Видами співучасників злочину, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник

Виконавець

Підбурювач

Співучасники злочину

Пособник

Організатор

Виконавець (співвиконавець) - це особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений Законом.

Організатор - це особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації.

Підбурювач - це особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину.

Пособник - це особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

2. Загальна характеристика Кримінального кодексу України

Кримінальний кодекс України - це систематизований законодавчий акт, прийнятий Верховною Радою України, який визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та встановлює конкретні міри покарання за їх вчинення. З першого вересня 2001 р. набрав чинності прийнятий 5 квітня 2001 р. Верховною Радою України новий Кримінальний кодекс України.

Чинний Кодекс складається з двох частин — Загальної і Особливої, а також прикінцевих та перехідних положень — і містить 447 статей (Загальна частина — 108, Особлива — 339), Загальна й Особлива частини КК України поділяються на розділи, а останні, у свою чергу, — на окремі статті.

Загальна частина чинного КК України передбачає норми уза­гальненого характеру, в яких відображаються завдання КК України, підстави кримінальної відповідальності, чинність за­кону в часі й просторі; поняття злочину та його види; співучасть у злочині, повторність і рецидив злочинів тощо і складається з 15 розділів: “Загальні положення”, “Закон про кримінальну від­повідальність”, “Злочини, його види та стадії”, “Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб'єкт злочину)”, “Вина та її форми”, “Співучасть у злочині”, “Повторність; сукупність і рецидив злочинів”, “Обставини, що виключають злочинність діяння”, “Звільнення від кримінальної відпові­дальності”, “Покарання та його види”, “Призначення пока­рання”, “Звільнення від покарання та його відбування”, “Су­димість”, “Примусові заходи медичного характеру та приму­сове лікування”, “Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх”.

Сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними статтями, або різними частинами однієї статті Особливої частини, за жоден з яких її не було засуджено.

Встановлено поняття рецидиву злочину, яким визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин (ст.34).

Особлива частина Кодексускладається з 20 розділів, систематизова­них за групами подібних суспільних відносин (у Кодексі 1960р.-11 глав) і передбачає конкретні норми щодо відпові­дальності за окремі злочини і зазначені покарання щодо осіб, які їх вчинили.

3. Кримінальна відповідальність і кримінальне покарання

Кримінальна відповідальність — це одна із видів юридичної відповідаль­ності, яка настає за скоєння злочинів і встановлюється державою. Суть кримінальної відповідальності в тому, що держава осуджує особу, дає негативну оцінку їй та вчиненому злочину, що ви­значається обвинувальним вироком суду. Підставою криміналь­ної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпеч­ного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.

Підстави кримінальної відповідальності

Вчинення особою передбаченого законом злочину

Наявність у особи суб’єктивних ознак (вік, осудність)

Винність особи у вчиненні злочину

Кримінальним законом передбачені обставини, що виключають суспільну небезпеку і протиправність діяння. Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільне небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

Уявною обороною визнаються дії, пов'язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.

Не визнаються злочинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставлення її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи.

Не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності;

- дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми

вчинками;

- дія або бездіяльність особи, що заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо вона була вчинена з метою виконання законного наказу або розпорядження. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно злочинний наказ або розпорядження.

- діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети. Ризик не визнається виправданим, якщо він завідомо створював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій;

- вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до чинного закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації з метою попередження чи розкриття їх злочинної діяльності.

Кримінальний кодекс також передбачає можливість звільнення від кримінальної відповідальності. Особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кримінальним кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.

Вчинення неповнолітнім злочину, який не становить великої суспільної небезпеки, з застосування примусо-вих заходів виховного характеру

  Застосування акту амністії або помилування  

Підстави звільнення від кримінальної відповідальності

У зв'язку з прими-ренням винного з потерпілим

У зв'язку з дійо-вим каяттям

У зв'язку із зміною обстановки

У зв'язку із закінченням строків давності

У зв’язку з передачею особи на поруки

Обставини, які пом'якшують покарання

Обставини, які обтяжують покарання

1 З'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину. 2 Добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди. 3 Вчинення злочину неповнолітнім. 4 Вчинення злочину жінкою в стані вагітності. 5 Вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин. 6 Вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність. 7 Вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого. 8 Вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності. 9 Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину у випадках, передбачених цим Кодексом.

1 Вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів. 2 Вчинення злочину, групою осіб за попередньою змовою. 3 Вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату. 4 Вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку. 5 Тяжкі наслідки, завдані злочином. 6 Вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані. 7 Вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності. 8 Вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного. 9 Вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством. 10 Вчинення злочину з особливою жорстокістю. 11 Вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій. 12 Вчинення злочину загальнонебезпечним способом. 13 Вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманливих засобів.

Кримінальне покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. До осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані лише такі види покарань:

1) штраф;

2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфік. класу;

3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

4) громадські роботи;

5) виправні роботи;

6) службові обмеження для військовослужбовців;

7) конфіскація майна;

8) арешт;

9) обмеження волі;

10) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;

11) позбавлення волі на певний строк;

12) довічне позбавлення волі.

Групи кримінальних покарань

Основні: - громадські роботи (від 60 до 240 годин); - виправні роботи без позбавлення волі на строк від 6 місяців до 2 років. - службове обмеження для військовослужбовців (від 6 місяців до 2 років). - арешт (від 1 до 6 міс.) - обмеження волі (від 1 до 5 років). - тримання в дисципліна-рному батальйоні військо-вослужбовців (від 6 місяців до 2 років). - позбавлення волі на певний строк (від 1 міс. до 15 років). - довічне позбавлення волі

Додаткові: - позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; - конфіскація майна  

Змішані: (можуть застосуватися як основні, так і додаткові) - позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (як основне від 2 до 5 років, як додаткове від 1 до 3 років); - штраф (від 30 до 1 тис. неоподатковуваних міні-мумів доходів громадян).

За один злочин може бути призначено лише одне основне покарання, передбачене в санкції статті Особливої частини КК. До основного покарання може бути приєднане одне чи декілька додаткових покарань  

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняттям: злочин, кримінальна відповідальність, підстави кримінальної відповідальності, готування до злочину, замах на злочин, добровільна відмова при незакінченому злочині, суб’єкт злочину, осудність, неосудність, обмежена осудність, вина, співучасть у злочині, виконавець, організатор, підбурювач, пособник, необхідна оборона, уявна оборона, крайня необхідність, покарання, амністія, помилування.

2. Назвіть основні завдання кримінального законодавства України.

3. Які принципи кримінального права Ви знаєте?

4. Назвіть ознаки, які характеризують наявність злочину.

5. Назвіть види кримінальних покарань.

6. Які ви знаєте пом’якшуючі обставини кримінальної відповідальності?

7.Назвіть обтяжуючі підстави кримінальної відповідальності.

Дата добавления: 2014-10-15