Розділ 12. Правові засади діяльності сільськогосподарських кооперативів

§ 1. Поняття, основні риси сільськогосподарських кооперативів та їх види

Про­ве­ден­ня аг­рар­ної ре­фор­ми в Україні без­по­се­ред­ньо пов'я­зане з утво­рен­ням на базі ко­лек­тив­них сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підпри­ємств нових суб'єктів гос­по­да­рю­ван­ня різних організаційно-​пра­во­вих форм, серед яких особ­ли­ве місце посідають сільсь­ко­гос­по­дарські ко­оперативи. На жаль, зва­жа­ю­чи на прак­тич­ну відсутність дер­жав­ної під­тримки, їх част­ка у за­гальній кількості підприємств, що діють на селі, є незнач­ною. Так, за да­ни­ми Дер­жав­но­го комітету ста­ти­сти­ки України ста­ном на 1 січня 2009 p., в сільсь­ко­му гос­по­дарстві діє 1101 сільськогос­подарський ви­роб­ни­чий ко­опе­ра­тив, що скла­дає 1,9% всіх суб'єктів гос­подарювання у цій сфері.

Роз­ви­ток ко­опе­ра­тив­но­го руху визна­ний одним із важ­ливіших на­прямів реалізації струк­тур­них змін в еко­номіці України та фор­му­ванні її ба­га­то­уклад­ності і пе­ред­ба­че­но дер­жав­ну підт­рим­ку спо­жив­чої та кре­дит­ної ко­опе­рації (п. 1 Указу Пре­зи­ден­та України «Про за­хо­ди що­до роз­вит­ку ко­опе­ра­тив­но­го руху та по­си­лен­ня його ролі в реформу­ванні еко­номіки на рин­ко­вих за­са­дах» від 19 груд­ня 2000 р. № 1348). Крім того, пе­ред­ба­че­но спри­ян­ня про­це­сам ко­опе­рації, особ­ли­во за учас­тю дрібних сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких то­ва­ро­ви­роб­ників, з боку держав­них органів управління аг­рар­ним сек­то­ром (п. 10 розд. III Дер­жав­ної цільової про­гра­ми роз­вит­ку українсь­ко­го села на період до 2015 року, за­твер­дже­на по­ста­но­вою Кабінету Міністрів України від 19 ве­рес­ня 2007 р. № 1158). Також з метою удос­ко­на­лен­ня пра­во­вих, соціаль­но-​еко­номічних та організаційних умов для ство­рен­ня сільськогосподар­ських об­слу­го­ву­ю­чих ко­опе­ра­тивів, фор­му­ван­ня їх інфра­струк­ту­ри, знят­тя пе­реш­код на шляху до організо­ва­но­го аг­рар­но­го ринку особис­тим се­лянсь­ким, фер­мерсь­ким гос­по­дар­ствам та фізич­ним осо­бам - сільсь­ко­гос­по­дарсь­ким то­ва­ро­ви­роб­ни­кам, підви­щен­ня рівня доб­ро­бу­ту і зай­ня­тості сільсь­ко­го на­се­лен­ня Кабінетом Міністрів України З черв­ня 2009 р. прий­ня­то Дер­жав­ну цільову еко­номічну про­гра­му під­тримки роз­вит­ку сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких об­слу­го­ву­ю­чих ко­опе­ра­тивів на період до 2015 р.

Діяльність сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких ко­опе­ра­тивів ре­гу­люється За­коном України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію» від 17 липня 1997 р. Ко­опе­ра­ти­ви ство­рю­ють­ся і здійс­ню­ють свою діяльність за та­кими прин­ци­па­ми: доб­ровільність член­ства фізич­них і юри­дич­них осіб в ко­опе­ра­тиві та без­пе­реш­код­ний вихід з нього; обов'яз­ко­ва трудо­ва участь членів у діяль­ності ви­роб­ни­чо­го ко­опе­ра­ти­ву; обов'яз­ко­ва участь членів у гос­по­дарській діяль­ності об­слу­го­ву­ю­чо­го ко­опе­ра­ти­ву; відкритість і до­ступність член­ства для тих, хто визнає ста­тут коопера­тиву, бажає ко­ри­сту­ва­ти­ся по­слу­га­ми цього ко­опе­ра­ти­ву та у разі по­треби по­год­жується брати участь у фінан­с­у­ванні його на умо­вах, вста­новлених ста­ту­том ко­опе­ра­ти­ву; де­мо­кра­тич­ний ха­рак­тер управління, рівні права у прий­нятті рішень за пра­ви­лом «один член ко­опе­ра­ти­ву - один голос»; об­ме­жен­ня ви­плат ча­сток до­хо­ду на паї; роз­поділ до­хо­ду між чле­на­ми ко­опе­ра­ти­ву відповідно до їх участі в діяль­ності коопера­тиву; кон­троль членів ко­опе­ра­ти­ву за його ро­бо­тою в по­ряд­ку, перед­баченому ста­ту­том цього ко­опе­ра­ти­ву (ст. З ви­ще­за­зна­че­но­го За­ко­ну).

Згідно із За­ко­ном України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку коопера­цію», сільсь­ко­гос­по­дарсь­кий ко­опе­ра­тив - це юри­дич­на особа, утво­рена фізич­ни­ми та/або юри­дич­ни­ми осо­ба­ми, що є сільськогосподар­ськими то­ва­ро­ви­роб­ни­ка­ми на за­са­дах доб­ровільно­го член­ства та об'єд­нання май­но­вих пай­о­вих внесків для спільної ви­роб­ни­чої діяль­ності в сільсь­ко­му гос­по­дарстві та об­слу­го­ву­ван­ня пе­ре­важ­но членів коопера­тиву (ст. 1). Це визна­чен­ня вклю­чає такі важ­ливі озна­ки сільськогоспо­дарського ко­опе­ра­ти­ву, як доб­ровільність об'єднан­ня; членсь­кий харак­тер відно­син; пай­о­вий ха­рак­тер майна ко­опе­ра­ти­ву; участь у спільній сільсь­ко­гос­по­дарській діяль­ності; об­слу­го­ву­ван­ня по­треб пе­ре­важ­но членів ко­опе­ра­ти­ву.

Слід звер­ну­ти увагу, що в такі ко­опе­ра­ти­ви мо­жуть об'єдну­ва­ти­ся лише сільсь­ко­гос­по­дарські то­ва­ро­ви­роб­ни­ки, якими за за­ко­ном ви­знаються фізичні або юри­дичні особи неза­леж­но від форми влас­ності та гос­по­да­рю­ван­ня, в якої ва­ло­вий дохід, от­ри­ма­ний від опе­рацій з реалізації сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції влас­но­го ви­роб­ництва та про­дуктів її пе­ре­роб­ки, за на­яв­ності сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких угідь (ріл­лі, сіно­жа­тей, па­со­вищ і ба­га­торічних на­са­д­жень тощо) та/або поголі­в'я сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких тва­рин у влас­ності, ко­ри­сту­ванні, в тому числі й на умо­вах орен­ди, за по­пе­редній звітний (по­дат­ко­вий) рік пе­ревищує 75 відсотків за­галь­ної суми ва­ло­во­го до­хо­ду (ст. 1). Ці обме­ження не по­ши­рю­ють­ся на осіб, які ве­дуть осо­би­сте се­лянсь­ке госпо­дарство.

Як уже за­зна­ча­ло­ся вище, ко­опе­ра­ти­ви утво­рю­ють­ся юри­дич­ни­ми та/або фізич­ни­ми осо­ба­ми, але чи­сельність зас­нов­ників не може бути мен­шою ніж три особи. При цьому за­галь­на кількість членів є необме­женою. Сільсь­ко­гос­по­дарські ко­опе­ра­ти­ви на­бу­ва­ють ста­ту­су юридич­ної особи з мо­мен­ту їх дер­жав­ної реєстрації у по­ряд­ку, пе­ред­ба­че­но­му За­ко­ном України «Про дер­жав­ну реєстрацію юри­дич­них осіб та фізич­них осіб-підприємців» від 15 трав­ня 2003 р. Ко­опе­ра­тив має са­мостій­ний ба­ланс, ро­з­ра­хун­ко­вий та інші ра­хун­ки в уста­но­вах банків, пе­чат­ку зі своїм най­ме­ну­ван­ням. Єдиним уста­нов­чим до­ку­мен­том будь-​яко­го ко­опе­ра­ти­ву є ста­тут. У ста­туті визна­ча­ють­ся: най­ме­ну­ван­ня коопера­тиву та його місце­з­на­ход­жен­ня; пред­мет і мета діяль­ності; по­ря­док всту­пу до ко­опе­ра­ти­ву і ви­хо­ду з нього; по­ря­док визна­чен­ня розміру та по­ря­док вне­сен­ня вступ­но­го внеску і паю; склад зас­нов­ників коопера­тиву; права і обов'язки членів ко­опе­ра­ти­ву; ор­га­ни управління, поря­док їх фор­му­ван­ня і ком­пе­тенція; фор­му­ван­ня неподільно­го та інших фондів; форми тру­до­вої участі та опла­ти праці членів ви­роб­ни­чо­го ко­оперативу та форми гос­по­дарсь­кої участі членів об­слу­го­ву­ю­чо­го ко­оперативу; роз­поділ доходів ко­опе­ра­ти­ву; співвідно­шен­ня між коопе­ративними ви­пла­та­ми і ви­пла­та­ми на паї; умови ре­ор­ганізації та лікві­дації ко­опе­ра­ти­ву. До ста­ту­ту мо­жуть вклю­ча­ти­ся й інші по­ло­жен­ня, пов'язані з особ­ли­во­стя­ми діяль­ності ко­опе­ра­ти­ву, що не су­пере­чать за­ко­но­дав­ству України (ст. 7 За­ко­ну України «Про сільськогосподар­ську ко­опе­рацію»). У за­ко­но­давстві не ви­ма­гається на­яв­ності укладе­ного між зас­нов­ни­ка­ми зас­нов­ни­ць­ко­го (уста­нов­чо­го) до­го­во­ру. Рі­шення уста­нов­чих зборів оформ­люється про­то­ко­лом, який підпи­су­ють го­ло­ву­ю­чий та сек­ре­тар зборів (ч. 4 ст. 7 За­ко­ну України «Про коопе­рацію»).

Ре­ор­ганізація або ліквідація сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких ко­опе­ра­тивів відбувається в за­галь­но­му по­ряд­ку на підставі Цивільно­го та Господар­ського ко­дексів України, а також законів України «Про віднов­лен­ня пла­то­спро­мож­ності борж­ни­ка або визнан­ня його бан­кру­том» від 14 трав­ня 1992 p., «Про ко­опе­рацію» від 7 жо­втня 2003 р. (статті 28-29) та «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію» (статті 37-38).

Відповідно до ст. 2 За­ко­ну України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­операцію» сільсь­ко­гос­по­дарські ко­опе­ра­ти­ви за цілями, за­в­дан­ня­ми і ха­рак­те­ром діяль­ності поділя­ють­ся на такі види: ви­роб­ничі і обслуго­вуючі. В умо­вах кри­зо­во­го стану аг­рар­но­го сек­то­ра еко­номіки України найбільш роз­по­всюд­же­ни­ми та юри­дич­но ви­прав­да­ни­ми необхідно вва­жати сільсь­ко­гос­по­дарські ви­роб­ничі ко­опе­ра­ти­ви, які є тра­диційною фор­мою гос­по­да­рю­ван­ня українсь­ко­го се­лян­ства, що поєднала в собі риси, при­та­манні ко­опе­ра­ти­вам вза­галі, а також ті, що дають підста­ви вва­жа­ти їх своєрідним соціаль­но-​пра­во­вим яви­щем.

Згідно з чин­ним за­ко­но­дав­ством сільсь­ко­гос­по­дарсь­кий виробни­чий ко­опе­ра­тив - це юри­дич­на особа, утво­ре­на шля­хом об'єднан­ня фізич­них осіб, які є сільсь­ко­гос­по­дарсь­ки­ми то­ва­ро­ви­роб­ни­ка­ми, для спільно­го ви­роб­ництва про­дукції сільсь­ко­го, риб­но­го і лісо­во­го госпо­дарства на за­са­дах обов'яз­ко­вої тру­до­вої участі у про­цесі ви­роб­ництва (ч. 4 ст. 1 ви­ще­за­зна­че­но­го За­ко­ну). З огля­ду на по­ло­жен­ня За­ко­ну можна виділити такі ос­новні озна­ки ви­роб­ни­чо­го сільськогосподар­ського ко­опе­ра­ти­ву. Він утво­рюється для здійс­нен­ня гос­по­дарсь­кої ді­яльності на за­са­дах підприємництва з метою от­ри­ман­ня при­бут­ку (ст. 2 за­зна­че­но­го За­ко­ну). Такий ко­опе­ра­тив ство­рюється гро­ма­дя­на­ми України на за­са­дах обов'яз­ко­вої тру­до­вої участі членів ко­опе­ра­ти­ву в його діяль­ності (ст. 3), тобто вони є од­но­час­но і чле­на­ми ви­роб­ни­чо­го ко­опе­ра­ти­ву, і його працівни­ка­ми. Змістом його діяль­ності є спільне ви­роб­ниц­тво про­дукції сільсь­ко­го, а також риб­но­го і лісо­во­го господар­ства.

Об­слу­го­ву­ючі ко­опе­ра­ти­ви спря­мо­ву­ють свою діяльність на об­слуговування сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го та іншого ви­роб­ництва учасни­ків ко­опе­рації. Вони ство­рю­ють­ся для на­дан­ня ком­плек­су по­слуг, по­в'яза­них з ви­роб­ниц­твом, пе­ре­роб­кою, збу­том про­дукції рос­лин­ництва, тва­рин­ництва, лісівництва і риб­ництва (ст. 2). На сьо­годнішній день ство­рен­ня сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких об­слу­го­ву­ю­чих ко­опе­ра­тивів є особ­ливо ак­ту­аль­ним для фер­мерсь­ких гос­по­дарств та інших дрібних сіль­ськогосподарських то­ва­ро­ви­роб­ників. Адже через ко­опе­ра­тив його чле­ни мо­жуть от­ри­ма­ти за прий­нят­ни­ми цінами пальне, ви­со­ко­якісне на­сіння, хімічні за­со­би за­хи­сту рос­лин, мінеральні до­бри­ва; реалізу­ва­ти на вигідних умо­вах ви­ро­ще­ну та ви­го­тов­ле­ну ними сільськогосподар­ську про­дукцію тощо.

На відміну від ви­роб­ни­чих ко­опе­ра­тивів, чле­на­ми сільськогоспо­дарських об­слу­го­ву­ю­чих ко­опе­ра­тивів мо­жуть бути як фізичні, так і юри­дичні особи. За­ко­но­дав­ством пе­ред­ба­че­на обов'яз­ко­ва участь чле­нів у гос­по­дарській діяль­ності об­слу­го­ву­ю­чо­го ко­опе­ра­ти­ву, при­чо­му вста­нов­лені чіткі кри­терії співвідно­шен­ня обсягів робіт і опе­рацій ко­оперативу, які ви­ко­ну­ють­ся його чле­на­ми і для його членів. Так, Закон України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію» вста­нов­лює, що об­слуговуючі ко­опе­ра­ти­ви на­да­ють по­слу­ги відповідно до ста­ту­ту іншим осо­бам в об­ся­гах, що не пе­ре­ви­щу­ють 20% за­галь­но­го обо­ро­ту коопе­ративу. Об­слу­го­ву­ю­чий ко­опе­ра­тив не ста­вить за мету от­ри­ман­ня при­бутку.

За­леж­но від виду діяль­ності сільсь­ко­гос­по­дарські ко­опе­ра­ти­ви по­діля­ють­ся на: пе­ре­робні, заготівель­но-​збу­тові, по­ста­чаль­ни­цькі, сервіс­ні та ін. За­про­по­но­ва­ний в Законі перелік об­слу­го­ву­ю­чих сільськогос­подарських ко­опе­ра­тивів не є ви­черп­ним. До пе­ре­роб­них на­ле­жать ко­опе­ра­ти­ви, які зай­ма­ють­ся пе­ре­роб­кою сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої си­ровини (ви­роб­ниц­тво хлібо­бу­лоч­них, ма­ка­рон­них виробів, ово­че­вих, пло­до­во-​ягідних, м'ясних, мо­лоч­них, риб­них про­дуктів, виробів і напів­фабрикатів із льону, ко­ноплі, лісо- й пи­ло­ма­теріалів та ін.). Заготі­вельно-збутові ко­опе­ра­ти­ви здійс­ню­ють заготівлю, зберігання, перед­продажну об­роб­ку, про­даж про­дукції, на­да­ють мар­ке­тин­гові по­слу­ги тощо. По­ста­чаль­ни­цькі ко­опе­ра­ти­ви ство­рю­ють­ся з метою закупівлі та по­ста­чан­ня засобів ви­роб­ництва, матеріаль­но-​технічних ре­сурсів, потрібних для ви­го­тов­лен­ня сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції та про­дуктів її пе­ре­роб­ки; підго­тов­ки си­ро­ви­ни і матеріалів та по­ста­чан­ня їх сільсь­ко­гос­по­дарсь­ким то­ва­ро­ви­роб­ни­кам. Сервісні ко­опе­ра­ти­ви здій­снюють тех­но­логічні, транс­портні, меліора­тивні, ре­монтні, будівельні ро­бо­ти, ве­те­ри­нарне об­слу­го­ву­ван­ня тва­рин і племінну ро­бо­ту; займа­ються те­ле­фонізацією, газифікацією, елек­трифікацією в сільській міс­цевості; на­дан­ням ме­дич­них, по­бу­то­вих, са­на­тор­но-​ку­рорт­них, на­у­ко­во-​кон­суль­таційних та інших по­слуг. У разі поєднан­ня кількох видів діяль­ності утво­рю­ють­ся ба­га­то­функціональні ко­опе­ра­ти­ви (ст. 2 Зако­ну України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію»).

§ 2. Право членства в сільськогосподарських кооперативах

Член­ство є однією з ос­нов­них ознак, яка відрізняє ко­опе­ра­тив від інших форм гос­по­да­рю­ван­ня на селі. Проте слід за­зна­чи­ти, що член­ство ха­рак­терне і для фер­мерсь­ких та осо­би­стих се­лянсь­ких гос­по­дарств. Але чле­на­ми таких гос­по­дарств мо­жуть бути тільки родичі (ст. З За­ко­ну України «Про фер­мерсь­ке гос­по­дар­ство» від 19 черв­ня 2003 р. та ст. 1 За­ко­ну України «Про осо­би­сте се­лянсь­ке гос­по­дар­ство» від 15 трав­ня 2003 p.). В ко­опе­ра­ти­вах право член­ства зв'язує сто­ронніх осіб, які доб­ровільно об'єдна­ли­ся для ви­ко­нан­ня пев­них спільних за­в­дань.

У сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­му ко­опе­ра­тиві розрізня­ють два види член­ства: дійсне (повне) та асоційо­ване. Згідно із За­ко­ном України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію» чле­ном ко­опе­ра­ти­ву є фізична або юри­дич­на особа, яка зро­би­ла вступ­ний і пай­о­вий вне­ски в розмірах, визна­че­них ста­ту­том ко­опе­ра­ти­ву, визнає прин­ци­пи і цілі кооперати­ву, до­три­мується вимог його ста­ту­ту і ко­ри­стується пра­вом ухвально­го го­ло­су в ко­опе­ра­тиві (ст. 1). Для того щоб стати дійсним (по­вним) чле­ном сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го ви­роб­ни­чо­го ко­опе­ра­ти­ву, особа повин­на мати гро­ма­дян­ство України (п. 2 ст. 5) та до­сяг­ну­ти 16-річного віку (п. 2 ст. 8). За­ко­ном України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію» вста­нов­люється тільки по­чат­ко­вий вік особи, яка всту­пає в коопера­тив, і не пе­ред­ба­чається ніяких інших вікових об­ме­жень. Крім того, та­ка особа по­вин­на: визна­ва­ти ста­тут та до­три­му­ва­тись його вимог (п. 1 ст. 8); брати участь у фор­му­ванні фондів ко­опе­ра­ти­ву (п. 1 ст. 8); здій­снити вступ­ний та пай­о­вий вне­сок (ч. 8 ст. 1); брати обов'яз­ко­ву тру­дову участь (ч. 3 ст. 3). Для член­ства у об­слу­го­ву­ю­чо­му ко­опе­ра­тиві необхідним, до того ж, є ко­ри­сту­ван­ня по­слу­га­ми та­ко­го ко­опе­ра­ти­ву (п. 1 ст. 8) і обов'яз­ко­ва участь членів у його гос­по­дарській діяль­ності (ст. 3). Щодо член­ства юри­дич­них осіб, то слід за­зна­чи­ти, що обов'яз­ковою ви­мо­гою для них є реєстрація в Україні (ст. 5).

Во­ле­ви­яв­лен­ня гро­ма­дя­ни­на стати чле­ном ко­опе­ра­ти­ву оформля­ється пись­мо­во (шля­хом по­дан­ня заяви). З іншого боку, ко­опе­ра­тив у особі за­галь­них зборів прий­має пись­мо­ве рішення про прий­нят­тя гро­мадянина у члени ко­опе­ра­ти­ву. Таким чином, член­ство в ко­опе­ра­тиві ви­ни­кає як ре­зуль­тат во­ле­ви­яв­лен­ня двох сторін - ко­опе­ра­ти­ву та гро­мадянина. За­яв­ник в обов'яз­ко­во­му по­ряд­ку по­ви­нен бути ознайомле­ний зі ста­ту­том ко­опе­ра­ти­ву до по­дан­ня заяви для того, щоб мати чітке уяв­лен­ня про те, які зобов'язан­ня він на себе бере і якими пра­ва­ми мо­же ко­ри­сту­ва­ти­ся. Право роз­гля­ду заяви на­ле­жить правлінню, а у ви­падках, коли в ко­опе­ра­тиві правління не обирається - його голові (ч. 1 ст. 15 За­ко­ну України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію»). Прав­ління (го­ло­ва) зобов'язане прий­ня­ти і зареєстру­ва­ти заяву. Чинне зако­нодавство не містить підстав та не визна­чає мотивів, ви­хо­дя­чи з яких правління (го­ло­ва) ко­опе­ра­ти­ву могло б відмо­ви­ти в прий­нятті заяви особі, що ви­яви­ла ба­жан­ня стати його чле­ном. Якщо правління вважає, що особа, яка по­да­ла заяву не до­стой­на бути чле­ном ко­опе­ра­ти­ву, воно зобов'язане ви­кла­сти свої ар­гу­мен­ти і про­по­зиції за­галь­ним збо­рам, оскільки оста­точне вирішення цього пи­тан­ня на­ле­жить до їх компетен­ції (п. 2 ст. 9). Термін її роз­гля­ду на засіданні правління ко­опе­ра­ти­ву та ви­не­сен­ня ним рішення в законі не вста­нов­ле­но. Таким чином, зазна­чене пи­тан­ня відне­се­но до ло­каль­ної нор­мо­твор­чості, тобто кооперати­ви от­ри­ма­ли мож­ливість вста­нов­лю­ва­ти такий строк на свій роз­суд. Після роз­гля­ду заяви правління ви­но­сить рішення про прий­нят­тя осо­би до ко­опе­ра­ти­ву (про відмову в прий­нятті), яке но­сить ре­ко­мен­дацій­ний ха­рак­тер. Воно підлягає за­твер­джен­ню за­галь­ни­ми збо­ра­ми коопе­ративу, які про­во­дять­ся щорічно після закінчен­ня фінан­со­во­го року.

Важ­ли­вим но­во­вве­ден­ням За­ко­ну України «Про сільськогосподар­ську ко­опе­рацію» є до­пу­щен­ня в ко­опе­ра­ти­вах усіх видів асоційовано­го член­ства. Такий вид член­ства є новим в аг­рар­но­му за­ко­но­давстві. Асоційо­ва­ним чле­ном може бути фізична чи юри­дич­на особа, що зро­била пай­о­вий вне­сок і ко­ри­стується пра­вом до­рад­чо­го го­ло­су в коопе­ративі (ст. 1). Відповідно до п. 1 ст. 12 За­ко­ну «Про сільськогосподар­ську ко­опе­рацію» такі члени по­винні визна­ва­ти ста­тут ко­опе­ра­ти­ву та зро­би­ти пай­о­вий вне­сок у його ство­рен­ня та роз­ви­ток. Розміри пайо­вих внесків асоційо­ва­них членів визна­чає ста­тут ко­опе­ра­ти­ву і вони мо­жуть відрізня­ти­ся від розмірів пай­о­вих внесків членів ко­опе­ра­ти­ву.

Асоційо­ване член­ство дає змогу ко­опе­ра­ти­ву збільшу­ва­ти свої фонди, кошти без збільшен­ня членів ко­опе­ра­ти­ву. З огля­ду на вищеза­значене можна ска­за­ти, що асоційо­ване член­ство по­вин­но застосовува­тися до осіб, які, всту­па­ю­чи до ко­опе­ра­ти­ву, є непра­це­з­дат­ни­ми чи ма­ють по­хи­лий вік, чи про­сто не ба­жа­ють брати тру­до­ву участь у ньому. Також за­зна­че­ний вид член­ства надає мож­ливість юри­дич­ним осо­бам інве­сту­ва­ти свої кошти у діяльність ви­роб­ни­чих ко­опе­ра­тивів.

При­пи­нен­ня член­ства у сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­му ко­опе­ра­тиві мо­же відбу­ти­ся внаслідок доб­ровільно­го ви­хо­ду з ко­опе­ра­ти­ву; припинен­ня тру­до­вої участі в діяль­ності ви­роб­ни­чо­го ко­опе­ра­ти­ву; ви­клю­чен­ня у ви­пад­ках і в по­ряд­ку, визна­че­них ста­ту­том ко­опе­ра­ти­ву; несхвален­ня за­галь­ни­ми збо­ра­ми рішення правління (го­ло­ви) про прий­нят­тя до ко­опе­ра­ти­ву; втра­ти чле­ном ко­опе­ра­ти­ву-​юри­дич­ною осо­бою свого ста­ту­су; смерті члена ко­опе­ра­ти­ву; ре­ор­ганізації та ліквідації коопера­тиву (ст. 10 За­ко­ну України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію»).

Член ко­опе­ра­ти­ву, який вирішив вийти з нього, не зобов'яза­ний мо­ти­ву­ва­ти свого вчин­ку. Закон не ре­гла­мен­тує про­це­ду­ри доб­ровіль­ного ви­хо­ду з ко­опе­ра­ти­ву. Однак вона по­вин­на бути де­таль­но визна­чена у ста­туті кож­но­го ко­опе­ра­ти­ву: строк по­пе­ре­джен­ня про вихід, по­ря­док ро­з­ра­хунків і таке інше. Зви­чай­но, про­во­ди­ти ро­з­ра­хун­ки тре­ба по мож­ли­вості відразу ж після при­пи­нен­ня членсь­ких відно­син. Але в сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких ко­опе­ра­ти­вах не за­вжди є така мож­ливість. Це пов'язано в ос­нов­но­му із се­зон­ним ха­рак­те­ром сільськогосподарсь­кого ви­роб­ництва. Своє ба­жан­ня вийти з ко­опе­ра­ти­ву член кооперати­ву по­ви­нен засвідчити по­дан­ням заяви правлінню ко­опе­ра­ти­ву (або його голові). Необхідно за­зна­чи­ти, що ні правління, ні за­гальні збори не мають права відмо­ви­ти члену ко­опе­ра­ти­ву у виході з нього. Бо таке рішення не тільки по­ру­шує прин­цип доб­ровільно­го всту­пу і безпере­шкодного ви­хо­ду з ко­опе­ра­ти­ву, а й тру­до­ве за­ко­но­дав­ство. Відповід­на заява подається, як уже за­зна­ча­ло­ся, правлінню, але скла­дається на ім'я най­ви­що­го ор­га­ну управління ко­опе­ра­ти­ву - за­галь­них зборів (п. 2 ст. 15 За­ко­ну України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію»). Член ко­опе­ра­ти­ву має право також у будь-​який час її за­бра­ти. Термін роз­гля­ду заяви правлінням ко­опе­ра­ти­ву за­ко­ном не вста­нов­ле­но. Тому в своїх ста­ту­тах ко­опе­ра­ти­ви мають змогу вста­нов­лю­ва­ти його само­стійно.

Ви­клю­чен­ня має до­пус­ка­ти­ся лише як крайній захід згідно з умо­вами та по­ряд­ком, визна­че­ни­ми ста­ту­том ко­опе­ра­ти­ву. Прий­нят­тя рі­шення про ви­клю­чен­ня з членів ко­опе­ра­ти­ву є ком­пе­тенцією тільки за­галь­них зборів (але готується воно правлінням, а за­гальні збори, по суті, лише його за­твер­джу­ють чи ні). Ко­опе­ра­тивне за­ко­но­дав­ство не містить переліку підстав, за якими члена ко­опе­ра­ти­ву може бути ви­ключено з нього.

При ха­рак­те­ри­стиці прав та обов'язків членів слід звер­ну­ти увагу на їх за­гальні озна­ки. По-​пер­ше, вони мають осо­би­стий ха­рак­тер. Це озна­чає, що вони не мо­жуть бути пе­ре­дані іншим осо­бам, користувати­ся ними та їх ви­ко­ну­ва­ти зобов'яза­ний без­по­се­ред­ньо кож­ний член ко­оперативу. Вони є рівними, оскільки кож­ний член ко­опе­ра­ти­ву корис­тується рівним об­ся­гом прав та обов'язків неза­леж­но від розміру його май­но­вої участі у ко­опе­ра­тиві. Ви­клю­чен­ня ста­но­вить лише ком­плекс май­но­вих прав і обов'язків членів. Варто за­ува­жи­ти також, що вони роз­по­всюд­жу­ють­ся на усіх членів ко­опе­ра­ти­ву, неза­леж­но від можли­вості їх здійс­нен­ня окре­ми­ми осо­ба­ми. Крім того, ха­рак­тер­ною рисою таких прав є те, що члени ко­опе­ра­ти­ву не мо­жуть від них відмо­ви­тись. Зо­кре­ма, вони не мають права відмо­ви­ти­ся з непо­важ­ної при­чи­ни від ви­ко­нан­ня обов'язку, а також не мо­жуть пе­ре­кла­сти його ви­ко­нан­ня на інших осіб. Адже, за їх неви­ко­нан­ня, особа може бути ви­клю­че­на з чле­нів ко­опе­ра­ти­ву.

Для того щоб повно та всебічно оха­рак­те­ри­зу­ва­ти за­зна­чені права та обов'язки членів сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких ко­опе­ра­тивів, ви­яви­ти їх ос­новні озна­ки, вста­но­ви­ти взаємозв'язок між собою, їх необхідно кла­сифіку­ва­ти. В юри­дичній науці найбільше роз­по­всюд­жен­ня от­ри­ма­ла кла­сифікація, в якій про­по­нується всі права та обов'язки членів сіль­ськогосподарських ко­опе­ра­тивів поділити за пред­ме­том пра­во­во­го ре­гу­лю­ван­ня відно­син, що скла­да­ють­ся між ними та ко­опе­ра­ти­ва­ми в про­цесі діяль­ності. Це - організаційні, тру­дові, май­нові, зе­мельні, управлінські, соціальні права та обов'язки. Саме такий підхід до їх кла­сифікації дає мож­ливість роз­кри­ти юри­дич­ну при­ро­ду сільськогоспо­дарських ко­опе­ра­тивів.

До організаційних прав та обов'язків членів відно­сять ті, які ви­никають у про­цесі утво­рен­ня та при­пи­нен­ня діяль­ності ко­опе­ра­ти­ву; які ви­ни­ка­ють у про­цесі на­бут­тя та при­пи­нен­ня член­ства.

Серед членсь­ких пра­во­моч­но­стей перш за все необхідно виділи­ти групу соціаль­них прав та обов'язків. У соціальній пра­вовій дер­жаві, якою про­го­ло­си­ла себе Україна, їх за­без­пе­чен­ня на­бу­ває особ­ли­во­го зна­чен­ня. Як і на всіх гро­ма­дян України, на членів ко­опе­ра­тивів розпо­всюджуються дія ст. 46 Кон­сти­туції України щодо права гро­ма­дян на соціаль­ний за­хист, що вклю­чає право на за­без­пе­чен­ня їх у разі повної, част­ко­вої або тимча­со­вої втра­ти пра­це­з­дат­ності, втра­ти го­ду­валь­ни­ка, без­робіття та інших ви­пад­ках. Право на соціаль­ний за­хист га­ран­туєть­ся си­сте­мою соціаль­но­го страху­ван­ня та соціаль­но­го за­без­пе­чен­ня. До­цільно також виділити і групу соціаль­них прав членів ко­опе­ра­тивів, які не за­без­пе­чу­ють­ся дер­жа­вою, а мо­жуть бути га­ран­то­вані за умови їх закріплен­ня в ста­ту­тах кож­но­го ок­ре­мого ко­опе­ра­ти­ву. Це право на куль­тур­но-​по­бу­то­ве об­слу­го­ву­ван­ня, у тому числі на до­по­мо­гу в будів­ництві та ре­монті житла, за­без­пе­ченні па­ли­вом, на­данні транс­порт­них по­слуг, без­ко­штов­них обідів, збільшен­ня розміру пенсій порівняно із визна­че­ним у за­ко­но­давстві тощо. В ста­ту­тах ко­опе­ра­тивів також мо­жуть місти­ти­ся га­рантії щодо на­дан­ня чле­нам права нав­ча­тись у закла­дах освіти на договірних за­са­дах, на от­ри­ман­ня сти­пендії за ра­ху­нок коштів юри­дич­ної особи тощо.

Слід зу­пи­ни­ти­ся також на за­гальній ха­рак­те­ри­стиці тру­до­вих прав та обов'язків, яких на­бу­ва­ють особи при вступі до ви­роб­ни­чих ко­опе­ра­тивів, адже вони ство­рю­ють­ся саме з метою реалізації громадя­нами їхньо­го кон­сти­туційного права на працю. Це - право на отриман­ня ро­бо­ти в ко­опе­ра­тиві, вклю­ча­ю­чи право на вибір про­фесії і роду за­нять відповідно до по­кли­кан­ня, здібно­стей, про­фесійної підго­тов­ки, освіти, з ураху­ван­ням по­треб ко­опе­ра­ти­ву; право на відпо­чи­нок; права членів щодо організації, дис­ципліни, опла­ти праці, охо­ро­ни праці та охо­ро­ни здо­ров'я тощо.

Як уже за­зна­ча­ло­ся, ко­опе­ра­ти­ви утво­рю­ють­ся на базі вступ­них та пай­о­вих внесків його членів. Вони мо­жуть здійс­ню­ва­тись і шля­хом пе­редачі ко­опе­ра­ти­ву майна, у тому числі май­но­вих прав, гро­шей, а та­кож зе­мель­ної ділянки. Фор­му­ючі фонди, члени ко­опе­ра­ти­ву отриму­ють право кон­тро­лю над ними. Крім того, здійс­нен­ня пай­о­во­го внеску га­ран­тує май­нові права його членів (на­раху­ван­ня ча­сток до­хо­ду на паї, право ви­хо­ду з ко­опе­ра­ти­ву з май­но­вим вне­ском тощо). Таким чином, до май­но­вих прав та обов'язків на­ле­жать: обов'язок ви­ко­ну­ва­ти свої зобов'язан­ня перед ко­опе­ра­ти­вом, пов'яза­ний з май­но­вою участю в його діяль­ності (здійс­нен­ня вступ­но­го і пай­о­во­го внесків) (ст. 9); право влас­ності на пай, яке на­бу­вається при одер­жанні паю в разі ви­хо­ду з ко­оперативу, в по­ряд­ку і термін, визна­чені ста­ту­том ко­опе­ра­ти­ву (ст. 11); пе­ре­дан­ня свого паю у спад­щи­ну (ст. 25); обов'язок відповідати за зобо­в'язан­ня­ми ко­опе­ра­ти­ву в межах май­но­во­го пай­о­во­го внеску (ст. 23); право на одер­жан­ня ко­опе­ра­тив­них ви­плат (ст. 11); право на одер­жан­ня част­ки до­хо­ду на пай (до­дат­ко­вий пай) (ст. 11); право на от­ри­ман­ня част­ки вар­тості майна ко­опе­ра­ти­ву в разі його ліквідації (п. 4 ст. 38).

У ході про­ве­ден­ня аг­рар­ної ре­фор­ми та роз­па­ю­ванні зе­мель колек­тивних сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств, се­ля­ни от­ри­ма­ли можли­вість на­бут­тя у власність зе­мель­них ділянок. Нині вони ко­ри­сту­ють­ся або пра­вом вне­сен­ня до пай­о­во­го фонду зе­мель­них ча­сток (наїв), або ж зе­мель­ної ділянки, а також на­дан­ня ко­опе­ра­ти­ву такої ділянки (паю) в орен­ду. В за­зна­че­них ви­пад­ках члени ко­опе­ра­ти­ву на­бу­ва­ють земель­ні права та обов'язки. Крім того, у разі ви­хо­ду з ко­опе­ра­ти­ву вони мають право на от­ри­ман­ня зе­мель­ної ділянки в натурі (на місце­вості) (ст. 25).

Управління діяльністю ко­опе­ра­ти­ву здійснюється на за­са­дах са­моврядування, ши­ро­кої де­мо­кратії, глас­ності, ак­тив­ної участі членів у вирішенні всіх пи­тань його діяль­ності. Саме ви­хо­дя­чи із за­галь­но­сві­тових прин­ципів сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої ко­опе­ра­тив­ної де­мо­кратії, чле­ни ко­опе­ра­тивів мають право і од­но­час­но зобов'язані осо­би­сто брати участь в управлінні спра­ва­ми, оби­ра­ти і бути обра­ни­ми до керівних органів, вно­си­ти про­по­зиції щодо поліпшен­ня їх діяль­ності.

Права та обов'язки асоційо­ва­них членів за своїм об­ся­гом знач­но відрізня­ють­ся від прав та обов'язків дійсних членів. Пов'язано це, на­самперед, з відсутністю у них тру­до­вих прав та обов'язків, що тягне за собою прак­тичне відсто­ро­нен­ня їх від управління ко­опе­ра­ти­вом (ко­ристуються лише пра­вом до­рад­чо­го го­ло­су). їх май­нові права в обов'яз­ки теж но­сять урізаний ха­рак­тер, адже вони не бе­руть участі у форму­ванні неподільно­го фонду і мають право лише на от­ри­ман­ня част­ки до­хо­ду на пай (до­дат­ко­вий пай) та пер­шо­чер­го­во­го от­ри­ман­ня свого май­но­во­го внеску при виході з ко­опе­ра­ти­ву. Реалізо­ву­ю­чи на­лежне їм право влас­ності на зе­мель­ну ділянку, вони мають право здійс­ни­ти па­йовий вне­сок такою ділян­кою або здати її в орен­ду ко­опе­ра­ти­ву.

Закон України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію» вста­но­вив поділ прав на ос­новні та до­дат­кові. До пер­ших на­ле­жать: право на участь в управлінні спра­ва­ми; право го­ло­су на за­галь­них збо­рах коопе­ративу; право оби­ра­ти і бути обра­ним до органів управління; користу­ватися по­слу­га­ми (для об­слу­го­ву­ю­чо­го ко­опе­ра­ти­ву); одер­жу­ва­ти ко­оперативні ви­пла­ти, част­ки до­хо­ду на пай; одер­жу­ва­ти пай при виході з ко­опе­ра­ти­ву (ст. 11). Аналізуючи по­ло­жен­ня за­ко­ну також можна ви­ділити на­ступні групи обов'язків членів сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких коопе­ративів: ос­новні - до­три­ман­ня ста­ту­ту та ви­ко­нан­ня рішень за­галь­них зборів і правління ко­опе­ра­ти­ву (п. 2 ст. 11); ті, які вип­ли­ва­ють із ви­значення член­ства - обов'язок брати тру­до­ву участь у діяль­ності ви­робничого ко­опе­ра­ти­ву; ко­ри­сту­ва­ти­ся по­слу­га­ми об­слу­го­ву­ю­чо­го ко­опе­ра­ти­ву; обов'язок фор­му­ва­ти фонди ко­опе­ра­ти­ву (п. 1 ст. 8); майно­ві - обов'язок нести відповідальність за зобов'язан­ня­ми ко­опе­ра­ти­ву (ст. 23).

До­дат­кові права і обов'язки мо­жуть бути пе­ред­ба­чені ста­ту­та­ми окре­мих ко­опе­ра­тивів.

§ 3. Порядок управління в сільськогосподарських кооперативах

Ха­рак­тер­ною рисою ко­опе­ра­тивів є де­мо­кра­тич­ний ха­рак­тер управління, кон­тро­лю за діяльністю по­са­до­вих осіб з боку членів, їх змінюваність та ви­борність; кожен член ко­опе­ра­ти­ву має на за­галь­них збо­рах лише один голос, неза­леж­но від кількості вне­се­них наїв. Управ­ління здійснюється на за­са­дах са­мо­в­ря­ду­ван­ня, глас­ності, участі його членів у вирішенні пи­тань діяль­ності ко­опе­ра­ти­ву (п. 1 ст. 13 За­ко­ну України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію»).

Си­сте­му органів управління сільсь­ко­гос­по­дарсь­ким ко­опе­ра­ти­вом скла­да­ють: за­гальні збори, правління (го­ло­ва), спо­сте­реж­на рада, реві­зійна комісія (ревізор).

Вищим ор­га­ном управління сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го ко­опе­ра­ти­ву є за­гальні збори його членів. Вони мають право роз­гля­да­ти і вирішува­ти будь-​які пи­тан­ня діяль­ності ко­опе­ра­ти­ву. Крім того, закон визна­чає низку пи­тань, які ста­нов­лять ви­ключ­ну ком­пе­тенцію за­галь­них зборів. Будь-​який інший орган управління ко­опе­ра­ти­ву не має права прийма­ти рішення з цих пи­тань. Зо­кре­ма до ви­ключ­них по­в­но­ва­жень загаль­них зборів сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го ко­опе­ра­ти­ву на­ле­жать:

- вне­сен­ня змін і до­пов­нень до ста­ту­ту, прий­нят­тя нор­ма­тив­них до­ку­ментів ко­опе­ра­ти­ву;

- обран­ня шля­хом пря­мо­го таємного го­ло­су­ван­ня го­ло­ви коопе­ративу та членів правління ко­опе­ра­ти­ву, членів ревізійної комісії (ре­візора), членів спо­сте­реж­ної ради тощо;

- за­слу­хо­ву­ван­ня звітів органів у правління ко­опе­ра­ти­ву про їх ді­яльність;

- визна­чен­ня видів і розмірів фондів ко­опе­ра­ти­ву, по­ря­док їх фор­мування і ви­ко­ри­стан­ня;

- за­твер­джен­ня пра­вил внутрішньо­го роз­по­ряд­ку, річного звіту і ба­лан­су ко­опе­ра­ти­ву, по­ряд­ку фор­му­ван­ня і роз­поділу до­хо­ду коопе­ративу, рішень правління ко­опе­ра­ти­ву про прий­нят­тя нових членів;

- вирішення пи­тань про вход­жен­ня ко­опе­ра­ти­ву до об'єднан­ня ко­опе­ра­тивів, ство­рен­ня підприємств різних видів; пи­тань про реорга­нізацію або ліквідацію ко­опе­ра­ти­ву.

За­гальні збори мають право прий­ма­ти будь-​які інші рішення, по­в'язані із ста­тут­ною діяльністю ко­опе­ра­ти­ву (ст. 14 За­ко­ну України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію»). Отже, перелік пи­тань, які мо­жуть вирішу­ва­ти за­гальні збори, не є ви­черп­ним, що підкрес­лює їх особ­ли­вий пра­во­вий ста­тус та є однією з га­рантій за­хи­сту прав членів ко­опе­ра­ти­ву в управлінні спра­ва­ми.

Важ­ли­вою га­рантією за­хи­сту прав членів є вста­нов­ле­ний по­ря­док про­ве­ден­ня та скли­кан­ня за­галь­них зборів, прий­нят­тя ними рішень та мож­ли­вості їх ос­кар­жен­ня. На жаль, у Законі України «Про сільсько­господарську ко­опе­рацію» ці пи­тан­ня прак­тич­но не вре­гу­льо­вані. Вста­новлено лише, що чер­гові збори про­во­дять­ся щорічно після закінчен­ня фінан­со­во­го року (п. 2 ст. 14), тобто ко­опе­ра­ти­ви от­ри­ма­ли мож­ливість на свій роз­суд вирішу­ва­ти пи­тан­ня щодо ре­гу­ляр­ності про­ве­ден­ня та­ких зборів.

Згідно з чин­ним за­ко­но­дав­ством по­за­чер­гові за­гальні збори скли­каються тільки на ви­мо­гу правління (за його рішен­ням) або з ініціа­тиви не менше тре­ти­ни членів ко­опе­ра­ти­ву (п. 2 ст. 14 За­ко­ну «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію»). Крім того, таке право на­дане і спо­сте­режній раді, ревізійній комісії (ревізору), ор­га­ну управління ко­оперативного об'єднан­ня, чле­ном якого він є (ст. 15 За­ко­ну «Про ко­операцію»). Таким чином, члени ко­опе­ра­ти­ву прак­тич­но об­ме­жені у мож­ли­вості реалізу­ва­ти своє право на участь у за­галь­них збо­рах в ін­ших, ніж це пе­ред­ба­че­но за­ко­ном, ви­пад­ках. Але вста­нов­лен­ня вичерп­ного переліку таких підстав су­пере­чить нор­мам ГК України, в якому за­зна­чається, що ста­ту­том мо­жуть бути пе­ред­ба­чені й інші ви­пад­ки скли­кан­ня за­галь­них зборів (п. З ст. 102). Ці су­переч­ності в законодав­стві, на наш по­гляд, мають бути вирішені на ко­ристь остан­ньо­го нор­мативно-правового акта, адже на­ве­дене в ньому фор­му­лю­ван­ня в най­більшій мірі відповідає де­мо­кра­тич­ним прин­ци­пам управління в ко­оперативних організаціях.

Правління зобов'язане прий­ня­ти рішення про скли­кан­ня загаль­них зборів і повідо­ми­ти членів ко­опе­ра­ти­ву про час і місце їх проведен­ня та по­ря­док ден­ний не пізніше ніж за 10 днів (п. 2 ст. 14 За­ко­ну «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію). Це дуже важ­ли­ва норма, оскільки вста­нов­ле­ний термін пе­ред­ба­чає мож­ливість для всіх членів коопера­тиву підго­ту­ва­ти­ся до цих зборів, а також га­ран­тує, що за цей час поря­док ден­ний не буде змінено.

За­гальні збори пра­во­мочні прий­ма­ти рішення, якщо на них присут­ні більше по­ло­ви­ни членів ко­опе­ра­ти­ву (п. 3 ст. 14). Цю норму необ­хідно тлу­ма­чи­ти як таку, що вста­нов­лює мінімаль­ну кількість членів, необхідну для пра­во­моч­ності за­галь­них зборів. Тобто є цілком можли­вим вста­нов­лен­ня з ініціативи самих ко­опе­ра­тивів більш ви­со­ких норм пред­став­ництва. З іншого боку, ця норма не може бути ниж­чою за пе­редбачену в законі, адже це може при­зве­сти до про­ве­ден­ня за­галь­них зборів при мінімальній кількості учас­ників.

За­ко­ном України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію» не обу­мовлено, яка кількість голосів при­сутніх на за­галь­них збо­рах необхід­на для прий­нят­тя того чи іншого рішення. За за­галь­ним пра­ви­лом, во­ни прий­ма­ють­ся про­стою більшістю голосів. Ви­ня­ток ста­нов­лять рі­шення, пов'язані з прий­нят­тям до ко­опе­ра­ти­ву, вне­сен­ням змін до ста­ту­ту, всту­пу до ко­опе­ра­тив­но­го об'єднан­ня або ви­хо­ду з нього та про ліквідацію або ре­ор­ганізацію ко­опе­ра­ти­ву, коли необхідно, щоб за них про­го­ло­су­ва­ло не менш як 75% при­сутніх (ст. 15 За­ко­ну Украї­ни «Про ко­опе­рацію»). Рішення за­галь­них зборів членів ко­опе­ра­ти­ву прий­ма­ють­ся відповідно до його ста­ту­ту відкри­тим або таємним голо­суванням (ст. 15 За­ко­ну). Рішення за­галь­них зборів всту­пає в силу з мо­мен­ту його прий­нят­тя і може бути ос­кар­жене до суду. На підставі ви­ще­за­зна­че­но­го можна дійти вис­новків, що права членів в управлінні спра­ва­ми, які здійс­ню­ють­ся шля­хом їх участі в роботі за­галь­них збо­рів, за­без­пе­чу­ють­ся на­ступ­ни­ми пра­во­ви­ми га­рантіями: закріпле­ним у ста­туті по­ряд­ком повідом­лен­ня членів ко­опе­ра­ти­ву про скли­кан­ня за­гальних зборів; своєчас­ним скли­кан­ням і до­три­ман­ням ре­гла­мен­ту ро­боти за­галь­них зборів; прий­нят­тям до своєї ком­пе­тенції будь-​яко­го пи­тан­ня, що стосується діяль­ності ко­опе­ра­ти­ву; визна­чен­ням у законі мінімаль­ної кількості членів, яка необхідна для пра­во­моч­ності загаль­них зборів (по­ло­ви­на скла­ду членів ко­опе­ра­ти­ву); до­три­ман­ням пра­вил го­ло­су­ван­ня - відкри­то­го або таємного, необхідністю кваліфікова­ної більшості голосів, у ви­пад­ках, які за­зна­че­но в законі або в стату­ті; пра­вом при­пи­нен­ня або ска­су­ван­ня неза­кон­них рішень за­галь­них зборів.

Важ­ли­ву роль у здійс­ненні са­мо­в­ря­ду­ван­ня ко­опе­ра­ти­ву відіграє правління. Кож­ний член ко­опе­ра­ти­ву має право бути обра­ним до його скла­ду. Це - колегіаль­ний ви­ко­нав­чо-​роз­по­ряд­чий орган, відповідаль­ний перед най­ви­щим ор­га­ном - за­галь­ни­ми збо­ра­ми (збо­ра­ми уповнова­жених). Правління здійснює по­всяк­денне керівниц­тво всією діяльністю ко­опе­ра­ти­ву в період між за­галь­ни­ми збо­ра­ми членів ко­опе­ра­ти­ву та за­без­пе­чує ви­ко­нан­ня їх рішень (ч. 4 ст. 16 За­ко­ну «Про ко­опе­рацію»). Правління обирається за­галь­ни­ми збо­ра­ми у ко­опе­ра­тиві, до скла­ду якого вхо­дять не менш як 10 членів, на термін, що не пе­ре­ви­щує трьох років (п. 1 ст. 15 За­ко­ну України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку коопера­цію»), По­ря­док обран­ня або відкли­кан­ня членів правління та го­ло­ви ко­опе­ра­ти­ву, а також по­ря­док про­ве­ден­ня засідань правління та прий­няття ним рішень визна­чається ста­ту­том ко­опе­ра­ти­ву (ч. 10 ст. 16 За­кону України «Про ко­опе­рацію»). Згідно з За­ко­ном періодичність про­ведення засідань правління визна­чається ста­ту­том ко­опе­ра­ти­ву (п. 5 ст. 15). На прак­тиці такі засідання про­во­дять­ся не рідше од­но­го разу на місяць. Під час їх прий­нят­тя на засідан­нях мають бути при­сутніми не менше 2/3 членів правління. Рішення правління прий­ма­ють­ся прос­тою більшістю голосів. Члени правління ко­опе­ра­ти­ву мо­жуть оби­ра­ти зі свого скла­ду го­ло­ву ко­опе­ра­ти­ву, за­ступ­ни­ка го­ло­ви та сек­ре­та­ря правління відповідно до ста­ту­ту ко­опе­ра­ти­ву (ст. 15 За­ко­ну України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію»),

У Законі України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію» міс­титься ви­черп­ний перелік по­в­но­ва­жень правління. Умов­но всі повно­важення правління можна роз­поділити на ті, які містять­ся у ст. 15 цьо­го За­ко­ну, та ті, які вип­ли­ва­ють із його змісту. У першу чергу, слід ви­ділити по­в­но­ва­жен­ня щодо за­без­пе­чен­ня діяль­ності за­галь­них зборів: їх скли­кан­ня, визна­чен­ня по­ряд­ку ден­но­го, ве­ден­ня про­то­колів та кон­тролю за ви­ко­нан­ням прий­ня­тих ними рішень. Таким чином, правлін­ня за­без­пе­чує до­дер­жан­ня прин­ципів ко­лек­тив­но­го са­мо­в­ря­ду­ван­ня. Правління також ро­з­роб­ляє про­ект про­гра­ми еко­номічного і соціаль­ного роз­вит­ку та організовує після їх прий­нят­тя за­галь­ни­ми збо­ра­ми ви­ко­нан­ня цих планів. Вирішує най­суттєвіші пи­тан­ня гос­по­дарсь­кої діяль­ності згідно зі ста­ту­том, зо­кре­ма укла­дан­ня гос­по­дарсь­ких догово­рів у відповідних сфе­рах діяль­ності ко­опе­ра­ти­ву (щодо ви­роб­ництва та реалізації сільсь­ко­гос­по­дарсь­кої про­дукції, об­слу­го­ву­ван­ня сільсько­господарського ви­роб­ництва та ін.). За­без­пе­чує збе­ре­жен­ня майна, що ви­ра­жається у недо­пу­щені роз­кра­дан­ня, нестачі, псу­ван­ня матеріаль­них цінно­стей. Організовує у разі по­тре­би про­ве­ден­ня неза­леж­них ауди­торських перевірок та за їх ре­зуль­та­та­ми звітує перед ря­до­ви­ми члена­ми ко­опе­ра­ти­ву на за­галь­них збо­рах.

Правління має право най­ма­ти ви­ко­нав­чо­го ди­рек­то­ра (укла­дає з ним кон­тракт), який здійснює опе­ра­тивне управління діяльністю ко­оперативу та оцінює його ро­бо­ту. Воно також де­ле­гує ви­ко­навчій ди­рекції ко­опе­ра­ти­ву право на прий­нят­тя по­точ­них рішень. Роз­гля­дає заяву гро­ма­дя­ни­на, який ви­явив ба­жан­ня стати чле­ном ко­опе­ра­ти­ву або при­пи­ни­ти член­ство в ньому, та ви­но­сить своє рішення з цього пи­тання на роз­гляд за­галь­них зборів. Вирішує кад­рові пи­тан­ня, зо­кре­ма займається до­бо­ром кадрів, воно зобов'язане для відповідної підготов­ки та підви­щен­ня кваліфікації на­прав­ля­ти членів та працівників ко­оперативу на нав­чан­ня. Серед по­в­но­ва­жень правління, які містять­ся у тексті За­ко­ну, слід виділити на­ступні: організація ро­з­роб­ки про­ек­ту ста­ту­ту ко­опе­ра­ти­ву та його об­го­во­рен­ня, підго­тов­ка річного звіту і ба­лан­су ко­опе­ра­ти­ву. Крім того, правління са­мостійно визна­чає струк­туру управління і штати, вста­нов­лює відповідно до чин­но­го законодав­ства форми, си­сте­ми та розміри опла­ти праці, а також інші види дохо­дів працівників та апа­ра­ту в межах ко­што­ри­су на його утри­ман­ня, який за­твер­джується за­галь­ни­ми збо­ра­ми. Згідно із За­ко­ном України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію» члени правління ко­опе­ра­ти­ву пра­цюють пе­ре­важ­но на гро­мадсь­ких за­са­дах. У ста­ту­тах ко­опе­ра­тивів мо­же бути пе­ред­ба­че­но ви­на­го­ро­ду за їх ро­бо­ту (п. 4 ст. 15).

Очолює правління го­ло­ва ко­опе­ра­ти­ву, який обирається загальни­ми збо­ра­ми ко­опе­ра­ти­ву або його правлінням на термін, що не переви­щує трьох років. Функції го­ло­ви ко­опе­ра­ти­ву та по­ря­док його обран­ня (відкли­кан­ня) визна­ча­ють­ся ста­ту­том ко­опе­ра­ти­ву (ст. 16). Закон пе­редбачає, що для опе­ра­тив­но­го управління діяльністю ко­опе­ра­ти­ву правління ко­опе­ра­ти­ву може прий­ма­ти на ро­бо­ту ви­ко­нав­чо­го дирек­тора. З ви­ко­нав­чим ди­рек­то­ром правління ко­опе­ра­ти­ву укла­дає кон­тракт. Правління ко­опе­ра­ти­ву може де­ле­гу­ва­ти ви­ко­нав­чо­му директо­ру свої окремі функції. Треба мати на увазі, що ви­ко­нав­чий ди­рек­тор не може бути чле­ном ко­опе­ра­ти­ву (ст. 17). У разі відсут­ності виконав­чого ди­рек­то­ра його функції ви­ко­нує го­ло­ва ко­опе­ра­ти­ву (ст. 16).

Для ве­ден­ня кон­троль­но-​ревізійної ро­бо­ти в ко­опе­ра­тиві мо­жуть оби­ра­ти­ся спо­сте­реж­на рада та ревізійна комісія. За­ко­но­дав­ством Украї­ни до ком­пе­тенції спо­сте­реж­ної ради відне­се­но кон­троль за діяльністю ви­ко­нав­чо­го ор­га­ну ко­опе­ра­ти­ву (п. 1 ст. 18 За­ко­ну «Про сільськогос­подарську ко­опе­рацію»), а також кон­троль за до­дер­жан­ням ста­ту­ту (ч. 1 ст. 17 За­ко­ну «Про ко­опе­рацію»). Цей орган утво­рюється за умо­ви, якщо кількість членів ко­опе­ра­ти­ву ста­но­вить не менше 50 осіб. Спо­стережна рада обирається з членів ко­опе­ра­ти­ву на за­галь­них збо­рах у кількості 3-5 осіб, якщо інше не пе­ред­ба­че­но ста­ту­том ко­опе­ра­ти­ву. По­ря­док обран­ня спо­сте­реж­ної ради та її го­ло­ви і прий­нят­тя рішень спо­сте­реж­ною радою вста­нов­люється ста­ту­том ко­опе­ра­ти­ву. Члени спо­стережної ради не мо­жуть бути чле­на­ми правління або ревізійної комі­сії (ст. 18 За­ко­ну України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію»), крім того, вони пра­ц­ю­ють на гро­мадсь­ких за­са­дах (ч. 3 ст. 17 За­ко­ну України «Про ко­опе­рацію»).

Для кон­тро­лю за фінан­со­во-​гос­по­дарсь­кою діяльністю кооперати­ву обирається ревізійна комісія (ревізор). У ко­опе­ра­тиві, до скла­ду яко­го вхо­дить менше 10 членів, функції ревізійної комісії ви­ко­нує ревізор (п. 1 ст. 19 За­ко­ну України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію»). Ви­мо­ги до скла­ду ревізійної комісії такі самі, як до скла­ду спостереж­ної ради: члени ревізійної комісії (ревізор) оби­ра­ють­ся за­галь­ни­ми збо­рами з числа членів ко­опе­ра­ти­ву відповідно до по­ряд­ку го­ло­су­ван­ня, вста­нов­ле­но­го ста­ту­том ко­опе­ра­ти­ву; чле­на­ми ревізійної комісії (реві­зором) не мо­жуть бути члени правління чи спо­сте­реж­ної ради (п. 2 ст. 19). До по­в­но­ва­жень ревізійної комісії відно­сять: кон­троль за вико­нанням рішень за­галь­них зборів, до­три­ман­ням ста­ту­ту підприємства, пра­вил внутрішньо­го роз­по­ряд­ку, по­ло­жень про опла­ту праці, кон­троль за збе­ре­жен­ням майна ко­опе­ра­ти­ву; за за­конністю до­го­ворів і гос­по­дарсь­ких опе­рацій, пра­вильністю обліку, звітності і ро­з­ра­хунків із чле­на­ми підприємства, а також за своєчас­ним роз­гля­дом правлінням та служ­бо­ви­ми осо­ба­ми скарг і заяв членів підприємства. Перевірки ре­зуль­татів фінан­со­во-​гос­по­дарсь­кої діяль­ності ко­опе­ра­ти­ву проводять­ся комісією за влас­но­го ініціати­вою, а також за рішен­ням за­галь­них зборів чи на ви­мо­гу не менше як 10 відсотків членів ко­опе­ра­ти­ву (ч. 3 ст. 18 За­ко­ну «Про ко­опе­рацію»). Комісія може ви­ма­га­ти від посадо­вих осіб та інших членів ко­опе­ра­ти­ву будь-​які матеріали, бухгалтер­ські та інші до­ку­мен­ти, а також по­яс­нен­ня по­са­до­вих осіб ко­опе­ра­ти­ву (ч. 4 ст. 18 За­ко­ну «Про ко­опе­рацію»).

§ 4. Правовий режим майна та землі в сільськогосподарських кооперативах

Для за­без­пе­чен­ня функціону­ван­ня сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го ко­опе­ра­ти­ву необхідним є фор­му­ван­ня на­леж­ної май­но­вої бази. Май­но сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го ви­роб­ни­чо­го ко­опе­ра­ти­ву на­ле­жить йому на праві влас­ності (ст. 20 За­ко­ну України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію»). Ко­опе­ра­тив є влас­ни­ком будівель, спо­руд, гро­шей, май­нових внесків його членів, ви­го­тов­ле­ної ним про­дукції, доходів, одер­жаних від її реалізації та іншої діяль­ності, пе­ред­ба­че­ної ста­ту­том коопе­ративу, а також майна, при­дба­но­го на підста­вах, не за­бо­ро­не­них зако­ном (ст. 20 ви­ще­за­зна­че­но­го За­ко­ну). Фінан­сові ре­сур­си ко­опе­ра­ти­ву фор­му­ють­ся за ра­ху­нок: до­хо­ду від реалізації про­дукції (робіт, по­слуг), пай­о­вих та інших внесків членів ко­опе­ра­ти­ву, кре­дитів та інших надхо­джень, не за­бо­ро­не­них за­ко­но­дав­ством (ст. 21).

У сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких ко­опе­ра­ти­вах обов'яз­ко­во ство­рю­ють­ся неподільний та пай­о­вий фонди. їх існу­ван­ня відрізняє саме коопера­тивні організації від інших суб'єктів гос­по­да­рю­ван­ня. За ра­ху­нок вступ­них внесків осіб та відраху­вань від до­хо­ду ко­опе­ра­ти­ву ство­рюється неподільний фонд. Він не може бути роз­поділений між чле­на­ми, крім ви­падків, пе­ред­ба­че­них за­ко­ном (ч. 3 ст. 20 За­ко­ну «Про ко­опе­рацію). Вне­ски до цього фонду здійс­ню­ють лише дійсні (повні) члени сільсько­господарських ко­опе­ра­тивів. Для асоційо­ва­них членів вступ­них внесків за­ко­ном не вста­нов­ле­но. Розмір вступ­но­го внеску визна­ча­ють за­гальні збори членів ко­опе­ра­ти­ву.

Пай­о­вий фонд - майно ко­опе­ра­ти­ву, що формується за ра­ху­нок паїв (у тому числі до­дат­ко­вих) членів та асоційо­ва­них членів коопера­тиву (ч. 2 ст. 20 За­ко­ну «Про ко­опе­рацію»). Для ко­опе­ра­тивів мінімаль­ний розмір пай­о­во­го фонду за­ко­но­дав­ством не вста­нов­ле­но, що дозво­ляє їх ство­рю­ва­ти осо­ба­ми, які не мають ве­ли­ких коштів. Кож­ний окре­мий ко­опе­ра­тив може в своєму ста­туті визна­ча­ти розмір та­ко­го фонду. Адже його визна­чен­ня на­да­ло б мож­ли­вості чле­нам ко­опе­ра­тивів конт­ролювати всі зміни пай­о­во­го фонду, що, у свою чергу, спри­я­ло б захи­щенню їхніх май­но­вих прав. Про­це­ду­ра зміни розміру пай­о­во­го фонду по­вин­на здійс­ню­ва­тись за рішен­ням за­галь­них зборів з по­даль­шим вне­сенням відповідних змін до ста­ту­ту ко­опе­ра­ти­ву.

Розмір пай­о­во­го внеску також вста­нов­люється за­галь­ни­ми збора­ми ко­опе­ра­ти­ву та за­зна­чається у його ста­туті. Він має бути помірним, адже го­лов­ною озна­кою сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го ко­опе­ра­ти­ву є обов'яз­кова участь в його діяль­ності членів (тру­до­ва - для ви­роб­ни­чих коопе­ративів і участь в гос­по­дарській діяль­ності - для об­слу­го­ву­ю­чих), а май­но­ва по­вин­на відігра­ва­ти дру­го­ряд­ну роль. Тому ста­ту­ти коопера­тивів мо­жуть містити, на­при­клад, ряд пільг для осіб, які одер­жу­ють дер­жав­ну до­по­мо­гу, пенсію або сти­пендію тощо при вступі їх до коопе­ративу.

Як уже за­зна­ча­ло­ся вище, пай­о­вий фонд формується з май­но­вих пай­о­вих внесків. У Законі України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку коопе­рацію» по­нят­тя «пай­о­вий вне­сок» чітко не визна­че­но. Крім того, во­но за­сто­со­вується поряд з по­нят­тям «пай». Ви­хо­дя­чи з по­ло­жень ЦК України (ч. 1 ст. 163, ч. 2 ст. 165) та ГК України (ч. 3 ст. 98, ст. 100), при утво­рені ко­опе­ра­ти­ву або вступі до вже діючого, слід го­во­ри­ти про «па­йовий вне­сок». Він може здійс­ню­ва­ти­ся шля­хом пе­ре­дачі ко­опе­ра­ти­ву майна, у тому числі гро­шей, май­но­вих прав, а також зе­мель­ної ділянки. Розмір пай­о­во­го внеску вста­нов­люється за­галь­ни­ми збо­ра­ми засновни­ків ко­опе­ра­ти­ву у вартісному виразі і за­зна­чається в ста­туті. Для вироб­ничих ко­опе­ра­тивів він вста­нов­лю­ють­ся в рівних ча­сти­нах (виключен­ня може бути вста­нов­лене тільки для асоційо­ва­них членів) (ч. 4 ст. 12 За­ко­ну України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію»), а для обслу­говуючих - про­порційно очікуваній участі члена ко­опе­ра­ти­ву в його гос­по­дарській діяль­ності (п. 4 ст. 21).

Таким чином, пай­о­вий вне­сок, по-​пер­ше, це обов'яз­ко­вий вне­сок, що має вартісний вираз; по-​дру­ге, він здійснюється осо­бою при вступі до ко­опе­ра­ти­ву і, по-​третє, шля­хом пе­ре­дачі до пай­о­во­го фонду належ­ного особі на праві влас­ності майна, в тому числі гро­шей, а також май­нових прав та/або зе­мель­ної ділянки. Крім обов'яз­ко­во­го пай­о­во­го внес­ку, член ко­опе­ра­ти­ву може здійс­ни­ти до­дат­ко­вий вне­сок, який також пе­ре­дається до пай­о­во­го фонду. Зва­жа­ю­чи на ви­ще­за­зна­чене, пай­о­вий вне­сок можна визна­чи­ти як обов'яз­ко­вий вне­сок зас­нов­ни­ка, члена (асоційо­ва­но­го члена) ко­опе­ра­ти­ву, що має вартісний вираз і здійсню­ється шля­хом пе­ре­дачі до пай­о­во­го фонду на­леж­но­го особі на праві влас­ності майна, у тому числі гро­шей, май­но­вих прав та/або зе­мель­ної ділянки.

Пай­о­вий вне­сок є скла­до­вою ча­сти­ною паю, розмір якого може зміню­ва­ти­ся за ра­ху­нок до­дат­ко­во­го паю (точніше - до­дат­ко­во­го пайо­вого внеску) (ч. 12 ст. 1 За­ко­ну «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку коопера­цію»), а також у тих ви­пад­ках, коли ви­пла­та ча­сток до­хо­ду на паї здій­снюється шля­хом збільшен­ня паю (п. 3 ст. 24 ви­ще­на­зва­но­го За­ко­ну). Таким чином, пай можна визна­чи­ти як ча­сти­ну пай­о­во­го фонду сіль­ськогосподарського ви­роб­ни­чо­го ко­опе­ра­ти­ву, яка про­порційна розмі­ру май­но­вої участі члена в ко­опе­ра­тиві, існує у вартісному виразі, при виході (ви­клю­ченні) з ко­опе­ра­ти­ву може бути вит­ре­бу­ва­ний у натурі, гро­шах або цінних па­пе­рах.

Пи­тан­ня сто­сов­но визна­чен­ня по­ряд­ку та термінів здійс­нен­ня чле­нами ко­опе­ра­ти­ву внесків (вступ­но­го та пай­о­во­го) до відповідних фондів відне­се­но за­ко­но­дав­ством до ком­пе­тенції самих ко­опе­ра­тивів (п. 3 ст. 98 ГК України; ч. 1 ст. 11 За­ко­ну України «Про ко­опе­рацію»; п. 1 ст. 9 За­ко­ну України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію»). Необхідно за­зна­чи­ти, що пріори­тет­ни­ми по­винні бути такі умови вне­сення паю, які б спри­я­ли всту­пу до ко­опе­ра­ти­ву ма­ло­за­без­пе­че­них верств на­се­лен­ня, зо­кре­ма по­сту­по­ве вне­сен­ня всієї суми пай­о­во­го внеску.

Право влас­ності на пай особа на­бу­ває тільки при виході чи виклю­ченні з ко­опе­ра­ти­ву, тобто після при­пи­нен­ня член­ства в ньому. У за­значених ви­пад­ках особа має право на от­ри­ман­ня май­но­во­го паю нату­рою, грішми або, за ба­жан­ням, цінними па­пе­ра­ми відповідно до його вар­тості на мо­мент ви­хо­ду (ст. 25 За­ко­ну України «Про сільськогоспо­дарську ко­опе­рацію»). За­гальні збори на влас­ний роз­суд у кож­но­му ок­ре­мо­му ви­пад­ку мо­жуть вста­нов­лю­ва­ти одну з цих форм або навіть поєдну­ва­ти їх. Термін от­ри­ман­ня паю не може пе­ре­ви­щу­ва­ти двох ро­ків, а відлік цього терміну по­чи­нається з 1 січня року, що настає після мо­мен­ту ви­хо­ду (ви­клю­чен­ня) із ко­опе­ра­ти­ву (ст. 25).

За­ко­ном України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію» перед­бачено, що при ліквідації ко­опе­ра­ти­ву його майно, що за­ли­ши­ло­ся після ро­з­ра­хунків з бюд­же­том, бан­ка­ми та іншими кре­ди­то­ра­ми, роз­поділя­ється між чле­на­ми ко­опе­ра­ти­ву про­порційно вар­тості їх паю (п. 4 ст. 38), а асоційовані члени мають пер­шо­чер­го­ве право на от­ри­ман­ня свого май­но­во­го внеску та відповідних ча­сток до­хо­ду (п. 2 ст. 12).

Особ­ли­ву увагу слід звер­ну­ти на вре­гу­лю­ван­ня пи­тан­ня май­но­вої відповідаль­ності в ко­опе­ра­ти­вах. Так, за­ко­но­дав­ством вста­нов­ле­но, що ко­опе­ра­тив відповідає за своїми зобов'язан­ня­ми всім на­леж­ним йому май­ном і не несе відповідаль­ності за зобов'язан­ня­ми членів кооперати­ву. Члени ж ко­опе­ра­ти­ву несуть відповідальність за його зобов'язан­нями в межах пай­о­во­го май­но­во­го внеску (п. 1 ст. 23 За­ко­ну України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію»). Що стосується ви­падків від­повідаль­ності осіб, які при вступі до ко­опе­ра­ти­ву не повністю сплати­ли пай­о­вий вне­сок, то їх у Законі України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію» не вре­гу­льо­ва­но, а тому така відповідальність прак­тич­но не за­сто­со­вується, хоч і може вста­нов­лю­ва­тись у ста­ту­тах окре­мих ко­оперативів.

Однією з важ­ли­вих форм реалізації чле­на­ми ко­опе­ра­тивів своїх май­но­вих прав є право на одер­жан­ня ча­сти­ни при­бут­ку від діяль­ності ко­опе­ра­ти­ву у вигляді ви­пла­ти ча­сток до­хо­ду на паї і ко­опе­ра­тив­них ви­плат. Згідно з За­ко­ном України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку коопера­цію» ці ви­пла­ти здійс­ню­ють­ся за ра­ху­нок ча­сти­ни до­хо­ду, що залиша­ється після спла­ти по­датків і зборів (обов'яз­ко­вих пла­тежів) до відпо­відних бюд­жетів; по­га­шен­ня кре­дитів; по­крит­тя збитків; про­ве­ден­ня відраху­вань у фонди ко­опе­ра­ти­ву (п. 2 ст. 29). Дохід, при­зна­че­ний до роз­поділу між чле­на­ми ко­опе­ра­ти­ву, роз­поділяється на дві ча­сти­ни. Одна спря­мо­вується на здійс­нен­ня ко­опе­ра­тив­них ви­плат, які склада­ються з ча­сти­ни до­хо­ду ко­опе­ра­ти­ву, що роз­поділяється між його чле­нами про­порційно їх участі у на­ко­пи­ченні цього до­хо­ду (ст. 1 За­ко­ну України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію»). Друга ча­сти­на цьо­го до­хо­ду роз­поділяється між чле­на­ми ко­опе­ра­ти­ву та його асоційо­ва­ни­ми чле­на­ми з ураху­ван­ням обов'яз­ко­вих та до­дат­ко­вих внесків до пай­о­во­го фонду, при­чо­му ви­платі ча­сток до­хо­ду на пай підлягає до 20%, визна­че­них до роз­поділу (п. 2 ст. 29 ви­ще­на­зва­но­го За­ко­ну). Кон­кретне співвідно­шен­ня між ча­сти­на­ми до­хо­ду вста­нов­люється загаль­ними збо­ра­ми ко­опе­ра­ти­ву і є нор­мою, яка ре­гу­люється його ста­ту­том. Таким чином, прин­цип роз­поділу при­бут­ку ко­опе­ра­ти­ву між його чле­нами за­ле­жить від їх тру­до­вої, а не май­но­вої участі, що про­яв­ляється у спря­му­ванні 80 і більше відсотків усьо­го до­хо­ду на здійс­нен­ня коопера­тивних ви­плат та вста­нов­ленні для по­вних членів ко­опе­ра­ти­ву більш ви­со­ких нор­ма­тивів відраху­вань доходів на паї, ніж для асоційо­ва­них. Реалізу­ва­ти право на от­ри­ман­ня ча­сти­ни при­бут­ку (ви­пла­ти ча­сток до­хо­ду на паї і ко­опе­ра­тив­них ви­плат) члени ко­опе­ра­ти­ву мо­жуть тіль­ки за ви­ко­нан­ня двох умов: 1) на­яв­ності у ко­опе­ра­ти­ву чи­сто­го прибут­ку за ре­зуль­та­та­ми фінан­со­во­го року; 2) прий­нятті чле­на­ми рішення про роз­поділ між ними ча­сти­ни от­ри­ма­но­го при­бут­ку.

Сільсь­ко­гос­по­дарські ко­опе­ра­ти­ви мо­жуть фор­му­ва­ти свої земель­ні ма­си­ви за ра­ху­нок зе­мель­них ділянок: 1) на­бу­тих ними у власність; 2) пе­ре­да­них у ко­ри­сту­ван­ня на умо­вах орен­ди. Однією з підстав на­буття права при­ват­ної влас­ності на землю ЗК України визна­че­но вне­сення до ста­тут­но­го фонду сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких підприємств, уста­нов та організацій зе­мель­них ділянок їх зас­нов­ни­ка­ми (п. 2 ст. 28 та пп. б) п. 1 ст. 82).

За­ко­ном України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію» перед­бачено, що при вступі до ко­опе­ра­ти­ву гро­ма­дя­нин може пе­ре­да­ти до пай­о­во­го фонду на­леж­ну йому на праві влас­ності зе­мель­ну ділянку (ст. 1). Слід за­ува­жи­ти, що за­ко­ном не пе­ред­ба­че­но обов'яз­ко­ве форму­вання зас­нов­ни­ка­ми (чле­на­ми) пай­о­во­го фонду сільськогосподарсько­го ви­роб­ни­чо­го ко­опе­ра­ти­ву за ра­ху­нок їх зе­мель­них ділянок. Тому в своїх ста­ту­тах ко­опе­ра­ти­ви мають право са­мостійно вирішу­ва­ти це пи­тання. У ви­пад­ку коли пай­о­вий вне­сок (його ча­сти­на) здійснюється зе­мель­ною ділян­кою, він стає скла­до­вою ча­сти­ною паю. Ви­хо­дя­чи зі змісту ЗК України, який визна­чив юри­дич­них осіб суб'єктами права при­ват­ної влас­ності (ст. 80), а також За­ко­ну України «Про сільського­сподарську ко­опе­рацію» (п. 1 ст. 20), слід за­зна­чи­ти, що право власнос­ті на зе­мельні ділянки, пе­ре­дані до пай­о­во­го фонду, от­ри­мує коопера­тив як юри­дич­на особа. Члени ко­опе­ра­ти­ву мають право лише вимага­ти виділення певної зе­мель­ної ділянки після при­пи­нен­ня член­ства в ньому.

Так, За­ко­ном України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію» пе­редбачено, що в разі ви­хо­ду з ко­опе­ра­ти­ву фізична особа має право на от­ри­ман­ня зе­мель­ної ділянки в натурі (на місце­вості) (ст. 25). Таким чином, єдиною організаційно-​пра­во­вою фор­мою підприємств, що забез­печують по­вер­нен­ня зе­мель­ної ділянки у ви­пад­ках при­пи­нен­ня член­ства, є сільсь­ко­гос­по­дарські ко­опе­ра­ти­ви. На прак­тиці може ви­ник­ну­ти за­пи­тан­ня: чи от­ри­ма­ють особи саме «свої» ділянки при виході (виклю­ченні) з ко­опе­ра­ти­ву? За­ко­ном України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію» не вста­нов­ле­но, що особі надається саме та ділянка, яку вона внес­ла до ко­опе­ра­ти­ву. Необхідно також за­зна­чи­ти, що оскільки на за­ко­но­дав­чо­му рівні ко­опе­ра­тив є влас­ни­ком май­но­вих паїв (п. 1 ст. 20 ви­ще­за­зна­че­но­го За­ко­ну), то зе­мель­на ділянка, що вно­сить­ся як май­но­вий пай (його ча­сти­на), пе­ре­хо­дить відповідно у його власність. Таким чином, у ви­пад­ку при­пи­нен­ня член­ства ко­опе­ра­тив (на підставі рішення за­галь­них зборів його членів) має право виб­ра­ти ділянку для члена, який ви­бу­ває, на свій роз­суд. Зва­жа­ю­чи на про­до­в­жен­ня дії п. 14 Перехідних по­ло­жень ЗК України, згідно з яким до на­бран­ня чин­ності за­ко­на­ми України про дер­жав­ний зе­мель­ний ка­дастр та про ринок зе­мель але не раніше 1 січня 2012 року за­бо­ро­няється вне­сен­ня права на зе­мель­ну част­ку (пай) до ста­тут­них фондів гос­по­дарсь­ких то­ва­риств, до пай­о­вих фондів сільсь­ко­гос­по­дарсь­ких ко­опе­ра­тивів зе­мельні ділян­ки сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня не вно­ся­ть­ся.

Також ко­опе­ра­ти­ви мо­жуть на­бу­ва­ти зе­мель­ну ділянку у власність шля­хом при­дбан­ня її за до­го­во­ром купівлі-​про­да­жу, да­ру­ван­ня, міни, укла­ден­ня інших цивільно-​пра­во­вих угод відповідно до ЗК України (ст. 20 За­ко­ну України «Про сільсь­ко­гос­по­дарсь­ку ко­опе­рацію»). Слід за­зна­чи­ти, що до на­бран­ня чин­ності за­ко­на­ми України про дер­жав­ний зе­мель­ний ка­дастр та про ринок зе­мель але не раніше 1 січня 2012 року не до­пус­кається: а) купівля-​про­даж зе­мель­них ділянок сільськогоспо­дарського при­зна­чен­ня дер­жав­ної та ко­му­наль­ної влас­ності, крім вилу­чення (ви­ку­пу) їх для суспільних по­треб; б) купівля-​про­даж або іншим спо­со­бом відчу­жен­ня зе­мель­них ділянок і зміна цільо­во­го призначен­ня (ви­ко­ри­стан­ня) зе­мель­них ділянок, які пе­ре­бу­ва­ють у влас­ності гро­мадян та юри­дич­них осіб для ве­ден­ня то­вар­но­го сільськогосподарсько­го ви­роб­ництва, зе­мель­них ділянок, виділених в натурі (на місце­вості) влас­ни­кам зе­мель­них ча­сток (паїв) для ве­ден­ня осо­би­сто­го селянсько­го гос­по­дар­ства, а також зе­мель­них ча­сток (паїв), крім пе­ре­дачі їх у спад­щи­ну, обміну зе­мель­ної ділянки на іншу зе­мель­ну ділянку відпо­відно до за­ко­ну та ви­лу­чен­ня (ви­ку­пу) зе­мель­них ділянок для суспіль­них по­треб (п. 15 Перехідних По­ло­жень ЗК України).

Се­ля­нин може реалізу­ва­ти своє право влас­ності на зе­мель­ну ділян­ку і шля­хом пе­ре­дачі її в орен­ду ко­опе­ра­ти­ву. Пе­ре­да­ча зе­мель­них ді­лянок в орен­ду є доцільною для пенсіонерів, а також інших ка­те­горій осіб, якщо вони не ба­жа­ють стати чле­на­ми ко­опе­ра­ти­ву та брати трудо­ву участь в його діяль­ності. Пе­ре­да­ча ко­опе­ра­ти­ву в орен­ду зе­мель­них ділянок, що пе­ре­бу­ва­ють у влас­ності гро­ма­дян, здійснюється за дого­вором орен­ди між влас­ни­ком зе­мель­ної ділянки і ко­опе­ра­ти­вом та ре­гулюється ЗК України та За­ко­ном України «Про орен­ду землі».

Дата добавления: 2014-10-15