Наприклад

Учбово-спортивна зброя;

Мисливська зброя;

Бойова зброя;

План

План

1. Поняття та завдання техніко-криміналістичного дослідження документів.

2. Криміналістичне дослідження письма.

3. Техніко-криміналістичне дослідження документів.

4. Призначення експертизи по дослідженню документів.

Самостійна робота

1. Правила поводження з документами - речовими доказами.

2. Почеркознавча і авторознавча експертизи; поняття, завдання, об'єкти дослідження та правила підготовки матеріалів при призначенні вказаних експертиз.

3. Дослідження машинописних текстів. Розшук та ідентифікація друкарської машинки.

4. Дослідження поліграфічної продукції.

1. Поняття та завдання техніко-криміналістичного дослідження документів.

Крім судового почеркознавства та судового авторознавства галуззю криміналістичної техніки являється техніко-криміналістичне дослідження документів, де досліджуються наступні документи:

1. Повністю підробні документи (дослідження бланків);

2. Документи, виконані на друкарських пристроях;

3. Дослідження машинописних текстів, касових чеків;

4. Відтисків печаток та штампів;

5. Частково підробні документи;

6. Документи, які мають засоби захисту від підробок.

У процесі цієї діяльності вирішуються наступні завдання:

1. Встановлення засобу виготовлення документу та його частин;

2. Ототожнення;

а. Конкретних предметів (друкарських машинок, печатних форм, печаток, штампів; компостерів, касових апаратів, пишучих приладів, принтерів та ін.);

б. Цілого по частинам;

в. Осіб, які друкують документ (ідентифікація особистості по особливостям навичок);

3. Встановлення факту та способу внесення змін до документу;

4. Встановлення прихованої інформації - виявлення залитих, замазаних текстів, відновлення згорілих документів та ін;

5. Відновлення першопочаткового виду документа;

6. Встановлення часу виготовлення документа.

Всі ці завдання вирішуються шляхом дослідження слідуючих об'єктів.

Офіційні документи:

1. Документи, які посвідчують особистість;

2. Інші документи, які свідчать, наприклад, про наявність або відсутність товарне матеріальних цінностей, відомості, лікарняні листи та інше (реквізити: відтиски печатних форм, рукописні тексти, фотокартки на документах, компостерні позначення).

1. Матеріал, на якому виготовлений документ:

а. Бумага;

б. Картон.

2. Засоби, за допомогою яких він заповнений:

а. Вміст стержнів шарикових ручок;

б. Туш, чорнило;

в. Графіт олівців.

3. Допоміжні речовини:

а. Клей;

б. Сургуч.

4. Речовини, які використовуються для часткової або повної зміни документа:

а. Трав’ящі речовини;

б. Розчинники та ін.

5. Технічні засоби та пристрої, які використовуються для виготовлення бланків, офіційних документів або їх реквізитів:

а. Літери шрифту;

б. Печатки;

в. Штампи.

6. Нетипічні об'єкти, на яких залишилися слабовидимі або невидимі записи:

а. Частини фанери;

б. Тканин;

в. Кераміки.

7. Порівнювальні об'єкти - зразки, які пред'являє слідчий на експертизу, або виготовлені експертом у ході дослідження.

До призначення експертизи документи повинні бути оглянути слідчим.

2.Криміналістичне дослідження письма

Письмо-це засіб фіксації думок людини за допомогою мови та спеціально створеної системи умовних позначень (письмових знаків, письменності), яка дозволяє закріпити мову в часі, і передавати її на відстані.

Письмо-в криміналістичному розумінні включає в себе:

1. Письмову мову;

2. Почерк;

а. Змістовні, письмові засоби;

б. Вираження думок при написанні.

Дослідження рукописів з метою встановлення їх виконавця відноситься до числа найбільш розповсюджених криміналістичних досліджень.

Об'єктом дослідження є рукопис (текст, підписи).

Вміння писати набувається у результаті довготривалого навчання та тренувань.

При цьому формується почерк-система складних рухомих навичок, обумовлених діяльністю центральної нервової системи людини.

Прийнято розрізняти:

1. Технічні навики:

а. Осанка людини при написанні;

б. Розташування паперу;

в. Як людина тримає ручку.

2. Графічні навики:

а. Відтворення письмових знаків та їх сполучників.

3.Навики письмової мови:

а. Словниковий склад;

б. Будова тексту, речей та ін.

Письмово-мовні навики кожної людини характеризуються сукупністю ознак, які поділяються на дві групи:

1. Ознаки письмової мови;

2. Ознаки почерку;

Ознака письмової мови - це манера викладення тексту, який визначається:

1. Освітою людини;

2. Словниковим запасом;

3. Характером професійної діяльності та іншими обставинами.

Письмова мова оцінюється:

1. Граматикою;

2. Лексикою;

3. Стилем викладання.

Граматичні ознаки:

Відображають володіння виконавцем граматичними правилами написання

Рівень освіти визначають:

1. Низький

2. Середній

3. Високий

Лексичні ознаки:

1. Характеризують загальний словниковий запас особи, яка пише;

2. Його рівень загальноосвітнього та професійного розвитку.

Стилістичні ознаки:

1. Виражають манеру викладення;

2. Мову написання.

Манера викладення може бути:

1. Короткою

2. Лаконічною

3. Багатослівною з довгими поясненнями.

Ознаки почерку поділяються на два види:

1. 3агальні ознаки;

2. Часткові ознаки.

Загальна ознака характеризує почерк в цілому як систему рухів. До них відносять:

1. Вироботаність почерку - це здатність людини, яка пише, користуватися системою скоропису.

Вільне, впевнене виконання письмових знаків, яке не супроводжується зупинками, хвилястістю штрихів та зайвими рухами, характеризує:

1. Високо вироблений почерк. Цей почерк зустрічається у тих людей, які багато пишуть.

2. Середньо вироблений почерк - в письмових знаках зустрічаються хвилястість та зупинки при написанні окремих елементів. Такий почерк мають люди, які пишуть небагато.

3. Мало вироблений почерк - характеризується відсутністю автоматизму написання, що проявляється у невпевненості, повільності рухів. Такий почерк мають люди, які пишуть дуже рідко.

Нахил почерку - визначається співвідношенням продольної дуги письмового знаку з лінією рядка. Виділяють слідуючи нахили:

1. Прямий вертикальний;

2. З правим нахилом;

3. З лівим нахилом.

Але слід зауважити, що сам нахил нестійкий і він може часто змінюватися.

Розмах почерку - це співвідношення висоти рядкових знаків та ширини проміжків між ними, або співвідношення висоти та ширини рядкових знаків.

Розмах буває:

1. Великий: коли висота знаків менша їх ширини (це розмашистий почерк);

2. Середній: висота знаків така ж, як їх ширина;

3. Малий: висота знаків значно більше їх ширини.

Розмір почерку - визначається по середній висоті рядкових літер.

Він буває:

1. Великий - висота літер 5мм.

2. Середній - висота від 5 до 2мм.

3. Дрібний висота літер не більше 2мм.

Зв'язаність почерку - це написання певної кількості літер на одному аркуші.

Натиск почерку - це застосування конкретних зусиль до пишучого приладу.

Існує:

1. Сильний;

2. Середній;

3. Слабкий натиск.

Натиск є стійкою ознакою досить добре проявляється при написанні чорнилом та недуже - фломастером, шариковою ручкою та олівцем.

2. Часткові ознаки - відображають особливості рухів при написанні окремих літер, їх елементів та міжлітерних з'єднань.

До часткових ознак відносять:

1. Форма рухів - при виконанні та з'єднані літер та їх елементів (прямолінійна, дугова, петлева, кутова, хвиляста);

2. Напрямок рухів - при написанні (знизу вверх та навпаки зверху вниз, лівоокружні, правоокружні);

3. Протяжність рухів - характеризується відносним розміром штрихів різних елементів рухів.

Відносне розміщення крапок початку, закінчення, пересікання та з'єднання літер:

1. Послідовність рухів, якими виконуються різні елементи літер та їх з'єднань;

2. Складність рухів - при написанні літер (звичайні, ускладнені та спрощені рухи, у порівнянні з прописами);

Почерк характеризується:

1. Індивідуальністю, яка складається з неповторності і сукупності ознак почерку конкретної особи;

2. Стереотипністю - відтвореність почерку конкретної особи в одних та тих же варіантах;

3. Варіаційністю - стійка зміна виду почерку однієї та тієї ж особи відображена в його рукописах;

4. Динамічною стійкістю - повторення властивостей почерку та їх зберігання при написанні в різних умовах.

3.Техніко-криміналістичне дослідження документів.

У слідчій практиці часто виникає необхідність встановлення справжності документів.

За допомогою техніко-криміналістичного дослідження документів вирішуються:

1.Діагностичні завдання;

2.Ідентифікаційні завдання.

Стосовно до завдань та об'єктів технічного дослідження документів розроблені спеціальні експертні методики, однак деякі з вказаних завдань вирішуються безпосередньо слідчим у порядку огляду та попереднього дослідження документів.

Встановлення факту зміни змісту документів.

Документи бувають:

1. Справжні;

2. Підробні.

Справжні документи в свою чергу поділяються на:

1. Дійсні;

2. Недійсні (наприклад, відсутній підпис особи, яка видала документ, або закінчився строк дії документу);

Належно виготовлені але неправдиві документи називаються підробними документами.

Є два види підробки:

1. Інтелектуальний -це коли на бланках встановленого примірника, при наявності всіх реквізитів, викладені дані, які не відповідають дійсності,

2. Матеріальний -це коли в справжній документ вносяться зміни шляхом підчистки, травлення, або виготовляється повністю підробний документ, включаючи всі його реквізити.

Підробні бланки документів частіше всього виготовляються:

1. За допомогою малювання;

2. Друкування кліше.

Кліше одержується шляхом:

1. Набору топографічного шрифту

2. Гравіюванням від руки

3. Фотоцинкографічним та іншими способами.

На підробних бланках, шляхом малювання, відмічаються:

1. Нерівномірність товщини штрихів;

2. Неоднаковість по розміру та конфігурації однойменних літер;

3. Нестандартні малюнки;

4. Наявність у тексті граматичних помилок та логічних протиріч, слідів олівцевої підготовки.

Для кліше, гравіювання вручну характерні такі ознаки:

1. Нестандартність шрифту;

2. Наявність ізломів у овальних елементах знаків, хвилястостей рядка, наявність дзеркальності знаків та іншого.

1. Підчистка - це механічне видалення штрихів тексту з метою зміни його першопочаткового змісту.

При цьому відмічається порушення структури верхнього шару паперу, в результаті чого він робиться більш шороховатим та тонким, що проявляється при вивченні документа на просвіт.

При підчистці нерідко ушкоджуються штрихи захисної сітки та штрихи письмових знаків, які знаходяться поряд.

Знову написані літери, цифри, мають нерівні краї штрихів, які з'являються через збільшення засмоктуючої здатності паперу.

Сліди механічного впливу інколи маскуються пригладжуванням, у результаті чого можуть виникнути характерні риски від предметів, які застосовуються у цих цілях.

2. Травлення - це видалення записів шляхом обезбарвлювання барвника штриха хімічними реактивами (кислоти, окислювачів).

Ознаками травлення є:

1. Порушення проклейки паперу;

2. Поява матовості або зміна кольору паперу у місцях травлення, де він нерідко стає жовтуватого відтінку, утворення тріщин, зміна кольору захисної сітки.

Ознаки травлення виявляються за допомогою:

1. Лупи;

2. Мікроскопу;

3. Ультрафіолетових освітлювачів;

4. Шляхом контрастуючої фотозйомки.

3. Змивання -це видалення штрихів з поверхні документу за допомогою різних розчинників.

Деякі ознаки, які характерні для травлення проявляються і при змиванні. Вони, як правило, виявляються за допомогою засобів, які рекомендовані для встановлення місця травлення.

4. Дописка - це зміна першопочаткового змісту документів шляхом внесення нових літер, цифр, слів та їх з'єднань на вільні місця (у тому числі після змивання, стирання минулих записів).

Ознаками дописки є:

1. різниця у кольорі та відтінках штрихів в першопочаткових та нових записах;

2. в ширині штрихів та виробленості почерку, яким вони виконані та ін.

5. Заміна фотокарток, як правило, виконується у документах, які посвідчують особистість.

Найбільш розповсюджені прийоми заміни та їх ознаки:

1. повна заміна фотокарток (при візуальному огляді видно неспівпадання овалу та тексту печатки);

2. монтаж - на документі залишається частина старого знімку, на якому є відтиск печатки, до якої підклеюється фотокартка іншої особи. Монтаж може бути виявлений по різниці сорту та якості фотопаперу, слідам розрізу фотознімка, неспівпаданню елементів печатки.

3. нанесення на обгортку старої фотокартки частини емульсійного шару іншої фотокартки.

Цей прийом розрізняють по сорту фотопаперу, нерівностям наклеєної частини фотокартки.

5. Заміна листів - зустрічається в трудових книжках, паспортах та інших документах, які складаються з декількох листів.

Заміну можливо виявити по:

1. Різницям у відтінках та якості паперу, різних листів одного документа;

2. Неспівпаданню нумерації сторінок;

3. Неспівпаданню серії та номерів листів документів та ін.

Встановлення факту підробки підпису.

Найбільш часто зустрічаються слідуючі, способи підробки:

1. По пам'яті - коли підпис відтворюється по пам'яті;

2. За допомогою малювання - це коли підпис відтворюється з використанням прикладу справжнього підпису;

3. Копіювання - це коли підпис обводиться чорнилом або шариковою ручкою;

4. Передавлення - шляхом передавлення штрихів загостреним предметом з слідуючою обводкою слідів тиску;

5. Підробка фотографічними засобами - для цієї цілі виготовляють факсиміле.

Такі підписи мають мікроструктуру штрихів, специфічну для металевих кліше.

Багато які ознаки підробки підписів можливо встановити при огляді документів за допомогою лупи, мікроскопу.

Встановлення факту підробки відтисків, печаток, штампів.

Печатки та штампи-це спеціально виготовлені в гравіювальних майстернях кліше, що мають відповідну форму, розмір, шрифт, і відповідають певним зразкам. їх виготовляють з каучуку або металу.

У практиці відомі декілька засобів підробки:

1. Малювання печатки на самому документі;

2. Одержання відтиска за допомогою саморобного кліше;

3. Перекопіювання справжнього відтиску на підробний документ.

Малювання печатки або штампу на самому документі є найбільш простим засобом підробки. Йому характерні слідуючі ознаки:

1. Нестандартність шрифту та нерівномірне розміщення тексту;

2. Несиметричність розміщення літер, слів та рядків;

3. Перекручення малюнків (гербу, емблеми);

4. Присутність граматичних помилок в тексті та виправлений його текстовий зміст;

5. Сліди підготовки відтиску (проколу паперу від циркулю, залишки олівцевих штрихів).

Перекопіювання відтиску печатки або штампу з справжнього документу може бути прямим (дзеркальне відображення), але частіше усього шляхом дворазового копіювання.

При цьому спостерігаються слідуючи ознаки:

1. Слабка насиченість фарбника;

2. Відсутність глянцю паперу;

3. Відрізняння люмінесценції ділянки, де знаходиться відтиск, від інших;

4. Наявність штрихів, які не відносяться до відображення печатки, але перекопійовані разом з нею.

Іноді для виготовлення підробних документів використовуються справжні печатки або штампи іншої організації, але при цьому маскується їх зміст.

З цією ціллю печатка під час притискання до листа паперу трохи прокручується, й відтиск виходить нечітким, "змазаним".

В останній час дуже широко для підробки відтисків печаток та штампів використовуються засоби оперативної поліграфії та комп'ютерної техніки, які дозволяють досить точно утворити оригінал, наприклад, за допомогою ксерокопіювання, сканування та іншого.

Встановлення змісту пошкоджених письмових документів.

Нерідко у злочинних цілях документи спалюють, розривають на частини, заливають чорнилом визначені місця.

У криміналістиці розроблені методи відновлення змісту подібних документів.

1. Для відновлення розірваних документів їх частини спочатку сортують по якості паперу, кольору штрихів, почерку.

2. Відшукують частини, у яких одна або дві сторони є рівними, тобто являють собою краї або кути документів. Внутрішню частину документу заповнюють залишившимися уривками, підбираючи їх по формі та змісту.

3. Монтують розірваний документ на склі, а потім покривають його іншим склом такого ж розміру та оклеюють по краям липкою плівкою.

Можливість виявлення змісту текстів згорівших документів, в багатьох випадках визначається складом паперу, фарбуючої речовини тексту та інтенсивністю і температурою горіння:

1. Заборонено брати згорівши документи руками та пінцетом. При їх виїмці листом паперу або картону створюють легкі потоки повітря, під дією яких документ переміщається на скло.

2. Після цього документ, для надання йому еластичності, запобігання пошкодження зволожують парами води, або розчином гліцерину за допомогою пульверизатора.

З. Розпилювач рідини направляють вверх, щоб виключити пошкодження документу прямим потоком вологого повітря.

4. По мірі зволоження документ розправляють, покривають іншим склом, окантовують по краям.

5. 3горівший документ можливо також помістити у коробку, яка з середини виложена ватою.

6. На згорівших документах методом фотографування з тіньовим освітленням вдається виявити вдавлені штрихи тексту. Текст, виконаний графітовим олівцем, топографічною фарбою, в яких маються солі металів, а також надруковані на друкарський машинці, можуть бути відновлені фотографуванням у інфрачервоних променях.

Можливе виявлення тексту шляхом термічної обробки. Згорілі документи можуть знаходитися у різних стадіях:

1. Засушування;

2. Обуглення;

3. Зпопеління;

4. Озолення.

7. Частіше всього приходиться працювати з документами, які знаходяться в стадії обуглення.

8. Якщо такий документ помістити між двох термостійких стекол, довести його у мифільній пічці до зпопеління, то фон згорілого паперу стає більш світлим і на ньому проявляються штрихи, які складаються з графіту, сажі або солі металів.

Для виявлення тексту можуть застосовуватися і інші методи:

1. Фотозйомка у рентгенівських променях;

2. Люмінесценція.

Закреслені або залиті фарбником тексти вдається прочитати за допомогою:

1. Світофільтру;

2. Електронно-оптичного перетворювача.

Текст, залитий чорнилом, однакового з ним кольору, досліджують у ультрафіолетових променях.

Якщо текст залитий чорнилом фіолетового або синього кольору, то зміст його може бути виявлений фотографуванням з використанням світофільтру того ж кольору, що і чорнило.

Дослідження машинописних текстів.

Машинописні тексти досить часто зустрічаються в практиці розкриття та розслідування злочинів.

Їх дослідження проводиться, як правило, у цілях ідентифікації друкарської машинки та виконавця, встановлення кількості напечатаних у одну закладку примірників, а також засобу зміни їх змісту.

Друкарські машинки характеризуються загальними та приватними ознаками.

Загальні - це:

1. Величина шагу головного механізму (шаг письма);

2. Величина міжрядкових інтервалів;

3. Тип клавіатури;

4. Комплект знаків;

5. Марка шрифту.

Шаг головного механізму — відстань, на яку переміщується каретка при ударі по клавішам.

Розмір шагу визначається шляхом виміру відстані між однойменними знаками та поділу його на кількість знаків між ними, включаючи проміжки.

Точність виміру перевіряється на декількох рядках. Для цієї цілі також маються спеціальні трафаретки, вимірювальні сітки.

У різних друкарських машинках величина шагу головного механізму неоднакова, та складає 2,12 - 3,00 мм.

Величина міжрядкових інтервалів - це відстань між нижніми закінченнями літер поряд з розташованими рядками.

Нерівномірна величина інтервалів свідчить про друкування з виключеним інтервальним механізмом, або про його несправність.

У машинописних текстах можуть відображуватися ознаки, які дозволяють одержати деякі відомості про виконавця документу:

1. Сила та рівномірність удару;

2. Витривалість рядка, полів;

3. Наявність помилок і ін.;

4. 3вичка розміщення тексту та його частин (нумерація сторінок, розташування заголовку, підпису, дати, розміри абзацних рядків та ін.).

Якщо виконавець або автор документу одна і та ж особа, ідентифікаційними ознаками письмової мови є:

1. Особливості стилю викладення;

2. Лексика;

3. Граматика та тому подібного.

Для експертного дослідження, крім машинописного документу, необхідні 1-2 листа примірників шрифту, надрукованих на перевіряємій друкарський машинці, десь в один час з досліджуємим документом.

4. Призначення експертизи по дослідженню документів.

Для дослідження рукописних та машинописних текстів призначають:

1. Почеркознавчу експертизу документів;

2. Технічну експертизу документів.

При призначенні почеркознавчої експертизи можливості ідентифікації особистості у багатьох випадках залежать від якості представлених експерту матеріалів.

Досліджуємий рукопис представляється цілком в оригіналі. У окремих випадках, коли цього зробити неможливо (напис на стінці), допустимо представлення копії (фотознімку).

Для вирішення поставленого завдання, крім оригіналу, необхідні тексти (підписи), з якими будуть зрівнювати рукопис-примірники почерку або підпису.

Вони бувають двох видів:

1. Вільні;

2. Експериментальні.

Вільні - написані до виявлення злочину. Справа у тому, що в них немає ознак навмисної зміни написання, так як виконавець заздалегідь не знав, що вони можуть бути використані у такій якості.

Вільні примірники можуть бути одержані за місцем роботи:

1. Заява,

2. Автобіографія,

3. Конспекти,

4. Щоденники.

Експериментальні - необхідні тоді, коли немає вільних примірників або їх об'єм та якість недостатні для проведення дослідження.

Як і вільні, ці примірники повинні бути співставленні та відібрані у необхідній кількості.

Для одержання експериментальних примірників підозрюваному пропонують написати який-небудь текст.

Якщо виконавець намагається навмисно змінити почерк, то йому пропонують написати текст під диктовку декілька разів (з розривом у часі), при цьому у текст вставляються слова та окремі речення, які використані в досліджуємому документі.

Коли особа, яка пише зменшує темп написання, щоб обмислити написання окремих літер та слів, слід збільшити швидкість диктовки.

Експериментальні підписи відбирають в декілька прийомів на 3-4 листках паперу, для уникання їх зміни-по 13-20 підписів на кожному листку.

Література

1. Аубакиров А.Ф., Ваницкий Л.В. Криминалистическая экспертиза машинописных текстов. - Караганда, 1981.

2. Бахин В.П., Гора И.В., Цимбал П.В. Криминалистика. - Ирпень, 2002.

3. Грановский Г.Л. Исследование письменной речи. Судебно-почерковедческая экспертиза. - М., 1971.

4. Идентификационные исследования в почерковедческой экспертизе. – К., 1972.

5. Клименко Н.М., Ципенок С.А. Использование «географических» признаков письма при идентификации личности. // Криминалистика и судебная экспертиза: Сб.науч.тр. – Киев, 1968. – Вып.5.

6. Россинская Е.Р. Судебная экспертиза в уголовном, гражданском, арбитражном процессе. - М., 1996.

7. Сосенушкина М.Н. Основы технико-криминалистической экспертизы документов. - М., Методический центр МВД, 1996.

8. Судебно-техническая экспертиза документов. - М., изд-во ВНИИСЭ, 1993.

9. Яблокова Н.П. Криминалистическое исследование материалов документов. - М., 1961.

Тема № 9 „Трасологія”

1. Поняття і загальні положення трасології. Класифікація слідів, їх - криміналістичне значення.

2. Сліди людини (антропоскопія).

3. Сліди знарядь злому, інструментів

Самостійна робота

4. Загальні правила виявлення, огляду, фіксації і вилучення слідів.

5. Засоби та методи виявлення та вилучення слідів.

6. Види і особливості слідів характерних для скоєння податкових злочинів. Особливості виявлення і вилучення вказанних слідів.

7. Сліди виробничих механізмів.

8. Сліди - предмети.

1. Поняття і загальні положення трасології. Класифікація слідів, їхнє криміналістичне значення.

Трасологія - походить від французського (трас) - слід і грецького (логос)- навчання, навчання про сліди, слідоведення.

Трасологія - розділ криміналістики, у якому вивчаються теоретичні основи слідоутворення, закономірності виникнення слідів, що відображають механізм злочину, розробляються рекомендації по застосуванню методів і засобів виявлення слідів, їхньої фіксації, вилучення і дослідження з метою встановлення обставин, що мають істотне значення для розкриття, розслідування і попередження злочини).

Кожний злочин викликає (міни в навколишньому середовищі.

Відбитком злочинних дій є сліди, які класифікують на три групи:

1. Сліди-відображення;

2. Сліди-предмети;

3. Сліди-рсчовини.

1. Сліди-відображення в основному трасологія вивчає цей вид слідів який відображає ознаки об'єкта, що залишив їх:

1. Відбиток рук;

2. Слід злом;

3. Слід від колеса;

4. Сліди крові;

5. Ручні шви;

6. Вузла

2. Сліди-предмети - також відображають ознаки об'єкта, характер дій. До, них відносяться такі об'єкти як:

1. Замки;

2. Пломби зі слідами руйнації;

3. Частини предметів;

4. Осколки фарного розсіювача;

5. Вироби масового виробництва;

6. Недопалок;

7. Ніж;

8. Пістолет;

9. Ґудзик;

10. Ломик;

11. Гребінець;

12. Шапка.

3. Сліди - речовини - це:

1. Частки лакофарбового покриття автомобіля;

2. Нашарування ґрунту;

3. Пилюки;

4. Крові;

5. Піт;

6. Зерно;

7. Волокна;

8. Пісок;

9. Фарба, тобто рідкі і сипучі матеріали, вилучені з місця події або виявлені на одязі, взутті.

В утворенні слідів-відображень беруть участь два об'єкта:

1. Об’єкт на якому залишився слід, його називають слідосприймаючим;

2. Об'єкт, що залишив слід - слідоутворюючим.

У залежності від умов і механізму утворення сліди в криміналістиці класифікують на:

1. Об'ємні;

2. Поверхневі;

3. Локальні;

4 Периферичні;

5. Статичні;

6. Динамічні.

1. Об'ємні - це втиснений слід знаряддя злому на вікні або на дверях:

1. Слід взуття на землі;

2. Снігу;

3. Піску;

4. Слід протектора колеса на вологому піску або в густому болоті.

2. Поверхневі - сліди, які виникають, коли обидва об'єкти, утворюючій та сприймаючій рівні по твердості, в результаті чого утворяться не об'ємні, а площинні сліди це:

1. Сліди підошви взуття на фарбованій підлозі;

2. Сліди від пальця на склі;

3. Слід протектора колеса на асфальті.

Поверхневі сліди можуть бути:

1. Слідами-нашарування;

2. Слідами-відшарування.

Сліди-нашарування - залишаються в тих випадках, коли слідоутворюючий об'єкт накладає на слідосприймаючий об'єкт тонкий шар якоїсь речовини:

1. Потожирові сліди пальців на склі;

2. Слід курної або мокрої шини при виїзді з другорядної (проселочної дороги) (річки) на асфальт;

3. Слід, залишений закривавленою рукою (пальцями).

Сліди-відшарування - утворюються за рахунок видалення слідоутворюючим об'єктом частини речовини, що покриває сприймаючу поверхню:

1. Злочинець торкався руками свіже фарбованих дверей, у результаті чого частки фарби відшарувались і залишилися в нього на руках);

3. Локальні сліди - виникають за рахунок змін слідосприймаючого об'єкта у тих межах його поверхні, у шейх на нього впливає слідоутворюючий об'єкт:

1. Сліди взуття в снігу, м'якому фунті;

2. Сліди знаряддя злому на перепоні;

3. Сліди рук;

4. Сліди зубів та ін.

4. Периферичні сліди - утворюються за рахунок змін слідосприймаючого об'єкта, за межами площі його контакту з слідоутворюючим об'єктом:

1. Верх взуття злочинця забруднений будівельною пилюкою, під час ходи по чистій підлозі з черевиків (навколо підошви) обсипається пилюка, повторюючи конфігурацію підошви;

2. Сліди змочування дощем асфальту навколо стоячої машина.

5. Статичні сліди - при утворенні таких слідів кожна точка слідоутворюючого об'єкта залишає своє адекватне відображеній на приймаючому об'єкті, і в момент виникнення сліду об'єкти знаходяться в стані спокою (статика):

1. Відображення, підошви взуття, коли, людина стоїть;

2. Відображення ломика при відмиканні дверей;

3. Відбиток пальця з відображеними папілярними візерунками.

6. Динамічні сліди - утворюються в тих випадках, коли слідоутворюючий об'єкт рухається паралельно або під будь-яким кутом (крім прямого) до слідосприймаючої поверхні:

1. Сліди різання;

2. Розрубу;

3. Тертя;

4. Розпила;

5. Сліди ковзання;

6. Сліди свердління.

Основним способом фіксації слідів є їх опис у протоколі слідчої дії. В протоколі описують властивості і стан поверхні, безпосередньо сприймаючої сліди, тому що ці обставини здатні впливати на виявлення слідів та їх цілість.

2. Сліди людини (антропоскопія)

Стосовно до слідів людини, що має трасологічне значення відносяться:

1. Сліди рук;

2. Сліди рукавичок;

3. Сліди ніг;

4. Сліди зубів;

5. Сліди нігтів;

6. Інші сліди людини (губ, вух, чола, носа);

7. Сліди одягу;

8. Сліди крові, що можуть бути:

а. Сліди крові у формі калюжі;

б. Сліди від крапель крові;

в. Бризки крові;

г. Патьоки крові;

д. Помарки крові.

1. Сліди рук - у порівнянні з іншими слідами найбільш часто й успішно використовують при розкритті і розслідуванні злочинів. Це визначається функціональним значенням рук і наявністю на них потожирової речовини. Крім того, долонна поверхня рук (а також підошви ступні) покриті папілярними лініям и, тобто лініями з підвищеннями незначної висоти і ширини, що розділяються невеликими борозенками. На коротких ділянках папілярні лінії прямолінійні, на значному протязі згинаються, створюючи складні узори.

Папілярні лінії ніколи не перетинаються, але можуть зливатися, роз'єднуватися, створювати узори різних типів (видів).

Поряд із папілярними лініями в слідах відображаються й інші ознаки рельєфу шкіри долонної поверхні. До них відносяться флексорні (згибаючи) лінії, складки зморшок і пори.

Пори - це воронкоутворні поглиблення, розташовані на папілярних лініях і служать для виходу вивідних проток потових залоз. Це самі дрібні елементи шкірного рельєфу.

Найбільше значення в криміналістиці придасться рельєфу, створюваному папілярними лініями, особливо візерункам, розташованим на подушечках нігтьових фаланг пальців рук.

Вивченням будови папілярних узорів займається дактилоскопія - розділ трасології.

Дактилоскопія - від грецького (daktilos - палець, skopeo - дивлюсь - розділ трасології,що вивчає властивості і характеристики папілярних узорів шкір» людини - пальців рук, засоби і методика їх виявлення, фіксації, вилучення і досліджена криміналістичної реєстрації особистості, її ідентифікації і розшуку.

Високе значення цього виду слідів в якості доказів обумовлено морфологічними особливостями будови шкіри і властивостями папілярних ліній.

Шкіра людини складається з двох основних шарів:

1. Верхній шар - епідермісу (надшкір'я);

2. Нижній шар- дерма (тобто шкіра).

Лінійні пагорби епідермісу по своїй будові і взаємному розташуванні відповідають сосочкам дерми - це і є папілярні лінії. Ширина папілярних ліній 0,4-0,6 мм, висота - 0,1-0,4 мм. А от пори, про які ми говоримо, розташовані на гребенях папілярних ліній. Це невеликі (до 0,25 мм) поглиблення, що представляють собою отвори вивідних проток потових.залоз.

Криміналістичне значення папілярних узорів визначається її найважливішими властивостями:

1. Індивідуальністю (неповторністю);

2. Тривалістю;

3. Відновленістю.

Всі ці властивості визначаються анатомічною будовою шкіри. Адже папілярні лінії утворяться в період внутрішньоутробного розвитку людини і залишаються незмінними в період усього життя людини, змінюються лише їхні розміри (у міру росту людини), але не взаєморозташування і форма деталей узору.

Відновлюваність узору - це його спроможність набувати колишнього виду після ушкоджень епідермісу - це порізи, опіки (не глибокі). Якщо ушкоджена дерма, то на такій ділянці узор не відновлюється (це глибоке ушкодження).

2. Сліди рукавичок - це можуть бути шкіряні і матерчаті рукавички.

Виявлені такі сліди також можуть бути використані для Ідентифікації насамперед рукавичок.

1. Встановлюватися деякі групові ознаки людини (дослідження поту, яким просочені рукавички).

2. У слідах шкіряних рукавичок відображається узор шкіри, зморщок, складки, дефекти, що виникають у процесі носки.

3. У слідах матерчатих рукавичок відображаються ознаки тканини, вид переплетіння, дефекти тканини, сліди вшивок і т.п..

4. Дуже цінними в ідентифікаційному плані є ділянки в області шва. Тут утворюється оригінальне сходження ниток двох зшитих шматків.

Методи і прийоми виявлення і вилучення слідів.

Дня огляду предметів одягають гумові рукавички. Якщо їх нема, то предмети беруть за таю місця, де не могли б залишитися сліди злочинця (пляшка - денце і верхній зріз пляшки; грані осколка скла, ребриста поверхня ручки пістолета).

Дня виявлення слідів рук використовують:

- спрямоване освітлення, освітлюючи предмет під різними кутами. Виявлені таким методом сліди відразу ж фотографують, використовуючи насадочні кільця. Якщо таким способом неможливо виявити сліди, то звертаються до:

1. Фізичних;

2. Хімічних способів їхнього виявлення;

Фізичні способи - це опрацювання слідів різноманітними порошками (алюмінію, бронзи, окису цинку, окису свинцю),

обкурювання парами йоду - для опрацювання темних поверхонь. Для опрацювання світлих поверхонь використовують темні порошки (порошок заліза, графіту, окису міді, сажу і т. і.). Порошки наносять мрякою, плоскою щіточкою з натурального волосся. Сліди, виявлені порошками, копіюють на липку дактилоскопічну плівку (темну або світлу). Для цього з плівки знімають прозорий захисний шар, притискають до сліду, потім знімають і знову закривають захисним шаром. Невидимі сліди на папері обкурюють парами йоду за допомогою спеціальної йодної трубки. У трубку поміщають кристали йоду, нагрівають її і направляють вихідні пари йоду на досліджувану ділянку. Потім терміново фотографують, тому що в міру випару йоду сліди стануть невидимими. Виявлені йодом сліди можна откопіювати на йодокрахмальну плівку, а також на фотопапір.

Хімічні способи виявлення слідів рук засновані на спроможності деяких хімічних сполук вступати в реакцію з потожировими речовинами.

Ці способи застосовуються в лабораторних умовах для виявлення слідів на папері, картоні нефарбованому дереві. Реактивом використовують 5-10% розчин азотнокислого срібла в дистильованій воді.

Поряд із слідами рук, на експертизу направляють зразки для порівняльного дослідження - це дактокартки і відбитки, отримані слідчим. Для одержання відбитків використовують чорну типографську фарбу, що розкочують рівним шаром гумовим валиком по склу. Потім палець (нігтьову фалангу) особи, яку перевіряють, прокочують по склу від одного бічного краю до іншого, після чого цей рух повторюють на листку білого паперу у відповідній клітині, така ж процедура з долонею.

3. Сліди ніг - за слідами ніг можна судити про людину, що залишила їх (його зріст, окремі ознаки, ходу), про ознаки взуття, про обставини дії (спрямовані на темп руху).

Розрізняють:

1. Сліди босих ніг;

2. Сліди взуття;

3. Сліди ніг, одягнених у панчохи (шкарпетки).

За слідами босих ніг або одягнених у шкарпетки, ототожнюють людину, за слідами взутих ніг - взуття. Сліди ніг можуть бути як об'ємні, так і поверхневі. На ділянках виявлення слідів шукають залишки ґрунту й інших часток, що відшарувались ви взуття. Якщо сліди залишені босою ногою, то виявлення і фіксація їх здійснюється тими ж прийомами, що і слідів рук. У слідах босих ніг ототожнюються: розмір ступні (довжина ступні в цілому, п'ятки, мостової частини), довжина і ширина кожного пальця, загальна форма ступні, загальна будова папілярних узорів, наявність флексорних (що згинаються) складок.

Якщо виявлений слід ноги, одягненої в панчоху, то загальними ознаками такого сліду будуть: розмір панчохи, тип і схема переплетення ниток, фабричні шви в області п'ятки.

По сліду ноги можна розрахувати ріст людини і розмір взуття, що він носить. Розмір столи рівняється 15,8% росту чоловіка, 15,5% росту жінки, а тому якщо довжину сліду помножити на 100 і розділити на 15,8 або на 15,5, то по доріжці слідів ми можемо установити ким залишений слід: чоловіком або жінкою.

По доріжці слідів установлюють кульгавість, використання милиць, палиць, пересування в темноті. При виявленні слідів ніг на місці події, їх фотографують масштабною фотозйомкою.

У протоколі огляду відображається: де виявлені сліди, вид слідів (поверхневі, об'ємні) загальні і приватні ознаки слідів, спосіб фіксації, вилучення.

4. Сліди зубів - можуть бути залишені злочинцем на продуктах харчування (сирі, шоколаді, фруктах), і на інших предметах (металева пробка від пляшки, свинцева пломба, жувальна гумка). Сліди зубів можуть бути виявлені на тілі людини (злочинця, жертви).

Розрізняють два види слідів:

1. Сліди надкусу;

2. Сліди відкусу.

Відкус - це повне змикання зубів і відділення відкушеної частини від цілого. На об'єкті, від якого зроблений відкус, залишилися сліди у виді жолобків, що повторюють конфігурацію зовнішнього краю зубів. На відкушеній частиш відображаються сліди від внутрішньої поверхні зубів.

Надкус - це найбільше придатні для ідентифікації сліди. За слідами надкусу можна судити про ознаки зубного апарату: розмір дуги зубного раду, асиметрію правої і лівої гілок зубного ряду, нахилення зубів у ряду, відстань між зубами, кількість зубів у ряду, наявність протезування (коронки, пломби і т.п.).

Виявлені сліди зубів фотографують масштабною зйомкою

5. Сліди нігтів - як об'єкти криміналістичного вивчення зустрічаються частіше усього на тілі потерпілого або злочинця. Нігті не мають виражених приватних ознак, що могли б відобразитися в слідах

Водночас по наявності, місцю розташування слідів нігтів, їхньому числу і ступеню виразності, можна судити наприклад:

1. Про факт самооборони (ст. 117);

2. Про спосіб заподіяння ушкоджень;

3. Факт удушення й інше.

Сліди нігтів фотографують і описують у протоколі: місце розташування, кількість, форма, розміри. При наявності припущення, що в затриманого під нігтями могли зберегтися шматочки шкіри з тіла потерпілого або підозрюваного, крові, волосся, волокон тканини одягу й інших речовин із місця події, все, що є з-під нігтів вичищають, потім нігті обстригають і все це направляють на судово-біологічну експертизу. Наявність лаку на нігтях дозволяє установити його групову приналежність (країна-виготовлювач, фабрику, марку, тон).

6. Інші сліди людини. До них відносяться:

1. Сліди ділянок шкіри, що не мають папілярних узорів;

2. Сліди губ (можуть бути на краях склянки, фужера, цигарки);

3. Сліди вушної раковини;

4. Сліди ділянок чола;

5. Сліди носа.

Сліди губ, чола, носа, вуха, можуть бути знайдені на віконному склі, скляних дверях, скляній стіні тобто там, де злочинець міг торкатися поверхні, заглядаючи в приміщення або прислуховуючись до звуків.

По індивідуальному рельєфу губів (комплексів валиків і борозенок); ідентифікується людина, що їх залишила. По слідам губів можна визначити вік, деякі елементи зовнішнього вигляду, наявність ряду захворювань. У слідах губів може зберегтися слина, що досліджується суд мед. експертизою. На місці події сліди губ фотографують, описують у протоколі. А при призначенні ідентифікаційної трасологічної експертизи одержують порівняльні зразки губів підозрюваного, їхні пофарбовані відбитки на папері, що разом із вилученими слідами представляють експерт).

7 Сліди одягу: можуть бути виявлені на лакофарбовому покритті транспортного засобу (при наїзді на пішохода), на пухкій землі (місце боротьби злочинця і жертви) і інших областях У слідах одягу можуть відобразитися тип і малюнок переплетень ниток, інші загальні ознаки тканини, шви одягу. Такі сліди фотографують методом масштабної зйомки й описують у протоколі. Сліди одягу на лакофарбовому покритті відкопіюють на дактоплівку, а з об'ємних слідів (на землі, вологому піску) виготовляють гіпсові зліпки.

8. Сліди крові - являють собою сліди-речовини. Знаючи при яких умовах виникли сліди крові, можна одержати уявлення про окремі моменти злочину.

Розрізняють наступні сліди крові:

1. Сліди крові у формі калюжі - утворюються в місцях, скупчення значної кількості крові, що підтверджує про ушкодження великих кровоносних судин або наявності багатьох ушкоджень (поранень) на тілі людини.

2. Сліди від крапель - це вільне падіння крові під впливом сили ваги. По слідами крапель можна визначити: із якої висоти (приблизно) вони падали, під яким кутом, переміщався або був нерухомим поранений. Якщо кров падає з висоти 15-20 см - має округлу форму; 50-60 см - форма слідів крапель стає нерівною більш 2-х метрів - краї стають зубцюватими, мають форму знаків оклику. Якщо краплі падають з об'єкта, що рухається - людина переміщається, краплі мають форму знаків оклику. Якщо краплі падали на поверхню під кутом менше 90° - то верхня частина сліду округла, а нижня — променеподібна. Самий слід злегка витягнутий.

3. Бризки крові - виникають при ушкодженні артеріальних судин, коли кров витікає під впливом артеріального тиску. При розмахуванні закривавленим предметом або ушкодженою частиною тіла (рукою, головою) бризки можуть летіти в різні напрямки. По слідам бризок можна визначити: місце перебування жертви, відстань до сприймаючої поверхні, причину бризок.

4. Патьоки крові - напрямок патьоків показує в якому положенні знаходилося тіло, відкіля текла кров. Зміна напрямку патьоків на одязі (тілі) говорить про те, що положення тіла змінювали.

5. Помарки крові - підрозділяють на мазки і відбитки.

Мазки - це змазаний слід, залишений рукою, що рухається.

Відбитки - залишені закривавленими предметами (молотка).

Сліди крові фотографують, де вони виявлені. Трасологічне експертне дослідження форми слідів крові може здійснюватися як на місці події, так і в лабораторних умовах по фотозйомках слідів. У будь-якому випадку обов'язково враховуються дані судово-медичного дослідження трупа або огляд живої особи. Тому в розпорядження експерта-трасолога дається відповідна судово-медична документація.

3. Сліди знарядь злому, інструментів.

Механоскопія - являє собою розділ трасології, яка вивчає сліди злому, інструментів, виробничих механізмів, замків, пломб.

Сліди злому можуть бути виявлені:

1. На косяку двері (віджим дверей);

2. На поверхні дверей (свердління, розпил);

3. На стінці сейфа (свердління отворів і перекусаний перемичок між ними);

4. На коробці замка (зрубування заклепок);

5. На дужці замка (розпил, перекусання);

6. У цегельній або дерев'яній стіні (пролом, вибивання дощок або цегл);

7. На рамі вікна (ві джим, висмикування цвяхів);

8. Стелі і підлозі (розгин, виламування перекриттів).

Що таке злом? Це повна або часткова руйнація замикаючого пристрою (стіни, стелі, підлоги, вікна й ін.) із метою проникнення в замкнене сховище (шафа, сейф, помешкання). Для цієї мети застосовуються знаряддя й інструменти.

Є три види знарядь:

1. Спеціально пристосовані для цієї мети (фомка і гусяча лапка і т. ін.);

2. Загальнотехічного застосування (інструменти, пристосовані для різання металу, ножівки, автоген і ін);

3. Виявлені випадково на місці злочину (смуга.заліза, металевий прут, обрізок труби і т. д)

За способом впливу знаряддя й інструмента діляться на механічні і термічні.

Механічні:

1. Це ріжучі: ніж, ножиці, склорізи, кусачки;

2. Рубаючи та довбальні: сокира, зубило, долото, лом;

3. Пиляючи: напильники, пилки;

4. Свердлильні: свердла, бурави.

Термічні: газо- електроапарати для різання металів та їх зварювання.

Сліди механічної групи підрозділяють на:

1. Сліди тиску;

2. Сліди ковзання,

3. Сліди різання.

1. Сліди тиску - утворюються від удару(натиску) знарядді злому на поверхню, що зламують. Якщо поверхня тверда - залишається слід, м'яка -ум'ятина. Вивчивши такий слід при огляді місця події, слідчий може одержати уявлення про форму і розмір знаряддя, що залишило слід, для наступного розшуку.

2. Сліди ковзання (тертя) — утворюються, коли знаряддя злому, (лом, видерта) діють під кутом до поверхні перепони тоді утворюються подряпини і стиск матеріалу перепони. За слідами тертя можна судити про вид застосовуваною знаряддя. Велике значення для слідства має наявність часток речовини перепони (фарба, матеріал) виявлені на знарядді злочину (сліди-речовини).

3. Сліди різання - частіше усього зустрічаються на дерев'яних і металевих перепонах (сліди сокири, ножа, долота, ножиць і ін.). Одним з різновидів слідів різання є сліди розпила, а також сліди свердління і сліди стругання.

У слідах різання відображається ріжучий (рубаючий) край інструмента, по яких ототожнюється знаряддя інструмент. По слідам розпила. визначають вид пилки іноді кількість зубів. Ці дані використовують для пошуку інструментів, По слідам свердління визначається вид і діаметр використаного свердла.

Знаряддя термічного впливу - застосовуються при зломі металевих сейфів, сталевих дверей, захисних гратів. Застосовується газоелектрорізка. Аналіз слідів на місці події і експертне дослідження дозволяє слідчому визначити: вид злому (пролом, розпил), механізм злому (зовні, зсередини), вид використаного знаряддя, кількість осіб, що беруть участь у зломі, приблизний зріст і фізичну силу злочинця, наявності в нього визначеного навику роботи з інструментом, час, витрачений для злому перепони, які сліди могли залишитися в результаті злому на одязі і тілі злочинця (в одворотах штанів, взуття, під нігтями, у вухах, у волоссі). Ці дані мають важливе значення для пошуку злочинця.

Виявлені сліди знарядь і інструментів фіксуються в протоколі, фотографуються масштабною фотозйомкою, заносяться в плани або на схеми. По можливості доцільно вилучати сліди разом з об'ектами-носіями. З об'ємних слідів виготовляються зліпки за допомогою пластиліну, полімерних матеріалів, а неглибокі сліди ковзання можуть бути скопійовані за допомогою дактоплівки.

На трасологічну експертизу направляють сам слід або його копію (зліпок, фотознімки, схему-замальовку, протокольний опис сліду, знаряддя злочину).

4. Сліди виробничих механізмів.

(Самостійна робота)

Як правило, зі слідами виробничих механізмів мають справу, коли об'єктами дослідження е вироби масового виробництва: (цвяхи, ґудзики, сигарети, мотузки, проводи і т. п.). Подібні вироби можуть фігурувати як речдоки при розслідуванні убивств, розбійних нападів, зґвалтувань. Наприклад, при зґвалтуванні, знайдений на місці злочину ґудзик може збігатися з ґудзиками на одязі підозрюваного, тобто при трасологічному дослідженні основне завдання полягає у встановленні загального джерела походження.

Виконуючи цю задачу слідчий повинен вирішити два питання:

1. Чи не виконаний даний вироб на конкретному агрегаті

2. Чи не належать вироби виявлені в різних місцях до однієї партії;

У першому випадку ідентифікуючим об'єктом виступає відомий виробничий механізм. В другому - установлюється факт виготовлення, декількох виробів із, застосуванням одного й того ж механізму, що також відомий.

Встановлюючи загальне джерело походження використовують ознаки вихідної сировини, ознаки виробничих механізмів, ознаки експлуатації (збереження). Ці ознаки відбивають технологічний процес виробництва виробу даного виду. Це сліди, що виникають на виробах від таких частин механізму як: штамп прес-форма, вирубний ніж, ніж-різак і ін.

У результаті на виробах (заготівках) виникають різні об'ємні і поверхневі сліди:

• тиску,

• рвання,

• тертя.

Поверхневі сліди виникають від трафаретів, за допомогою яких маркірують вироби (сигарети, колби електроламп і т.п.). Прикладом об'ємних слідів може служити відображуваний рельєф пуансона і матриці, за допомогою яких предмет відштампований.

У процесі експлуатації робочі частини виробничих механізмів одержують - деякі зміни: заміна деталей, знос, заточка. Відповідно до цього зміняться і деякі ознаки, відображувані на виробі. Ця обставина враховується при дослідженні і сприяє звуженню тій групи (партії), що нам потрібна.

Якщо в процесі експертного дослідження потрібно установити факт випуску даного виробу на конкретному виробничому механізмі (агрегаті, верстаті), то в розпорядження експерта повинні бути подані зразки виробів цього агрегату. Брати їх треба з партії, що збігається за часом випуску з ідентифікуючим об'єктом.

8. Сліди-предмети.(Самостійна робота)

До трасології слідів-предметів відносять замки і пристрої, що замигають, вироби масового виробництва, частини (фрагменти) об'єкта. З об'єктів дослідження частіше усього виступають замки й інші пристрої, що замикають. При вчиненні злочину розкривають або шляхом відмикання або шляхом злому.

Відмикання - через замкову щілину шляхом впливу на механізм замка (ригель, пружина). Для цього використовують підібраний ключ, відмичку, Інший предмет, шляхом впливу на ригель зовні: викрутка, лезо, ніж, металеві пластини і інші пристосування.

Злом замка - це порушення цілісності навісного замка шляхом руйнації його короба: зрізання заклепок, відділення кришки, спилювання дужки замку, відривання дужки з гнізда. В усіх цих випадках на дверях та замку залишаються сліди розрубу, надпила, тиску, ударів.

При огляді зламаного замка проводять тільки його зовнішній огляд. Відзначається в якому положенні (відімкнутому або замкненому) знаходиться механізм замка, стан замикаючого пристрою (клямки, засуви) двері, дверна коробка стінки прорізу дверей, оточуючих стін і ділянки землі (підлоги) перед дверима.

Уважно вивчаються ушкодження замка, виявляються сліди знарядь, якими був зламаний замок і сліди рук злочинця на замісу.

Категорично забороняється при огляді вставляти ключ у замкову щілину і провертати. Це може привести до утворення нових слідів

Результати огляду фіксується в протоколі огляду і фотографуванням замка методом вузлової і детальної зйомки. Вилучається самий замок, при необхідності разом із пристосуванням для його навішення. Разом із замком вилучають його частини, тирса і т.п.

Трасологічними об’єктами є пломби.

Пломби навішують на двері сховищ, вагонів, контейнерів, на дорогі хутра, килиму. Пломби виготовляють із свинцю, жерсті, пластмас, алюмінію. За допомогою мотузки а дроту та за допомогою пломбіру, яким стискують на поверхні пломби залишаєш? відбиток (літери, цифри, знаки).

Злочинці вдаються до різних способів маскування порушення пломб - це зрізання або витяг дроту. Зрізають звичайно один кінець дроту, що після розкрадання вставляють у пророблений отвір і затискають. При огляді пломб.звертають увагу на ознаки порушення їхньої цілісності, ушкодження відбитка пломбіру, подряпини, деформації, насічки, ум'ятини. Результати огляду фіксують за допомогою опису в протоколі і фотографуванням. Призначається трасологічна експертиза пломб.

Література

1. Грановский Г.Л. Основы трасологии. Общая часть. - М., 1965.

2. Грановский Г.Л. Основы трасологии. Особенная часть. - М., 1974.

3. Крылов И.Ф. Криминалистическое учение о следах. - Л.,1976.

4. Специализированный курс криминалистики. Учебник. - Киев: НИиРИО Киевской высшей школы МВД СССР, 1987.

5. Специализированный курс криминалистики. Учебник. Киев.: НИ и РИО КВШ МВД УССР, 1987.

6. Фокина А.А. Идентификация личности по папилярным узорам рук с применением математических методов исследования. – Киев.: НИ и РИО КВШ МВД УССР, 1973.

7. Шевченко Б.И. Теоретические основы трасологической идентификации. - М., 1975.

Тема №10 „Судова балістика і вибухова техніка”

План

1. Поняття судової балістики і її значення для розслідування злочинів.

2. Криміналістичне дослідження вогнепальної зброї.

3. Розслідування кримінальних вибухів.

Самостійна робота

1. Криміналістичне дослідження патронів (є в лекції).

2. Криміналістичне дослідження слідів пострілу (є в лекції).

3. Криміналістичне дослідження холодної зброї і сліди її застосування.

1. Поняття судової балістики і її значення для розслідування злочинів.

Злочинці, досить часто особливо в цей час, використовують зброю. При чому не лише вогнепальну (вивченням якої займається судова балістика), але й холодну зброю, вибухові речовини та вибухові пристрої (гранати, міни і т. ін.). В даний час з'являються нові види зброї, засновані на інших конструктивних принципах метально-невогнепальна і токсична зброя, електрошокові пристрої та ін. Все це обумовило формування в криміналістичній техніці спеціальної галузі - криміналістичне зброєведення, яка включає методичні основи вивчення різноманітних видів зброї.

Під зброєю розуміють пристрої і предмети, які конструктивно призначені для враження живої або іншої цілі.

Судова балістика - розділ криміналістики. Вона вивчає технічні питання, що виникають при розслідуванні злочину, пов'язані з застосуванням вогнепальної зброї та боєприпасів до неї.

Судова балістика включає технічні дані, що відносяться до вогнепальної зброї, боєприпасів і слідів їх використання, розробляє рекомендації по застосуванню методів і засобів викриття цих об'єктів, їх вилучення і дослідження. Головна мета - встановити обставини, що мають суттєве значення для розслідування, розкриття і попередження злочинів.

Об'єктами судово-балістичного дослідження є:

1. Ручна вогнепальна зброя та її частини;

2. Патрони до неї, як спорядження, так і їх компоненти:

а. Відстріляні кулі,

б. Стріляні гільзи,

в. Дріб,

г. Картеч,

д. Пижи,

е. Прокладки,

ж. Порох і т.п.

3. Сліди-пошкодження при враженні з ручної вогнепальної зброї;

4. Інші боєприпаси (гранати, міни), їх частини, сліди їх використання;

5. Вибухові пристрої, вибухові речовини та сліди їх використання.

Балістичне дослідження складається з двох категорій:

1. Ідентифікаційне дослідження;

2. Діагностичне дослідження.

До першої відносять:

1. Ототожнення зброї по стріляним гільзам, кулям, дробі;

2. Встановлення групової належності, в тому числі загальне джерело виникнення боєприпасів, їх компонентів, частин;

3. Ідентифікація шляхом встановлення цілого по частинам (куля і гільза, пиж і частина паперового листа).

Діагностичне дослідження.

Задачі пов'язані з визначенням відповідності об'єкта заданим характеристикам:

1. Чи являється даний об'єкт вогнепальною зброєю;

2. Чи справна вогнепальна зброя і чи придатна для стрільби;

3. Чи можливий з даної зброї постріл без натискання на спусковий гачок;

4. Чи являється даний об'єкт вибуховим пристроєм.

Задачі по виявленню механізму події, яка відбулась:

1. Встановлення факту вчинення пострілу;

2. Встановлення його направленості і дистанції;

3. Встановлення місця пострілу, мети вибуху, і т.п.

Балістичне дослідження дозволяє встановити факти, необхідні для належної кваліфікації злочину. За допомогою криміналістичного дослідження зброї, боєприпасів і слідів пострілу виявляють суть події, яка відбулася, визначають місце, час, спосіб її скоєння, встановлюють причинний зв'язок між подією і наслідками (кількість проведених пострілів, їх черговість і т.д.). При наявності пошкоджень на тілі живих осіб і трупів проводять комплексне судово-балістичне і судово-медичне дослідження.

2. Криміналістичне дослідження вогнепальної зброї.

Ручна вогнепальна зброя має досить просту для криміналістичної практики класифікацію. У відповідності з нею зброя поділяється:

4. Кримінальна зброя.

1. Бойова зброя - представляє собою зброю заводського виготовлення, одноствольну, багатозарядну, з нарізним стволом (дулом), і як правило ковзаючим затвором, призначену для стрільби кулями.

а. к ороткоствольна зброя має довжину ствола до 20см. Це напівавтоматичні пістолети і револьвери,

б. до середньоствольної зброї (довжина ствола 20-50 см.) - відносять пістолети, кулемети, автомати, карабіни.

в. довгоствольна зброя (довжина ствола більше 50 см.) - це гвинтівки (карабіни) і ручні кулемети.

Важливою характеристикою бойової зброї є наявність нарізів в каналі ствола. Воно має для судової балістики першочергове значення, як з точки зору дальності і пробивної дії снаряду, так і для ототожнення зброї по вистреленим кулям.

Для характеристики зброї важливим є її калібр - діаметр каналу ствола. В нарізній зброї калібр визначається відстанню між протилежними полями нарізів. Визначення калібру нарізної зброї проводиться в міліметрах, а в СІЛА, Великобританії - в долях дюйма: (Дюйм ‑2,54 см.).

Бойова багатозарядна зброя ділиться на:

1. Неавтоматична;

2. Напівавтоматична (самозарядна);

3. Автоматична (самострільна).

1. Неавтоматична - затвор приводиться в дію стрілкою (гвинтівки і карабіни з постійним магазином). До такої зброї відносяться також револьвери.