Заробітна плата як ціна використання праці

Заробітна плата являє собою ціну, матеріальне винагородження за використання праці як фактора виробництва, вартісну категорію. Її мінімальний розмір повинен забезпечувати необхідний обсяг життєвих засобів для відтворення трудових ресурсів. Його розмір визначається розрахунковим шляхом по прожитковому мінімуму, що визначається по нормативам задоволення мінімальних потреб робітника в товарах та послугах.

Форми заробітної плати:

1) погодинна, коли розмір винагородження за працю залежить від відпрацьованого часу (за годину, день, тиждень, місяць);

2) відрядна, коли заробітна плата залежить від кількості виробленої продукції.

На практиці існує множина систем заробітної плати: відрядно-преміальна, погодинно-преміальна, погодинна з нормативним завданням, акордна тощо. Більшість систем, що використовуються на підприємствах в різних країнах, відносяться до області ноу-хау і не публікуються у відкритій пресі.

Розрізняють також номінальну (грошову) та реальну заробітну плату.

Номінальна заробітна плата – це сума грошових коштів, яку отримують робітники у відповідності з кількістю та суспільно визнаними результатами праці або у відповідності з грошовою оцінкою вартості робочої сили. Вона включає в себе податки з заробітків, але не враховує динаміки споживчих цін.

Реальна заробітна плата – це заробітна плата, яка виражена у засобах існування та послугах, якими користується робітник. Її розмір показує, яку кількість предметів споживання та послуг може придбати робітник на свою номінальну заробітну платню.

Чинники, що впливають на динаміку реальної заробітної плати: динаміка цін;податки;номінальна заробітна плата; субсидії;пенсії.

Чим вище попит на працю, тим вище середній рівень заробітної плати за неї. А попит на працю у значній мірі залежить від продуктивності праці.

Чинники, що впливають на продуктивність праці,:

1) кваліфікація робітників, його здібності, вміння, знання, здоров’я, відношення до праці, стаж роботи;

2) кількість основного капіталу, з яким використовується праця. Чим більш новітній та продуктивніший основний капітал, тим продуктивніша та дорожча праця;

3) якість природних ресурсів (наприклад, якість землі для сільського господарства);

4) якість праці (здоров’я, освіта, підготовка робітника);

5) рівень технологічного прогресу та його використання у виробництві – чим вище цей рівень, тим вище продуктивність;

6) ефективність системи управління виробництвом;

7) діловий, соціальний та політичний клімат.

Для фірми вигідно наймати додаткових робітників до тих пір, поки MRP_L=MRC=W. Зміна заробітної плати обумовлює обсяг попиту на працю (рис. 12.6). Якщо зарплата зросте з W0 до W1, то кількість найнятих робітників впаде з L0 до L1. Якщо зарплата впаде до W2, то кількість зайнятих зросте до L2. Таким чином, кількість зайнятих обернено пропорційна рівню середньої зарплати.

W

W₁ E₁ S_L¹

W₀ E₀ S_L⁰

W₂ E₂ S_L²

D=MRP_L

L₁L₀ L₂ L

Рис. 12.6. Взаємозв’язок попиту на працю і заробітної плати

Кожна людина стоїть перед дилемою: більше працювати чи більше відпочивати. Припустимо, на даний момент максимальний доход, який би можна було заробити за 24 години, дорівнює B гр.од. Максимальна кількість годин на добу –24. Тому бюджетне обмеження “доход-вільний час” можна висловити прямою (АВ) (рис. 12.7).

Доход,гр.од.

B

I₀ E

U₃

U₂

вільний час U₁

H₀ A Сукупний час, год. на день

робочий час

Рис. 12.7. Вибір між працею та відпочинком

Коли ринкова заробітна плата дорівнює W гр.од. на годину, робітник одержує W гр.од. доходу за кожну годину дозвілля, від якої він відмовляється задля роботи. Кількість годин роботи залежить від розміру заробітної плати та індивідуальних уподобань по відношенню до доходу і дозвіллю.

Індивідуальні уподобання на графіку визначаються кривими байдужості (U1,U2,U3). Робітник знаходиться у стані рівноваги в точці E, де лінія бюджетного обмеження АВ є дотичною до кривої байдужості U2. При цьому вільний час складає Н0, робочий час (24-Н0), денний дохід I0=W(24-H0). Нахил бюджетного обмеження дорівнює W – ставці заробітної плати. Це означає, що робітник максимізує корисність, коли гранична норма заміщення вільного часу доходом дорівнює зарплаті:

MRSIH=W (12.1)

Припустимо, що ставка заробітної плати збільшилась з W1 до W2. Бюджетне обмеження зміститься із АВ до АВ1 (рис. 12.8). Робота в такому випадку стає біль привабливою, що викликає бажання більше працювати. Рівновага зсувається з точки Е1 в точку Е2.

Доход,гр.од.

B₁

I₂ E₂

D

I₃ B E₃ U₂

I₁ E₁

U₁

H₃ H₂ H₁ C A Сукупний час, год. на день

вільний час робочий час

Рис. 12.8. Зростання заробітної плати: ефект заміщення перевищує ефект доходу

Якщо провести бюджетне обмеження CD, що є паралельним до обмеження АВ₁ і дотичним до кривої байдужості U₁, то можна визначити ефекти заміщення і доходу. Ефект заміщення виражається у скороченні вільного часу і зростанні заробітної плати. Графічно це означає переміщення з Н₁ до Н₃. Однак із зростанням доходу підвищується цінність і такого нормального блага, яким є досуг – вільний час для розвитку особистості. Ефект доходу спрямований у протилежному напрямку дорівнює відрізку Н₃Н₂. Таким чином ефект заміщення перевищує ефект доходу. Це означає збільшення робочого часу із зростанням заробітної плати, крива індивідуальної пропозиції праці має позитивний нахил (рис. 12.9).

W

S_L

W₂

W₁

24 – H₁ 24 – H₂ 24

Рис. 12.9. Позитивний нахил кривої індивідуальної пропозиції праці

Однак, подальше зростання доходів зменшує бажання працювати. Індивід починає цінити вільний час все вище і вище. Це призводить до того, що ефект доходу починає перевищувати ефект заміщення (рис. 12.10).

Доход,гр.од.

B₁ U₁ U₂

D

B

I₃ I₂ E₃ E₂

I₁ E₁

H₃ H₁ H₂ C A Сукупний час, год. на день

вільний час робочий час

Рис. 12.10. Зростання заробітної плати: ефект доходу перевищує ефект заміщення

В результаті робочий час скорочується з (24-Н₁) до (24-Н₂), а вільний час збільшується з Н₁ до Н₂. Така реакція на зростання заробітної плати обумовлює негативний нахил кривої індивідуальної пропозиції праці (рис. 12.11).

W

W₂

W₁

S_L

24 – H₂ 24 – H₁ 24

Рис. 12.11. Негативний нахил кривої індивідуальної пропозиції праці

Із зростанням заробітної плати зазвичай виникає бажання більш працювати. Однак і це бажання має свої межі, тому що віддаються у пожертву години вільного часу. Із зростанням заробітної плати вищою стає ціна відпочинку. Тому згодом наступає такий момент, коли збільшення зарплати призводить не до збільшення, а до скорочення робочого часу.

На рис. 12.12 показані три етапи зростання заробітної плати.

W

W₄ S_L

W₃

W₂ N

W₁

H₁ H₄ H₂=H₃ H

Рис. 12.12. Крива індивідуальної пропозиції праці

На першому етапі зростання заробітної плати з W₁ до W₂ призводить до збільшення робочих годин з Н₁ до Н₂, ефект заміщення перевищує ефект доходу. На другому етапі зростання заробітної плати з W₂ до W₃ не відображається на збільшенні тривалості робочого дня, ефект заміщення дорівнює ефекту доходу. На третьому етапі підвищення зарплати з W₃ до W₄ призводить до скорочення робочого дня з H₂ до H₄, ефект заміщення менший за ефект доходу. З підвищенням зарплати зростає і ціна відпочинку.

Для більшості ринків праці типовою є недосконала конкуренція, що виражається у вигляді монопсонії. В даному випадку фірма виступає єдиним покупцем на певному ринку праці, а тому має можливості впливати на рівень заробітної плати. Це досягається шляхом скорочення числа найманих робітників. Внаслідок посилення конкуренції між найманими робітниками їх заробітна плата скорочується нижче за рівноважний стан (рис. 12.13).

W

MRC_L S_L=AC

H

W_c A

W_m M С

D_L=MRP_L

L_m L_c L

Рис. 12.13. Модель монопсонії на ринку праці

У випадку досконалої конкуренції рівновага встановлюється в точці С. Заробітну плату W_c отримало б L_c робітників.

Монопсоніст сплачує рівну плату за кожну одиницю праці, тому крива пропозиції є кривою середніх витрат. Залучення додаткових робітників означало б підвищення заробітної плати за середню, тому крива граничних витрат MRC_L розташована вище за криву пропозицій. Перетин її з кривою граничного продукту в грошовому виразі визначить розміри зайнятості. В умовах монопсонії MRP_L=MRC_L. Це означає, що скоротивши кількість робочих з L_c до L_m, монопсонія знизить заробітну плату з W_c до W_m.Таким чином, монопсонічна влада обумовлює зниження і масштабів зайнятості, і рівня заробітної плати, і водночас збільшить прибуток монопсоніста на величину, що дорівнює площині AHMW_m.

Дата добавления: 2014-10-17