Дискреційна та недискреційна політика

До економічних інструментів відносяться ті заходи державного впливу, за допомогою яких створюються відповідні умови, що направляють розвиток ринкових процесів в необхідне державі русло. Мова йде, перш за все, про методи впливу на сукупний попит і сукупне пропонування, на ступінь централізації капіталу, на соціальні і структурні аспекти економіки.

Економічні методи державного регулювання включають:

- фінансову (фіскальну, бюджетну) політику;

- грошово–кредитну (монетарну) політику;

- програмування і прогнозування.

Фінансова політика включає сукупність заходів, здійснюваних шляхом маніпулювання державним бюджетом, урядовими доходами і видатками для досягнення повної зайнятості, зростання виробництва і зниження інфляції.

Форми фінансової політики:

- дискреційна політика (регульована);

- недискреційна політика (автоматична).

Під дискреційною політикою розуміють свідоме маніпулювання податками і урядовими видатками з метою зміни реального об'єму національного виробництва і зайнятості, контролю над інфляцією і прискорення економічного зростання.

У період економічного спаду використовується стимулююча дискреційна фінансова політика. Вона включає: збільшення державних видатків або зменшення податків, або поєднання першого і другого.

У період економічного зростання використовується стримулювальна дискреційна фінансова політика. Вона включає: зменшення державних видатків або збільшення податків, або поєднання першого і другого.

Наприклад, у період піднесення додаткові податки можуть зменшити попит у приватному секторі, а в період спаду податковий тягар може бути полегшеним за допомогою податкових пільг.

При використанні недискреційної фінансової політики необхідні зміни у відносні рівні державних видатків і податків вводяться автоматично. Ця, так звана автоматична, або вбудована, стабільність не включена в розгляд дискреційної фінансової політики.

До інструментів фінансової політики належать:

- політика державних видатків;

- політика державних доходів;

- бюджетна політика;

- вплив на приватні капіталовкладення.

Розробляючи економічну політику, держава широко використовує заходи, які можуть вплинути на грошово–кредитні відносини. Комплекс таких заходів, відповідно взаємовпорядкованих, називають грошово–кредитною політикою.

Грошово–кредитна політика, як правило, аналізується під двома кутами зору:

- як складова частина загальної економічної політики держави;

- відносно самостійна система впливу на одну із важливих сфер національної економіки

Основні завдання грошово–кредитної політики:

- забезпечення стабільності національної валюти з метою ефективного здійснення платежів і розрахунків;

- розробка правил грошового обігу, їх регулювання і контроль за їх виконанням;

- вплив на економічну кон'юнктуру шляхом зміни кількості грошей, які знаходяться в обігу.

Рекомендована література

1. Агапова Т.А., Серегина С.Ф. Макроэкономика: Учебник. — M. і МГУ: Дело и Сервис, 2000. — С. 155—172.

2. Економічна теорія: Політекономія: підручник / За ред. В.Д. Базилевича, В.Д. Базилевич, В.М. Попов, К.С. Базилевич, Н.І. Гражевська. – 7 вид. – К.: Знання–Прес, 2008. – 719 с.

Базилевич В Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Навч. посій, — К.: Атіка, 2002. — С. 225—232.

3. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Би–зилевича. — К.: Знання–Прес, 2004. — Гл. 6., § 4.

4. Єщенко П.С., Кваснюк Б.Е., Бірюкова O.A. Нова модель держави. — Слов'янськ, 2002.

5. Макконнелл K.P., Брю С.Л. Макроекономіка. — Л.: Просвіта, 1997. — С. 342—390.

6.Гальчинський А.С. Економічна теорія: підручник / А.С. Гальчинський, П. С. Єщенко, Ю. 1. Палкін. – Вища школа, 2007. – 503 с.

7. Мунтян В.І. Монетарна політика в контексті економічної безпеки // Стратегія монетарної політики: проблеми вибору та застосування: Матеріали наук.–практ. конф. — К., 2002. — С. 240—245.

9. Панчишин С. Макроекономіка. — К.: Либідь, 2001. — С. 366— 401.

10.Перехідна економіка: Підручник / В.М. Гєєць, Є.Г. Панченко.Е.М. Лібановата ін.; Зарєд. В.М. Гейцл. К.: Вищашк., 2003.–Р. 22.

11. Радіонова І.Ф. Макроекономіка: теорія та політика. — К.:
Таксон, 2004. — С. 321—341.

12. Савченко А.Г. Макроекономіка: Підручник. — К.: КНЕУ, 2008.
– С. 194—218.

Дата добавления: 2014-10-17