Оцінка техніко-організаційного рівня стабільного виробництва

Техніко-організаційний рівень (ТОР) виробництва характеризується ступенем відповідності рівня технології й організації процесів вимогам найсучасніших виробничих систем.

ТОР виробництва оцінюється комплексом показників. Залежно від цілей та об'єкта дослідження (підприємство, цех, дільниця, потокова лінія, робоче місце, тощо) використовуються поодинокі, одиничні та узагальнені показники ТОР.

Одиничні показники характеризують окремі сторони процесу виробництва. Вони оцінюють питому вагу найсучасніших прогресивних методів і засобів, що застосовуються на підприємстві, у цеху, на дільниці або робочому місці й визначаються за формулою:

,

де Nni – обсяг робіт у натуральних показниках або показниках затрат праці, що виконаний із використанням прогресивних методів і засобів;

Nз - загальний обсяг робіт у тих самих одиницях виміру.

Узагальнені показники характеризують елементи виробництва: елементи праці, засоби праці, технологію, організацію праці та виробництва. Узагальнені показники розраховуються на основі одиничних, а одиничні на основі поодиноких з урахуванням їх ступеня важливості, вираженого ваговими коефіцієнтами. При цьому:

а) технічний рівень предметів праці характеризується:

- випуском продукції світового рівня якості;

- рівнем уніфікації виробів;

- рівнем технологічності конструкції виробу;

б) технічний рівень засобів праці визначається:

- питомою вагою використання найсучаснішого прогресивного обладнання;

- рівнем вікового складу обладнання;

в) рівень технології оцінюється:

- наявністю і кількістю технологічних процесів світового рівня якості;

- використанням типових і групових технологічних процесів;

г) рівень організації праці та виробництва визначається відповідними показниками організації виробництва й організації праці.

Основними показниками ТОР є:

1. Рівень автоматизації та механізації виробництва:

,

де - кількість робітників, які зайняті механізованою працею, осіб;

- загальна кількість робітників, осіб;

К - коефіцієнт механізації, що дорівнює відношенню машинних витрат часу до загальних витрат часу;

М - коефіцієнт обслуговування, який виражає кількість одиниць устаткування, що обслуговується одним робітником;

П - коефіцієнт продуктивності устаткування, який визначається відношенням трудомісткості виготовлення деталі на універсальному устаткуванні до трудомісткості виготовлення на діючому обладнанні.

Значення показника дає змогу зробити висновок, про те, на скільки виробництво на даному підприємстві є автоматизованим та механізованим. При цьому важливо прослідкувати ефективність використання праці робітників, що зайняті простою та механізованою працею.

Механізація виробництва - це заміна ручних виробничих операцій машинами і механізмами. При механізації виробництва удосконалюються і поновлюються технічні засоби і технології, підвищується рівень і змінюється кваліфікація кадрів, удосконалюється організація виробництва, оптимізуються втрати сировини матеріалів та енергії, знижується собівартість та підвищується якість продукції.

Розрізняють часткову і комплексну механізацію. Перша – передбачає механізацію окремих операцій або види робіт, що головним чином, найбільш трудомісткі із збереженням значної частки ручної праці. При комплексній механізації ручна праця замінюється машинною на всіх основних операціях технологічного процесу і на допоміжних роботах.

Під автоматизацією виробництва розуміють процес, під час якого всі або переважна частина операцій, що потребують фізичних зусиль робітника, передаються машинам і здійснюються без його особистої участі, крім функції налагодження, нагляду і контролю.

Автоматизація виробничого процесу досягається шляхом використання систем машин-автоматів, що являють собою комбінацію різнорідного устаткування та інших технічних пристроїв, розташованих у технологічній послідовності й об'єднаних засобами транспортування, контролю та управління для виконання часткових процесів виготовлення виробів. Особливо важливу роль при цьому відіграє комплексна автоматизація виробництва, коли поза втручання людини, але під її контролем машинами-автоматами здійснюються всі процеси виробництва — від надходження сировини до виходу готового продукту.

2. Фондоозброєність праці:

,

де С_пф- середньорічна вартість виробничих фондів, тис. грн.;

Ч_пт - чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.

Показує, скільки основних виробничих фондів припадає на одного працюючого.

З. Електрозброэність праці:

,

де Е - кількість енергії, яка споживається протягом року, кВт год./рік;

Ф_{фак т} - фактично відпрацьований час за рік, людино-год./рік.

4. Механоозброєність робітників:

,

де С_апф- активна частина промислово-виробничих фондів, грн.;

Ч_рн - кількість робітників у найбільшу зміну, осіб.

5. Питома вага прогресивного устаткування у складі основних фондів:

,

де П₃ - загальна кількість встановленого устаткування, шт.;

П_пу- кількість видів прогресивного устаткування.

6. Коефіцієнт спеціалізації виробництва:

,

де - сумарні затрати часу на всі переналагодження (перезаправки) устаткування протягом робочої зміни, хв.;

Т_зм- змінний фонд часу роботи одиниці устаткування, год.;

N - кількість одиниць устаткування.

7. Коефіцієнт раціональності переміщення предметів праці:

,

де Q_n- загальний обсяг виробництва (робіт), люд./год.;

Q_з - обсяг виробництва (робіт) на потокових лініях, люд/год.

Показник оцінює, наскільки ефективно і раціонально організовано переміщення предметів праці, зокрема у потоковому виробництві. Тут дуже важливу роль відіграє вага цього показника у продуктивності.

8. Ступінь використання виробничого устаткування:

,

де Q_ф, Q_П - фактична і паспортна (проектна) продуктивність устаткування, шт./год.;

Тф, Т_н - фактичний і номінальний (календарний) час роботи устаткування, год.

За допомогою цього показника оцінюється продуктивність виробничого обладнання (шляхом відношення фактичної і паспортної продуктивності), при чому продуктивність фактична повинна бути більша чи рівна паспортній.

9. Коефіцієнт змінності роботи устаткування:

,

де П_еер-зм - кількість фактично відпрацьованих верстато-змін за період, який аналізується;

N - кількість робочих днів у періоді, дн.;

П₃ - Загальна кількість встановленого устаткування, шт.

10. Коефіцієнт організації робочих місць:

,

де N_тип - Кількість робочих місць, яка відповідає типовим проектам, од;

N_заг - Загальна кількість робочих місць, од.;

Даний показник дозволяє нам точно оцінити на скільки правильною є організація кожного робочого місця, чи відповідає вона типовим нормам, які зазначені у тому чи іншому проекті.

11. Коефіцієнт використання кваліфікації працівників:

,

де R_ф - середній кваліфікаційний розряд;

R_p - середній розряд виконуваних робіт.

Коефіцієнт показує, який середній кваліфікаційний розряд у працівників, які виконують певні роботи. Цей показник ще можна назвати коефіцієнтом відповідності професії робітника до роботи, яку він виконує.

Дані показники дозволяють встановити можливі резерви щодо стабілізації виробництва та майбутнього нарощування виробничого потенціалу підприємства, що досліджується.

Дата добавления: 2014-10-17