутворення, питомої ціни – використовується при наявності прямо пропорційної залежності між основним параметром і ціною. Застосовують для експрес-оцінки ціни, оскільки він не дає досить високої точності прогнозу ціни.

Метод ціноутворення, агрегатний – застосовується у випадку оцінки конструктивно складного виробу, що складається із самостійних виробів, у кожного з яких своя ціна. Ціна виробу в цьому випадку включає суму цін окремих виробів, що входять у нього.

Метод ціноутворення,множинної кореляції – застосовується, коли ціна техніки залежить від декількох параметрів. Вимагає попередньої економіко-математичної обробки емпіричної інформації й визначення регресійних рівнянь, що описують залежність цін від зміни параметрів якості техніки.

Номенклатура продукції – перелік різних виробів, що кількісно виміряється числом її найменувань.

Нормування оборотних коштів – визначення мінімальних виробничих запасів, достатніх для безперервної роботи підприємства.

Нормативи власних оборотних коштів – визначаються підприємствами самостійно й включають такі види: по сировині, матеріалам, паливу; по незавершеному виробництву й готовій продукції на складі; по запасних частинах, малоцінним і швидкозношуваним предметам. Сукупний норматив формується як сума нормативів по окремих складових.

Оборотні кошти – кошти, призначені для забезпечення безперервного процесу виробництва шляхом створення запасів товарно-матеріальних цінностей. Являють собою сукупність оборотних фондів і коштів обігу, виражених у вартісній формі.

Оборотні фонди – предмети праці, які повністю споживаються в кожному виробничому циклі, повністю переносять свою вартість на готовий продукт, змінюючи при цьому натуральну форму, і відшкодовуються після кожного виробничого циклу.

П

Переозброєння, технічне – комплекс заходів щодо підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів і ділянок на основі впровадження передової техніки і технології, механізації і автоматизації виробництва, модернізації і заміни застарілого і фізично зношеного устаткування | новим, більш прогресивним.

Підприємство – самостійний господарюючий статутний суб’єкт, що має права юридичної особи й здійснює всі перераховані в уставі види діяльності з метою одержанняпевного прибутку (доходу).

Показники товару, технічні – визначають відповідність його технічного рівня, якості й надійності сучасним вимогам. Для промислової продукції це: певний рівень потужності, продуктивність, споживання енергії, придатність до ремонту й частота його необхідності;

Показники якості, відносні, визначені шляхом порівняння значень показників якості або технічної досконалості продукції, що оцінюється, з базовими значеннями відповідних показників.

Потужність підприємства, виробнича – максимально можливий випуск продукції встановленої номенклатури за розрахунковий період при повному використанні встаткування й площ, застосуванні передової технології й прогресивних методів організації виробництва.

Потужність підприємства, нормальна – середній очікуваний обсяг діяльності, що може бути досягнутий при умовах звичайної діяльності підприємства протягом декількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Прибуток – це частина чистого доходу (виторгу), що залишається у підприємства після відшкодування всіх витрат, які пов’язані з виробництвом, реалізацією продукції й інших видів діяльності.

Прибуток, види:

– бухгалтерський – різниця між доходами підприємства й його зовнішніми поточними витратами, що враховані у процесі бухгалтерського обліку.

– економічний – різниця між сумою доходів підприємства і сумою як зовнішніх, так і внутрішніх його поточних витрат;

– від звичайної діяльності, характеризує фінансовий результат від усіх традиційних для даного підприємства видів діяльності й господарських операцій,

– від реалізації продукції – результат господарювання по основній виробничо-збутовій діяльності підприємства. Визначається підсумовуванням прибутку, одержуваного від реалізації кожного виробу:

– від позареалізаційних операцій, як доходи від загальної діяльності підприємства, від облігацій і акцій, а також інших цінних паперів, доходи по депозитних внесках підприємства в банки, отримані штрафи, пені й неустойки тощо.

Прибуток чистий – залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток:

Програма підприємства, виробнича – розгорнутий план виробництва й реалізації продукції, включаючи обсяг, номенклатуру, асортимент і якість продукції, що випускається підприємством протягом планованого (звітного) періоду.

Продуктивність праці – показник, що кількісно вимірює рівень використання витрат живої праці. Виміряється вартісними, натуральними або умовно-натуральними показниками.

Продукція підприємства, товарна – обсяг виробленої продукції, готової до реалізації, що зберігається на складі. Виміряється в діючих оптових цінах, за собівартістю і включає готові вироби, напівфабрикати, запасні частини, а також продукцію допоміжних цехів, реалізовану за межі підприємства.

Продукція підприємства, валова – вся продукція підприємства, незалежно від ступеня її готовності, тобто весь фізичний обсяг виробництва, включаючи незавершене виробництво.

Продукція підприємства, реалізована – та, за яку надійшли гроші на розрахунковий рахунок підприємства. Виміряється в діючих оптових цінах і застосовується при розрахунку прибутку від реалізації продукції.

Продукція підприємства, чиста – обсяг виробленої продукції за вирахуванням витрат минулої праці – вартості матеріалів
і комплектуючих, а також амортизаційних відрахувань.

Реконструкція – перевлаштування існуючих цехів і об’єктів основного, підсобного і обслуговуючого призначення, пов’язане із вдосконаленням виробництва, підвищенням його техніко-економічного рівня на основі досягнень науково-технічного прогресу;

Рентабельність – відносний показник, що характеризує рівень ефективності (прибутковості) роботи підприємства.

Ресурси, виробничі – сукупність основних фондів, матеріальних і трудових ресурсів, залучених до процесу виробництва для створення споживчих вартостей.

Розвиток, технічний – процес удосконалення техніки, технології, виробів, що випускаються, послуг (видів обробки) і професійних можливостей | кадрів з метою інтенсифікації виробництва, підвищення його ефективності і якості продукції.

Розмір підприємства – комплексна економічна характеристика, що кількісно виміряється середньорічною чисельністю промислово-виробничого персоналу, середньорічною вартістю основних виробничих фондів, річним обсягом виробництва продукції, розміром доходу.

Розцінка відрядна – розмір оплати праці за вироблення одиниці продукції, визначеної як добуток годинної ставки на норму часу на операцію (деталь).

Ряд п араметричний – група виробів або матеріалів, що характеризуються єдністю призначення й спільністю технологічних процесів виготовлення.

Дата добавления: 2014-10-15