Сутність сукупного попиту, його відмінність від індивідуального. Цінові та нецінові фактори сукупного попиту

Тема 15. Модель сукупного попиту та сукупної пропозиції

1. Сутність сукупного попиту, його відмінність від індивідуального. Цінові та нецінові фактори сукупного попиту.

2. Сукупна пропозиція в короткостроковому та довгостроковому періодах. Чинники сукупної пропозиції.

3. Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції.

В результаті вивчення теми студенти повинні:

Знати: сутність сукупного попиту; модель та структура сукупного попиту; цінові та нецінові фактори сукупного попиту; крива сукупного попиту AD; сукупна пропозиція; кейнсіанська, класична та узагальнена крива сукупної пропозиції; рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції;

Вміти: розрізняти сукупний і індивідуальний попит; характеризувати цінові та нецінові фактори сукупного попиту; показати зміну цін і реального ВВП в залежності від пропозиції; графічно показати модель АD – АS;

При розгляді попиту і пропозиції як мікроекономічних явищ передбачалось, що на ринку конкретного товару (послуги) зустрічаються два контрагенти — покупець і продавець. Між ними зав'язувались товарні відносини, які протинялись у формуванні індивідуального попиту на окремий товар. Сукупність індивідуальних попитів на певний товар утворювала ринковий попит на нього.

Обсяги пропозиції та попиту на товарних ринках залежить від ціни, а ціна, в свою чергу, залежить від обсягів попиту та пропозиції.

На відміну від мікроекономічного рівня, макрорівень передбачає розгляд попиту та пропозиції як агрегованих показників в межах національного ринку. За цих умов обсяг товарів, що пропонуються, — сукупна пропозиція — набуває форми річного ВВП (річного обсягу національного виробництва), який може визначатись поточними або зіставними цінами.

Попит на макрорівні набуває форм сукупного платоспроможного попиту домогосподарств, підприємств, держави та закордону на запропонований річний вироблений національний продукт.

Залежність між сукупним попитом і рівнем цін обернена, а між сукупною пропозицією і рівнем цін — пряма, як і залежностях попиту і ціни та пропозиції і ціни на окремий товар.

Покупцями на ринку благ виступають всі чотири суб'єкти макроекономіки: домогосподарства, фірми, держава, за кордон.

У закритій економіці сукупний попит визначається я загальна кількість товарів та послуг, на які виявляють по пит вітчизняні резиденти за певного рівня цін. Цей показ ник дорівнює сумі споживчого попиту домогосподарств (С) інвестиційного попиту підприємницького сектору (I) та попиту держави (G). Взаємозв'язок складових сукупног попиту описується тотожністю:

АD = С + І + G (15.1)

У відкритій економіці сукупний попит визначається як загальний обсяг вітчизняних товарів, попит на які за певного рівня цін виявляють як вітчизняні, так і закордонні покупці. Структура сукупного попиту у відкритій економіці відображається тотожністю:

АD = С + І + G + NE, (15.2)

де NE — чистий експорт, який визначається як різниця між експортом та імпортом, тобто:

NE = Е –Z, (15.3)

де Е — експорт, Z — імпорт.

Складність визначення сукупного попиту у відкритій економіці полягає в тому, що на цей показник впливає ряд чинників:

- система обмінних курсів (плаваючі чи фіксовані);

- ступінь взаємозамінності у споживанні вітчизняних та зарубіжних товарів;

- " ступінь відкритості економіки міжнародному руху капіталу тощо.

- Детальний аналіз сукупного попиту для відкритої економі ки розглядатиметься далі.

Споживчий попит домогосподарств є платоспроможним попитом домогосподарств на товари споживчого призначення. Залежність споживчого попиту (С) від рівня цін (Р) обернена. Це означає, що зі зростанням рівня цін (за інших одинакових умов) споживчий попит зменшиться, і навпаки.

Споживчий попит відчуває на собі вплив таких нецінових чинників: чисельності населення; рівня факторних доходів; рівня податків та трансфертних платежів; рівня добробуту, який визначається наявністю фінансових активів (акцій, облігацій та інших цінних паперів) і нерухомості (землі, будівель тощо) та доходами від них; наявності або відсутності заборгованості у споживачів; оптимістичних та песимістичних очікувань.

Розглянемо детальніше вплив кожного із нецінових факторів на споживчий попит домогосподарств. Чисельність населення, рівень факторних доходів та рівень соціальних трансфертів прямо пропорційно впливають на споживчий попит.

Чим більші податки, тим менша купівельна спроможність домогосподарств, і навпаки, чим менші податки, тим більший споживчий попит.

Розглядаючи вплив добробуту на споживчий попит, слід вказати на його відмінність від впливу багатства та матеріальних цінностей як цінового чинника, який змінює обсяг попиту рухом по кривій. На відміну від останнього, оплив добробуту на споживчий попит проявляється через пилку зміну цін на фінансові активи та нерухомість. Різке зростання цін на нерухомість та цінні папери підвищує попит на них, що зумовлює зменшення попиту на споживчі товари та послуги (крива зміститься ліворуч), і навпаки.

Глибока диференціація доходів у суспільстві зменшує обсяг споживчих витрат і зміщує криву споживчого попиту ліворуч. Це пояснюється тим, що, по–перше, глибока диференціація доходів означає, що частка осіб із досить високими доходами незначна, а частка з низькими доходи ми — велика. По–друге, у міру стрімкого зростання доході схильність до споживання зменшується (це стосується найбагатших), а можливості бідних розширювати споживай ня обмежені їхніми низькими доходами.

І, на кінець, очікування споживача впливають на його поведінку, залежно від того, які вони: оптимістичні чи песимістичні. Так, якщо споживачі очікують падіння рівня реальних доходів, то їх попит буде зменшуватись, і навпаки.

Розглянемо другий структурний елемент сукупного попиту — інвестиційний попит. Інвестиційні витрати пов'язані зі збільшенням реального капіталу (засобів виробництва). Отже, інвестиційний попит залежить від рівня цін на засоби виробництва. Крім того, на нього впливають і не» цінові чинники: обсяг виробництва, величина процентної ставки, величина податкової ставки, технологічні зміни, наявність надлишкових потужностей, коливання ділової активності, очікування.

Процентна ставка (і) може виступати і як ціновий фактор (за умови незмінної пропозиції грошей), і як неціновий при зміні пропозиції грошей.

Очікування підприємців стосовно економічної кон'юнктури впливають у бік зростання (зміщення праворуч) інвестиційного попиту, якщо вони оптимістичні, і ведуть до зниження (зміщення ліворуч), якщо вони песимістичні.

Урядові витрати (G) виступають як екзогенна, наперед задана величина, визначена державним бюджетом.

На величину сукупного попиту впливають також фактори, що не пов'язані із зміною рівня цін. Неціновими факторами сукупного попиту є різноманітні шоки – раптові зміни умов загальної рівноваги на внутрішніх ринках, викликані заходами економічної політики, незалежними діями економічних агентів, зовнішньоекономічними, політичними та природними чинниками, що впливають на обсяги споживання, інвестицій, державних видатків або на обсяг чистого експорту країни. Нецінові фактори збільшують або зменшують обсяги сукупного попиту для всіх можливих рівнів цін.

Збільшення пропозиції грошей розширює сукупний попит завдяки неціновим ефектам багатства і процентних ставок.

Збільшення попиту на гроші для здійснення угод прискорює обертання грошей і приводить до розширення сукупного попиту. Якщо пропозиція грошей залишається при цьому незмінною, то процентні ставки зростають, а інвестиції скорочуються. Але в цілому сукупний попит збільшується.

Зміни нецінових факторів сукупного попиту в напрямках, протилежних розглянутим, навпаки, зменшують сукупний попит.

Підсумовуючи сказане, зазначимо, що сукупний попит — явище складне. В найзагальнішому вигляді він визначається формулою

AD = C + I + G + NE (15.4)

Дата добавления: 2014-10-17