Оцінка конкурентоспроможності продукції

Конкурентоспроможність продукції – ступінь її відповідності на певний момент вимогам цільових груп споживачів або обраного ринку за найважливішими характеристиками: технічними, економічними, нормативними.

Оцінювання конкурентоспроможності продукції базується на дослідженні потреб покупців і потреб ринку.

Завдання аналізу:

– оцінювання і прогнозування конкурентоспроможності продукції;

– вивчення факторів, що впливають на її рівень;

– розробка заходів для забезпечення необхідного рівня конкурентоспроможності продукції.

Кожний продукт або послуга цінні настільки, наскільки вони можуть задовольнять потреби споживача, тому в усіх показниках, що характеризують той и інший продукт або послугу, будуть використовуватися об’єктивні та суб’єктивні, кількісні та якісні параметри й показники, які більшою чи меншою мірою відбивають рівень задоволення потреб. Чим вищий цей рівень, тим більш конкурентноспроможний продукт випускає підприємство.

Потрібно розрізняти параметри та показники конкурентоспроможності.

Параметри конкурентоспроможності - це найчастіше кількісні характеристики властивостей товару, які враховують галузеві особливості оцінки його конкурентоспроможності. Розрізняють окремі групи параметрів конкурентоспроможності: технічні, економічні, нормативні (різних типів).

Показники конкурентоспроможності - це сукупність системних критеріїв кількісної оцінки рівня конкурентоспроможності товару, які базуються на параметрах конкурентоспроможності.

Перелік показників конкурентоспроможності залежить від об'єкта досліджень, а також від обраної методики визначення конкурентоспроможності. Повинні оцінюватись економічні показники (ціна продукту, собівартість), показники якості (потужність двигуна), показники сервісу (термін гарантії).

Сила впливу, значущість показника визначається методом експертних оцінок та значення показників конкурентоспроможності впливають на вибір споживачів. Як правило, більше значення маю показники якості при придбанні продуктів харчування, і економічні – при придбанні товарів довгострокового користування.

Базою порівняння можуть бути: підприємства-світові лідери; найсильніший конкурент на відповідній стратегічній зоні господарювання; найсильніший конкурент галузі; середньо галузеві показники.

Найпростіший спосіб визначення конкурентоспроможності товару:

Кт = Е / В mах,

де – Е - корисний ефект від споживання товару;

В - витрати на купівлю та використання товару.

Методику аналізу конкурентоспроможності продукції показано на рис. 2.2.

Вивчення потреб покупців

Збирання даних про конкурентів

Вивчення ринку

Формування вимог до вибору і визначення переліку показників оцінювання конкурентоспроможності товару

Нормативні параметри

Економічні параметри

Технічні параметри

Визначення рівня одиничних і групових параметрів

Розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності

Розробка заходів із підвищення конкурентоспроможності

Рис. 2.2 Структурно-логічна схема аналізу конкурентоспроможності продукції.

Для оцінювання конкурентоспроможності продукції необхідно зіставити параметри аналізованого виробу і відповідного товару-конкурента з рівним, заданим потребою покупця, і порівняти отримані результати.

З цією метою розраховують одиничні, групові та інтегральні показники конкурентоспроможності продукції.

Одиничні показники відображають процентне відношення рівня якого-небудь технічного або економічного параметра до величини того самого параметра продукту конкурента:

,

де g – одиничний параметричний показник;

P – рівень параметра досліджуваного виробу;

P₁₀₀ – рівень параметра виробу, прийнятого за зразок, що задовольняє потребу на 100%.

Груповий показник (С₁) об’єднує одиничні показники (g_i) за однорідною групою параметрів за допомогою вагових коефіцієнтів (a_i), визначених експортним шляхом:

.

Інтегральний показник (І) становить відношення групового показника за технічними параметрами (C_1m) до групового показника за економічними параметрами (C_1e):

I = C_1m: C_1e.

Якщо І < 1, то аналізований виріб поступається зразку, а якщо І >1, то він переважає виріб-зразок або виріб-конкурент за своїми параметрами.

Крім рейтингової оцінки конкурентоспроможності товарів для визначення фактичного становища виробу на певному ринку, можна використати матричний метод. Суть його полягає в побудові матриці, в якій по вертикалі відображають темпи зростання обсягу усіх або основних фірм-продавців на ринку, а по горизонталі зазначають частку ринку, контрольовану цією фірмою. Чим більша ця частка, тим вища фактична конкурентоспроможність товарів фірми на цьому ринку, і навпаки. З цією ж метою розраховують і такий показник, як відношення частки фірми на ринку до частки найбільшого конкурента. Якщо це відношення більше одиниці, то частка фірми вважається великою, якщо менше – малою.

Важливий напрям підвищення конкурентоспроможності продукції – удосконалення процесів товароруху, організації торгівлі, сервісного обслуговування покупців, реклами продукції, які є потужними інструментами стимулювання попиту.

Здійснюючи аналіз організації торгівлі, з’ясовують, чи має підприємство фірмові магазини, які методи торгівлі застосовують, яка їхня частка у загальному обсязі продажів і які з них найприбутковіші, який рівень витрат обороту, як можна зменшити витрати, не знижуючи ефективності.

Сервісні послуги і реклама є потужними факторами в конкурентній боротьбі за покупця. Вони потребують додаткових витрат, проте збільшують обсяг продажів і прибуток. Тому в процесі аналізу необхідно встановити, які види сервісних послуг надає підприємство і як це стимулює попит на продукцію, скільки коштів витрачається на рекламу і яка її ефективність.

Для вивчення впливу цих факторів на обсяг продажів і суму прибутку можна використати прийоми зіставлення паралельних рядів чисел, аналітичних угруповань, кореляційного аналізу.

Дата добавления: 2014-10-17