Л 2. Основні поняття про допуски та посадки. Розміри та граничні відхилення

Розділи для самостійного вивчення

Стадії розробки стандартів

Види стандартів

Обєкти стандартизації

ГОСТ — встановлює вимоги переважно до продукцї масового та серійного виробництва міжгалузевого використання, встановлює загальні норми, терміни і т. п.

1.Загальнотехнічні та організаційно-методичні правила і норми, ряди нормальних розмірів, норми точності зуб. передач, допуски та посадки, розміри та допуски різьби і т. п.

2. Науково-технічні терміни та визначення.

3. Одиниці фізичних величин та їх еталони.

4. Методи повірки засобів для вимірювання.

5. Системи документації та інше.

ОСТ - об'єкти, які не відносяться до області дії ГОСТ. Наприклад, технологічна оснастка та інструмент.

РСТ - продукція і документація внутрішньореспубліканського використання. Номенклатура продукції РСТ повинна бути узгоджена з ГОСТ.

СТП - на продукцію, правила, методи, які мають застосування тільки на даному підприємстві
ТУ- розроблюється на конкретну продукцію.

Стандарти ділять на види:

1. Технічних умов.

2. Параметрів (розмірів).

3. Типів, марок, сортаменту.

4. Конструкцій.

5. Правил приймання.

6. Методів випробування.

7. Методів та засобів повірки мір та вимірювання приладів.

8. Правил експлуатації та ремонту.

9. Типових тех. процесів.

Роботи по стандартизації плануються на державному рівні та на підприємствах. Порядок розроблення стандартів встановлюється ДСТУ 1.2 – 93

1. Організація розробки стандарта

2. Розробка проекту стандарту першої редакції.

3. Аналіз та розробка проекту стандарту остаточної редакції.

4. Затвердження та державна реєстрація стандарту.

5. Видання стандарту.

Роль стандартизації в підвищенні якості машин. Економічна ефективність стандартизації. [1, с.79-82.]

Основні поняття та термінологія ГОСТ 25346-89 (ДСТУ2500-94)

Деталі машин це комбінації геометричних тіл, обмежених поверхнями найпростіших форм - циліндричними, конічними і т. п.

Найпростіші геометричні тіла, які складають деталі, називаються елементами. Дві деталі, елементи яких входять один у одний, створюють з'єднання Такі деталі називаються сполученими деталями, а поверхні з'єднаних елементів - сполученими поверхнями.

Поверхні елементів деталей, які не входять в з'єднання з поверхнями інших деталей називаються несполученими поверхнями.

Деталі можуть бути нерухомими одна відносно іншої протягом усього строку служби механізму і навіть передавати певні зусилля. Розбирати такі деталі не передбачається, тому що це майже завжди призводить до їхнього руйнування. Такий тин з'єднання деталей на­зивають нерухомим нерознімним.

Деталі в процесі експлуатації можуть бути нерухомими одна відносно іншої, але їх можна розбирати для регулювання або ре­монту. Такий тин з'єднання називають нерухомим рознімним.

Прикладом нерухомого рознімного з'єднання є з'єднання отво­рів нерухомих зубчастих коліс у коробках швидкостей токарних верстатів з гладкими валами, на яких вони розміщені.

Деталі можуть з більшою або меншою швидкістю переміщуватись одна відносно іншої. Такий тип з'єднання називають рухомим.

Прикладом рухомого рознімного з'єднання є з'єднання між вту­лками корінних підшипників картера двигуна і шийками колінчасто­го вала, який обертається в підшийниках.

При складанні деталей у вузли, механізми і машини контакт в з'єднаннях може бути поверхневим, лінійчастим або точковим.

Найчастіше має місце поверхневий контакт. Залежно від форми поверхонь, на яких відбувається з'єднання деталей, розрізняють такі найпоширеніші види з'єднань:

- з'єднання деталей, які мають сполучені циліндричні елементи з круглим поперечним перетином, називаються гладкими циліндричними (рис.1,а).

Рис.1 Зєднання деталей

Якщо сполученими елементами є плоскі поверхні, то з'єднання називають плоскими з'єднаннями (рис.1,б).

У з'єднанні елементів двох деталей одна з них є внутрішньою (охоплюючою), інша – зовнішнішньою (охоплюваною). У системі допусків та посадок гладких з'єднань зовнішній елемент називаються валом, а внутрішній (охоплюючий)- отвором.

Дата добавления: 2014-10-15