Виконавчо трудовим правом

План

План

План

План

1. Виникнення і розвиток криміналістики у світі і в Україні.

2. Сучасний стан і перспективи розвитку криміналістики в Україні.

Самостійна робота

1. Вчені, що сприяли становленню і розвитку криміналістики.

2. Відомі українські криміналісти, вчені і практики. Юридичні ВУЗи України.

3. Історія розвитку податкової служби України.

1.Виникнення і розвиток криміналістики в світі і в Україні.

Криміналістика - це поняття, що більше як сто років тому ввійшла в науку та практичну діяльність з питань боротьби зі злочинністю.

Ще у сивій давнині для розслідування злочинів та розшуку злочинця запрошували добре обізнаних осіб - мисливців, слідопитів, лікарів, та інших „фахівців", які допомагали знаходити злочинців.

Виникнення перших порушників закону викликало необхідність введення спеціальних правил і методів щодо розкриття і розслідування злочинів, встановлення злочинців.

Призначаються певні чиновники, які повинні були розкривати окремі види злочинів, встановлювати істину.

Правові документи (закони царя Хамурапі) містили деякі рекомендації криміналістичного характеру щодо збору, дослідження та оцінки доказів судом, але вони мали окремий, розрізнений характер і були пов'язані з певними клятвами, випробуванням вогнем, каліченням та клеймінням засуджених.

Хочу зазначити, що предметом нашої лекції буде розвиток історії криміналістики на території України. А так як неможливо отримати глибокого уявлення про розвиток науки на території окремої держави тому паралельно ми розглянемо розвиток історії криміналістики в світі.

Аналізуючи зокрема розвиток історії криміналістики на Україні, слід сказати, що окремі частини території нашої держави в той чи інший період входили до складу тої чи іншої держави, тому аналіз буде проводитись стосовно історії розвитку цих держав.

Криміналістика, як самостійна наука, зародилась у кінці 19 століття, її засновниками були австрійський професор Ганс Грос (1847-1915рр.), який започаткував термін „криміналістика" і розкрив її зміст (1892р.) і французький вчений Альфонс Бартільон1914рр.).

А якщо ми спробуємо перенестися в далеке минуле, коли ще не існувало ні фотографії, ні дактилоскопії, коли люди ще не вміли описувати зовнішність людини по методу „словесного портрету", то ми зрозуміємо, як важко було вести боротьбу зі злочинністю і як легко було злочинцям уникнути відповідальності за злочин.

Саме в цей час з'являється такий жахливий метод ідентифікації, як калічення і клеймування.

Першим з наукових методів, які запропонував А. Бартільон був метод словесного портрету.

Вперше цей метод був введений у Франції в поліції.

В 1884р. Бартільон ідентифікував таким чином близько 300 осіб, після чого цей метод застосовували в Аргентині, Бельгії, Італії, Португалії, Данії, Австрії, Німеччині і в Росії.

В кінці 19 століття вступив в дію другий метод - це метод дактилоскопічної ідентифікації, батьківщиною дактилоскопії вважається Англія, але це друга батьківщина, так як дактилоскопія прийшла до нас зі Сходу, але це були тільки початкові і не вдосконалені проби дактилоскопії.

Англійці, які жили в різний час удосконалили таку науку як дактилоскопія, це такі як:

1. Вільям Гершель;

2. Генрі Фолдс;

3. Френсіс Гальтон;

4. Едвард Генрі.

В 1906 році дактилоскопія вперше була введена в Росії, а перша дактилоскопічна експертиза була проведена в 1909 році у Варшаві і в 1911 році в Одесі.

Ще один метод ідентифікації злочинців - фотографування налічує півторастолітню історію. її основоположниками являються:

1. Жозеф Нісфоро Ньєпс (Франція);

2. Луї Жак Дагер (Франція);

3. Фокс Талбот (Англія).

День народження фотографії вважається 7-ме січня 1839 року (закріплення зображення було отримане на срібній пластинці за допомогою парів йоду).

Перші знімки були виготовлені в 1843-44рр, в бельгійській тюрмі Форест.

Першу спробу створення правил впізнавальної зйомки зробив Рейландер, а вагомий вклад у розвиток судової фотографії вніс той же А.Бартільон, який сконструював декілька крупно форматних фотоапаратів для зйомки місця події злочину і спеціальну установку для пізнавальної зйомки злочинців. Засновником судово-дослідної фотографії, та технічної експертизи документів вважається росіянин, відомий вчений Є.Ф. Буринський який був нагороджений Академією наук премією ім. М.В. Ломоносова. Його фундаментальна праця „Судова експертиза документів" є актуальною і в наш час.

Окрім розвитку окремих напрямів криміналістики, необхідно, на мою думку охарактеризувати ті криміналістично-експертні заклади, що існували в кінці 20 століття.

Після судової реформи в 1864 році до проведення досліджень залучались люди із числа:

1. лікарів;

2. поліцейських;

3. професорів;

4. вчителів.

Ці люди мали спеціальні пізнання і набули особливого досвіду:

1. медичну експертизу проводили - лікарські управи

2. експертизу у справах підробки грошових знаків - експедиція заготовлення державних паперів або Центральна хімічна лабораторія Міністерства фінансів.

З 1912 року у великих містах були створені кабінети науково-судових експертиз, зокрема такі кабінети були створені в місті Одесі і в місті Києві. Кабінети складались з трьох відділів:

1. Фотографічний;

2. Кримінально-технічний;

3. Хімічний.

Виникнення і розвиток криміналістики в Україні

Наука криміналістика і судово-експертні установи в Україні по справжньому почали створюватись тільки після скасування старих судових установ.

1. З грудня 1918 року Декретом Тимчасового робітничо-селянського уряду України була створена Всеукраїнська надзвичайна комісія.

2. 14 лютого 1919 року було прийняті „ Тимчасове положення про народні суди і революційні трибунали".

3. 1 березня 1919 року був створений Народний комісаріат юстиції (НКЮ), який контролював діяльність судів та слідства. Для цього в структурі юстиції було створено Контрольно-слідчий відділ.

4. 16 квітня 1919 року Рада Народних Комісарів УССР прийняла декрет: „Про організацію карного розшуку". Карний розшук був підпорядкований НКЮ.

5..З квітня 1920 року РНК УССР прийняла „Положення про організацію відділів карного розшуку" і він став складовою частиною міліції. Розшук злочинців здійснювався за ознаками словесного портрету, для чого була прийнята „Інструкція по складанню словесного портрету". Були закріплені правила фотографування злочинців і трупів.

6. В 1922 році губернські відділи розшуку були обладнані засобами дактилоскопію ванн я і фотографування. В Україні формувалась єдина дактилоскопічна десяти пальцева картотека.

7. Постановою РНК УРСР від 10 червня 1923 року у мм. Києві, Харкові, Одесі були створені кабінети науково-судової експертизи, які відновили свою роботу на базі раніше створених кабінетів.

8. В 1925 році ці кабінети були перетворені на Інститути науково-судової експертизи.

В 1926 році Київський та Харківський кабінети було реорганізовано в науково - дослідні інститути. В 1929 році було створено інститут науково-судової експертизи при народному комісаріаті юстиції Білорусії.

В 1937 році при Прокуратурі СРСР була створена лабораторія по науково-слідчій роботі, а в 1949 році Всесоюзний науково-дослідний інститут по вивченню причин та розробці заходів по попередженню злочинності.

Діяльність перших криміналістичних закладів заключалась не тільки в науково-технічних дослідженнях по судових справах, і в проведенні наукової роботи в області криміналістики.

Починаючи з 1951 року криміналістичні наукові заклади значно поширились. В теперішній час один з великих, на Україні, експертних закладів знаходиться в м. Києві (КНІДСЕ).Такі ж інститути знаходяться в м. Харкові,Донецьку, Одесі і Львові.

Сучасний стан криміналістики в Україні, характеризується активізацією науково-дослідної роботи в області загальної теорії криміналістики, розробці практичних заходів по наданню допомоги судам, прокуратурі, органам СБУ, міліції в боротьбі зі злочинністю.

В наш час криміналістика являється досить популярною наукою. Уявлення про неї з більшою чи меншою долею повноти і правильності мають навіть школярі. Це пов'язано з високим ступенем інформатизації. що характеризує наше суспільство.

Крім того, криміналістика по своїй суті є прикладною юридичною наукою, яка найбільш ніж всі інші науки асоціюється в уяві пересічного громадянина з так званим „криміналом", який завжди цікавив_; цікавить, і мені здається буде цікавити людей.

Таким чином, криміналістика - багатогранна наука, яка межує з багатьма іншими науками. Тому розвиток і впровадження криміналістичних знань пов'язаний в деякій мірі з розвитком окремих галузей спеціальних знань.

Історію криміналістики можна поділити за різними критеріями:

1. За часовим критерієм:

а) До середини 19 століття (до реформи 1864р.);

б) 3 середини 19 століття до початку 20 століття;

в) Криміналістика 20 століття.

2..За напрямом розвитку спеціальних знань:

а) Розвиток методів криміналістичної реєстрації;

б) Розвиток судової медицини;

в) Розвиток судової токсикології;

г) Розвиток судової балістики;

д) Розвиток криміналістичної одорології;

є) Розвиток інших напрямків криміналістики.

3. За розвитком наукових знань:

а) Донаукова криміналістика;

б) Криміналістика на базі наукових методів.

4. За групами країн, в яких проходив розвиток криміналістики:

а) Австрійсько-німецький, достатньо високий рівень розвитку криміналістики (теорії);

б) Франко-італійський - криміналістика - це наука про криміналістичні засоби, що використовуються слідчими.

в) Англосаксонська - криміналістика має прикладне значення, яка вивчається в поліцейських академіях;

г) Східноєвропейський (радянський) - достатньо високий рівень, порівняно з іншими напрямками, але недостатній рівень технічного забезпечення.

5. Необхідно відмітити, що історія розвитку криміналістики на Україні, на сьогоднішній день, недостатньо розвинута і потребує детального аналізу.

2. Сучасний стан і перспективи розвитку криміналістики в Україні

Сучасний стан розвитку криміналістики в Україні характеризується:

1. формуванням загальної теорії криміналістики;

2. розробкою і впровадженням сучасних науково-технічних засобів і інформаційних технологій в практиці боротьби зі злочинністю;

3. удосконаленням прийомів криміналістичної тактики;

4. запропонування методик розслідування нових видів злочинів;

5. формування певних наукових шкіл криміналістів.

Важливим свідченням розвитку криміналістики в Україні є підготовка і видання підручників для вищих юридичних закладів і юридичних факультетів:

1. 1973 рік підручник: „Радянська криміналістика. Криміналістична техніка і слідча тактика" за редакцією В.П. Колмакова.

2. 1988 рік підручник: „Радянська криміналістика. Методика розслідування окремих видів злочинів" за редакцією В.К.Лисиченко.

3. 1998 рік „Криміналістика. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів " за редакцією В.Ю.Шепітька.

На сучасному етапі наукові дослідження з криміналістики проводяться:

1. На кафедрах криміналістики вищих учбових закладів, в тому числі і на нашій кафедрі;

2. У науково-дослідних установах України (інститут вивчення проблем злочинності Академії правових наук України з 1995 року);

3. Науково-дослідному інституті проблем боротьби зі злочинністю Національної академії внутрішніх справ України з 1997 року;

4. Міжвідомчому науково-дослідному центрі з проблем боротьби з організованою злочинністю при Координаційному комітеті по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України з 1995р.

5. Харківському центрі вивчення організованої злочинності з 1998р.

6. Науково-дослідних експертних установах:

а) Науково-дослідних інститутах судових експертиз Міністерства юстиції України;

б) Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України, та підпорядкованих йому науково-дослідних експертно-криміналістичних центрах на місцях.

На сьогодні в Україні працюють відомі криміналісти-професори:

Аленин Ю.П., Бахін В.П., член-кореспондент Варфоломєєва Т.В., академік Гончаренко В.І., Журавель В.А., Іщенко А.В., Кириченко О.А., Кліменко Н.І., академік Коновалова В.О., Кузьмічов В.С., Лісіченко В.К., Лукашевич В.Г., Матусовський Г.А., Постіка І.В., Салтевський М.В., академік Сегай М.Я., член-кореспондент Шепітько В.Ю., Фрідман І.Я..

Тільки за останні 10 років в Україні захищена низка докторських дисертацій:

1. 1993р. - Лукашевич В.Г. „Основи теорії професійного спілкування слідчого".

2. 1993р. - Кліменко Н.І. „Криміналістичні знання: природа, структура, оптимізація використання".

3. 1994р. - Варфоломєєва Т.В „Організаційні, процесуальні та криміналістичні проблеми захисту адвокатом прав підозрюваного, обвинуваченого, підсудного".

4. 1996р. - Шепітько В.Ю. „Теоретичні проблеми систематизації тактичних прийомів в криміналістиці".

5. 1996р. - Кузьмічов В.С. „Слідча діяльність: сутність, принципи, криміналістичні прийоми і засоби здійснення".

6. 1996р. - Кириченко О.А. „Основи криміналістичної мікології".

7. 1997р. - Аленін Ю.П. „Теоретичні та практичні основи розкриття і розслідування осередків злочинів".

8. 2000р. - Журавель В.А. „Теорія та методологія криміналістичного прогнозування".

ЛІТЕРАТУРА

1. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. - М., т.1-3, 1977-1979.

2. Белкин Р.С, Винберг А.И. История советской криминалистики. Вып.1: Этап возникновения и становления науки (1917-1930-е гг.). - М., 1982.

3. Белкин Р.С, Винберг А.И. История советской криминалистики. Вып.2: Формирование частных криминалистических теорий (1940-1950-е гг.). - М., 1983.

4. Корноухов В.Е., Богданов В.М., Закатов А.А. Основы общей теории криминалистики. - Красноярск, 1993.

5. Крылов И.Ф. Очерки истории криминалистики и криминалистической экспертизы. - Л., 1975.

6. Митричев С.П. Теоретические основы советской криминалистики (введение в науку). - М.: ВЮЗИ, 1965.

Тема №2 „Предмет, завдання і система криміналістики”

1. Поняття, предмет і завдання криміналістики.

2. Система криміналістики.

3. Природа криміналістики.

Самостійна робота

1. Закони розвитку науки криміналістики.

2. Роль криміналістики у попередженні злочинів.

3. Принципи криміналістики і її основні джерела.

1. Поняття, предмет і завдання криміналістики

Що таке криміналістика?

Криміналістика - це наука про:

1. Технічні засоби;

2. Тактичні прийоми та методи, які застосовуються виконання передбачених кримінальним законом дій по:

а. Виявленню;

б. Збиранню;

в. Фіксації;

г. Дослідженню доказів з метою розкриття попередження злочинів.

Вміле використання слідчої тактики та застосування науково-технічних засобів, а також суворе додержання законності органами розслідування, є обов'язковими умовами підвищення якості розслідування злочинів.

Завдання криміналістики:

1. боротьба зі злочинністю;

2. розкриття злочинів;

3. неминуче покарання за скоєний злочин;

4. висока якість розслідування кримінальних справ;

5. своєчасне попередження злочинів.

Роль криміналістики в попередженні злочинів заключається в:

1. наданні систематичної допомоги в підвищенні відсотка розкриття злочинів;

2. виявленні та усунення причин та умов, які сприяють скоєнню злочинів;

3. розробці науково-технічних заходів, які запобігають скоєнню злочинів.

Вивчаючи та узагальнюючи слідчу і судову практику, криміналістика викриває:

1. взаємозв'язок окремих факторів, явищ, подій;

2. встановлює закономірності виникнення доказів та з їх урахуванням розробляє найбільш раціональні засоби, прийоми та методи розкриття та розслідування злочинів.

Зв'язок між причиною та наслідком є закономірним тоді, коли ця причина, у відповідних умовах, завжди викликає певний наслідок.

Наприклад:

1. практикою встановлено, що при торканні до гладенької поверхні рукою залишаються сліди від пальців рук;

2. при ходінні по вологому ґрунті залишаються сліди взуття.

Крім того, своєчасне та повне розкриття злочинів забезпечується добре організованою оперативно-розшуковою діяльністю міліції. А якість цієї роботи залежить від вмілого використання науково-технічних засобів та кваліфікації оперативних працівників.

У зв'язку з цим дуже важливе значення має забезпечення органів слідства і дізнання новітніми науково-технічними засобами. Слід зауважити, що в деяких держрайорганах відсутній не тільки експерт-криміналіст, але й криміналістична техніка.

При розслідуванні кримінальної справи слідчий зобов'язаний добути та викрити ті докази, які дали б змогу правильно вирішити питання про подію злочину.

Перш за все необхідно встановити:

1. час скоєння злочину;

2. місце вчинення злочину;

3. спосіб вчинення злочину;

4. особу, яка вчинила злочин.

Зібрані по справі докази допомагають встановити:

1. мотиви злочину;

2. винність обвинуваченого;

3. обставини, які впливають на ступінь та характер його відповідальності.

Слід відмітити, що криміналістична техніка та слідча тактика застосовується не тільки в процесі розслідування, але й в процесі судового розгляду по кримінальним справам, з врахуванням особливостей цієї стадії процесу. Таким чином, криміналістика - це наука, яка дійсно знаходиться на передньому краї боротьби зі злочинністю. Саме криміналістика на основі своїх наукових досліджень та розробок пропонує оперативно-розшуковим працівникам, слідчим, експертам, суддям науково-обгрунтовані та перевірені практикою засоби, прийоми та методи розкриття злочинів, розслідування та судового розгляду кримінальних справ.

Отже, дамо ще раз повне визначення криміналістики.

Криміналістика - наука про закономірності злочинної діяльності та її відображення в джерелах інформації, які слугують основою для розробки засобів, прийомів та методів збирання, дослідження, оцінки і використання доказів з метою розкриття, досудового розслідування, судового розгляду та попередження злочинів.

2.Система криміналістики

Система криміналістики - це складові її розділи (частини), які мають поміж собою стійкі, взаємопов'язані зв'язки та мають тісне сплетіння.

Сучасні уявлення про зміст криміналістики дозволяють відрізнити в її системі чотири розділи:

1.Загальна теорія криміналістики

Загальна теорія криміналістики - це її методологічна основа, яка являє собою систему принципів, концепцій, понять, категорій, методів, що відбивають предмет криміналістики як ціле.

Основні елементи:

Вступ до курсу криміналістики куди входять:

а. історія розвитку криміналістики;

б. окремі криміналістичні теорії;

в. предмет, завдання і система криміналістики;

г. вчення про злочинну діяльність в криміналістиці;

д. вчення про методи криміналістики;

е. вчення про мову криміналістики.

2. Криміналістична техніка

Криміналістична техніка - це система науково-обгрунтованих положень та розроблені на їх основі технічні засоби, прийоми і методи фіксації, виявлення і вилучення доказів та їх дослідження. Це є окремий розділ криміналістики.

Обсяг та межі використання криміналістичної техніки органами слідства, дізнання та експертними установами, визначаються їх цілями та задачами.

В експертних установах криміналістична техніка використовується при проведенні:

1. трасологічних експертиз;

2. балістичних експертиз;

3. дослідження документів;

4. дослідження речових доказів.

При проведенні криміналістичних експертиз широко застосовується положення фізики, хімії та інших наук.

Використанням в криміналістиці положень фізики являється дослідження речових доказів у променях, що є невидимими, дослідження в інфрачервоному промені, що допомагає відновити:

1. олівцеві тексти, які погано видно;

2. виявити залиті та перекреслені записи.

За допомогою ультрафіолетового променя можна дослідити речові докази шляхом люмінесцентного аналізу, а також фотографування у відображених ультрафіолетових променях.

Люмінесцентний аналіз - це хімічний аналіз речовини за характером її люмінесценції.

Кількість люмінесцентного аналізу проводять за інтенсивністю ліній в спектрі люмінесценції певної речовини, а якість - за видом її спектра.

До люмінесцентного аналізу відносять також сортовий аналіз, який дозволяє розрізнити схожі зовні об'єкти за характером їх люмінесценції.

Наприклад: ракової клітини від здорових.

Натуральні та технічні науки в криміналістиці дозволяють значно розширити та збагатити науково-технічні засоби.

Використання натуральних та технічних наук при розслідуванні злочинів дає змогу в криміналістиці проводити дослідження документів та ідентифікацію зброї по стріляним кулям і гільзам.

Наприклад: вбивство пасажиром таксиста із пістолета „Макаров", 4-ма пострілами. З салону автомобіля вилучено 4 гільзи, калібр 9 мм, з однаковим маркуванням „270-Е". Було встановлено зброю, яка була викрадена в збройних силах, а потім встановлено злочинця.

Систематичне використання даних тієї чи іншої науки для розкриття злочинів складає передумови для виникнення спеціальних галузей криміналістики.

Так, у другій половині 19 століття, при розслідуванні злочинів стали використовувати фотографію, що призвело до виникнення особливої галузі криміналістики, такої як судова фотографія.

3. Слідча тактика

Слідча тактика - це система науково-розроблених загальних положень та основаних на них тактичних рекомендаціях по забезпеченню планомірного й цілеспрямованого розслідування, шляхом законного і найбільш ефективного проведення окремих слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, з метою виявлення, фіксації і вилучення доказів.

Для забезпечення швидкого та повного розкриття і розслідування злочинів необхідно:

· правильно організувати роботу слідчого по справі;

· скласти плани, схеми розслідування справи;

· вміло використовувати тактичні прийоми розслідування, які вироблені практикою та узагальнені криміналістикою.

Кримінально-процесуальний закон встановлює загальний порядок проведення слідчих дій, який є обов'язковим для всіх учасників процесу.

Тільки на підставі цих положень закону вже розробляються тактичні прийоми їх здійснення.

Слідчий, враховуючи особливості і обставини справи, в кожному окремому випадку сам вирішує питання, про доцільність використання тих чи інших тактичних рекомендацій криміналістики.

Але, слід запам’ятати, що будь-які тактичні прийоми завжди повинні базуватись тільки на законі.

Законом регулюється порядок проведення слідчих дій.

Слідчий, в залежності від ситуації, складності справи та інших обставин, вільний у виборі та застосуванні тактичних рекомендацій криміналістики. Але, жодна з цих рекомендацій не може суперечити законові.

Так ст. 143 КПК визначає загальний порядок допиту обвинуваченого. Але, в ній не має і не може бути таких вказівок, які б регламентували постановку питань, що необхідно задати підозрюваному (обвинуваченому) для того, щоб забезпечити отримання правдивих показань. Відповідь на ці питання дає слідча практика.

При розслідуванні злочинів велике значення мають загальні положення слідчої тактики. Які пов'язані з методикою побудови версій та наукових плануваннях слідства.

Слідча тактика розробляється на базі глибокого та всебічного вивчення й узагальнення слідчої практику Але завжди з використанням вимог кримінально-процесуального закону, а також логіки і психології.

Слідча тактика може застосовуватись і при проведенні оперативно-розшукових заходів. Отримані відомості при проведенні цих заходів можуть являтися підставою для побудови слідчих версій та подальшого проведення слідчих дій.

Наприклад: встановлюється зовнішнє спостереження за підозрюваним і в той же час_. Встановлюється місце знаходження викрадених товарів, після чого проводиться обшук.

4.Методика розслідування

Методика розслідування - це науково-розроблена система методичних положень та рекомендацій по розслідуванню й попередженню окремих видів злочинів.

Методичні положення та рекомендації передбачають:

1. особливості тактики проведення початкових слідчих дій по справам даної категорії;

2. обставини, які підлягають встановленню по справі;

3. особливості тактики проведення окремих слідчих дій;

4. особливості тактики здійснення оперативно-розшукових заходів;

5. профілактичні заходи по усуненню причин та умов, які сприяють вчиненню злочинів.

В розділі про методику розслідування розглядаються питання, які пов'язані з особливостями розслідування по справах різних категорій.

Методичні рекомендації розробляються на основі вивчення та узагальнення слідчої практики. В основному це рекомендації, які найчастіше зустрічаються:

1. послідовність проведення тих чи інших слідчих дій;

2. поєднання технічних й тактичних прийомів;

3. оперативно-розшукові заходи по розслідуванню окремих видів злочинів.

Таким чином, загальні питання, такі як:

1. загальна теорія криміналістики;

2. криміналістична техніка;

3. слідча тактика;

4. методика розслідування окремих видів злочинів, в своїй сукупності складають систему науки криміналістика.

2. Природа криміналістики

Криміналістика - посідає певне місце серед інших наук, виконує притаманні їй функції, має власний потенціал та призначення.

Накопичення наукових знань час від часу призводять до зміни системи пануючих ідей.

За своєю природною криміналістика - це юридична наука.

Такий погляд сформувався в 1952-1955рр. І згодом став основним у правовій науці. Зміст цієї концепції та її обґрунтування полягають у наступних тезах:

1. Криміналістика - правова наука, оскільки її предмет і об’єкт пізнання належать до сфери правових явищ;

2. Криміналістика - правова наука, тому що службова функція і завдання відносяться до правової сфери діяльності державних органів, правових процесів розслідування та судового розгляду справ;

3. Усі рекомендації криміналістики мають правовий характер, засновані на законі, відповідають його духу і букві;

4. Головним „живильним середовищем" для криміналістики є право;

5. Багато наукових рекомендацій криміналістики запроваджується у змісті правових норм;

6. Історично криміналістика була народжена у рамках саме правової - кримінально-процесуальної науки.

Історія криміналістики знає і інші погляди на природу криміналістики.

Одним із таких напрямків є визначення природи криміналістики як:

1. технічної;

2. або природничо-технічної науки.

Ці погляди характерні для етапу становлення криміналістики як самостійної галузі знань.

Представники таких поглядів - Рейс Р.А., Локар Б., Манне Г.Ю., Громов В.І., Зіцер Є.У.

Причина такої оцінки природи криміналістики - у її змісті на той час (поліцейська чи кримінальна техніка), а також прагнення відмежуватися від кримінально-процесуальної науки у самостійну галузь, створити власний предмет і методи дослідження.

Є ще одна причина - це суттєвий вплив на криміналістику природничих і технічних наук, таких як:

1. математика;

2. фізика;

3. хімія;

4. біологія;

5. психологія та ін.

Також використання прийомів і методів цих наук.

На той час погляди вчених-криміналістів були прогресивні і сприяли розвитку нової науки.

У цей період виникають такі галузі криміналістики як:

1. судова хімія;

2. судова фізика;

3. судова біологія та ін.

Криміналістику розглядали також як науку подвійної природи:

1. правову;

2. технічну.

Найчастіше цей погляд формулював Тарасов-Родіонов П.І.

Прибічники такого підходу наполягали на двох напрямках у криміналістиці:

1. розкриття і розслідування злочинів;

2. методи дослідження речових доказів.

Такі помилкові погляди механічно розділили єдину науку на правові та не правові її розділи.

В останні роки з’явилися нові погляди на природу криміналістики згідно з якими криміналістика - це наука синтетичної природи (Р.С. Бєлкін та ін.).

На думку цих вчених, в криміналістиці неможливо виділити:

1. правові розділи;

2. природничо-наукові;

3. технічні.

Вона являє собою єдиний сплав знань.

Література

1. Бахин В.П. Предмет науки криминалистика. - К., 1999.

2. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. - М., т.1-3, 1977-1979.

3. Васильев А.Н., Яблоков Н.П. Предмет, система и теоретические основы криминалистики. - М., 1984.

4. Винберг А.И. Криминалистика. Введение в науку. - М., 1962.

5. Домбровский Р.Г. Предмет криминалистики. – Рига, 1973.

6. Клименко Н.И. Криминалистика как наука. - К., 1997.

7. Колочков В.В. Предмет и система криминалистики в свете современных исследований. - М., 1988.

8. Митричев С.П. Предмет, метод и система советской криминалистики. - М., 1956.

Тема № 3 „Злочинна діяльність як об’єкт криміналістичного вивчення”

1. Поняття злочинної діяльності та її види.

2. Злочин як суспільно-небезпечне діяння.

3. Структура злочинної діяльності і криміналістична характеристика її елементів.

Самостійна робота

(тільки для всіх форм заочного навчання)

1. Співвідношення злочинної діяльності та діяльності з розкриття і розслідування злочинів.

2. Напрями і форми використання даних про способи вчинення та приховування злочинів у діяльності правоохоронних органів.

3. Особливості злочинної діяльності, що пов'язані з порушенням податкового законодавства.

1. Поняття діяльності та її види

Діяльність - категорія спеціальна. Вона має соціально-перетворюючу направленість і пов'язана зі здатністю людини до вироблення цілеспрямованих змін в матеріальному середовищі. Зміни як результат людської діяльності охоплюють широке поняття, яке зачіпає перетворення в різних сферах суспільної (духовної) матеріальної діяльності.

Наприклад:

1. Зміни у певній державній структурі;

2. Зміни у комерційній організації;

3. Зміни у виробничій технології і таке інше,

Такі зміни дають можливість побачити сліди в широкому розумінні, оскільки вони виникають в результаті людської діяльності. Різні юридичні науки вивчають сліди-зміни, як наслідки злочинної діяльності.

Саме криміналістика вивчає головним чином наслідки людської діяльності у вигляді матеріальних та ідеальних відображень.

На цій підставі механізм діяльності, її види і структура відіграють не останню роль при пізнанні подій злочину, встановленні його учасників та інших обставин.

Структура соціальної діяльності містить:

1. Суб'єкт з його проблемами;

2. Мету, у відповідності з якою суб'єкт перетворює предмет;

3. Об'єкт, на який спрямована діяльність;

4. Засоби реалізації мети;

5. Результат діяльності.

Діяльність - це здійснення суб'єктом певної фізичної або інтелектуальної роботи. В теорії економіки зазначається, що цілеспрямована діяльність людини, скерована на створення за допомогою знарядь виробництва матеріальних і духовних цінностей.

У структурі діяльності необхідно розрізняти дві грані:

1. теоретичну грань;

2. практичну грань.

Суть першої полягає у визначенні суб'єктом мети діяльності, коли суб'єкт створює ідеальний образ бажаного результату, згідно з яким перетворює об'єкт діяльності.

Але не завжди ідея суб'єкта може бути здійснена.

Тому практична грань діяльності (це вже друга грань) є ведучою.

Таким чином, сутність теорії і практики втілюються в практичну діяльність.

Працедіяльність - це різновидність соціальної діяльності, вид і характер якої визначається практичними потребами людини.

Отже, всяка діяльність має цілеспрямований характер, який відповідає намірам суб'єкта діяльності або особи, яка її організує.

Так, у кримінальному праві визначені організатор і виконавець злочину.

Залежно від потреб суспільства існують такі види соціальної діяльності:

1. духовна;

2. матеріальна;

3. виробнича;

4. трудова;

5. нетрудова, та різні її підвиди.

2. 3лочин як суспільно-небезпечне діяння

У криміналістиці діяльнісний підхід означає дослідження об'єктів, подій та дій в аспекті специфіки діяльності суб'єкта.

Криміналістика не досліджує правової сторони злочину, а вивчає технічні засоби і методи виявлення і використання джерел інформації для доказування наслідків злочину, тобто, слідів злочину.

Криміналіста, фахівця насамперед цікавлять:

1. сліди, знайдені на місці злочину;

2. який механізм їхнього утворення;

3. яким чином і як давно вони залишені;

4. як діяв суб'єкт при досягненні поставленої мети;

5. обставини вчинення злочину.

Як стверджують більшість вчених-криміналістів, діяльнісний підхід у методології криміналістики є перспективним напрямом, який забезпечує сучасний рівень стану науки криміналістики.

У методиці розслідування злочинів діяльнісний підхід пов'язаний з історичним, який має на меті поетапне вивчення діяльності і розвитку суб'єкта.

Включаючи при цьому виникнення злочинного наміру:

1. розвиток і формування мети;

2. складання плану і моделі бажаного результату;

3. дослідження фізичної реалізації мети.

Інакше кажучи, власне самої злочинної діяльності.

У криміналістиці діяльнісний підхід зумовлений суттю і поняттям злочину у кримінальному праві.

Злочин - це передбачене кримінальним законом небезпечне діяння, що посягає на суспільний устрій та його економічну основу, приватну власність, конституційні права і свободи громадян, а також інші діяння, що посягають на суспільний правопорядок і громадську безпеку.

Згідно закону злочином визначається передбачене Кримінальним кодексом України (2001 рік) суспільно-небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Суть злочину як суспільно-небезпечного діяння (або бездіяльності) полягає у фізичній дії суб'єкта, внаслідок якої в оточуючому середовищі виникають зміни, а також кінцевий продукт - корисний або не корисний і соціально-небезпечний для суспільства.

Таким чином, злочин - це завжди діяльність суб'єктів між собою і матеріальним середовищем, завжди взаємодія матеріальних та ідеальних слідів.

3. Структура злочинної діяльності і криміналістична характеристика її елементів

Кримінальне законодавство передбачає відповідальність за суспільно-небезпечне діяння, діяльність (бездіяльність), результати якої можуть мати ознаки адміністративних, цивільних, фінансових правопорушень.

Тому не всяка проти/правова діяльність є злочинною.

Злочинна діяльність - це посягання особи на об'єкти кримінально-правової охорони і об'єктивні умови, пов'язані з ними.

Тому, ознаки діяльності, які складають об'єктивну сторону злочину, - місце, час, спосіб діяння, вимірювання матеріальної обстановки, в якій відбувалося злочинне діяння, знаходиться якби на поверхні і передусім потрапляють в поле зору слідчого на місці події.

Діяння складається з послідовних рухів, результати яких, як правило, усвідомлені і відповідають поставленій меті.

Наприклад: щоб зробити постріл зі зброї, треба виконати декілька операцій:

1. дослати патрон у патронник;

2. звести курок;

3. прицілитись;

4. натиснути на спусковий гачок.

Злочинна діяльність

Це система обдуманих дій (бездіяльності) суб'єкта, які викликають зміни в матеріальному середовищі(природі, суспільстві) і вважаються суспільно-небезпечними, винними і кримінальне караними.

Структура злочинної діяльності складається з таких елементів:

1. суб'єкт;

2. способи підготовки вчинення і приховування злочину;

3. засоби діяльності;

4. предмет злочинної діяльності;

5. сліди злочину.

Суб'єкт злочинної діяльності

Це фізична особа, здатна діяти, вступати у взаємодію, проводити роботу і таким чином відображати себе.

Суб'єкт злочину не просто фізична особа, він має бути осудним, усвідомлювати свої дії, вміти визначати мету, складати план її реалізації, мати відповідний вік.

Засоби злочинної діяльності.

Засоби — це знаряддя праці, такі як:

1. предмети;

2. інструменти;

3. механізми і їхні системи;

4. тварини і живі істоти;

5. речовини природного і синтетичного походження.

У структурі злочинної діяльності засоби вчинення злочину, це засоби „праці" злочинця, до яких належать не тільки матеріальні предмети, але і не матеріальні діяння:

1. слова

2. мімічні рухи і інші.

Предмет злочинної діяльності

Це природне середовище людини, оскільки діяльність це спосіб її буття, її здатність вносити зміни в дійсність.

Щодо криміналістики, то предмет злочинної діяльності (предмет злочину) можна уявити як кінцевий продукт. Результат протиправної діяльності суб'єкта, перед яким опиняється слідчий на стадії порушення кримінальної справи.

Сліди злочинної діяльності.

Такі сліди розглядаються в трьох планах:

1. в глобальному плані;

2. загальному;

3. частковому.

Глобальний - це зміни у природній сфері і суспільстві, внесені суб'єктом злочинної діяльності.

Вони становлять собою матеріальні та ідеальні відбитки, сліди екологічного злочину.

Загальний - глобальні сліди потрібно розглядати як продукт соціальної діяльності взагалі і злочинної зокрема.

Частковий - сліди злочинної діяльності є результатом контактної взаємодії слідоутворюючого предмета з матеріальним середовищем.

Сліди злочинної діяльності

Це явні і неявні зміни, які призводять до порушень функцій людини, речей і відношень між ними.

Більшість явних слідів одержується під час проведення огляду місця події, на підставі яких слідчим приймаються процесуальні рішення.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бахин В.П., Карпов Н.С. Преступная деятельность как объект криминалистического изучения. - К., 1999.

2. Гончаренко В.И. Использование данных естественных и технических наук в уголовном судопроизводстве (методологические вопросы). - К., 1980.

3. Іщенко А.В. Методологічні проблеми криміналістики. - К., 1997.

4. Лузгин И.М. Методологические проблемы расследования. - М., 1973.

5. Матусовский Г.А. Криминалистика в системе научных знаний. – Х., 1976.

Тема №4 „Криміналістика і інші науки”

1. Місце криміналістики в системі юридичних наук.

2. 3в'язок криміналістики з іншими науками.

Самостійна робота

1. Криміналістика і теорія оперативно-розшукової діяльності.

2. Криміналістика і науки фінансово-податкової сфери.

1.Місце криміналістики в системі юридичних наук.

Криміналістика - юридична наука.

У відповідності до прийнятої класифікації в наукознавстві конкретні юридичні науки поділяють:

1. На галузеві;

2. Міжгалузеві;

3. Спеціальні.

До спеціальних відносять

1. Кримінальну статистику;

2. Криміналістику;

3. Кримінологію і деякі інші галузі знань.

Юридична суть криміналістики обумовлена історичним фактом їївиникнення - відгалуження від кримінально-процесуального права, наступним розвитком і формуванням її предмета як самостійної галузі серед юридичних наук.

Тепер наука має відокремлений предмет дослідження, свою методологію (Загальну і часткову теорії), вона тісно пов'язана правовими і спеціальними юридичними науками.

Юридична суть криміналістики, на думку Р.С. Бєлкіна, обумовлена такими положеннями:

1. Її предмет, об’єктивні знання, засоби і методи, що нею розроблюються, перебувають у сфері правових знань;

2. Її службова функція і завдання, які вона розв'язує, належить до сфери діяльності правоохоронних органів, до правових процесів розслідування, судового розгляду та покарання.

3. Рекомендації, які розроблюються криміналістикою для практики, базуються на законі і цілковито додержуються його букви і духу; вони покликані до життя потребами практики - зміцнення законності, боротьби зі злочинністю при розбудові правової держави;

4. Криміналістика пов'язана з багатьма природничими науками, але ці зв'язки переважно спрямовані на створення науково-технічних засобів і методів роботи з доказами.

Ось чому основним живильним джерелом криміналістики є право, тобто правові науки, слідча і судова практика.

Криміналістика розробляє методи і засоби здобування інформації із матеріальних і ідеальних джерел, для чого використовуються знання з природознавчих і технічних наук, головним чином фізики, хімії, біології, анатомії, фізіології, психології, судової медицини тощо.

1. Криміналістика зародилась в надрах кримінального процесу і в подальшому відокремилась в самостійну науку.

Звідси простежується безпосередній зв'язок з кримінально-процесуальним правом на всьому шляху її розвитку.

Процесуальний закон є формою реалізації криміналістичної техніки та слідчої тактики в методиці розслідування конкретних видів злочинів.

Тому збирання, дослідження доказів здійснюються тільки відповідно до кримінально-процесуального закону.

Криміналістика, у свою чергу, впливає на кримінальний процес.

Тактичні прийоми одержання інформації, що розроблюються криміналістикою, нерідко виступають основою для створення нових процесуальних норм_; були розроблені криміналістикою, включені до КПК і стали нормами закону.

Наприклад:

1. Слідчий експеримент;

2. Перевірка показань на місці;

3. Порядок проведення впізнання (живих осіб, предметів).

Результати застосування технічних засобів, тактичних та методичних прийомів розслідування, можуть мати доказове значення лише в тому випадку, якщо вони належно оформлені, у відповідності до вимог законодавства.

Наприклад: В протоколі огляду місця пригоди, у відповідності до закону, повинно бути вказано:

1. Чи застосовували фотозйомку;

2. Яким фотоапаратом, чутливість плівки;

3. При яких погодних умовах;

4. Які методи зйомки використовувались;

5. Які поняті, спеціалісти були присутні.

Такі вимоги закону спрямовані на забезпечення достовірності фотознімків.

Різниця між криміналістикою та кримінально-процесуальним правом:

1. Кримінально-процесуальне право вивчає правові норми, додержання яких обов'язково для всіх учасників процесу.

2. Криміналістика — на основі цих норм розробляє технічні, тактичні та методичні рекомендації, доцільність застосування яких залежить від обставин й умов конкретної кримінальної справи.

2. Зв'язок криміналістики з кримінальним правом.

При розробці методів та прийомів розслідування окремих видів злочинів криміналісти керуються положенням загальної та особливої частин кримінального права.

Наприклад: правильна побудова слідчих версій багато в чому залежить від правильного вирішення питання про склад злочину, його юридичної кваліфікації.

3. Методи криміналістики використовуються також і в цивільних справах в суді, наприклад:

1. Дослідження суперечливих заповітів;

2. Розписки по боргам;

3. Різні угоди;

4. Інші документи, які використовуються в якості доказів в цивільному процесі.

4. Криміналістика і кримінологія.

Криміналістика відповідно до ст.22 КПК здійснює профілактичні завдання своїми криміналістичними засобами і методами шляхом:

1. Удосконалення науково-технічних засобів, тактичних прийомів розкриття і розслідування злочинів, забезпечені невідворотності покарання;

2. Розробки методів і засобів слідчого та експертного дослідження матеріальних джерел доказів, які забезпечують попередження злочину. Наприклад, на підставі загальної слідчої практики слідчий вносить подання, щодо усунення причин та умов, які сприяють вчиненню злочинів, з конкретних справ у конкретній організації чи установі;

3. Розробки криміналістичних засобів охоронної сигналізації, захисту від посягань на об'єкти різних форм власності, життя і здоров'я громадян, наприклад, нових запірних пристроїв, електронних контролерів, які працюють на основі ідентифікації об'єкта по звукових слідах.

5. Криміналістика і теорія оперативно-розшукової діяльності.

Теорія оперативно-розшукової діяльності як самостійна наука лише недавно відокремилась від криміналістики і поки що перебуває у стадії становлення. Тому ще не всі криміналісти та процесуалісти визнають її юридичною наукою.

Сутність оперативно-розшукової діяльності полягає в її оперативності, негласному характері вжиття заходів, особливому процесуальному порядку ведення оперативної інформації в процесі доказування.

Взаємозв'язок криміналістики і оперативно-розшукової діяльності проявляється:

по-перше, в тому, що при розробці проблем тактики і методики розслідування враховуються можливості оперативно-розшукових засобів і методів збирання інформації, прийомів і документування спеціальними засобами (фото -, кіно -, відео -, звукозапис);

по-друге, криміналістичні рекомендації, крім цього, повинні переслідувати мету створення оптимальних умов для проведення тактичних операцій, елементами котрих як правило є обов'язкові оперативно-розшукові заходи.

Криміналістика пов'язана й з іншими юридичними науками, зокрема з

6. Адміністративним правом.

Дата добавления: 2014-10-15