Боротьба з легалізацією (відмиванням) незаконно отриманих грошей

Одним із найважливіших завдань економічної безпеки банків є боротьба з так званим відмиванням грошей. Сьогодні цій проблемі приділяється досить велика увага як у нашій країні, так і на міжнародному банківському ринку. У контексті цього питання, з метою єдиного розуміння і вжиття необхідних заходів щодо протидії відмиванню грошей міжнародними та вітчизняними організаціями й установами прийнято ряд рішень і документів (Конвенція ООН “Про боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин” (995—096), Конвенція Ради Європи “Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом” (995—029), Закон України “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних речовин і прекурсів та зловживанню ними”, Закон України “Про банки та банківську діяльність”, Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України “Про сорок рекомендацій групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням брудних грошей” (FATE)) № 1124 від 28 вересня 2001 р., Постанова Національного банку України “Про затвердження Методичних рекомендацій з питань розробки банками України програм з метою протидії легалізації (відмивання) грошей, отриманих злочинним шляхом” від 30.04.2002 р. № 164. Так, згідно з Законом України “Про банки і банківську діяльність” (ст. 63) під легалізацією (відмиванням) грошей слід розуміти внесення до банку грошей чи іншого майна, набутих з порушенням вимог законодавства, або переказ таких грошей чи майна через банківську систему з метою приховування джерел походження цих коштів чи створення видимості їх легальності. Закон зобов’язує банки запобігати використанню банківської системи з метою незаконної легалізації грошей. Згідно з цим Законом та іншими нормативними документами, банки не повинні вести анонімні рахунки або рахунки, відкриті на явно фіктивні прізвища. У випадках здійснення фізичними або юридичними особами значних або сумнівних операцій банки повинні ідентифікувати таких осіб. Ідентифікування проводиться:

а) юридичних осіб — через перевірку та отримання підтвердження юридичного факту і юридичної форми існування особи, адреси, прізвища керівників та їхніх повноважень;

б) фізичних осіб — через установлення на підставі документа, що посвідчує особу власника, та фіксацію у письмовій формі прізвища та імені, дати народження, адреси особи, яка здійснює угоду, а також найменування, номера і дати видачі документа, найменування установи, що його видала;

в) третіх осіб — через перевірку відповідних повноважень діяти від імені клієнта з індентифікацією як юридичної чи фізичної особи.
Згідно зі ст. 64 Закону України “Про банки і банківську діяльність” значними є операції, якщо безготівкові розрахунки за угодами перевищують суми, еквівалентні 50 000 євро, або за угодами з готівкою на суми, що перевищують еквівалент 10 000 євро за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, установленим НБУ.

Сумнівними є операції, що мають такі ознаки:

- операції здійснюються за незвичних або невиправдано заплутаних умов;

- операції не є економічно виправданими або суперечать законодавству України.

Крім того, банки зобов’язані індентифікувати осіб, які здійснюють розрахунки за угодою на суму, нижчу, ніж зазначено вище, але угода явно пов’язана з іншою угодою і загальна сума оплати за цими угодами перевищує встановлену межу, або у разі обґрунтованої підозри в тому, що кошти набуті злочинним шляхом.
До сумнівних можуть належати фінансові операції підприємств, які не здійснюють фактичного виробництва. Крім того, банки повинні звертати особливу увагу на будь-які складні, незвичайні, великі операції, будь-які незвичайні схеми виконання операцій, де не можна простежити очевидну законну кінцеву мету, відстежувати зміст і мету таких операцій. При цьому, з метою попередження злочинів, інформація щодо індентифікації осіб повідомляється банками відповідним органам згідно з законодавством України, яке регулює питання боротьби з організованою злочинністю.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України та НБУ № 1124 від 28 вересня 2001 р. банки повинні розробляти програми протидії легалізації незаконно отриманих грошей. Такі програми мають включати:

- розроблення внутрішньої політики, процедур та важелів контролю, включаючи надання функцій забезпечення такого контролю особам на рівні керівництва, а також адекватних процедур перевірки для того, щоб упевнюватись у повній відповідності існуючим вимогам осіб, які приймаються на роботу до установи банку;

- постійну організацію підготовки працівників установ банків з питань протидії відмиванню грошей;

- заходи аудиторського характеру з метою перевірки системи роботи установи банку.
Важливу роль у схемах “відмивання” грошей відіграють компанії, розміщені в так званих офшорних зонах. Тому банки повинні звертати особливу увагу на діяльність таких компаній, і насамперед на їх фінансові операції. Характерними особливостями існування компаній, заснованих в офшорних зонах, є:

- засновниками компаній можуть бути особи — не громадяни даної країни, більше того, таким засновникам не обов’язково проживати в цій країні, крім того, такі компанії можуть мати анонімних засновників;

- компанії мають право без обмежень відкривати і вести рахунки не тільки в країні, де вони зареєстровані, а й в інших країнах;

- компанії офшорних зон не платять податків за місцем реєстрації, сплачується тільки щорічний збір, необхідний для підтримки юридичного статусу компаній;

- за місцем реєстрації компанії подають фінансову звітність у спрощеній формі, що значною мірою скорочує обсяг публічної інформації про них;

- компанії можуть мати номінальних директорів, які виконують тільки функції підтримки взаємовідносин компанії з державними органами країни. Керівництво господарською діяльністю компаній вони можуть не здійснювати зовсім.
Такі умови досить привабливі і є практично ідеальними для здійснення різного роду шахрайських операцій, у тому числі таких, що стосуються відмивання грошей. Перелік офшорних зон періодично подається в Постановах Кабінету Міністрів України. Такі зони розташовані у Британських острівних регіонах, на Близькому сході, в Центральній та Південній Америці, Європі, Карибському регіоні, Африці та Тихоокеанському регіоні.
Таким чином, економічній безпеці банків належить провідна роль у забезпеченні захисту інтересів банку на ринку банківських послуг. Саме економічна безпека покладена в основу всіх заходів системи безпеки банків як така, що характеризує загалом стан безпеки банків у цілому.

Дата добавления: 2014-10-15