Розрахунок калібрів для контролю отворів. Побудова схем полів допусків. Визначення виконавчих розмірів

Класифікація калібрів.

Граничні калібри класифікують:

- за формою перевірюваної поверхні;

- залежно від контрольованого граничного розміру;

- за призначенням;

- за конструкцією;

- за кількістю одночасно контрольованих параметрів.

За формою перевірюваної поверхні граничні калібри розрізняють:

- Гладкі для циліндричних і конічних виробів;

- Різьбові;

- Шлицьові;

- Розташування поверхонь;

- Шаблони глибини і висоти уступів

для отворів пробки (рис.19,а), для валів скоби (рис.19,б).

Залежно від контрольованого граничного розміру деталі граничні калібри поділяють на прохідні і непрохідні.

За призначенням поділяються на:

- Робочі (прохідні (ПР) і не прохідні (НЕ)) – призначені для контролю виробів у процесі їхнього виготовлення робітниками, а також контролерами цехів заводу;

- Контрольні (К-ПР, К-НЕ, К-И) – для перевірки робочих калібрів у процесі їхнього виготовлення й експлуатації.

За конструкцією поділяються на:

- Жорсткі

- Регульовані односторонні та двосторонні

За кількістю одночасно контрольованих параметрів:

- Елементні - одночасно контролюють один розмір;

- Комплексні – одночасно контролюють кілька розмірів.

Розрахунок гладких граничних калібрів для контролю отвору починають із встановлення номінальних розмірів. Для прохідної сторони робочого калібру-пробки за номінальний розмір приймають найменший граничний розмір отвору (D_min), а для непрохідний – найбільший граничний розмір отвору (D_max).

Розрахунок ведемо в такій послідовності:

1. Побудова нульової лінії контролюючого отвору по заданому номінальному розміру.

2. Побудова поля допуску контрольованого отвору.

3. Визначення граничних розмірів контрольованого отвору:

D_max = D_н + ES, мм. D_min = D_н + EI, мм

4. Побудова середини полів допусків (нульових ліній) прохідної і непрохідної сторін пробки:

, мкм – відхилення середини поля допуску прохідної сторони робочої пробки від мінімального розміру контрольованого отвору D_min убік зменшення поля допуску;

Рис.20

α, мкм – відхилення середини поля допуску непрохідної сторони робочої пробки від максимального розміру контрольованого отвору D_max убік зменшення поля допуску;

z і α вибираються в залежності від номінального розміру отвору і квалітету.

5. Побудова полів допусків прохідної і непрохідної сторін робочої пробки. знаходимо:

H, мкм – величина полів допусків прохідної і непрохідної сторін робочої пробки. Для побудови поля допуску половина цієї величини H/2 відкладається симетрично вгору і вниз від лінії середини полів допусків;

H вибирається в залежності від номінального розміру отвору і квалітету.

6. Побудова границі зносу прохідної сторони пробки знаходимо:

y, мкм – границя зносу прохідної сторони робочої пробки, що відкладається від найменшого розміру отвору D_min зі зсувом α убік поля допуску;

y вибирається в залежності від номінального розміру отвору і квалітету.

Побудова схеми розташування полів допусків робочих калібрів для контролю отвору представлене на рис.20.

7. Визначення граничних розмірів прохідної і непрохідної сторін робочої пробки, а також границі зносу прохідної сторони робочої пробки:

Р–ПР_max = D_min + z + H/2, мм;

Р–ПР_min = D_min + z – H/2, мм;

Р–НЕ_max = D_max –α + H/2, мм;

Р–НЕ_min = D_max – α – H/2, мм;

Р–И_max = D_min – y + α, мм;

8. Визначення виконавчих розмірів пробки виконують по максимальних розмірах прохідної і непрохідної сторін з негативними допусками.

Р-ПР = Р–ПР_{max –H}

Р-НІ = Р–НЕ_max –_H

Дата добавления: 2014-10-15