Удосконалення економічних методів управління екологічними ризиками

Під економічним механізмом, що здатний допомогти вирішенню завдань у сфері захисту від екологічних ризиків, розуміють встановлення загальних норм і правил забезпечення економічних стимулів чи регуляторів (страхування, ліцензування, декларування, пільгу на податки, кредит, амортизацію і т.д.), які дозволяють досягти раціонального рівня ризику виникнення надзвичайних ситуацій, а також організації ефективних дій з їх ліквідації та подолання наслідків.

Основні критерії побудови економічного механізму є: розвиток систем захисту населення і територій до необхідного рівня, мінімізація витрат на проведення заходів у цій сфері, створення умов для прискорення науково-технічного прогресу в галузі попередження надзвичайних ситуацій (НС), ефективної ліквідації їх наслідків. В основу функціонування економічного механізму необхідно покласти такі принципи: зниження ризику виникнення НС і зменшення їх наслідків базуються на економічних оцінках; кожний рівень Української системи надзвичайних ситуацій функціонує в умовах часткової самоокупності і самофінансування; матеріальна відповідальність за нанесення збитків або за ризик виникнення НС покладається на відповідні підприємства й організації; заходи, направлені на зниження цього ризику, економічно стимулюються.

В умовах переходу до ринку економічний механізм управління комплексом завдань прогнозування, попередження та ліквідації наслідків НС слід сформувати за такими напрямами:

— створення системи економічних обмежень за територіями, напрямами
техногенних заходів і природокористування та екосистем;

— впровадження економічної відповідальності за ризик виникнення НС і
завдані збитки, що передбачає гарантії його відшкодування;

— формування системи економічного регулювання та фінансування заходів
щодо зменшення ризику, а також попередження і дій при виникненні НС;

— створення системи економічного стимулювання запобігання та ліквідації
наслідків НС;

— організація діяльності з економічного стимулювання інвестицій в заходи
попередження НС, зменшення і ліквідації їх наслідків;

— удосконалення ціноутворення на продукцію, яка створюється в умовах
ризику виникнення техногенних аварій, катастроф, стихійних та
екологічних лих;

— об'єднання і концентрація фінансових, матеріальних та інтелектуальних
ресурсів суб'єктів України з метою економічно ефективного вирішення
проблем захисту населення і територій від НС.

Економічний механізм будується на визначених рівнях безпеки — поточних (короткострокових) і цільових, що характеризують сучасні наукові уявлення про максимально можливе зниження ризику НС за соціально-економічним, екосистемним, природним і технічним критеріями. Неприпустимо порушувати поточні рівні безпеки, які повинні бути соціально гарантовані на рівні та стандартів соціального захисту. Це досягається завдяки державній системі стандартів і норм, нагляду, експертизи й ліцензування.

Загальнодержавні рівні безпеки (поточні та цільові) покликані обмежувати сферу самостійних соціально-економічних рішень, які приймаються на рівні місцевих органів виконавчої влади. На цьому рівні можуть прийматися більш жорсткі критерії безпеки, але у цьому випадку їх соціальне гарантування переноситься з державного рівня на місцевий.

Рівні безпеки залежно від конкретних умов стануть основою для розробки системи обмежень на господарську діяльність підприємств і організацій та їх, розвиток, розміщення і технічне переозброєння. У якості показників, що характеризують такі обмеження, можуть прийматися ліміти викидів (скидів) хімічно небезпечних, радіоактивних та інших подібних речовин у навколишнє середовище у випадку НС, або критерії, які визначають ризик виникнення техногенної аварії катастрофи, природного чи екологічного лиха, епідемії (епізоотії, епіфітотії). Граничні значення показників першого виду визначаються, виходячи із екологічної, виробничо-технологічної і природної місткості території. Другий вид характеризує обмеження на гранично-допустимі рівні: вилучення природних ресурсів (коли зберігається екологічна рівновага в природних системах), розвиток чи розміщення продуктивних сил (коли виникнення НС на будь-якому об'єкті не призводить до ланцюгової їх реакції на інших підприємствах).

Граничні значення показників, які визначають ліміти викидів речовин і негативно впливають на глобальні зміни в біосфері, навколишньому середовищі та на розвиток і розміщення продуктивних сил, повинні визначатися на договірній основі між Україною й областями, містами й підприємствами. За іншими позиціями такі значення встановлюють регіони України самостійно на основі програм, націлених на зниження ризику НС, забезпечення сталого функціонування об'єктів економіки, захисту населення й територій від надзвичайних ситуацій.

Ці показники враховуються при розгляді як поточних, так і перспективних питань, у тому числі при оцінці ефективності технічних рішень, проектів будівництва нових або реконструкції, переобладнання діючих підприємств. Документи (договори) на їх безпечне розміщення і розвиток включають: екологічні, виробничо-технічні, природозахисні умови, при яких дозволяється господарська діяльність; перелік використання ресурсів, ліміти та нормативи їх витрат, показники, які визначають обсяги викидів СДОР, РВ та інших забруднюючих речовин при НС; нормативи платежів за ризик їх виникнення, попередження та ліквідацію наслідків (забруднення навколишнього середовища, зруйнування і т.д. внаслідок аварії, катастрофи, екологічного лиха); відповідальність підприємств за порушення вимог і умов, які містяться в дозволі (договорі, ліцензії); штрафні санкції за підвищення ризику НС і невиконання заходів щодо його зменшення, надлімітне забруднення навколишнього середовища в результаті НС.

З метою упорядкування джерел фінансування діяльності щодо захисту від екологічних ризиків, органам виконавчої влади необхідно більше уваги приділяти формуванню резервних фондів на підприємствах, які створюють ризик НС, а також фондів безпеки при органах самоврядування та виконавчої влади. Основними джерелами територіальних фондів безпеки повинні стати платежі підприємств за ризик виникнення НС, порушення технологічних і технічних параметрів процесів, що його утворюють, за аварійні викиди (скиди) забруднюючих речовин.

Крім того, ці фонди можуть одержувати кошти платежів підприємствза наднормативне і некомплектне використання, втрати природних ресурсів та одержаної з них сировини; стягнення за позовами як відшкодування за збитки, нанесені державі внаслідок порушення законів з попередження НС; штрафів, що стягуються в адміністративному чи судовому порядку з посадових осіб чи окремих громадян, які винні в такому порушенні; реалізації конфіскованих машин і обладнання, сировинних ресурсів, що є джерелами незареєстрованих НС, і від продажі незаконно одержаної із них продукції; добровільних внесків підприємств, кооперативів, громадських організацій і громадян: прибутків від проведення позик, лотерей та інших комерційних заходів, направлених на зниження ризику НС.

Кошти територіальних фондів безпеки можуть використовуватися на фінансування (кредитування): будівництва, технічного переозброєння, реконструкції і капітального ремонту об'єктів з метою зниження ризику НС; зменшення та ліквідацію їх наслідків; проектно-пошукових і дослідно-конструкторських робіт щодо створення нових видів техніки і технологій, які знижують ризик виникнення аварій або катастроф, екологічних лих, а також автоматизованих систем моніторингу і технічних засобів для них на території регіону; науково-дослідницьких робіт міжгалузевого призначення щодо зменшення такого ризику; заходів, які попереджають і компенсують негативні соціально-економічні результати порушення законодавства з попередження і ліквідації наслідків НС в регіоні; робіт щодо підвищення стійкості функціонування об'єктів та їх відбудови на випадок зруйнування, життєзабезпечення населення, охорони життя і здоров'я людей; розробки системи нормативів з попередження НС і діях при їх виникненні та ліквідації наслідків; проведення робіт з оцінки впливу на навколишнє

середовище і державної експертизи проектів господарської діяльності майбутнього об'єкта на ризик НС. Ці кошти можуть бути використані на створення підприємств з переробки, утилізації і нейтралізації відходів виробництва та споживання, часткове або повне погашення кредитів банку, одержання яких передбачено регіональними програмами з попередження, зменшення і ліквідації наслідків НС.

Місцеві фонди безпеки доцільно формувати на рівні областей і найбільш небезпечних із точки зору ризику НС міст. У районах невеликих міст при виникненні екологічних ризиків необхідно створювати самостійні фонди передчасно — це може призвести до розпорошення ресурсів і їх неефективного використання.

Фонди безпеки можуть утворюватися і шляхом спеціального оподаткування небезпечних технологій, аварійно та потенційно небезпечних об'єктів, страхування підприємств, осіб, домашніх і сільськогосподарських тварин, житлових і не житлових приміщень, виробничої та соціальної інфраструктури (земля, надра, вода, ліс, рослинний і тваринний світ, рекреаційні ресурси) на випадок їх втрати внаслідок НС. Кошти цих фондів повинні направлятися на фінансування робіт з прогнозування, попередження і ліквідації наслідків НС, у тому числі проведення рятувальних операцій, на надання економічної допомоги окремим регіонам України для ліквідації НС.

Встановлення економічної відповідальності за нанесені збитки базується на системі норм, які її визначають. Ця система формується на принципах: повне відшкодування нанесених збитків; економічна відповідальність юридичної особи за збитки; забезпечення повного розділення кримінальної і майнової відповідальності особи за порушення вимог закону, яке призвело до матеріальних збитків або людських жертв, і економічній відповідальності юридичної особи за збитки; обов'язкове та однозначне визначення (до початку будівництва або функціонування небезпечного об'єкта) із суб'єктів господарського права конкретної юридичної особи, яка, безумовно, згідно із покладеною на неї економічною відповідальністю відшкодує можливі збитки від НС; визначення цього виду відповідальності, виходячи із причин виникнення НС, а не масштабів і характеру їх наслідків.

Реалізація названих принципів вимагає застосування механізмів економічних гарантій і перерозподілу ризиків. При їх формуванні потрібно передбачати створення державного централізованого страхового фонду, джерелом якого є страхові платежі за цільовими видами страхування від аварій, катастроф і стихійних лих; державне ліцензування діяльності незалежних страхових компаній; контроль держави за діяльністю останніх, що здійснюють цільові види страхування і перестрахування ризиків НС на внутрішньому страховому ринку і за кордоном.

Подібні механізми можуть включати:

■ правові норми, що регулюють економічну відповідальність учасників
інвестиційного процесу у випадку завдання збитків та обов'язково
відображаються у договорах між ними;

■ наявність фінансового гаранта (юридичної основи), що забезпечує
відшкодування збитків, якщо відповідач неспроможний відшкодувати його
власними силами й ресурсами.

Економічний механізм забезпечення безпеки передбачає застосування цілісної системи вимог до розміщення, проектування, будівництва та експлуатації об'єктів економіки і житлової забудови. Ці вимоги оформляються у вигляді державних стандартів, будівельних норм і правил, реалізуються при проведенні експертизи та ліцензування. Нині вони мають частковий характер і багато з них виходить із принципу нульового ризику. Зрозуміло, що їх потрібно переглянути і згрупувати у двох напрямах:

—заборонно-обмежувальні, які встановлюють обов'язкові вимоги у формі
стандартів, норм, правил (норми першого типу),

—економічні, що визначають розмір максимально можливого збитку та
враховуються при визначенні заходів безпеки призначенні санкцій (штрафів),
порядку їх стягнення у випадках порушення вимог цих заходів, при
одержанні відповідних ліцензій і визначенні умов страхування (норми
другого типу).

Шляхом запровадження системи норм і стандартів держава може керувати ризиком виникнення НС техногенного характеру, а при відповідному її удосконаленню — і ризиком природних катастроф. Державне регулювання питань безпеки у такому випадку можна виконувати за напрямами:

— Ліцензування діяльності організацій, установ, підприємств, які становлять

загрозу населенню, навколишньому середовищу. При ліцензуванні за допомогою норм першого типу проводиться попередній контроль за дотриманням граничного рівня вірогідності виникнення аварій або катастроф. Якщо використовуються норми другого типу, то оцінюється економічна можливість об'єкта відшкодувати нанесені збитки. З урахуванням цього визначається необхідність і розміри обов'язкового (для одержання ліцензії на конкретну діяльність) страхування на випадок НС. В умовах переходу до ринку аналогічні оцінки необхідно проводити для всіх підприємств, що приватизуються.

— Державна експертиза проектів на будівництво й розміщення потенційно

небезпечних об'єктів економіки. Вона передбачає ефективну взаємодію усіх учасників інвестиційного процесу: організацій, які виступають фінансовими гарантами; банків, що проводять фінансування; страхових організацій, які взяли на себе обов'язки щодо страхового забезпечення страхуючого у відшкодуванні нанесених збитків; органів державного нагляду, що проводять ліцензування та контроль.

— Нагляд за виконанням вимог безпеки у промисловості, будівництві і на
транспорті.

Найбільш важливою ланкою є платежі за природні ресурси — землю, надра, воду, ліс, рослинний і тваринний світ, рекреаційні ресурси - які підрозділяються:

■ Плата за право користування при розміщенні складних інженерних систем,
що створюють ризик виникнення техногенних аварій, катастроф і
антропогенних екологічних лих, яка утримується в складі орендної форми чи
інших, передбачених законодавством. Ставки її встановлюються державними
органами України, органами місцевого самоврядування на основі
кадастрових оцінок відповідних природних ресурсів і ризику виникнення НС,
а при відсутності останніх — і на договірній основі з урахуванням
відмінностей у якості, природній продуктивності, місцезнаходженні та
умовах використання ресурсів, а також з урахуванням наслідків можливих
екологічних аварій і катастроф, визначених експертним методом. Ці платежі
поступають у бюджети органів місцевого самоврядування і направляються на
утворення інтегрованих систем безпеки відповідних територій. Вони можуть
частково централізуватися за сталими довготривалими відсотками
відрахування в бюджет.

■ Плата за відтворення та охорону природних ресурсів від наслідків НС, що
здійснюється державою або госпрозрахунковими підприємствами й
організаціями і запроваджується для того, щоб відшкодувати бюджетні
асигнування та витрати спеціалізованих госпрозрахункових організацій на
таку діяльність. Ставки, тарифи, такси на охорону і відтворення ресурсів
визначаються рішеннями органів державного управління, виконавчих органів
місцевого самоврядування в межах їх компетенції, виходячи із витрат на
захист населення, створення і функціонування систем спостереження та
контролю стану природного середовища і потенційно небезпечних об'єктів,
на реалізацію науково-технічних програм, оснащення сил та засобів,
удосконалення системи життєзабезпечення населення та інші заходи,
передбачені місцевими, міжрегіональними і міжнародними проектами.
Платежі за відтворення та охорону природних ресурсів поступають у
бюджети або в небюджетні фонди органів місцевого самоврядування,
бюджет України. Частина їх може централізуватися для фінансування
міжрегіональних і міжнародних заходів.

Послуги спеціалізованих госпрозрахункових організацій з відтворення природних ресурсів відшкодовуються споживачами на договірній основі. Оплата робіт і послуг, що виконуються сторонніми організаціями та підприємствами, включається до собівартості продукції (робіт, послуг) підприємства. Плата за право користування ресурсами при розміщенні складних інженерних систем та підприємств, як і за викидами забруднюючих речовин, що призводять до НС, відшкодовуються із прибутків підприємств.

Щоб посилити економічну відповідальність підприємств перед державою за порушення норм і правил техногенноїдіяльності потрібно було б розширитивикористання штрафів за наднормативне й нераціональне її проведення. Рівень штрафів повинен бути таким, який невигідним із позицій госпрозрахункових інтересів підприємств.

Заходами, що стимулюють діяльність з попередження НС, зменшення і ліквідації їх наслідків, можуть бути:

- утворення фондів безпечного розвитку підприємств. Кошти таких фондів
підконтрольні комісіям по НС. Частина їх може бути використана на заходи з
удосконаленню основного виробництва, що зменшують ризик НС.
Джерелами утворення таких фондів можуть виступати:

* амортизаційні відрахування по спорудах і об'єктах, які

використовуються для підвищення стійкості функціонування технічно

складних систем і виробництв;

*кредити, субсидії територіальних фондів (банків) безпеки на

попередження НС, зменшення та ліквідацію їх наслідків;

* прибутки (депозитний відсоток) від збереження у банку коштів цих

фондів;

*частина прибутку підприємства, яка використовується для

фінансування заходів щодо зниження ризику НС.

- впровадження пільгового оподаткування прибутку, який використовується
для зниження ризику виникнення аварій, катастроф або екологічних лих, та
дозволить отримати такі переваги:

* зменшити ставки оподаткування отримуваного прибутку, при впровадженні заходів щодо попередження НС, зменшення і ліквідації їх наслідків;

* податкові пільги для підприємств, які виготовляють прилади та обладнання для моніторингу навколишнього середовища, машини, обладнання, засоби захисту і екіпіровки для охорони НС, вироби, що упаковані в укриваючи матеріали для життєзабезпечення населення у НС тощо.

- прискорення амортизації систем спостереження і контролю стану
природного середовища та потенційно небезпечних виробництв з метою
оновлення основних фондів та підвищення на цій основі безпеки
підприємств;

- пільгове кредитування і субсидування підприємств на заходи щодо зниження
ризику НС із компенсацією втрат прибутків кредитних установ із коштів
територіальних фондів безпеки..

Серйозною перешкодою при вирішенні проблеми безпечного розвитку економіки є недосконалість оптових цін. Вони не враховують нові зміни у розвитку її галузей і господарства держави в цілому та фактично не стимулюють роботу по зростанню надійності функціонування об'єктів, виробництво безпечної й екологічної чистої продукції.

При розробленні договірних цін необхідно враховувати суспільне потрібні витрати на виробництво продукції за безпечними технологіями,кошти на заходи для підвищення надійності виробництва, знижки і доплати за виробництво безпечної екологічно чистої продукції, взаємозамінність окремих видів виробленої продукції.

При встановленні цін на екологічно небезпечні вироби й продукцію, яка виробляється із застосуванням небезпечних технологій, навпаки, потрібно передбачати спеціальний податок. Він може бути двох видів — на вироби, які виготовляються за небезпечними технологіями, і на продукцію, потенційно небезпечну при її використанні, збереженні та захороненні або утилізації після закінчення строку придатності. Встановлюється податок на конкретну технологію, вид продукції і тоді, коли утилізація відходів виробництва або будь-якої продукції вимагає відповідних коштів для забезпечення безпеки.

При визначенні рівня спеціальних податків потрібно враховувати втрати на заміну небезпечних технологій або видів продукції більш прогресивними, на підвищення рівня безпеки виробничих процесів і об'єктів, кошти, які потрібні на ліквідацію та попередження збитків, що наносяться підприємствами населенню і навколишньому середовищу внаслідок аварії, катастроф чи екологічного лиха.

Необхідними є дії щодо зниження ризику виникнення НС на територіях і витрат на відповідні заходи. З цією метою важливим заходом може бути утворення на договірній основі Фонду безпечного розвитку промисловості та складних інженерних систем України для фінансування заходів, направлених на зниження ризиків НС та пом'якшення наслідків аварій і катастроф. Кошти цього Фонду можуть бути направлені на фінансування:

— пайової участі у розробці та реалізації цільових програм безпеки й

життєзабезпечення населення у НС, підготовці його до дій в екстремальних ситуаціях, а також програм попередження НС;

— забезпечення діяльності органів з підготовки населення і економіки до
можливих НС;

— розробки та здійснення загальнонаціональних програм, пов'язаних із

виконанням міжнародних обов'язків України;

— науково-дослідницьких робіт всеукраїнського значення з розробки
безпечних технологій, стандартів, норм і правил розвитку галузей
промисловості та економіки, принципів і методів економічного
регулювання безпеки і тощо;

— формування й проведення інформаційних банків безпеки;

— участі в організації міжнародного співробітництва в галузі безпеки,
вивчення та розповсюдження зарубіжного досвіду в цій сфері;

— розвиток матеріальної бази, що забезпечує створення державної системи
контролю за станом безпеки;

— проведення заходів з попередження НС, зменшення та ліквідації їх наслідків;

— витрат на проведення конкурсів і виплати премій.

Джерелами фонду можуть бути обов'язкові та добровільні внески, субсидії державного бюджету, відсотки за надані кредити, прибутки від комерційних операцій, відрахування й пожертвування цільового призначення від підприємств, громадських організацій і громадян, кошти, що надходять від оподаткування продукції, яка виробляється з використанням небезпечних технологій.

Організація фінансового та матеріально-технічного забезпечення спостереження за станом НС враховує два режими — попередження та дій у надзвичайних ситуаціях.

Більшість попереджувальних заходів мають довготерміновий характер, вимагають значних капітальних вкладень, не дають швидкої віддачі, а тому в умовах ринкової економіки не можуть фінансуватися за рахунок інших джерел, крім бюджетних. Найбільш прийнятний спосіб цільового бюджетного фінансування — розробка та реалізація державних цільових програм, на які щорічно виділяються кошти у видатковій частині бюджету.

Дії в надзвичайних ситуаціях передбачають проведення аварійно-рятувальних робіт, відбудову об'єктів життєзабезпечення і надання першочергової допомоги потерпілому населенню. Такі заходи носять екстрений характер і їх неможливо здійснювати без оперативного залучення необхідних ресурсів у райони, що постраждали. Це досягається тільки шляхом завчасного створення загальнодержавного та регіональних надзвичайних резервних фондів, які безпосередньо не пов'язані з функціонуванням і станом економіки держави. Процес їх формування базується на соціально-економічних механізмах:

- щорічного відрахування до складу державного й регіональних бюджетів
фіксованого розміру нерозподіленого резерву. Законодавчо встановлений
порядок його утворення повинен дозволяти не використані протягом року
кошти переносити на наступний рік і не врахувати їх як джерело створення
резервів на наступні періоди. Таким чином утворюється необхідна фінансова
база для державної підтримки перестрахування ризиків крупних аварій,
катастроф та стихійних лих.

- щорічного виділення у складі поставок для державних потреб фіксованих
обсягів продуктових, медичних і матеріально-технічних ресурсів та
законодавче закріплення їх цільового характеру, який виключає можливість
використання ресурсів на вирішення завдань, не пов'язаних з проведенням
аварійно-рятувальних робіт, відбудовою об'єктів життєзабезпечення і
надання першочергової допомоги потерпілому населенню.

- організації цільових видів страхування ризиків від крупних аварій, катастроф
і стихійних лих, у тому числі їх перестрахування як всередині держави, так і
на міжнародному страховому ринку. При утворенні та розвитку шляхом
інтегрування в ринкову економіку цільове страхування має поступово
доповнювати й витісняти бюджетні джерела утворення надзвичайних
резервних фондів.

Економічний механізм доцільно запроваджувати у два етапи:

■ перший — перехідний період від адміністративних до ринкових регуляторів економічного забезпечення діяльності. Спочатку максимально використовуються можливості підвищення безпеки без значних витрат коштів (за експертною оцінкою, внаслідок проведення організаційних заходів, підвищення технологічної дисципліни, підвищення культури виробництва і т.п. можна зменшити кількість екологічних ризиків на 20-30%). Цьому сприятиме введення плати за ризик виникнення НС, проведення в регіонах широкомасштабного експерименту щодо застосування таких

виплат. Також важлива роль надається державним замовленням на проведення заходів безпеки у зонах НС техногенного та антропогенного характеру. Для формування додаткових фінансових ресурсів на їх виконання на пільгових умовах залучається іноземний капітал і кошти, що надійшли від конверсії військового виробництва. Потрібно прийняти нові чи внести доповнення до чинних законодавчих та нормативних актів, що регулюють питання безпеки, визначити відповідальність посадових осіб за навмисне приховування, перекручування інформації про техногенні аварії, катастрофи й екологічні лиха, стан навколишнього середовища та його вплив на людину. До порушників законів повинні вживатися жорсткі заходи покарання, аж до кримінальної відповідальності. Необхідно також забезпечувати відшкодування збитків, які сталися внаслідок цих порушень. Поряд із цим, доцільно ввести плату за ризик виникнення НС техногенного та антропогенного характеру, пільгове оподаткування частки прибутку підприємств, яка направляється на реалізацію заходів по безпеці, створити різнорівневу систему її фондів (місцеві, загальнодержавні). Паралельно слід уточнити систему обмежень по територіях і складних технологічних системах та об'єктах, технологіях з урахуванням ризику виникнення НС і програм безпеки.

■другий — період всеосяжного функціонування таких регуляторів- під час якого доцільно змінити податкову, кредитну та амортизаційну політику, посилити ринкові регулятори раціонального розміщення продуктивних сил, утворити інтегровані системи безпеки. Нормою повинен стати спеціальний податок на продукцію, що створює ризик НС, на вироби, які виготовляються з використанням небезпечних технологій.

Для того, щоб запустити цей економічний механізм необхідно, прийняти закони про порядок попередження і дій при НС. В них мають визначатися правові основи управління безпекою: порядок використання для ліквідації наслідків НС матеріально-технічних, людських і фінансових ресурсів, система економічних відносин у сфері безпеки, повноваження та компетенція адміністративно-територіальних утворень різних рівнів у сфері управління безпекою, порядок вирішення при цьому суперечок.

Одночасно органи державної влади повинні прийняти постанову про введення в дію законів.У постановах визначаються строки та етапи введення законів, доручення органам виконавчої влади з організації цієї роботи, підготовки до затвердження необхідних нормативно-правових документів. Першочергові із них — порядок видачі дозволів (ліцензій) на розвиток і розміщення об'єкта, який утворює ризик виникнення НС, розв'язання суперечок; порядок страхування підприємств, що виробляють продукцію по небезпечних технологіях або небезпечні продукти ризику виникнення НС, а також плати та економічних санкцій за порушення законодавства з безпеки, положення про резервні фонди фінансових, продовольчих, медичних і матеріально-технічних ресурсів для дій в НС та ліквідації їх наслідків.

На основі цих документів комісії з НС за участю зацікавлених органів виконавчої влади затверджують методичні рекомендації із встановлення плати за ризик виникнення НС, методичні рекомендації з визначення плати за викиди забруднюючих речовин, збитків від порушення правил та норм безпеки, фінансові інструкції щодо стягнення плати і контролю за цільовим використанням коштів, що виділяються на забезпечення раціонального рівня ризику НС на території держави, організацію ефективних дій з подолання на випадок їх виникнення і за мінімізацію витрат, пов'язаних з ліквідацією наслідків НС.

Органи місцевого самоврядування адміністративно-територіальних утворені, відповідно до компетенції, визначеної законодавством, приймають рішення на введення плати за ризик виникнення НС, організацію робіт із видачі підприємствам дозволів (ліцензій) на розміщення, розвиток і технічне переозброєння виробництва, яке утворює ризик. На теренах України вся ця робота вимагає великих організаційних зусиль. Для її упорядкування єдиним реальним шляхом швидкого впровадження економічного механізму безпеки, на наш погляд, є формування необхідної нормативної бази на усіх рівнях.

Дата добавления: 2014-10-15