Марксизм та неомарксизм

ТЕМА 5.

Мета заняття – розкрити особливості та характерні риси філософії марксизму.

Основна проблема – становлення та розвиток філософії марксизму.

Основні поняття та категорії – матеріальне виробництво, виробничі відносини, суспільні відносини, базис, матеріальне буття, суспільно-економічна формація, соціальні класи, відчуження, експлуатація, приватна власність, засоби виробництва, робітничий клас, пролетаріат, класова боротьба, практика, соціалістична революція, диктатура пролетаріату.

План лекції

1. Історичні умови виникнення філософії марксизму.

2. Проблема людини, суспільства і світу в філософії марксизму.

3. Еволюція філософії марксизму: західні та східноєвропейські концепції.

Рекомендована література

1. Бердяев Н. А. Классический марксизм и марксизм русский // Истоки и смысл русского коммунизма. – М., 1990.

2. Ильенков Э. В. Философия и культура. – М., 2001.

3. Маркс К. К критике политической экономии. Предисловие // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. - Т.13.

4. Маркс К. Тезисы о Фейербахе // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. - Т. 3.

5. Марксистская теория человека // Человек: Мыслители прошлого и настоящего о его жизни, смерти и бессмертии. ХІХ в. – М., 1995.

6. Хайек Ф. А. Пагубная самонадеянность. Ошибки социализма. – М., 2002.

7. Філософська і соціологічна думка. – К., 2000-2007.

Історичні умови виникнення філософії марксизму. У радянській літературі доперебудовної доби практично одностайно підкреслюється всесвітньо-історичне значення марксизму: К. Маркс та Ф. Енгельс створили оригінальне, єдино правильне вчення, озброїли ним пролетаріат, що здійснив революцію й тим самим довів його істинність. "Вчення Маркса всесвітнє – бо воно правильне" (В. Ленін). Останні двадцять років внесли певні зміни в ставлення до марксистської теорії, до його оцінки. Нині все рішучіше йдеться про „головну помилку” К. Маркса (М. Попович), "екстремістську революційність" В. Леніна (М. Михальченко, В. Черняк), "тоталітаризм сталінізму, побудованого на головних засадах ленінізму" (О. Ціпко) тощо. Деякі "гарячі голови" взагалі пропонують відмовитися від марксизму, заборонити марксизм як найреакційнішу (поряд із фашизмом) філософію ХХ ст.

Як бачимо, одну крайність пропонують замінити на іншу. У цій драматичній ситуації, що посилюється нестабільністю суспільних відносин, потрібен врівноважений та тверезий аналіз сутності марксистської теорії, її головних концептуальних засад, місця та ролі в історії соціально-філософської думки людства.

Важливо пам'ятати: марксистська філософія сформувалася за певних історичних умов. І тому ставитися до неї треба виважено, як до будь-якої теорії, якій властиві і позитивні сторони, і історичні обмеженості. Захвалювання її, так само як і паплюження, однаково некоректно, ненауково. Філософію марксизму (як і всяку іншу) неправомірно ототожнювати з політичними поглядами і діями її прихильників. Аналізувати її слід, керуючись методологічними принципами об'єктивності й історизму. Правильно оцінити марксистську філософію навряд чи можливо, якщо не враховувати, по-перше, історичні умови її виникнення; по-друге, найважливіші проблеми, поставлені і вирішені нею; по-третє, історичний шлях, пройдений нею, і зміни, що відбувалися на цьому шляху; по-четверте, долю марксистської філософії в сучасних умовах.

У 40-х роках XIX ст., коли капіталізм утвердився як суспільний лад у найбільш розвинутих країнах Європи (Англія, Франція, Бельгія) і в США, а в ряді інших (Німеччина, Австрія, Італія) переживав ранню стадію розвитку, з'являється і марксизм. Тоді виробництво почало набувати дедалі більш суспільного, міжнародного характеру, чітко проявилася тенденція становлення суспільства як цілісної системи. Однак суспільство не дійшло згоди. Капіталістичні суспільні відносини викликали зміни в соціальній структурі суспільства, загострили протиріччя між соціальними спільнотами, класами. Історія Англії, Франції, Німеччини показала, що буржуазний лад, його держава не дали ані соціальної справедливості, ані соціально-політичної рівності, ані волі, ані братерства, під гаслами яких вони разом з буржуазією відстороняли від влади феодалів. Приватна власність, у якій буржуазні теоретики бачили гаранта нового прекрасного життя і зв'язували її з розвитком самої сутності і природи людини, побудовою справжнього людського суспільства, не виправдала сподівань. Навпаки, загострилася проблема власності, проблема людини стала предметом філософських роздумів.

Кінець XVIII – початок XIX століть ознаменовані революцією в природознавстві.Відкриття закону збереження і перетворення енергії (Ю. Р. Майєр і ін.), створення клітинної теорії живої речовини (П. Ф. Горяінов, Т. Шванн, М. Я. Шлейден), еволюційна теорія (Ч. Дарвін), космогонічна теорія И. Канта і П. Лапласа розкрили зв'язки між твариною, рослинним світом і неорганічною природою; склалася нова картина світу, у якому здійснюється безупинний процес розвитку. Відкриття природознавства суперечили традиційній картині світу, що представляла неживу природу і людське суспільство (людини) як самостійні царства.

Тенденції взаємозв'язку економічного, соціального, політичного і духовного життя суспільства, наукові відкриття, взаємодія людини з природою викликали пильну увагу вчених-соціологів, філософів, економістів, біологів. З'являються наукові праці, покликані задовольнити потреби суспільства в з'ясуванні, що стали класичними. В Англії формуються теорії і концепції Вільяма Петті, Адама Сміта, Давида Ріккардоз проблем політичної економії, що розкривають генезис капіталістичного суспільства, безмежність розвитку ринкового виробництва, що обґрунтовують теорію трудової вартості, що показали «економічну анатомію класів». Французький філософ Сисмонді, проаналізувавши тіньові сторони капіталізму, зробив висновок про неминучість його економічних криз, висловив сумнів у його доцільності, що стала вихідним для різних напрямків утопічного соціалізму.

Просвітительські ідеї французьких матеріалістів XVIII ст. про людину і суспільство вливаються безпосередньо в соціалістичні і комуністичні утопічні вчення Анрі Сен-Симона і Шарля Фур'є, що побудував «соціалістичні моделі» майбутнього. Одним з перших Анрі Сен-Симон висловив думку, що в основі всякої політики лежить економіка, у майбутньому поглинаюча політику: політичне керування людьми повинне перетворитися в розпорядження речами й у керівництво процесами виробництва. Шарль Фур'є обґрунтував періодизацію історичного процесу (дикість, патріархат, варварство, цивілізація), критикував буржуазний суспільний лад з його гострим проявленням боротьби станів, класів у Франції 1789 р., висловив ідеї про майбутнє суспільство, у якому немає місця протиріччям між містом і селом, між розумовою і фізичною працею.

Осмисленню актуальних проблем буржуазного суспільства тоді чимало сприяла німецька класична філософія.,особливо діалектика, вчення про людину Іммануїла Канта, Людвіга Фейєрбаха і суспільства Георга Гегеля. Такі історичні умови виникнення марксизму.

Дата добавления: 2014-10-15