Чинники та резерви зростання продуктивності праці

Закон зростання продуктивності праці.

Сутність закону зростання продуктивності праці:

Підвищення продуктивності праці полягає у тому, що частка живої праці зменшується, а минулої збільшується, але збільшується так, що загальна сума затрат праці зменшується.

Висновок з закону: Кількість живої праці зменшується в більшій мірі, ніж збільшуються затрати минулої праці.

Значення закону:

1). Зростання продуктивності праці пов’язане з розвитком продуктивних сил суспільства, що призводять до підвищення рівня національного доходу та рівня життя людей.

2). Зростання продуктивності праці – головний чинник зростання обсягів виробництва в усіх галузях суспільного виробництва.

3). Зростання продуктивності праці – це значна економія суспільної праці.

Чинники зростання продуктивності праці – це сукупність об’єктивних та суб’єктивних причин, під впливом яких змінюється рівень продуктивності праці. Вони можуть бути об’єднані у такі групи:

1) матеріально-технічні – удосконалення техніки та технології, застосування нових видів сировини, матеріалів;

2) організаційні – поглиблення спеціалізації, удосконалення системи управління;

3) економічні – удосконалення системи планування, систем оплати праці, участь працівників у прибутках;

4) соціальні – морально-психологічний клімат, удосконалення системи підготовки та перепідготовки кадрів;

5) природні умови та географічне розміщення підприємства – аналізується на підприємствах добувних та деяких переробних галузей.

Кількісний вплив окремих чинників на продуктивність праці може бути обчислений за формулами:

а) приріст продуктивності праці за рахунок економії чисельності робітників:

ΔПП_ч = Е_чис.×100/(Ч_сер.сп. – Е_чис.)

При цьому економія чисельності внаслідок зниження затрат праці розраховується за формулою:

Е_чис. = ТМ_зн./(Ф_еф×К_в.н.), де

ТМ_зн. – зниження трудомісткості виробничої програми, н-год.;

Ф_еф – ефективний фонд часу одного середньоспискового робітника, год/чол.

К_в.н. – коефіцієнт виконання норм.

б) приріст продуктивності праці за рахунок зниження трудомісткості виробничої програми:

ΔПП_ч = ΔТМ×100/(100 – ΔТМ), де ΔТМ – зниження трудомісткості у %.

Під резервами зростання продуктивності праці розуміють реальні невикористані можливості економії праці. Усі резерви можуть бути поділені на дві групи:

1) інтенсивні – залежать від впровадження нової техніки, удосконалення технології та організації виробництва, освоєння прогресивних норм праці;

2) екстенсивні – залежать від збільшення частки корисного робочого часу, скорочення його втрат та непродуктивних витрат, раціонального підбору кадрів.

Дата добавления: 2014-10-17