Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Загальні принципи організації ринкового середовища




 

Формування загальних принципів організації ринкового середовища розглянемо на прикладі ринку електроенергії. Основними чинниками, що визначають принципи організації ринкового середовища в електроенергетиці, є:

• наявність оптового і споживчого (роздрібного) ринків електроенергії;

• принципова можливість існування різноманітних функціональних структур оптового ринку, обумовлених характером вертикальної і горизонтальної інтеграції його суб'єктів;

• залежність статусу учасників ринку, принципів його організації і ступеня конкуренції від глибини інтеграції окремих підрозділів електроенергетичного сектору (генерація, передача, розподіл).

У той самий час підходи до формування енергоринку залежать від значної кількості різноманітних чинників: загального рівня розвитку ринкових відносин в економіці країни, стану цих відносин безпосередньо в електроенергетиці, регіональних особливостей розвитку економіки та їх енергетичної інфраструктури, кількості й потужності електростанцій, характеру використовуваного палива і ступеня забезпеченості держави власними паливними ресурсами.

Загалом під оптовим енергоринком розуміють ринок обміну енергією і потужністю між виробниками, перепродавцями, енергопостачальними організаціями та окремими великими споживачами, які складають організаційно і технологічно пов’язану єдність постачальників, покупців, посередників та організацій, що надають послуги із технологічної і комерційної взаємодії. Оптовий ринок може ґрунтуватися на різноманітних формах вертикальної і горизонтальної інтеграції. Діяльність енергоринку визначається системою економічних контактів між його учасниками, в основу яких покладено конкуренцію продавців і можливість вільного вибору покупцями постачальників електричної енергії.

Роздрібний ринок електричної енергії це організаційно й технологічно об'єднані групи генеруючих, передавальних, розподільчих енергетичних організацій і споживачів. Характер відносин на роздрібному ринку може бути диференційований за рівнем напруги, характером навантаження, за географічними або адміністративно-територіальними ознаками, за надійністю електропостачання, за часом доби, днями тижня, сезонами року.

Світовий досвід ринкових перетворень в енергетиці свідчить, що незалежно від конкретної структури ринку принципи його формування повинні задовольняти загальним вимогам:

• ієрархічний принцип побудови технологічного управління й економічної координації;

• збереження єдиного енергетичного простору і системи оперативно-диспетчерського управління;

• забезпечення умов для «прозорості» функціонування ринку і чесної конкуренції між його суб'єктами;

• застосування заходів антимонопольного законодавства до учасників ринку, які є природними монополістами;

• придатність структурних перетворень в енергетичній галузі.

Світовий досвід формування ринкових відносин в енергетичному секторі відносно обмежений. У зв'язку з цим у кожній країні при створенні енергоринку наведені вище загальні принципи одержали свою конкретну реалізацію з урахуванням специфіки економічної і соціально-політичної ситуації.

Розробка принципів організації ринкового середовища в енергетиці України сьогодні має бути орієнтована на певний перехідний період з огляду на нерозвиненість і недосконалість ринкових методів управління в економіці країни в цілому. При цьому важливими моментами є доцільність ринкових перетворень у галузі, а також повільність цінового входження у сферу конкурентності при оптовій і роздрібній купівлі-продажу електричної енергії і потужності.

Функціонування енергоринку базується на взаємодії його учасників, що безпосередньо реалізують комерційні операції купівлі-продажу електричної енергії і потужності. Звичайно зазначені акти здійснюються або на основі довгострокових договорів, що укладаються учасниками ринку на визначений термін, або в реальному часі (так званий спот-ринок), на основі щоденних добових заявок, у яких указуються погодинні значення об'ємно-цінових показників пропозиції і попиту на електроенергію. На оптовому ринку купівля електроенергії здійснюється за вільними цінами, а відпуск покупцям має проводитися з мереж об'єднаної енергосистеми за єдиною.ціною і на однакових умовах незалежно від статусу покупця, відомчої або галузевої належності, територіального розташування. На стадії формування енергоринку ці розрахунки повинні вестися відповідно до методики, розробленої органом, що здійснює контроль за діяльністю ринку.

Взаємозв'язок між двома формами ринкових відносин (терміновими й оперативними договорами) реалізується шляхом фінансових взаєморозрахунків між усіма суб'єктами договорів за фактично відпущений товар з урахуванням договірних і фактичних погодинних цін на розрахунковому часовому інтервалі.

Варто виділити два моменти, що особливо неоднозначно вирішуються при формуванні енергоринку. Перший із них пов'язаний із можливістю створення, крім загальнонаціонального, регіональних енергоринків, наприклад, на рівні об'єднання декількох обленерго. Проте і при цьому функціонування регіональних енергоринків, яке в оперативному плані здійснюється незалежно, повинно мати на меті досягнення максимальної ефективності роботи ринку в цілому. Другий момент стосується можливості укладання кожним комерційним учасником ринку прямих договорів про постачання електроенергії будь-якій кількості споживачів. Обмеженням може бути тільки технологічна неможливість виконання договору, що має оцінюватися відповідною службою диспетчерського управління (при цьому враховується, що постачальники повинні надавати певний об'єм резервної потужності в оперативне розпорядження органу диспетчерського управління).

Для формування енергоринку перехідного періоду повинні бути вирішені такі питання:

- забезпечення достатнього рівня конкуренції між постачальниками потужності й електричної енергії;

- можливість розширення учасників ринку за рахунок залучення як нових споживачів, так і незалежних постачальників електроенергії;

- можливість укладення договорів на постачання електроенергії різних термінів: від довгострокових угод до оперативних поставок за добовими погодинними заявками; гарантія відкритого доступу (без будь-яких обмежень) до єдиної транспортної мережі, яка розглядається як природний монополіст;

- створення об'єктивної й економічно обґрунтованої методики добору джерел генерації для покриття графіка навантаження ринку, що має забезпечувати мінімально можливу відпускну ціну електроенергії на оптовому ринку; наявність інформаційної мережі ринку, що охоплює всіх його учасників і забезпечує обмін інформацією в реальному часі; оптимізація режимів роботи постачальників електроенергії, включаючи стадії її генерації, передачі й розподілу; обґрунтоване й об'єктивне визначення витрат на генерацію, передачу і розподіл електроенергії;

- формування системи тарифів на продавану електроенергію з об'єктивним урахуванням інвестиційної, транспортної, інфраструктурної та екологічної складових;

- забезпечення можливості визначеної цінової стабільності на енергоринку для кожного із суб'єктів, принаймні на перехідний період;

- повномасштабне впровадження систем комерційного обліку електроенергії і потужності, що забезпечує обов'язковість взаєморозрахунків між усіма суб'єктами господарської діяльності ринку за фактично реалізований товар відповідно до умов виконання договірних зобов'язань і оперативних угод; обов'язковість експертного висновку органу диспетчерського управління про технологічну здійсненність договорів, що укладаються на ринку;

- жорстка ієрархічна координація диспетчерського управління всіма технологічними процесами і координація комерційної діяльності учасників ринку;

- створення механізмів компенсації упущеного прибутку постачальників, виключених із графіка покриття навантаження або обмежених в обсягах постачання на годинних інтервалах через низьку пропускну спроможність транспортних мереж енергоринку;

- надання реальної незалежності органу, що здійснює контроль за діяльністю ринку;

- забезпечення можливості оперативної зміни ряду механізмів функціонування енергоринку відповідно до системи державного регулювання ціноутворення, зокрема щодо ланок, які вважаються природними монополістами.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-10-17; Просмотров: 404; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.009 сек.