Злочин був розкритий

Оперативних сумок;

Молотки.

Пилки;

Стамески;

4. Склорізи;

У необхідних випадках можуть використовуватись апарати для газоводневої різки і електрозварки.

Мікрооб’єкти — бажано вилучати з об'єктом — носієм і обов'язково вказувати в протоколі, а на схемах і фотознімках вказуються конкретні участки об'єкта— носія, з якого вони вилучаються, оскільки, як наслідок, це може мати вирішальне значення, наприклад, при встановленні фактів контактної взаємодії.

Для вилучення мікрооб'єктів застосовуються плівки з хімічним липким неактивним покриттям, мікропилозбирачі.

Для вилучення слідів пальців рук і босих ніг, виявлених за допомогою порошків, застосовуються спеціальні дактилоскопічні плівки з прозорим захисним шаром.

Для вилучення слідів взуття, транспортних засобів використовують чорну чи білу відфіксовану фотобумагу, емульсійний шар якої попередньо був розмочений в воді.

Всі вилученні об'єкти повинні бути відповідним чином упаковані і доставлені до місця дослідження.

Необхідно виключити будь-яку можливість заміни вилученого, його втрату, зберегти від змін об'єкт, його знищення при транспортуванні і зберіганні, не допустити попадання побічних домішок.

Техніко - криміналістичні засоби, призначені для виявлення, фіксації, виїмки речових доказів комплектуються у вигляді спеціальних наборів:

2. Слід чех портфелів;

3. Оперативних і слідчих валіз. Це можуть бути набори для огляду місця події, обшуку, або комплекти для роботи із слідами рук, для оглядів у справах про пожежі, вибухи та ін.

3. Методи і засоби попереднього та експертного дослідження речових доказів.

В експертних і попередніх дослідженнях речових доказів окрім загальнонаукових методів використовуються і спеціальні, які поділяються на:

1. Загально-експертні (використовуються постійно);

2. Приватно-експертні, що використовуються лише в даному конкретному ряді (виді) судових експертиз і досліджень. Бас цікавить перш за все перша:

Система загально-експертних методів дослідження речових доказів включає в себе:

1. Методи аналізу зображень;

2. Методи морфологічного аналізу;

3. Методи аналізу вмісту;

4. Методи аналізу структури;

5. Методи вивчення фізичних, хімічних і ін. властивостей.

1. Методи аналізу зображень - ці методи використовуються для дослідження традиційних криміналістичних об'єктів, таких як:

1. Сліди людини;

2. Знаряддя та інструменти;

3. Транспортних засоби,

4. Документи;

5. Кіно -,фото, матеріали.

2. Методи морфологічного аналізу. Під морфологією розуміють зовнішню будову об'єкта; це його форма:

1. Розміри;

2. Взаємне розташування (топографія) формуючих його структурних елементів (частин цілого, деформацій, дефектів і т. ін.) на поверхні та в об'ємі.

Найбільш поширеними методами морфологічного аналізу являються методи оптичної мікроскопії за допомогою оптичного мікроскопу.

1. Ультрафіолетова та інфрачервона, мікроскопія дозволяє проводити дослідження за межам й видимої області спектру.

Ультрафіолетова мікроскопія застосовується для дослідження біологічних об'єктів; сліди крові, сперми.

2. Інфрачервона мікроскопія дає можливість вивчати внутрішню структуру об'єктів, непрозорих у видимому світлі це перш за все кристали, мінерали, деякі види скла, сліди пострілу залиті або заклеєні сліди тексту.

3. Стереоскопічна мікроскопія—дозволяє бачити предмет об'ємним.

Вона застосовується для дослідження практично всіх видів об'єктів, таких як:

1. Сліди людини і тварини;

2. Документи;

3. Лакофарбові покриття;

4. Метали і сплави;

5. Волокна;

6. Мінерали;

7. Кулі і гільзи та інше.

3. Методи аналізу вмісту.

Їх ще називають методи елементного аналізу.

Використовуються для встановлення якісного або кількісного складу визначених хімічних елементів в даній речовині чи матеріалі.

Використовуються для дослідження речових доказів - вибухових речовин, металів і сплавів, нафтопродуктів і паливно - мастильних матеріалів, лаків, фарб та ін.

- Лазерний мікроспектральний аналіз, заснований на поглинанні сфокусованого лазерного випромінення, завдяки високій інтенсивності якого починається випаровування речовини і створюється хмара парів - факел, який є об'єктом дослідження.

- Рентгеноспектральний аналіз - проникнення рентгенівського випромінювання через речовину супроводжується поглинанням випромінення, що приводить атоми речовини до збудженого стану.

Використовуються для дослідження металів і сплавів, частинок ґрунту, лакофарбових поверхонь, матеріалів документів, слідів пострілу та ін.

4. Методи аналізу структур.

Металографічний і рентгеноструктурний аналізи, використовуються для вивчення кристалічної структури об'єктів.

За допомогою металографічного аналізу вивчаються зміни макро і мікроструктури металів і сплавів у зв'язку із зміною їх хімічного складу і умов обробки.

5. Методи вивчення фізичних, хімічних та інших властивостей.

Методи дослідження окремих властивостей об'єктів можуть бути найрізноманітнішими. При дослідженні речових доказів досліджуються наприклад, електропровідність об'єктів або обвуглених залишків деревини при визначенні осередку пожежі.

Література

1. Аверьянова Т.В. Интеграция и дифференциация научных знаний как источники и основы новых методов судебной экспертизы. - М., 1994.

2. Гончаренко В.И. Научно-технические средства в следственной практике. – К., 1984.

3. Грамович Г.И. Основы криминалистической техники. – Минск, 1981.

4. Матусовский Г.А. Криминалистика в системе научных знаний. – Х., 1976.

5. Руководство по криминалистической технике. - М., Юридическая литература. 1975.

6. Салтевский М.В. Собирание криминалистической информации техническими средствами на предварительном следствии. - К.:НИ и РИО КВШ МВД СССР. 1980.

Тема №7 „Криміналістична ідентифікація і діагностика”

План

1. Поняття криміналістичної ідентифікації і діагностики.

2. Об'єкти криміналістичної ідентифікації і діагностики. Відмінність ідентифікації від діагностики.

3. Види криміналістичної ідентифікації та діагностики.

4. Форми криміналістичної ідентифікації та діагностики.

Самостійна робота

1. Методика ідентифікаційних досліджень.

2. Співвідношення ідентифікаційних та діагностичних досліджень.

3. Значення криміналістичної ідентифікації і діагностики для розкриття та розслідування злочинів.

4. Використання результатів криміналістичної ідентифікації при розслідуванні податкових злочинів.

1. Поняття криміналістичної ідентифікації та діагностики.

Термін „ідентифікація" в перекладі з латинської означає ототожнення, тобто встановлення тотожності об'єкта за якимись ознаками, властивостями.

Тому ідентифікація - це процес дослідження пізнання об'єкта і отримання якоїсь інформації для себе.

Одним з основних завдань криміналістичного дослідження є встановлення одного і того ж об'єкта (людини, тварини, предмета, сукупності предметів, маси речей або матеріалів, джерела походження) за його різними проявами або встановлення загальної родової чи групової приналежності ряду об'єктів.

Вирішення питань про тотожність має важливе значення при розслідуванні різних злочинів. Встановлення тотожності різних об'єктів (взуття - за слідами, особи - за прикметами зовнішності, знаряддя зламу - за відбитками, тощо) здійснюється різними методами.

Теорія ідентифікації вивчає найзагальніші прийоми, методи і принципи, які притаманні усім випадкам встановлення тотожності.

Для того, щоб вирішити питання про тотожність або відмінність необхідно:

1. В одних випадках здійснити більш-менш складне дослідження (криміналістичну експертизу)

2. В інших - провести слідчі дії (наприклад, пред'явлення для впізнання).

Тому розрізняють:

1. Оперативно-слідчу ідентифікацію.

2. Експертну ідентифікацію.

Головне в теорії криміналістичної ідентифікації - це положення діалектичної тотожності, а саме:

1. Немає двох речей, предметів матеріального світу, які б були абсолютно подібні за всіма рисами та ознаками;

2. Кожний об'єкт тотожний тільки сам собі, відрізняється від усіх інших, хоча б подібних.

Криміналістична ідентифікація в судовій та слідчій практиці неоцінна, вона дозволяє встановити:

1. Конкретні події злочину;

2. Осіб, що вчинили злочин;

3. Розшукувати та розпізнавати будь-які об'єкти злочинного вчинку.

Існує кілька класифікацій криміналістичної ідентифікації:

1. Ідентифікація за матеріальним відображенням.

2. Ідентифікація за ідеальним відображенням (це сліди пам'яті, уявні образи).

3. За об'єктом ототожнювання:

а. Дактилоскопічну

б. Судово-балістичну

в. Трасологічну, тощо

Якщо за основу класифікації використовувати процесуальну форму, то ідентифікацію можна розділити на:

1. Процесуальну

2. Не-процесуальну

Процесуальна - здійснюється в ході слідчих дій.

Не процесуальна - при оперативно-розшуковій діяльності.

І дентифікацію за суб'єктом розрізняють:

1. Слідчу

2. Експертну

3. Судову

КРИМІНАЛІСТИЧНА ДІАГНОСТИКА

З криміналістичною ідентифікацією безпосередньо пов'язана і криміналістична діагностика.

Слово „діагноз" з грецької мови перекладається як „розпізнавання", „різновид", „визначення", але розпізнання не всього підряд, а лише сутності та особливостей, наприклад, хвороби на основі всебічного дослідження хворого.

Криміналістична діагностика - це процес дослідження властивостей і стану об'єкта (ситуації) з метою встановлення змін, які відбулися у ньому, причини цих змін і ЇХ: зв'язок із вчиненим злочином.

Іншими словами, діагностика являє собою уявну реконструкцію вчиненого злочину, у ході якої мають перевагу висновки „зворотного напрямку":

1. від наслідку - до причини;

2. від явища - до його суті;

3. від відображення - до аналізу властивостей і стану відображення об'єкта.

Дослідження діагностичного напрямку дозволяють, наприклад:

1. Визначити компонентний склад речовини, що досліджується.

2. Визначити ступінь зміни матеріалів у результаті дії тих чи інших зовнішніх факторів;

3. Встановити наявність чи відсутність в об'єкті, що досліджується, відповідних складових, а також його фактичний стан.

Діагностика встановлює фактичну обставину на основі самих матеріальних об'єктів, їх слідів, інших відображень, що супроводжують здійснення злочину, шляхом дослідження властивостей об'єкта, його відображень, співвідношення фактів, тощо.

Діагностика встановлює види зв'язків між об'єктами. Діагностичні дослідження відповідають на запитання:

1. що або хто це;

2. який;

3. для чого;

4. наприклад, якою рукою і якими пальцями залишені сліди;

5. чи наявні ознаки травлення документа;

6. чи є представлений предмет вогнепальною зброєю, тощо.

Виділення діагностики в самостійне завдання криміналістичного дослідження відповідає послідовності роботи слідчого чи оперативного співробітника з матеріальною обстановкою по справі:

1.Спочатку обстановка сприймається в цілому;

2.Потім ділиться на частини (елементи);

3. Надалі визначається сутність кожного елемента;

4. І нарешті, встановлюється зв'язок елементів з обставинами справи.

2.Об'єкти криміналістичної ідентифікації та діагностики. Відмінність ідентифікації від діагностики.

Об'єкти ідентифікації поділяються:

1. на ті що, ідентифікуються;

2. на ті що, ідентифікують.

Об'єктом, що ідентифікується, тобто той, якого ототожнюють, називають об'єкт, встановлення тотожності якого є завданням ідентифікації.

Враховуючи, що в більшості випадків він не відомий, його ще називають об'єктом, що розшукується.

Об'єкти, які ідентифікуються найчастіше зустрічаються по кримінальним справам як речові докази.

Об'єкти, що ідентифікуються (що ототожнюються) можуть бути:

1. люди;

2. тварини;

3. приміщення;

4. предмети (речі);

5. ділянки місцевості та інші.

Об'єктом, що ідентифікує (ототожнює) називають такий об'єкт, в якому поряд із загальним відобразились і ознаки, що індивідуалізують об'єкт, який розшукується.

Об'єкти, які ідентифікують - це зразки для порівняльного дослідження, які мають такі якості:

1. безсумнівність походження від конкретного об'єкта;

2. наявність ознак, що дозволяють порівнювати їх з об'єктом, що ідентифікується.

В якості ідентифікуючого може виступати смисловий образ об'єкта, зафіксований у пам'яті суб'єкта ідентифікації, що служить передумовою для провадження такої слідчої дії, як пред'явлення для впізнання.

Задана сукупність об'єктів - це така множинність об'єктів, що перевіряються, серед яких неодмінно є об'єкт, який розшукується, та з яких він повинен бути виділений. Ця сукупність визначається обставинами справи, умовами відображення об'єкта, що розшукується і його загальними (груповими) характеристиками.

Невірне визначення сукупності об'єктів, що перевіряються, призводить до того, що в заданій сукупності буде відсутнім об'єкт, що розшукується, це саме по собі робить ідентифікацію безглуздою.

Наприклад: у ході огляду місця події знайдена куля.

На думку спеціаліста-криміналіста, цією кулею був зроблений постріл із пістолета іноземного виробництва.

Перевіркою з кулями, які були у кулегільзотеці, вистріляними з такої ж марки пістолетів, співпадань не встановлено. При повторному дослідженні експерт-криміналіст зробив висновок, що куля вистріляна із пістолета марки „ТТ”.

Перевіркою цієї кулі з кулями, відстріляними із пістолета „ТТ.”, були встановлені співпадання з пістолетом, який перевірявся.

Таким чином, у першому випадку була неправильно вибрана задана сукупність об'єктів.

Процес виділення об'єкта, що розшукується - це процес поступового звуження заданої сукупності об'єктів, які перевіряються за ідентифікуючими ознаками, до того часу, поки не залишиться єдиний об'єкт, який розшукується.

Виділити об'єкт, що ідентифікується, із множини тих, що перевіряються, можливо лише за стійкими особливостями, які (не)зазнають суттєвих змін з моменту відображення до початку ідентифікаційного дослідження.

Цей період часу називається ідентифікаційним періодом.

Ідентифікаційний період характеризує часовий період, протягом якого об'єкт зберігає індивідуалізуючі його ознаки.

Після їх зміни (наприклад, зношування взуття з моменту споєння злочину до його вилучення) ідентифікація стає неможливою

Об'єктами криміналістичної діагностики є:

1. діагностуємі об'єкти:

а. це властивість об'єкта;

б. стан об'єкта;

в. механізм злочину.

2. п ошукові об'єкти:

а. ситуативні умови, що визначають динаміку події, та відображені в її речовій обстановці.

3. діагностуючі об'єкти:

а. ознаки, які відображають в матеріальному виді стан, властивість і механізм.

4. перевіряємі об'єкти:

а. версії слідчого, судді, експерта;

б. пояснення інших учасників процесу (потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, підсудного).

Відмінність ідентифікації від діагностики:

1. При ідентифікації об'єкт, що перевіряється, завжди існує матеріально;

2. При діагностиці об'єкта, що перевіряється, може і не бути.

Наприклад: „місце знаходження стріляючого", що фігурує у якості об'єкта дослідження, було як таке в момент минулої події, під час пострілу.

Цієї ж ситуації в момент діагностування уже немає, що обумовлює необхідність її реконструкції чи моделювання.

3. При ідентифікації встановлюється індивідуально-конкретний об'єкт;

4. При діагностиці визначається конкретна ситуативна умова події.

Наприклад: при експертному аналізі слідів знаряддя злому визначення напряму злому - діагностичне завдання, а встановлення, індивідуальних ознак знаряддя злому - ідентифікаційне завдання.

3.Види криміналістичної ідентифікації та діагностики.

Залежно від характеру відображення матеріальних об'єктів криміналістичну ідентифікацію розрізняють:

1. за матеріально-фіксованими

2. та психофізіологічними відображеннями, або їх ще називають за ознаками загального походження.

Здійснюються вони, як правило, експертами.

Під матеріально-фіксованими відображеннями

розуміють об'єктивну фіксацію ознак предмета на матеріальних об'єктах.

До них належать:

1. сліди;

2. фотознімки;

3. кіноплівки;

4. відеозапис;

5. описування та інші подібні об'єкти.

Під психофізіологічними відображеннями розуміють уявний образ об'єкта, який зафіксований у пам'яті конкретної особи.

Ототожнення за уявним образом може здійснювати тільки людина, в пам'яті якої він зберігається.

Залежно від природи властивостей об'єктів, що ототожнюються, закономірностей їх формування і відображення розрізняють декілька видів криміналістичної ідентифікації:

1. ідентифікація особи;

2. ідентифікація предметів;

3. ідентифікація матеріалів і речовин.

1. Ідентифікація особи здійснюється як за матеріально-фіксованими, так і за психофізіологічними відображеннями.

Матеріально-фіксовані відображення проявляються у різного виду слідах людини:

1. слідах рук;

2. ніг;

3. фонограмах голосу;

4. рукописних і машинописних документах;

5. фотографічних зображеннях.

Продуктах життєдіяльності:

1. слині;

2. крові;

3. потожировій речовині, тощо.

Для ідентифікації людини за матеріально-фіксованими відображеннями проводяться:

1. дактилоскопічні дослідження;

2. трасологічні;

3. фоноскопічні;

4. почеркознавчі;

5. авторознавчі;

6. фотопортрети;

7. біохімічні.

Ідентифікація особи за психофізіологічним відображенням здійснюється у вигляді впізнавання розшукуваного об'єкта на основі порівняння з його образом, зафіксованим у пам'яті.

2. Ідентифікація предметів та їх комплектів (сукупності) має місце при встановленні:

1. знарядь злочину, які використовувалися злочинцями;

2. транспортних засобів;

3. предметів злочинного посягання;

4. знарядь письма;

5. друкарсько-розмножувальних засобів, тощо.

За матеріально-фіксованими відображеннями цих предметів встановлюється:

1. чи цей об'єкт використовувався при здійсненні злочину;

2. чи не вистрелена куля з пістолету, вилученого у обвинуваченого;

3. чи не віддрукований текст документа за допомогою конкретного принтера, тощо.

Комплекти предметів можуть розглядатися як об'єкт ідентифікації тільки в тому випадку, якщо вони складають у сукупності єдине ціле, відповідну єдність.

Наприклад: набір інструментів, які використовувались при відкриванні сховища.

3. Ідентифікація матеріалів і речовин здійснюється лише в тих випадках, коли можливо встановити неповторність відповідного об'єму

1. твердої речовини;

2. рідкої речовини;

3. газоподібної речовини, яка є елементом матеріальної обстановки злочину.

Якщо індивідуальність конкретного об'єму речовини не встановлена, то обмежуються визначенням її групової (родової, видової) приналежності.

Види криміналістичної діагностики. Слід розрізняти слідуючі види діагностики:

1. криміналістична діагностика особи;

2. діагностика матеріальних об'єктів;

3. діагностика виробів і матеріалів.

1.Криміналістична діагностика особи є встановлення загальних і окремих характеристик її обліку:

1. статі особи;

2. віку;

3. расової чи національної приналежності;

4. професії особи;

5. рівня володіння трудовими навичками, тощо.

Діагностика особи здійснюється на основі використання найрізноманітнішої за своєю природою інформації, в основному щодо навичок:

1. навички почерку;

2. письмової та усної мови.

Морфологічні частини тіла:

1. папілярних узорів пальців рук;

2. кисті;

3. будови голови і частин тіла.

4. будова і функціонування голосового апарату;

5. складу частин людського організму:

а. волосся;

б. крові.

6. людських виділень:

а. слини;

б. запаху;

в. поту;

г. сперми.

2.Криміналістична діагностика матеріальних об'єктів.

Умовно цей вид діагностики можна поділити на два напрямки:

1. розпізнання виробів;

2. розпізнання матеріалів.

При дослідженні відкладень мікроволокон і забруднень на одязі, ставиться мета визначення виду матеріалів, з яким він був у контакті. Тканина як об'єкт діагностики належить до виробів текстильної промисловості, але на діагностику цього виробу спеціаліст виходить через діагностику волокон, матеріалів, визначаючи їх природу (натуральні, штучні) або вид ( бавовняні, синтетичні).

3. Криміналістична діагностика виробів і матеріалів.

Дата добавления: 2014-10-15