Оліфіров О.В. 5 страница

Рисунок 1.1 – Взаємодя суб’єктів туристичної інфраструктури

Інформаційні технології значно спрощують процедуру формування туристичного продукту з використанням комп’ютерних мереж, міжнародних систем бронювання, електронних баз даних з нормативно-правових актів у туризмі, автоматизованих систем взаєморозрахунків тощо.

Інформаційні технології надають клієнту інформацію та можливості, за допомогою яких він може зі свого персонального комп’ютера сформувати тур, забронювати його, обрати зручний рейс, придбати квитки, оформити прокат автомобіля у місцях відпочинку, замовити квитки на розважальні або спортивні заходи.

Ці технології призводять до зросту продуктивності у сфері послуг, забезпечують підприємству конкурентну перевагу. Тому розвиток інформаційних технологій є однією з першочергових завдань перспективної та інноваційної індустрії туризму.

Інформаційні технології – це набір окремих технічних засобів та прийомів роботи з інформацією.

Реалізація інформаційної технології забезпечується такими технічними засобами:

- засоби накопичення великих обсягів інформації на машинних носіях (CD, DVD-диски, флешки тощо);

- засоби зв’язку – IP-телефонія, системи супутникового та стільникового зв’язку, технології бездротового зв’язку Wi-Fi і Bluetooth, регіональні та глобальні мережі, що дозволяють приймати та передавати інформацію у будь-якій точці земної кулі;

- комп’ютерні, персональні та мобільні, периферійні засоби та засоби оргтехніки, які дозволяють за певними алгоритмами обробляти та відображати інформацію, а також накопичувати та генерувати знання.

Проаналізувавши існуючі визначення терміну “інформація” [10, 18, 28], зупинимося на визначенні, що було запропоновано Арсеньєвим Ю.М. [1, с. 23]: інформація - це нові відомості, що можуть бути використані людиною для вдосконалення діяльності і поповнення знань. Інформація вважається корисною, якщо вона зменшує ступінь невизначеності, що існує у відношенні до навколишнього середовища.

Інформаційні ресурси можна визначити як всі види інформації доступні користувачу і необхідні для виконання задач, що стоять перед ним і підвищують ефективність його діяльності.

Необхідність розробки та підтримки великої інформаційної бази, яка містить докладну інформацію щодо об’єктів та суб’єктів туристичної інфраструктури визначає складність супроводження туристичного продукту [14]. Це зумовлює розширення штату менеджерів з різних напрямів, які, реалізуючи туристичну послугу, збирають, опрацьовують та надають необхідну інформацію туристам (рис. 1.2).

Рисунок 1.2 – Види інформації щодо об’єктів та суб’єктів туристичної інфраструктури

Формування інформаційних ресурсів є передумовою для якісного переходу до нових аспектів функціонування бізнесу. Різке зростання обсягів циркулюючої на підприємстві інформації не в змозі охопити жоден керівник без попереднього аналізу й оцінки професіоналами. І, як наслідок, функція забезпечення керівників актуальними, спеціально орієнтованими на прийняття рішень інформаційними ресурсами відіграє ключову роль.

У роботі [20] автором інформаційний ресурс визначено як ресурс, який має низку характерних особливостей. Зокрема, на відміну від інших (матеріальних) ресурсів, інформаційний ресурс практично невичерпний; з розвитком суспільства і зростанням обсягу використовуваних знань цей ресурс не зменшується, а навпаки, зростає.

Інформаційні ресурси — це інфраструктура інформаційної діяльності, тобто весь обсяг інформації, який є у системі [25]. Вони мають кілька особливостей, спільних для всіх видів ресурсів, зокрема:

- дають змогу збільшувати вартість товарів і послуг, а також створювати суто інформаційні продукти і послуги;

- здатні накопичуватися, зберігатися і перетворюватися, поліпшуючи власні споживчі властивості;

- можуть утилізувати використану інформацію у вигляді архівації з залученням в обіг архівних даних як вторинних інформаційних ресурсів;

- створюються в процесі особливого найвищого виду людської діяльності – інтелектуальної праці.

Водночас інформаційний продукт має ряд унікальних ознак, що підвищують його цінність і властиві лише цьому виду ресурсу:

- багаторазове використання без витрат; усі інші види ресурсів використовуються одноразово, у кращому випадку з подальшою утилізацією у вигляді вторинної сировини;

- синергізм використання інформації – поєднання інформації з іншим видом ресурсів, а також з іншою інформацією дає більший ефект, ніж звичайне поєднання окремих корисних ефектів від кожного ресурсу окремо;

- функціонування в різних формах електромагнітного поля в просторі, як відображення інформаційних даних і зв'язків з пам’яттю суб'єкта (людина, машина), так і у вигляді зміненої структури різних фізичних носіїв;

- передача різними каналами зв'язку (комунікативність інформації) практично на будь-яку відстань.

Інформаційні ресурси підрозділяються на документовані та недокументовані. Документ — це інформаційне повідомлення в паперовому, звуковому або електронному вигляді, оформлене за певними правилами та завірене у відповідному порядку. Усі документи інформаційної системи, які використовуються для управлінської діяльності, варто класифікувати за наступними ознаками:

- за назвою (листи, інструкції, заяви, накази, розпорядження, рішення, доручення, протоколи, акти);

- за типом матеріального носія (паперові, відеодокументи, фотодокументи, електронні документи);

- за належністю до системи документації певного виду діяльності (система управлінської документації, система документації за основним видом діяльності).

Пушкар О.І. у своїй роботі [25] поділяє інформаційні ресурси на такі групи:

- інформаційні ресурси, що представлені у вигляді інформації в інформаційних системах управління;

- знання і досвід діяльності персоналу підприємства;

- знання про підприємство у партнерів, споживачів та інших контрагентів підприємства у зовнішньому середовищі, що проявляються в іміджі, бренді, прихильності до торгової марки, тривалих схемах взаємодії.

Формування інформаційного ресурсу починається з процесу збору інформації, яка повинна в інформаційному плані представляти предметну галузь, тобто об’єкт управління: туристичне підприємство, готель, ресторан, санаторій та інше.

Зібрана інформація повинна відповідним чином підготовлена (осмислена та структурована, наприклад, у вигляді таблиць) для її оцінки за повнотою, несуперечністю та достовірністю. Після підготовки інформація може бути передана для подальшого перетворення традиційними способами (телефон, почта, факс), а може бути одразу введена у комп’ютерну систему (оцифрована).

Перетворення даних у комп’ютері відбувається відповідно до поставленої задачі за допомогою відповідного набору програм, які дозволяють отримати з вхідних даних наповнену змістом інформацію. Перетворення даних проводиться за допомогою чотирьох процесів (обробка, обмін, накопичення даних і представлення знання) та процедур, що їм відповідають.

Процес обробки даних пов’язаний з перетворенням значень та структур даних у форму, що є зручною для людського сприйняття (текст, графіка, діаграми, звук, мультимедія тощо).

Процес обміну призначений для організації взаємодії між процесами на рівні обробки даних у обчислювальній мережі, забезпечуючи передачу даних між джерелом та отримувачем інформації, а також об’єднання інформації з багатьох джерел.

Процес накопичення дозволяє зберігати інформацію тривалий час, постійно оновлюючи, та за необхідності швидко добувати потрібні дані за допомогою запитів.

Процес представлення знання є одним з основних інформаційних процесів, оскільки вищим продуктом інформаційної технології є знання. В цьому процесі об’єднуються процедури формалізації знання, його представлення у текстовому або формульному вигляді та генерація нового знання у відповідності до поставленої задачі.

У результаті досягається мета інформаційної технології – створення із інформаційного ресурсу якісного інформаційного продукту, що задовольняє вимоги користувача. Різноманіття інформаційних технологій, що застосовуються у сфері туризму, наведено на рис. 1.3.

Вищезазначені інформаційні технології впроваджені на підприємствах у різному ступені. Також розрізняється ступінь їх впливу на розвиток туристичної індустрії.

Таким чином, розвиток туристичного бізнесу неможливий без впровадження сучасних інформаційних технологій, які забезпечують: інтеграцію і зв’язок; покращують якість послуг; передачу великого обсягу інформації; збільшення швидкості обслуговування та ефективність; можливість враховувати потреби кожного індивідуального клієнта; ефективний зворотній зв’язок.

Рисунок 1.3 - Системи інформаційних технологій у сфері туристичного бізнесу

Специфіка технології створення та реалізації туристичного продукту вимагає таких систем, які б у найкоротший термін надавали відомості про доступність усіх складових туристичної інфраструктури, а також своєчасність розв’язання додаткових завдань при наданні туристичних послуг.

1.2 Структура та склад інформаційної системи

Інформаційна система являє собою середовище, складовими елементами якої є комп’ютери, комп’ютерні мережі, програмні продукти, бази даних, люди, різного роду технологічні та програмні засоби. Всі процеси перетворення інформації в інформаційній системі здійснюються за допомогою інформаційних технологій. У результаті інформаційна технологія є більш ємним поняттям, ніж інформаційна система. Однак інформаційна технологія не може існувати за межами сфери інформаційної системи.

Інформаційна система це сукупність інформаційних, технічних, програмних, математичних, організаційних, правових, ергономічних, лінгвістичних, технологічних та інших засобів, а також персоналу, призначених для збору, обробки, зберігання, видачі інформації та прийняття управлінських рішень (рис. 1.4).

Рисунок 1.4 – Структура та склад інформаційної системи

Набір наведених функцій визначає процеси в інформаційній системі:

- введення інформації із зовнішніх та внутрішніх джерел;

- обробка вхідної інформації;

- зберігання інформації для подальшого використання;

- виведення інформації у зручному для користувача вигляді;

- зворотній зв’язок, тобто використання переробленої інформації для співставлення з первинною з метою коригування вхідної інформації.

Розглянемо компоненти інформаційної системи.

Технічне забезпечення являє собою комплекс технічних засобів, що забезпечують функціонування інформаційної системи.

Засоби обчислювальної техніки призначені в основному для реалізації комплексних технологій обробки та зберігання інформації та є базою інтеграції всіх сучасних технічних засобів забезпечення управління інформаційними ресурсами:

- персональні комп’ютери, всі ресурси яких повністю спрямовані на забезпечення діяльності одного працівника;

- корпоративні комп’ютери, що забезпечують сучасну діяльність багатьох працівників в рамках однієї організації, одного проекту, однієї сфери інформаційної діяльності при використанні одних і тих самих інформаційно-обчислювальних ресурсів.

Засоби комунікаційної техніки забезпечують одну з основних функцій управлінської діяльності – передачу інформації в рамках системи управління і обмін даними із зовнішнім середовищем, передбачають використання різноманітних методів і технологій.

До засобів комунікаційної техніки відносяться:

- засоби та системи стаціонарного та мобільного телефонного зв’язку;

- засоби та системи телеграфного зв’язку;

- засоби та системи факсимільної передачі інформації та модемного зв’язку;

- засоби та системи кабельного та радіо в’язку, включаючи оптиковолоконний і стільниковий зв’язок (обчислювальні мережі).

Засоби оргтехніки призначені для автоматизації і механізації управлінської діяльності. Реалізуються технології зберігання, представлення і використання інформації, а також для виконання операцій в рамках тих або інших технологій інформаційної підтримки управлінської діяльності.

Розрізняють такі групи:

- носії інформації;

- засоби формування текстових і табличних документів;

- засоби оперативної поліграфії;

- засоби обробки документів;

- засоби зберігання, пошуку і транспортування документів;

- банківська оргтехніка;

- мала оргтехніка та інше.

Програмне забезпечення — це сукупність програм і документації на них, що реалізують основні функції інформаційної системи. Ринок програмного забезпечення, призначений для реалізації задач в області соціально-культурного сервісу і туризму, достатньо розвинутий. Необхідність розробки власного програмного забезпечення виникає тільки при вирішені унікальних задач.

Інформаційне забезпечення являє собою сукупність інформаційної бази предметної галузі та засобів і методів її обробки. Створення інформаційної бази в області соціаль­но-культурного сервісу і туризму є однією з найскладніших проблем. Перш за все, постають питання проектування інформаційної бази, які є визначною умовою успішної роботи всієї системи у майбутньому. Не менш трудомістким завданням є наповнення інформаційної бази конкретними даними.

У сучасних туристичних компаніях використовуються прикладні системи автоматизації, які забезпечують незалежність роботи, високий ступінь захисту інформації, он-лайн обмін інформацією з різними учасниками туристичного ринку, інтеграцію в системи бронювання і резервування, а також в глобальну мережу Інтернет. Основною їх метою є організація обміну інформацією між турагентом і туроператорами, у яких клієнти в свою чергу придбають послуги, оскільки бронювання агентом послуг у туроператора є центральним в загальній технології обслуговування клієнта. Від того, наскільки успішно туроператор зуміє підтвердити заявку агента у присутності клієнта, залежить подальше відношення клієнта до агента і його послуг.

В ідеалі ці системи повинні забезпечити клієнту можливість самостійно через свій персональний комп'ютер обрати необхідні туристичні послуги, сформувати їх в пакет, забронювати засоби пересування і розміщення, сплатити дані послуги з кредитної карти або іншим способом.

Останнім часом все активніше упроваджуються системи управління взаємостосунками з клієнтами, які дозволяють в умовах жорсткої конкуренції цілеспрямовано шукати свого клієнта. Вони дозволяють не тільки накопичувати, але й активно використовувати в роботі з клієнтами всю інформацію про нього: вік, рід заняття, дохід, найважливіші чинники при виборі послуг, ступінь лояльності до компанії і до її конкурентів, джерела інформації, плани з придбання послуг та інше.

Організаційне забезпеченн я є комплексом методів і правил організації роботи з інформаційною системою, а також опис посадових інструкцій користувачів інформаційної системи. В складних інформаційних системах цей вид забезпечення виконує дуже важливу роль, оскільки він визначає порядок функціонування інформаційної системи. Недотримання правил користування інформаційною системою і невиконання посадових інструкцій можуть привести до неадекватності бази даних і, як наслідок, до ухвалення неправильних управлінських рішень.

Правове забезпечення включає комплекс правових призначених для регулювання суспільних відносин - забезпечує обмеження доступу до даних різних категорій користувачів, як правило, шляхом організації парольного доступу. В даний час одними з найважливіших питань стають проблеми захисту інформації від несанкціонованого доступу.

Ергономічне забезпечення передбачає розробку рекомендацій і норм правильної організації робочого місця користувача системи, зокрема правильне розташування комп'ютерів в приміщенні, дотримання необхідного рівня освітленості, встановлення нормування роботи користувача за комп'ютером тощо.

Для того, щоб правильно оцінити, розробити та обрати для використання потрібну інформаційну систему, необхідно провести класифікацію. Для сфери послуг інформаційні системи розділяються за такими критеріями [29]:

- ступінь централізації технологічного процесу (централізовані, децентралізовані та комбіновані системи);

- тип предметної області;

- ступінь охоплення задач управління;

- клас технологічних операцій, що реалізуються;

- тип користувальницького інтерфейсу;

- спосіб побудови комп’ютерної мережі.

Централізовані системи характеризуються тим, що обробка інформації і розв’язання основних функціональних задач суб’єкта туристичного бізнесу відбуваються на центральному сервері локальної обчислювальної мережі підприємства.

Якщо обробка інформації відбувається локально на окремих персональних комп’ютерах менеджерів, тоді мова йде про децентралізовані системи. Тут можуть бути використані спеціальні засоби комунікацій для обміну даними між учасниками процесу.

Комбіновані системи характеризуються інтеграцією технологій для вирішення окремих функціональних задач на робочих місцях та використанням спільних баз даних, що зберігаються на окремому сервері.

Тип предметної галузі виокремлює функціональні класи задач, рішення яких проводиться з використанням сучасної автоматизованої інформаційної технології: бухгалтерський облік і аудит, персонал, менеджмент і маркетинг, страхування тощо.

За ступенем охоплення автоматизованою інформаційною системою задач управління виокремлюють автоматизовану обробку інформації на базі використання засобів обчислювальної техніки, автоматизацію функцій управління, інформаційну технологію підтримки прийняття рішень, що передбачає використання економіко-математичних методів, моделей і спеціалізованих пакетів прикладних програм для аналітичної роботи і формування прогнозів, складання бізнес-планів, обґрунтованих оцінок і висновків щодо досліджуваних процесів.

За класами технологічних операцій, що реалізуються, ІТ розглядаються у відповідності до вирішення задач прикладного характеру і наявного прикладного програмного забезпечення, такого, як текстові і графічні редактори, табличні процесори, системи управління базами даних, мультимедійні системи, гіпертекстові системи тощо.

За типом користувальницького інтерфейсу автоматизовані інформаційні системи підрозділяються у залежності від можливостей доступу користувача до інформаційних, обчислювальних і програмних ресурсів, що відповідає автоматизованій інформаційній системі, що використовується на економічному об’єкті. Пакетна інформаційна технологія не надає можливості впливати на обробку даних, у той час як діалогова дозволяє йому взаємодіяти з обчислювальними засобами в інтерактивному режимі, оперативно отримуючи інформацію для прийняття управлінських рішень.

Інтерфейс мережної автоматизованої інформаційної системи надає користувачеві телекомунікаційні засоби доступу до територіально віддалених інформаційних і обчислювальних ресурсів.

Спосіб побудови мережі залежить від вимог управлінського апарату до оперативності інформаційного обміну та управління всіма структурними підрозділами фірми. Підвищення запитів до оперативності інформації в управлінні економічним об'єктом призвело до створення мережних технологій, які розвиваються відповідно до вимог сучасних умов функціонування організації. Це спричиняє організацію не тільки локальних обчислювальних систем, але багаторівневих (ієрархічних) і розподілених інформаційних технологій в інформаційній системі організаційного управління. Всі вони орієнтовані на технологічну взаємодію, яка організовується за рахунок засобів передачі, обробки, накопичення, зберігання та захисту інформації.

1.3 Інформаційні бази даних в туристичній діяльності

Інформаційні технології в туризмі – це система методів та способів передачі і обробки інформації на основі використання технічних засобів, що можуть застосовуватись при управлінні підприємствами сфери туризму, а саме: обслуговування клієнтів, співпраця з контрагентами, посередниками, органами державної влади, налагодженні з ними партнерських відносин тощо.

Позитивний вплив інформаційних технологій на динаміку вітчизняного та міжнародного туристичного потоку зумовлює трансформацію сфери туризму з такої, яка орієнтована на обслуговування організованих туристів, – на багатогалузеву сферу діяльності, що спрямована на задоволення різноманітних потреб індивідуальних туристів.

Незважаючи на достатню поширеність інформаційних технологій, рівень їх використання вітчизняними підприємствами є досить обмеженим, що зумовлено:

- низьким рівнем розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури;

- відсутністю баз даних туристичного профілю в окремих регіонах країни;

- обмеженістю інформації та реклами туристичного продукту на міжрегіональному, національному та міжнародному ринках;

- недосконалістю механізму інформаційного обміну суб’єктів господарювання у сфері туризму і зовнішнього середовища за допомогою мереж;

- низьким рівнем розвитку віртуальних туристичних підприємств;

- відсутністю державної електронної системи забезпечення суб’єктів туристичної діяльності оперативною інформацією про попит, пропозицію, ціни, тарифи.

Вплив інформаційних технологій на туризм здійснюється на різних стадіях створення та просунення туристичного продукту (рис. 1.5).

Найбільший вплив сучасні комп'ютерні технології роблять на реалізацією туристського продукту (розповсюдження і продажі). Перш за все це стосується можливості формування нових маркетингових каналів просування і збуту туристичного продукту.

Рисунок 1.5 –Основні напрями застосування інформаційних технологій у туризмі

На сьогодні існує велика кількість різноманітних програмних продуктів, які орієнтовані на автоматизацію процесів управління підприємствами різних сфер національного господарства (рис. 1.6):

- універсальне програмне забезпечення (пакет програм Microsoft Office, електронна пошта, програми-перекладачі);

- спеціалізовані розробки комплексів автоматизації у сфері сервісу і туризму;

- інтернет-технології (глобальні комп’ютерні системи бронювання, засоби електронної комерції).

Аналіз ринку туристичної галузі показав, що 90% автоматизованих туроператорів використовують готові спеціалізовані розробки, однак вони потребують індивідуальних налаштувань «під клієнта». Діапазон програмного забезпечення, доступний багатьом компаніям, обмежений недостатньою підготовкою та слабою ініціативністю менеджерів. Необхідно підвищувати рівень професіоналізму менеджерів, а також більш повно інформувати їх про можливості того або іншого програмного забезпечення. Найбільш поширені програмні продукти будуть розглянуті у наступних розділах.

Рисунок 1.6 - Автоматизована інформаційна система підприємства туристичного бізнесу [14]

Автоматизація застосовується у таких галузях:

- Робота з клієнтом: підбір туру із списку "пакетів послуг", підбір і калькуляція індивідуального туру для клієнта, бронювання пакету послуг, укладання та ведення договорів і додаткових документів, статистика оплат клієнта.

- Робота з партнерами: закупка послуг - готелі, авіакомпанії тощо; автоматичне формування прайс-листів фірми на основі умов контракту з постачальниками послуг; система продажу "пакету послуг" фірмам-агентам; підготовка стандартних та індивідуальних "пакетів послуг" для кожного партнеру, контроль надходження заявок і оплати від агентів; використання декількох методик при розрахунках (передплата, оплата за фактом тощо).

- Опис: маршрутів, готелів, наданих послуг тощо.

- Ведення баз даних фірм: повний облік інформації про партнерів або клієнтів (анкети, договори, заявки туристів, реквізити партнерів тощо).

- Калькуляція турів: проводиться з урахуванням всіх нюансів (сезонних знижок, доплат, особливих умов та ін.).

- Підготовка аналітичних звітів про роботу фірми: наповненість та прибутковість рейсів, напрямів тощо; загальна прибутковість роботи фірми.

В умовах автоматизації менеджери компанії з легкістю можуть:

- об’єднати прогнози обсягів продажів всієї агентської мережі. Дані прогнозів об’єднуються за областями місцезнаходження агентств, маршрутами тощо. Вони співвідносяться з результатами минулих років, щоб установити загальні тенденції для кожного напряму діяльності;

- планувати щоквартальні нормативи для кожного офісу компанії. Ці плани коректуються щомісячно за допомогою звірки даних про обсяги продажів та звітів про кількість нереалізованих турів;

- створювати сукупні звіти щодо продуктивності праці. Проведення аналізу змісту роботи кожного співробітника сприяє у плануванні виробництва.

Залежність менеджменту підприємства від інформації завжди була та залишається суттєвою. Для успішної діяльності будь-якої фірми, у тому числі і туристичної, необхідний постійний потік правдивої і своєчасної інформації. На основі цієї інформації ухвалюються всі управлінські рішення.

Структуру та зміст інформаційної бази даних підприємства туристичної галузі в частині інформаційного забезпечення процесів взаємодії підприємства з клієнтами та контрагентами представлено на рисунку 1.7.

Інформаційна база підприємства сфери туризму є сукупністю певним чином організованої та контрольованої інформації, що фіксується на різних носіях і відображає стан і процеси, які відбуваються на об’єкті управління та його зовнішньому середовищі.

Вхідна інформація
Внутрішня	Зовнішня
Первинна	Матеріали виставок, презентацій
Довідники („Номенклатури”, „Контрагенти”, „Банківські рахунки”, „Співробітники”, „Організації і МВО”, „Договори”)	Аналітичні матеріали інформаційних центрів
Класифікатори („Банки”, „Категорії готелів”, „Країни світу”, „Одиниці виміру”)	Проспекти й буклети, що видаються підприємством, газети, журнали тощо
Календар користувача	Інформаційно-аналітичні матеріали торговельних, фінансових та інших бірж
Поточні угоди
Документи контрагентів (страхових компаній, посольств, транспортних компаній тощо)
ABC-класифікація споживачів	Матеріали комерційних телевізійних і радіопередач
Події
Ділова кореспонденція	Данні Держкомстату України, рейтинги
Облікові записи електронної пошти
Результати спостереження, експериментів, анкетування	Прайс-листи конкурентів
Вторинна
Прайс-лист
Лист бронювання
Прибутковий касовий ордер
Рахунок
План реалізації

Вихідна інформація
Взаємовідносини зі споживачами	Реалізація туристичної продукції
Звіт за клієнтами, звіт за подіями	Платіжний календар
Показники роботи менеджерів	ABC-та XYZ-аналіз реалізації
Способи отримання показників ефективності	Відомість за взаєморозрахунками з туроператорами
Звіт про контактну інформацію	Акційні та спеціальні пропозиції
Аналіз подій та джерел інформації покупців	Рух коштів
ABC-аналіз та аналіз стадій взаємовідносин зі споживачами	Книга продажів, книга придбань, книга витрат та доходів
ABC-аналіз споживачів	Аналіз цін
Рапорт керівнику
Взаємовідносини з контрагентами
Замовлення постачальникам турпродукту
Відомість за взаєморозрахунками з контрагентами

Рисунок 1.7 - Структура та зміст інформаційної бази підприємства туристичної галузі

Дата добавления: 2014-10-15