Тема 12. Міжнародні економічні зв'язки України та її інтеграція і європейські та інші світові структури

1. Економічна інтеграція. Економічні союзи

2. Форми зовнішньоекономічної діяльності. Зони спільного підприємництва.

3. Зовнішньоекономічні звязки України.

1. Економічна інтеграція. Економічні союзи

Економічна інтеграція — це об'єктивний процес розвитку глибоких, стійких взаємозв'язків та поділу праці між національними господарствами, створення міжнародних господарських комплексів у межах держави. Економічна інтеграція виявляється у державних формах об'єднання країн. Наприклад, Європейський Союз, ОПЕК, Всесвітня торгова організація. Європейська асоціація вільної торгівлі тощо. Одначе при цьому економіка інтегрованих країн втрачає своє національне обличчя, самобутність.

Економічна інтеграція сприяє посиленню взаємозв'язку та взаємодоповнюваності національних господарств на основі міжнародного поділу праці. Інтеграційний процес характеризується:

1. планомірною зміною структури окремих країн, координацією співпраці держав, узгодженою ув'язкою асортименту продукції у країнах співдружності, а також спільним використанням науково-дослідного потенціалу на основі міжнародного поділу праці. Внаслідок цього прискорюється науково-технічний процес, повніше використовуються сировинні ресурси, підвищується ефективність функціонування національних господарств;

2. створенням та удосконаленням міжнародної співпраці, що поглиблює міжнародну спеціалізацію та кооперування виробництва;

3. активізацією ролі внутрішньої економічної політики у створенні умов для поглиблення ефективності господарських зв'язків з іншими країнами. Це виражається у перебудові економік поєднаних країн, скерованій на реалізацію взаємних і міжнародних норм якостей та стандарту. Інтеграція передбачає не тільки використання тих або інших особливостей галузевої структури виробництва у окремих країнах для взаємовигідного обміну діяльністю, цілеспрямовану перебудову структури національних господарств, що забезпечує значно вищий ступінь їхньої взаємодії та розширення можливостей міжнародного поділу праці.

Створення економічних спілок — один з шляхів інтеграції країн, завдяки якому здійснюється міжнародний поділ праці та у кожної з країн з'являються додаткові можливості для розвитку.

Економічні спілки або союзи можуть бути:

· регіональними (Європейський союз, Латиноамериканська асоціація інтеграції. Організація Центральноамериканських держав тощо);

· спеціальними (МАГАТЕ);

· товарно-виробничими (ОПЕК, Міжнародна спілка електрозв'язку);

· інвестиційними (Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції та розвитку);

· військово-політичними (НАТО, СЕНТО, СЕАТО).

2. Форми зовнішньоекономічної діяльності. Зони спільного підприємництва.

В Україні поки що не існує чіткої наукової класифікації форм економічного співтовариства. Найчастіше мають місце такі форми зовнішньоекономічних зв’язків.

· зовнішня торгівля;

· науково-технічне співробітництво;

· лізинг;

· залучення іноземної робочої сили;

· надання кредитів і позик;

· створення спільних підприємств за кордоном і іноземних підприємств на території України;

· прикордонна торгівля;

· співробітництво у банківській сфері;

· торгівля технологіями, або спеціалізація на виробництві комп­лектувального обладнання;

· спільна участь зацікавлених країн у розробці природних ре­сурсів;

· співробітництво у ВЕЗ;

· іноземні інвестиції як найважливіша форма стимулювання розвитку економіки країни;

· бартерний обмін товарами;

· міжнародний туризм;

· культурні зв'язки між країнами світу.

Міжнародна торгівля. Міжнародна торгівля посідає провідне місце у системі міжнародних економічних зв’язків.

Міжнародна торгівля – це товарообіг, який забезпечує рух товарів зі сфери виробництва до сфери споживання.

Показниками міжнародного товарообігу є експорт та імпорт товарів.

Імпорт (лат. ввожу) – ввезення товарів або капіталів у країну з-за кордону.

Експорт (лат. вивожу) – вивезення товарів або капіталу за кордон.

Для будь-якої країни дуже важливим є співвідношення суми експорту та імпорту – зовнішньоторгівельне сальдо. Воно повинно бути позитивним, це дає можливість країні мати вільні кошти для розширення виробництва чи інвестування їх в своїй або чужій країні.

У світовому торговому обігу лідирують США, хоч країни ЄС за сумарним товарообігом перевершують США; друге місце після США, займає Японія.

Кредитування та інвестування. Кредитування — надання кредиту. Кредит — позики у грошових одиницях чи у вигляді товару на умовах повернення з виплатою процентів. Інвестиції — капіталовкладення. Інвестиції іноземні — довгострокові вкладення капіталу закордонними власниками у промисловість, сільське господарство, транспорт та інші галузі економіки. Найбільшими інвесторами у світі є Японія, США, країни Західної Європи – Великобританія, Франція, Бельгія, Саудівська Аравія.

Науково-технічна співпраця може набувати наступних форм:

1. експорт продукції, що репрезентує досягнення науково-технічного прогресу;

2. кооперація країн у створенні нової техніки й технології з подальшим її впровадженням та використанням

3. спорудження за рубежем заводів "під ключ" або експорт комплексного обладнання при виробництві нової техніки;

4. модернізація об'єктів за участю закордонних партнерів;

5. оренда нового обладнання — лізинг;

6. технічне навчання персоналу країн-імпортерів технологій;

7. обмін передовим технічним досвідом;

8. спільні конференції, симпозіуми, публікації, координація та кооперація наукових досліджень;

9. технічна допомога при опануванні нових виробництв.

10. науково-технічна співпраця у галузі навчання та підвищення кваліфікації наукових кадрів.

Спільне підприємництво — порівняно розповсюджена форма зовнішньоекономічної діяльності. В світі є десятки тисяч підприємств зі змішаним капіталом; в Україні зареєстровано понад тисячу. Окрім економічних вигод у вигляді отримання інвестицій або нових технологій, спільне підприємництво пом'якшує й політичні проблеми, бо країна, що вклала капітал в економіку іншої країни, буде зацікавлена у сталості. Сфера діяльності спільних підприємств в Україні — будівництво, туризм, торгівля, посередницькі послуги, промисло виробництво.

Експорт та імпорт послуг. До них відносяться: міжнародний та транзитний транспорт, іноземний туризм, послуги банків та страхових компаній, послуги охорони здоров'я, навчання, торговельно-технічна діяльність тощо. Провідну роль у наданні послуг (80%) відіграють розвинені країни.

Торгівля інженерно-консультаційними послугами "інжиніринг" — надання послуг виробничого, комерційного та наукового характеру. Найбільшого розвитку інжиніринг одержав у галузі капітального будівництва. Провідними експортерами цього виду послуг є фірми США, Канади, Великобританії, Франції, ФРН та Японії. Сюди входить проектування об'єкту, вивчення ринку, установка та випробування обладнання, набір та підготовка кадрів, послуги з реалізації продукції, сприяння в організації реклами, розробка методів утилізації відходів тощо.

Туризм. Розрізняють три види туризму: рекреаційний, науковий та діловий; на перший вид припадає 70%. Організація спортивних турнірів та змагань також відноситься до однієї з форм зовнішньоекономічної діяльності, бо об'єднує зусилля та фінанси багатьох країн-учасниць. Найбільш масштабними є літні та зимові Олімпійські ігри, чемпіонати світу та Європи з хокею, футболу, фігурного катання, шахів, тенісу, велоспорту тощо. Культурна співпраця передбачає організацію виставок картин або експозицій провідних музеїв світу, музичні та пісенні конкурси, фестивалі, обмін творчими колективами, спільне вивчення культурних та історичних цінностей (стародавні піраміди, розкопки доісторичних поселень), обмін кіно-, відео- та аудіопродукцією.

Зони спільного підприємництва відділяються за допомогою митного режиму від основної території країни і функціонували за рахунок безмитного ввезення товарів. Наприклад, морські порти, залізничні вузли, аеропорти. Зони спільного підприємництва створюються з метою забезпечення певної зайнятості робочої сили, залучення інвестицій, організації в економічних зонах виробництв, які орієнтуються на експорт, подолання відсталості розвитку регіонів, використання власних сировинних та трудових ресурсів для виробництва експортної продукції.

Всього у світі є 23 види ЗСП, основні з них наступні:

· безмитні багатопрофільні зони, розташовані на перехрестях внутрішніх систем;

· експортні промислові зони, що орієнтуються на зовнішню торгівлю;

· зони економічного та науково-технічного розвитку, тобто "технополіси";

· зони страхових та банківських послух, які характерні для певних країн;

· імпорто - промислові зони і зони по заміщенні імпорту, які забезпечують одну сторону сучасними товарами, а місцеві підприємства - передовою технологією;

· складські (консигнаційні) зони, які формуються у районах міжнародних морських перевезень і авіатранспортів;

· зони вільної торгівлі, де немає мита на ввезення та вивезення товарів для їхнього продажу.

3. Зовнішньоекономічні звязки України.

Питома вага України у світовій економіці досить помітна. За економічним потенціалом Україна входить до першої шістки країн Європи (окрім неї — Росія, Німеччина, Франція, Італія, Великобританія). Об'єктивно це мало б визначити істотну роль нашої країни у міжнародному територіальному поділі праці. Проте частка України у світовій торгівлі досі не надто висока. Недостатньо використовуються можливості для міжнародної кооперації, зовнішніх інвестицій тощо. Попри це українська продукція добре відома у багатьох країнах: для деяких країн та регіонів Україна є важливим партнером в економічній співпраці.

Структура зовнішньоекономічних зв'язків України характеризується розгалуженістю, але все-таки зовнішня торгівля залишається їхньою основною формою. До інших форм відносяться створення спільних підприємств, фрахтування, міграція робочої сили, участь у економічних спілках та деякі інші.

Зовнішня торгівля. Основними експортними товарами є: залізна та марганцева руди, прокат чорних металів, чавун, кам'яне вугілля, кокс, кальцинована сода, азотні добрива, прокатне та ковальсько-пресове обладнання, обладнання для хімічної промисловості, тепловози, екскаватори, літаки, енергетичне обладнання, цемент, віконне скло. У групі товарів народного споживання — цукор, м'ясо, соняшникова олія, борошно, а також телевізори, побутові холодильники, мотоцикли. Підприємства ВПК експортують зброю

В імпорті переважають нафта, газ, руди кольорових металів, деревина, бавовна, одяг, взуття, калійні добрива, верстати та обладнання для легкої й харчової промисловості, свердловинні установки, засоби обчислювальної техніки, вантажівки, папір, целюлоза, риба, а також чимало кондитерських та плодоовочевих виробів, алкогольних напоїв.

Географія зовнішньої торгівлі. Чимала частина зовнішньоторговельного обороту припадає на країни СНД. Потужний торговельний партнер України — Росія, звідки ми одержуємо нафту, газ, руди кольорових металів, деревину, тканини, обладнання, вантажівки, електроніку. Україна експортує до Росії прокатне, гірничошахтове та енергетичне обладнання, тепловози, телевізори, залізну та марганцеву руду, кокс, прокат чорних металів, вугілля, а також цукор, соняшникову олію, м'ясо, плодоовочеві консерви.

Наступним за обсягом торгівлі партнером є Білорусь. Вона постачає верстати, вантажівки, трактори, калійні добрива, продукцію легкої промисловості. Наш експорт складається переважно з прокату чорних металів, верстатів та обладнання, цукру, олії.

Значне позитивне сальдо торговельного балансу Україна має з країнами Середньої Азії (окрім Туркменистану), Казахстаном та країнами Закавказзя. Наш експорт до цих регіонів: прокат чорних металів, обладнання, металорізальні верстати, промислові товари широкого вжитку, цукор, борошно. Імпорт: газ, руди кольорових металів, бавовна, тканини.

Українські товари добре відомі на ринках розвинутих країн і країн, що розвиваються. Особливе місце у зовнішній торгівлі України займають країни Європи. Серед розвинутих країн цього регіону чільне місце посідає Німеччина. Значний товарообіг Україна має також з Італією, Великобританією, Нідерландами, Францією. Відновлюються торгівельні зносини також із країнами Східної Європи, насамперед, з Польщею, Угорщиною, Болгарією та Словаччиною. Істотно виросла торгівля з Китаєм.

Значно активізували торгівельні зв'язки з нами США, Канада, Японія та інші неєвропейські економічно розвинуті країни У групі країн, що розвиваються, найбільше значення для України має Індія. Українські підприємства брали участь в поставках у цю країну комплектного обладнання для будівництва металургійних, енергетичних та машинобудівних об'єктів. Окрім того, здійснювались поставки сучасного озброєння. Україна одержує з Індії бавовняні тканини, одяг, чай, каву, фрукти, соки. В останні роки активізувалась торгівля з Туреччиною та Республікою Корея.

Найбільші капіталовкладення надійшли до внутрішньої торгівлі, харчової промисловості, машинобудування. Головні інвестори — США, Німеччина, Нідерланди, Росія.

Актуальними напрямками зовнішньоекономічної політики України є:

· зміцнення позицій на ринках Східної Європи;

· зміцнення співпраці з економічно розвинутими країнами Західної Європи, США, Канадою, Японією, Австралією, ПАР;

· розширення торговельної співпраці з країнами Середземномор'я, Близького та Середнього Сходу, Південної та Південно-Східної Азії;

· проведення валютного та митного регулювання, лібералізація умов іноземних капіталовкладень для залучення іноземної валюти та повернення приналежних Україні коштів, що знаходяться у банках інших держав.

Дата добавления: 2014-10-15