Організація охорони праці на виробництві

Тема 11

11.1. Управління охороною праці та обов'язки

роботодавця

Управління охороною праці здійснює роботодавець — власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган та фізична особа, яка використовує найману працю.

Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кож­ному структурному підрозділі умови праці відповідно до норма- тивно-правових актів, а також забезпечити догримання вимог за­конодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про охорону праці" роботода­вець:

-ф- створює відповідні службі/ і призначає посадових осіб, які за­безпечують вирішення конкретних питань охорони праці, зат­верджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх дотримання;

-Ф розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відпо­відно до обставин, що змінюються;

-ф- впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техні­ки, засоби механізації та автоматизації виробництва, ви­моги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

-у- забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних ви­падків, професійних захворювать, та здійснення профілактич­них заходів, визначених комісіями за підсумками розслідуван­ня цих причин;

організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів щодо усунення небезпечних і шкідли­вих для здоров'я виробничих факторів;

■Ф- розробляє і затверджує положення, інструкції, інші сікти з охо­рони праці, що діють у межах підприємства (далі — акти підприємства) та встановлюють правша виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробни­чих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, за­безпечує безоплатно працівників нормативно-правовими ак­тами та актами підприємства з охорони праці;

здійснює контроль за дотриманням працівниками технологіч­них процесів, правші поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, викорис­танням засобів колективного та індивідуального захисту, ви­конанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

"Ф організовує пропаганду безпечних методів праці та співробіт­ництво з працівниками у галузі охорони праці;

-у- вживає термінових заходів для допомоги потерпшім, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

УВАГА! Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Отже, чинне законодавство зобов 'язує його забезпечити функціонування системи управління охороною

праці.

* Система управління охороною праці (СУОП) — це сукупність органів управління підприємством, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, плано­мірну діяльність щодо здійснення завдань і функцій управління з метою забезпечення здорових, безпечних і високопродуктив­них умов праці.

Створення СУОП здійснюється шляхом послідовного визначен­ня мети і об'єкта управління, завдань і заходів щодо охорони праці, функцій і методів управління, побудови організаційної структури уп­равління, складання нормативно-методичної документації. Головна мета управління охороною праці — створення здорових, безпеч­них і високопродуктивних умов праці, поліпшення виробничого побуту, запобігання травматизму і профзахворюванням.

У спрощеному вигляді СУОП становить сукупність органа (суб'єкта) та об'єкта управління, шо зв'язані між собою каналами передачі інформації.

Суб'єктом управління в СУОП на підприємстві загалом є керів­ник (головний інженер), а в цехах, на виробничих дільницях і в службах — керівники відповідних структурних підрозділів і служб.

Організаційно-методичну роботу з управління охороною праці, підготовку управлінських рішень і контроль за їх своєчасною реа­лізацією здійснює служба охорони праці підприємства, що підпо­рядкована безпосередньо керівнику підприємства (головному інже­неру).

Суб'єкт управління аналізує інформацію про стан охорони праці в структурних підрозділах підприємства та приймає рішення,

спрямовані на приведення фактичних показників охорони праці у відповідність з нормативними. Об'єктом управління в СУОП є діяльність структурних підрозділів та служб підприємства із забез­печення безпечних і здорових умов праці на робочих місцях, ви­робничих дільницях, цехах та підприємства загалом.

Якшо на підприємстві функціонує автоматизована система уп­равління (АСУ), то СУОП є складною частиною або підсистемою АСУ.

Зміст управління охороною праці визначається функціями управ­ління.

* Під функціями управління охороною праці слід розуміти су­купність об'єктивно необхідних та раціональних дій, спрямо­ваних на забезпечення безпеки праці.

До таких дій належать:

© контроль стану охорони праці як процесу одержання, сприй­няття, опрацювання інформації про стан безпеки праці і ви­дання її для прийняття управлінських рішень;

© оцінка діяльності посадових осіб згідно з кількісними критерія­ми стану охорони праці;

© визначення порядку стимулювання посадових осіб за успіхи і виявлення недоліків у роботі щодо забезпечення безпеки праці і профілактики профзахворювань та виробничого травматиз­му;

© розроблення, прийняття та виконання управлінських рішень.

Практичне виконання функцій управління охороною праці ба­зується на таких обов'язкових принципах:

© пріоритет життя та здоров'я людини (працівника) відносно результатів виробничої діяльності підприємства;

© впровадження принципу «передбачати випадок і попереджу­вати його»;

© колегіальність в обговоренні питань безпеки праці і особиста відповідальність за прийняття рішень та їх наслідки;

© безперервний характер процесу управління;

© гласність контролю і прийнятих щодо нього управлінських рішень.

11.2. Служба охорони праці на підприємстві Завдання і функції служби охорони праці на підприємстві

Згідно з Законом України "Про охорону праці" служба охорони праці створюється роботодавцем для організації виконання пра­вових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально- економічних і лікувально-гірофілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям у процесі праці.

Основні завдання служби охорони праці

► навчання працівників безпечним методам праці та пропаганда

питань охорони праці;

». забезпечення безпечності технологічних процесів, виробничого

устаткування, будівель і споруд;

► нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;

*■ забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;

► забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку;

► організація лікувально-профілактичного обслуговування;

* професійний добір працівників з окремих професій;

* удосконалення нормативної бази з питань охорони праці.

Служба охорони праці входить до структури підприємства, уста­нови, організації як одна з основних виробничо-технічних служб і підпорядковується безпосередньо роботодавцю.

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки в разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.

Служба охорони праці залежно від чисельності працівників може функціонувати як самостійний структурний підрозділ або у вигляді групи спеціалістів чи одного спеціаліста, у тому числі за сумісництвом.

Служба охорони праці комплектується спеціалістами, які мають вишу освіту та стаж роботи за профілем виробництва не менше З років. Обмеження не стосується: щодо виробничого стажу ~ осіб, які мають спеціальну освіту з охорони праці; за рівнем освіти — осіб, які прийняті на посаду до затвердження Типового положення.

УВАГА! Перевірка знань з питань охорони праці працівників служби

охорони праці проводиться в установленому порядку до початку виконання ними своїх функціональних обов'язків та періодично, один

раз на три роки.

На підставі Типового положення з урахуванням специфіки ви­робництва опрацьовуються та затверджуються роботодавцем Поло­ження про службу охорони праці підприємств, установ і організацій ".

Положення про службу охорони праці міністерства, державно­го комітету, концерну, корпорації та іншого об'єднання підприємств, створених за галузевим принципом, узгоджується з Державним комітетом України з нагляду за охороною праці.

Працівники служби охорони праці у своїй діяльності керуються законодавством про працю, міжгалузевими і галузевими норматив­ними актами з охорони праці і "Положенням про службу охорони праці підприємств, установ і організацій". Працівники служби охо­рони праці мають право видавати керівникам установ, підприємств, організацій та їх структурних підрозділів обов'язкові для виконан­ня приписи щодо усунення наявних недоліків.

Припис спеціаліста з охорони праці, у тому числі про зупинен­ня робіт, може скасувати в письмовій формі лише роботодавець, якому підпорядкована служба охорони праціі

Працівники служби охорони праці не можуть бути притягнені до виконання функцій, не передбачених Законом "Про охорону праці" та Типовим положенням.

Служба охорони праці створюється на підприємствах, у вироб­ничих і науково-виробничих об'єднаннях, корпоративних, колек­тивних та інших організаціях виробничої сфери з числом працюю­чих 50 і більше осіб.

В установах, організаціях невиробничої сфери та в навчальних закладах власниками також створюються служби охорони праці.

За своїм посадовим становишем та умовами оплати праці керів­ник служби охорони праці прирівнюється до керівників основних виробничо-технічних служб підприємства.

Такий принцип зберігається під час визначення посадового ста­новища та окладів інших працівників служби охорони праці.

Основні функції служби охорони праці

—► опрацьовує ефективну цілісну систему управління охороною праці, сприяє удосконаленню діяльності у цьому напрямку кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи;

—► проводить оперативно-методичне керівництво роботою з охорони праці;

—► складає разом зі структурними підрозділами підприємства комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища (підвищення існуючого рівня охорони праці, якщо встановлені норми досягнуті), а також розділ «Охорона праці» у колективному договорі, проводить для працівників ввідний інструктаж з питань охорони праці;

—► організовує забезпечення працівників правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами з охорони праці;

—*■ проводить паспортизацію цехів, дільниць, робочих місць щодо відповідності їх вимогам охорони праці;

—► веде облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, а також шкоди від цих подій;

—готує статистичні звіти підприємства з питань охорони праці;

—* розробляє перспективні та поточні плани роботи підприємства щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці;

—*■ організовує роботу методичного кабінету охорони праці, пропаганду безпечних та нешкідливих умов праці шляхом проведення консультацій, оглядів, конкурсів, бесід, лекцій, розповсюдження засобів наочної агітації, оформлення інформаційних стендів тощо;

—► допомагає комісії з питань охорони праці підприємства в опрацюванні необхідних матеріалів та реалізації іїрекомендацій;

—► забезпечує підвищення кваліфікації і перевірку знань посадових осіб з питань охорони праці.

розслідуванні нещасних випадків та аварій;

формуванні фонду охорони праці

підприємства і розподілі його коштів;

роботі комісії з питань охорони праці підприємства;

'роботі комісії по введенню в дію закінче­ного будівництва, відремонтованого або модернізованого устаткування;

*• розробці положень, інструкцій, інших нормативних актів про охорону праці, що діють в межах підприємства;

>роботі постійно діючої комісії з питань атестації робочих місць за умовами праці.

Служба охорони праці:

-> сприяє впровадженню у виробництво досягнень науки і техні­ки, у тому числі ергономіки і прогресивних технологій, сучас­них засобів колективного та індивідуального захисту працю­ючих, захисту населення і навколишнього середовища;

-у- розглядає листи, заяви та скарги працюючих з питань охоро­ни праці; надає методичну допомогу керівникам структурних підрозділів підприємства у розробці заходів з питань охорони праці;

-у- готує проекти наказів та розпоряджень з питань охорони праці, загальних для всього підприємства;

-ф- розглядає факти наявності виробничих ситуацій, небезпечних для життя чи здоров'я працівників або людей, які їх оточу­ють, і навколишнього природного середовища, у разі відмови з цих причин працівників від виконання дорученої їм роботи.

Служба охорони праці контролює:

Ф дотримання чинного законодавства, міжгалузевих, гшузевих та інших нормативних актів, виконання працівниками поса­дових інструкцій з питань охорони праці;

® виконання приписів органів державного наг/іяду, пропозицій та подань уповноважених трудових колективів і профспілок з питань охорони праці, використання за призначенням коштів фонду охорони праці;

® відповідність нормативним актам про охорону праці машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, технологі­чних процесів, засобів протиаварійного, колективного та інди- відусиїьного захисту працівників; наявність технологічної до­кументації на робочих місцях;

@ своєчасне проведення навчання та інструктажів працівників, атестації та переатестації з питань безпеки праці посадо­вих осіб та осіб, які виконують роботи підвищеної небезпеки,

а також дотримання вимог безпеки під час виконання цих робіт;

Ф забезпечення працівників засобами індивідуаіьного захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівно­цінними харчовими продуктами, мийними засобами, санітар­но-побутовими приміщеннями; організацію питного режиму, надання працівникам передбачених законодавством піїьг, і компенсацій, пов'язаних з важкими та шкідливими умовами праці;

Ф використання праці неповнолітніх, жінок та інвалідів згідно з чинним законодавством;

Ф проходження попереднього (під час прийняття на роботу) і пе­ріодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах та роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є необхідність)' професійному доборі; проходження щорічних обо­в'язкових медичних оглядів осіб віком до 21 року;

Ф виконання заходів, наказів, розпоряджень з питань охорони праці, а також заходів щодо усунення причин нещасних ви­падків і аварій, які визначені у актах розслідування;

® здійснює зв'язок з медичними закладами, з науковими та інши­ми організаціями з питань охорони праці, організовує впро­вадження їх рекомендацій.

Спеціалісти служби охорони праці мають право:

Ь представляти роботодавця в державних та громадських ус­тановах під час розгляду питань охорони праці;

Ь безперешкодно в будь-який час відвідувати виробничі об'єкти, структурні підрозділи підприємства, зупиняти роботу вироб­ництв, дільниць, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працівників;

Ь отримувати від посадових осіб необхідні відомості, докумен­ти і пояснення (письмово чи усно) з питань охорони праці; пе­ревіряти стан безпеки, гігієни праці та виробничого середови­ща на об'єктах підприємства, видавати керівникам перевіре­ного об'єкту, цеху, виробництва обов'язковий для виконання припис;

*Ь вимагати від посадових осіб відсторонення від роботи праців­ників, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструкта­жу, перевірки знань з охорони праці, не мають допуску до відпо­відних робіт або порушують нормативні акти про охорону праці;

Ь надсилати роботодавцю подання про притягнення до відпові­дальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці;

Ь порушувати клопотання про заохочення працівників, котрі бе­руть активну участьу підвищенні безпеки та поліпшенні умов праці.

Працівники служби охорони праці підприємств, об'єднань, міністерств, інших центральних та місцевих органів державної ви­конавчої влади несуть персональну відповідальність за:

® невідповідність прийнятих ними рішень вимогам чинного зако­нодавства з охорони праці;

® невиконання своїх функціональних обов'язків, передбачених Положенням про службу охорони праці та посадовими інструкціями;

© недостовірність та несвоєчасність підготовки статистичних звітів з охорони праці;

© низьку якість проведеного ними розслідування нещасних випадків на виробництві.

Структура та чисельність служби охорони праці

На підприємствах, в установах, організаціях служби охорони праці повинні комплектуватися, як правило, спеціалістами такого профілю:

-ф- інженерами відповідної спеціальності;

-Ф фахівцями з питань гігієни праці;

■Ф юристами, котрі спеціалізуються на питаннях законодавства про охорону праці.

—- \ УВАГА! При службі охорони праці може створюватись лабораторія, яка здійснює контроль за наявністю шкідливих

виробничих факторів па робочих місцях. ч-----. у

11.3. Комісія з питань охорони праці

Комісія з питань охорони праці підприємства може створюва­тися згідно із Законом України "Про охорону праці" (ст. 16) на підприємствах, в організаціях, господарствах з кількістю працюю­чих 50 і більше чоловік незалежно від форм власності та видів гос­подарської діяльності.

* Комісія є постійно діючим консультативно-дорадчим органом трудового колективу та роботодавця або уповноваженого ним органу і створюється з метою залучення представників робо­тодавця та трудового колективу (безпосередніх виконавців робіт, представників профспілок) до співробітництва в га­лузі управління охороною праці на підприємстві, узгодженого вирішення питань, що виникають у цій сфері.

Рішення про доцільність створення комісії, її кількісний та пер­сональний склад, строк повноважень приймається трудовим ко­лективом на загальних зборах (конференції) за поданням робото­давця, органу трудового колективу та профспілкового комітету.

Загальні збори (конференція) затверджують Положення про ко­місію з питань охорони праці підприємства, яке розробляється за участю сторін на основі Типового положення.

Комісія формується на засадах рівного представництва осіб від власника та трудового колективу.

До складу Комісії від роботодавця входять спеціалісти з безпеки і гігієни праці, виробничої, юридичної та інших служб підприєм­ства.

До складу Комісії від трудового колективу рекомендуються пра­цівники усіх професій, уповноважені трудових колективів з питань охорони праці, представники профспілки (профспілок).

Комісія у своїй діяльності керується законодавством про пра­цю, міжгалузевими і галузевими нормативними актами з охорони праці, а також Положенням про комісію з питань охорони праці підприємства.

Основні завдання Комісії

- захист законних прав та інтересів працівників у сфері охорони

праці;

- ► підготовка на основі аналізу стану безпеки та умов праці на

виробництві рекомендацій власнику та працівникам щодо профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, практичної реалізації принципів державної політики — в галузі охорони праці на підприємстві;

- ► узгодження шляхом двосторонніх консультацій позицій сторін у

вирішенні практичних питань у сфері охорони праці з метою забезпечення поєднання інтересів держави, власника та трудового колективу, кожного працівника, запобігання конфліктам;

- ► вироблення пропозицій щодо включення до колективного договору

окремих питань з охорони праці та використання коштів фонду охорони праці підприємства.

Комісія має право

►звертатися до власника або уповноваженого ним органу,

органу самоврядування трудового колективу, профспілкового комітету з пропозиціями щодо регулювання відносин у сфері охорони праці;

створювати робочі групи з числа членів комісій для

вироблення узгоджених рішень з конкретних питань охорони праці із залученням до їх складу на договірній основі за погодженням сторін відповідних фахівців, експертів, інспекторів державного нагляду за охороною праці;

одержувати від окремих працівників, служб

підприємства, профспілкового комітету (комітетів) інформацію, необхідну для виконання функцій і завдань, передбачених Типовим положенням;

встановлювати ступінь вини потерпілого та винуватця (в т. ч. і власника) нещасного випадку в порядку, що визначається трудовим колективом за поданням власника та профспілкового комітету, під час вирішення питання про розмір одноразової допомоги, коли нещасний випадок стався внаслідок невиконання потерпшим вимог нормативних актів про охорону праці і факт наявності його вини встановлено комісією з розслідування нещасних випадків;

здійснювати контроль за дотриманням вимог

законодавства з питань охорони праці безпосередньо на робочих місцях, забезпечення працівників засобами колективного та індивідуального захисту, змиваючими та знешкоджуючими засобами, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою підсоленою водою та станом використання санітарно-побутових приміщень тощо;

* знайомитись з будь-якими Матеріалами з питань охорони праці, аналізувати стан умов і безпеки праці на підприємстві, виконання відповідних програм і колективних договорів;

► вільного доступу на всі дільниці виробництва і

обговорення з працівниками питань охорони праці.

Комісія може делегувати своїх представників для участі:

@ у розв'язуванні разом з представниками державного нагляду з_а охороною праці конфліктів, пов'язаних з відмовою працівника виконувати доручену роботу з мотивів небезпечної для його здоров'я чи життя виробничої ситуації на підприємстві, де відсутня профспілкова організація;

® в обговоренні питань охорони праці власником або уповнова­женим ніш органом, профспілковим комітетом чи органом самоврядування трудового колективу (за погодженням з цими органами).

Члени Комісії виконують свої обов'язки, як правило, на гро­мадських засадах. Під час залучення до окремих перевірок, прове­дення навчання вони можуть звільнятися від основної роботи на передбачений колективним договором термін зі збереженням за ними середнього заробітку.

Комісія здійснює свою діяльність на основі планів, що розроб­ляють на квартал, півріччя чи рік і затверджуються нею.

Рішення Комісії оформлюються протоколами і мають рекомен­даційний характер, впроваджуються в життя наказами роботодав­ця. За незгоди роботодавця з рекомендаціями Комісії він дає аргу­ментовану відповідь.

Комісія не менше одного разу на рік звітує про свою роботу на загальних зборах (конференції) трудового колективу.

11.4. Стимулювання охорони праці

Законом України "Про охорону праці" передбачене економічне стимулювання охорони праці (ст. 25). Зокрема до працівників підприємства можуть застосовуватися будь-які заохочення за ак­тивну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення безпеки та покращання умов праці. Види заохочень визначаються колективним договором (угодою). За розрахунку розміру страхо­вого внеску для кожного підприємства Фондом соціального стра­хування від нещасних випадків, за умови досягнення належною

гану охорони прані і зниження рівня або відсутності травматизму •професійної захворюваності внаслідок здійснення роботодавцем ' ідповідних профілактичних заходів, може бути встановлено зниж­ку до нього або надбавку до розміру страхового внеску за високий рівень травматизму і професійної захворюваності та незалежний сган охорони праці. Розрахунок розміру страхового внеску із зас­тосуванням знижок та надбавок для кожного підприємства прово­диться відповідно до законодавства про загальнообов'язкове дер­жавне соціальне страхування від нещасного випадку на вироб­ництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Порядок пільгового оподаткування коштів, спрямованих на за­ходи щодо охорони праці, визначається чинним законодавством про оподаткування.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про охорону праці" роботодавець повністю відшкодовує збитки іншим юридичним і фізичним осо­бам та державі на загальних підставах у зв'язку зі завданням шкоди під час порушення вимог щодо охорони праці. Роботодавець відшкодовує витрати на проведення робіт з рятування потерпілих під час аварії та ліквідації її наслідків, на розслідування і проведен­ня експертизи причин аварії, нещасного випадку або професійно­го захворювання, на складання санітарно-гігієнічної характерис­тики умов праці осіб, які проходять обстеження щодо наявності професійного захворювання, а також інші витрати, передбачені за­конодавством.

За порушення нормативних актів про охорону праці, невико­нання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці юридичні та фізичні особи, які відповідно до законодавства використовують найману працю, притягуються органами державного нагляду за охороною праці до сплати штра­фу у порядку, встановленому законом.

Штрафні санкції, а також виплати, що повинні здійснюватися Роботодавцем у випадку незадовільної роботи з охорони праці, на­явності фактів травмування працівників та профзахворювань, до- ^{0111 ь} значні, тому змушують власника або уповноважений ним орган замислитись, що краще: зазнавати величезних збитків, котрі інко­

ли можуть призвести до повного банкрутства, не займаючись охо­роною праці, чи своєчасно вкласти прийнятні кошти у профілак­тичні заходи, зберігши при цьому життя та здоров'я людей та не конфліктуючи із Законом.

Безумовно, роботодавець обере другий варіант, оскільки перелік штрафних санкцій та інших економічних втрат підприємства, як уже зазначалося, містить:

® штрафи, що накладаються на роботодавця органами держав­ного нагляду за охороною праці;

® штрафи за кожний нещасний випадок на виробництві або про­фесійне захворювання;

® відшкодування шкоди, одноразову допомогу та всі інші випла­ти особам, котрі потерпші на виробництві, або членам сімей та утриманцям загиблих;

Ф виплати тим підприємствам, установам, яким завдано шко­ду (внаслідок випуску небезпечної техніки, неякісного проек­тування виробничого об'єкта, нового устаткування);

® компенсацію лікарням, іншим медичним та оздоровчим закла­дам витрат на лікування та реабілітацію потерпілих праців­ників, на надання їм санаторно-курортних послуг;

® компенсацію витрат органів соціального забезпечення на виплату пенсій; інвалідам праці;

® витрати на проведення рятувальних робіт під час аварій та нещасних випадків, на проведення розслідування та експерти­зи їх причин, на ритуальні послуги під час поховання загиблих, на складання санітарно-гігієнічної характеристики робочого місця працівника, котрий одержав професійне захворювання.

Значними є також витрати на пільги та компенсації, передба­чені чинним законодавством і колективними договорами, за важкі та шкідливі умови праці, вони теж повинні враховуватися власни­ком у загальній сумі економічних втрат, що мають місце на даному підприємстві через недостатню увагу до вирішення проблем охо­рони праці.

Отже, серед стимулюючих заходів, передбачених Законом, слід відзначити:

^ створення спеціальних фондів охорони праці на державному, галузевому, регіональному рівнях і на підприємствах та вста­новлення вимоги щодо неоподаткування коштів цих фондів;

визначення можливості запровадження пільгового оподатку­вання, цільових витрат на заходи щодо охорони праці;

о започаткування принципів диференціації внесків на державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань із застосуванням заохочувальних тарифів для підприємств з належною організацією роботи і високим рівнем охорони праці (і, навпаки, каральних, тобто збільше­них тарифів — для підприємств з незадовільним станом умов і безпеки праці);

о заходи індивідуального заохочення працівників за активну ро­боту та ініціативу у вирішенні проблем охорони праці (повинні відображатися у колективному договорі і включати підвищен­ня розміру заробітної плати, призначення премії, в тому числі запровадження спеціальних премій за досягнення в галузі без­пеки праці, разових — за конкретно виконану роботу, винахід­ництво і раціоналізаторські пропозиції; різні види морального заохочення).

Законом забезпечено більш надійний захист прав та соціальних інтересів працівників, насамперед осіб, які потерпіли від нещас­ного випадку на виробництві або від профзахворювання.

11.5. Фінансування охорони праці

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про охорону праці" фінан­сування охорони праці здійснюється роботодавцем. Працівник не ^Несе ніяких витрат на заходи щодо охорони праці. На підприєм­ствах, в галузях, на регіональному та державному рівні створюють­ся фонди охорони праці відповідно до Положення про державний,

галузеві, регіональні фонди охорони праці та фонди охорони праці підприємств (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09. 03. 1999 р. № 335).

Управління державним фондом охорони праці здійснює Держнаг­лядохоронпраці. Кошти державного фонду охорони праці вико­ристовуються на виконання національної програми покращання стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також інших найважливіших робіт з охорони праці відповідно до пере­ліку заходів, що можуть здійснюватись за рахунок фондів охорони праці.

Управління галузевими фондами охорони праці здійснюється міністерствами, іншими центральними органами виконавчої вла­ди, концернами, корпораціями, іншими об'єднаннями, що ство­рені за галузевим принципом та здійснюють координацію діяль­ності підприємств з питань охорони праці. Кошти галузевих фондів використовуються на виконання погоджених з Держнаглядохо­ронпраці галузевих програм, покращання стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також інших найважливіших робіт відповідно до визначеного переліку.

Управління регіональними фондами охорони праці здійснюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними. Київсь­кою та Севастопольською міськими державними адміністраціями. Кошти регіональних фондів використовуються на виконання по­годжених з територіальними органами Держнаглядохоронпраці регіональних програм покращання стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також інших найважливіших робіт відповідно до визначеного переліку.

Роботодавці або уповноважені ними органи визначають поря­док управління фондами підприємств, призначають відповідальних за це осіб. Кошти фондів підприємств використовуються на вико­нання комплексних заходів, що забезпечують досягнення встанов­лених нормативів з охорони праці, а також на подальше підвищен­ня рівня охорони праці на виробництві відповідно до визначеного переліку.

Держнаглядохоронпраці здійснює загальний контроль за над­ходженням і витрачанням за призначенням коштів фондів.

Державний, галузеві, регіональні фонди і фонди підприємств формуються за рахунок:

ч* добровільних перерахувань підприємств з прибутку, що зали­шається у їх розпорядженні;

коштів підприємств, повернених за отриману раніше допомо­гу на становлення і розвиток спеціалізованих виробництв, на­уково-технічних центрів, творчих колективів та експертних груп, якщо це передбачено умовами угоди про їх надання;

& коштів інших фондів, громадських організацій, що надійшли в порядку надання допомоги, а також інших надходжень.

Крім того, до державного, галузевих і регіональних фондів спря­мовуються кошти, одержані від застосування до підприємств штрафів за порушення нормативних актів про охорону праці, не­виконання розпоряджень посадових осіб органів державного на­гляду за охороною праці з питань безпеки, гігієни праці та вироб­ничого середовища, нещасні випадки на виробництві та випадки професійних захворювань, що сталися з вини підприємств, а та­кож штрафів, накладених на посадових осіб і працівників, винних у порушенні вимог щодо охорони праці. Кошти від оплати ви­щезгаданих штрафів перераховуються підприємствами до держав­ного фонду в розмірі 50% загальної суми штрафу, до галузевого та регіонального фондів — по 25%. Відповідальність за перерахуван­ня коштів до відповідних фондів покладається на власників підприємств або уповноважені ними органи.

Для підприємств незалежно від форм власності або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5% від суми реалізованої продукції.

На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витра­ти иа охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2% від фонду оплати праці.

Суми витрат з охорони праці, шо належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

11.6. Нормативні акти, що діють у межах підприємства

Роботодавець або уповноважені ними органи розробляють на основі ДНАОП і затверджують власні положення, інструкції або інші нормативні акти про охорону праці, що діють в межах підприє­мства, установи, організації. Відповідно до рекомендацій Держнаг­лядохоронпраці щодо застосування "Порядку опрацювання і зат­вердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві", затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 12 грудня 1993 р. № 132, до основних нормативних актів підприємства належать:

— Положення про систему управління охороною праці на підприємстві.

— Положення про службу охорони праці підприємства.

— Положення про комісію з питань охорони праці підприємства.

— Положення про роботу уповноважених трудового колективу з питань охорони праці.

— Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці.

— Положення про організацію і проведення первинного та повтор­ного інструктажів, а, також пожежно-технічного мінімуму.

— Наказ про порядок атестації робочих місць щодо їх відпо­відності нормативним актам про охорону праці.

— Положення про організацію попереднього і періодичного медич­них оглядів працівників.

— Положення про санітарну лабораторію підприємства.

— Інструкції з охорони праці для працівників за професіями і ви­дами робіт.

— Інструкції про порядок зварювання і проведення інших вогневих робіт на підприємстві.

— Загаїьнооб'єктові та цехові інструкції про заходи пожежної безпеки.

— Перелік робіт з підвищеною небезпекою.

— Перелік посад посадових осіб підприємства, які зобов'язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці.

— Наказ про організацію безкоштовної видачі працівникам пев­них категорій л і кувально - профіл акт ичного харчування.

— Наказ про організацію безкоштовної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів працівникам підприємства, що працюють у шкідливих умовах.

— Наказ про порядок забезпечення працівників підприємства спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуально­го захисту.

Виходячи зі специфіки виробництва та вимог чинного законо­давства. роботодавець затверджує нормативні акти з вищезазначе­ного списку та інші, що регламентують питання охорони праці.

11.7. Навчання з питань охорони праці

До кола обов'язків роботодавця входить організація навчання, перевірки знань і проведення інструктажу з питань охорони праці для всіх працівників під час прийняття на роботу і в процесі робо­ти, в тому числі і у випадках переведення працівника на іншу робо­ту на тому ж підприємстві. Вперше у законодавчій практиці Украї­ни власникові поставлено за обов'язок забезпечити навчання пра­цівників прийомам та методам надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки за виник­нення аварій. Порядок і види навчання, інструктажів, порядок пе­ревірки знань з охорони праці всіх працівників встановлені " Типо­

вим положенням про навчання, інструктаж і перевірку знань праців­ників з питань охорони праці", затвердженим наказом Держнагляд­охоронпраці України від 4 квітня 1994 р. №30.

На підприємствах на основі Типового положення й з урахуван­ням специфіки виробництва та вимог галузевих нормативних актів про охорону праці розробляються і затверджуються їх власниками відповідні положення підприємств та щорічні плани-графіки на­вчання і перевірки знань працівників з охорони праці, з якими вони всі повинні бути ознайомлені. Відповідальність за організацію цієї роботи на підприємстві покладається на його власника, а в струк­турних підрозділах — на керівників цих підрозділів.

Контроль за її своєчасним проведенням здійснює служба охо­рони праці або працівники, на котрих покладені ці обов'язки влас­ником підприємства.

Навчання та перевірка знань з питань охорони праці працівників під час підготовки, перепідготовки, здобуття нової професії, підви­щення кваліфікації на виробництві організовуються працівника­ми служби кадрів або іншими спеціалістами, яким доручена ця робота. У відповідних навчальних програмах повинне передбача­тися теоретичне (обсягом не менше 20 годин) та практичне на­вчання.

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні проходити по­переднє спеціальне навчання і один раз на рік перевірку знань відповідних нормативних актів про охорону праці. Перелік таких робіт затверджується Державним комітетом України з нагляду за охороною праці.

Підготовка працівників для робіт з підвищеною небезпекою згідно з Переліком робіт, затвердженим наказом Держнаглядохо­ронпраці України від 30 листопада 1993 року № 123, та працівників, зайнятих на роботах, що потребують професійного добору згідно з Переліком, затвердженим спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України та Держнаглядохоронпраці від 23 вересня 1994 р. № 263/121, включаючи і роботи щодо обслуговування електроус­тановок, вантажопідіймальних кранів, котлів та посудин, що пра­

цюють під тиском, газового господарства, проведення підривних робіт тощо проводиться тільки в навчальних закладах (професій­но-технічних, навчально-курсових тощо). При цьому порядок на­вчання неповнолітніх професіям, що пов'язані з важкими робота­ми та роботами з шкідливими або небезпечними умовами праці, визначений у Положенні, затвердженому наказом Держнаглядохо- ронпраці від ЗО грудня 1994 р. № 130.

Дисципліна загального курсу "Основи охорони праці" вивчається учнями професійних навчально-виховних закладів в обсязі 30 го­дин. Крім цього, специфічні питання охорони праці, пов'язані з виконанням робіт з підвищеною небезпекою, вивчаються з вив­ченням технології виробництва.

Надалі на виробництві ці працівники повинні проходити попе­реднє спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці залежно від специфіки виробництва і з урахуванням вимог норм та правил безпеки праці для конкретних робіт з підвищеною небез­пекою, але не рідше одного разу на рік. Такому навчанню і перевірці знань підлягають всі працівники, включаючи інженерно-техніч­них працівників, зайнятих на вищезазначених роботах. Працівник, який приймається на ці роботи, проходить його один раз до почат­ку самостійної роботи та у випадках, коли він має перерву в роботі за професією більше одного року.

Для робітників, зайнятих на цих робогах, таке навчання і пере­вірка знань проводяться у порядку, визначеному розділами 1 та З Типового положення про навчання за затвердженою власником (керівником) підприємства спеціальною програмою, яка має ба­зуватися на відповідних правилах, нормах та інструкціях і врахову­вати специфічні особливості підприємства, організації та техно­логії виробництва, конкретних професій та видів робіт.

Посадові особи відповідно до Переліку посад, затвердженого на­казом Держнаглядохоронпраці від 11 жовтня 1993 р. № 94, до по­чатку виконання своїх обов'язків і періодично, один раз на три Роки, згідно з наказом власника підприємства або керівника організації, установи проходять навчання і перевірку знань з пи­тань охорони праці.

Перевірка знань працівників з правил безпеки та інших питань охорони праці проводиться за тими нормативними актами, шо рег­ламентують безпеку, забезпечення та дотримання вимог яких вхо­дить в їх службові або трудові обов'язки.

Для перевірки знань працівників з питань охорони праці на підприємстві і, за необхідності, в його структурних підрозділах ство­рюються постійно діючі комісії під головуванням заступника керів­ника підприємства або керівників чи заступників керівників струк­турних підрозділів. До складу комісії входять спеціалісти служб охо­рони праці, енергомеханічної, технічної, юридичної служби та інших виробничо-технічних підрозділів, котрі в установленому порядку пройшли навчання та перевірку знань з питань охорони праці, а також представники органів Держнаглядохоронпраці і керівного органу профспілкової організації, членами якої є працівники, знан­ня яких мають перевірятися.

Перед перевіркою знань, яка не збігається з попереднім спеціаль­ним чи періодичним навчанням, на підприємстві проводяться те­матичні семінари, лекції, консультації та інші навчальні заходи.

УВАГА! Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці, заборонений.

Працівникам, котрі під час перевірки знань показали задовільні результати, видаються посвідчення. У раніше видані посвідчення робиться відповідний запис про періодичну або позачергову пере­вірку знань.

11.8. Інструктажі з питань охорони праці

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позапла­новий та цільовий.

вступний •*

Ґ

+• первинний

повторний-*

Види інструктажів з охорони праці залежно від характеру і часу проведення

*■ позаплановий

V

цільовий

Вступниіі інструктаж проводиться:

— з усіма працівниками, яких приймають на постійну або тим­часову роботу, незалежно від освіти, стажу роботи та поса­ди;

— з працівниками інших організацій, які прибули на підприєм­ство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;

— з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики;

— у разі екскурсії на підприємство;

— з усіма вихованцями, учнями, студентами та іншими особа­ми, які навчаються в середніх, позашкільних, професійно-тех- нічних, вищих закладах освіти під час офоршення або зараху­вання до закладу освіти.

Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпо­середньо на робочому місці з працівником:

® новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство;

® який переводиться з одного цеху виробництва до іншого;

Ф який буде виконувати нову для нього роботу;

® з відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві.

Повторний інструктаж проводиться з працівниками на робо­чому і місці в терміни, визначені відповідними чинними галузеви- ^Ми нормативними актами або керівником підприємства з ураху- ^ванням конкретних умов праці, але не рідше, ніж:

— на роботах з підвищеною небезпекою — І раз на три місяці;

— для решти робіт — 1 раз на шість місяців.

Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на ро­бочому місці або в кабінеті охорони праці:

А під час введення в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також під час внесення змін та до­повнень до ніа;

-Ф під час зміни технологічного процесу, заміни або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охоро­ни праці;

під час порушень працівниками вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж;

•ф- під час виявлення особами, які здійснюють державний нагляд і контроль за охороною праці, незнання вимог безпеки стосовно робіт, що виконуються працівником;

-Ф під час перерви в роботі виконавця робіт більш, ніж на ЗО ка­лендарних днів для робіт з підвищеною небезпекою, а для реш­ти робіт — понад 60 днів;

-Ф- з вихованцями, учнями, студентами — в кабінетах, лабора­торіях, майстернях під час порушень ними вимог норматив­них актів про охорону праці, що можуть призвести або при­звели до травм, аварій, пожеж.

Циьовий інструктаж проводиться з працівниками:

■=> під час виконання разовіа робіт, не передбаченіа трудовою уго­дою;

^ під час ліквідації аварії, стіаійного ліаа;

<=> під час проведення робіт, на які оформлюються наряд-допуск, розпорядження або інші документи.

Проводиться з вихованцями, учнями, студентами закладу осві­ти в разі організації масових заходів (екскурсії, походи, спортивні

заходи).

11.9. Стажування (дублювання) та допуск працівників до роботи

Новоприйняті на підприємство працівники після первинного інструктажу на робочому місці до початку самостійної роботи по­винні під керівництвом досвідчених, кваліфікованих фахівців прой­ти стажування протягом 2 — 15 змін або дублювання протягом не менше ніж 6 змін.

Працівники, функціональні обов'язки яких пов'язані із забез­печенням безаварійної роботи важливих і складних господарських потенційно небезпечних об'єктів або з виконанням окремих по­тенційно небезпечних робіт (теплові та атомні електричні станції, гірничодобувні підприємства, інші подібні об'єкти, порушення технологічних режимів яких становить загрозу для працівників та навколишнього середовища), до початку самостійної роботи по­винні проходити дублювання з обов'язковим суміщенням з проти- аварійними і протипожежними тренуваннями відповідно до пла­ну ліквідації аварій.

Допуск до стажування (дублювання) оформлюється наказом (розпорядженням) по підприємству (структурному підрозділу), в якому визначаються тривалість стажування (дублювання) та вка­зується прізвище відповідального працівника. Перелік посад і про­фесій працівників, які повинні проходити стажування (дублюван­ня), а також тривалість стажування (дублювання) визначаються керівником підприємства. Тривалість стажування (дублювання) залежить від стажу і характеру роботи, а також від кваліфікації пра­цівника. Керівнику підприємства надається право своїм наказом (розпорядженням) звільняти від проходження стажування (дуб­лювання) працівника, який має стаж роботи за відповідною про­фесією не менше ніж 3 роки або переводиться з одного цеху до

іншого, де характер його роботи та тип обладнання, на якому він працюватиме, не змінюються.

Стажування (дублювання) проводиться на робочих місцях за програмами для конкретної професії, посади, робочого місця, які розробляються на підприємстві і затверджуються керівником підприємства (структурного підрозділу). Під час стажування пра­цівники повинні виконувати роботи, які за складністю, характе­ром, вимогами безпеки відповідають роботам, що передбачають­ся функціональними обов'язками цих працівників.

У процесі стажування (дублювання) працівник повинен:

поповнити знання щодо правші безпечної експлуатації техніч­ного обладнання, технологічних і посадових інструкцій та інструкцій з охорони праці;

оволодіти навичками орієнтування у виробничих ситуаціях у нормальних і аварійних умовах;

^ засвоїти в конкретних умовах технологічні процеси і облад­нання та методи безаварійного керування ними з метою за­безпечення вимог охорони праці.

Запис про проведення стажування (дублювання) та допуск до самостійної роботи здійснюється безпосереднім керівником робіт (начальник виробництва, цеху) в журналі реєстрації інструктажів.

Якщо в процесі стажування (дублювання) працівник не оволодів необхідними виробничими навичками чи отримав незадовільну оцінку за результатами протиаварійних та протипожежних трену­вань, то стажування (дублювання) новим наказом (розпоряджен­ням) може бути продовжено на термін, що не перевищує двох змін. Після закінчення стажування (дублювання) наказом (розпоряд­женням) керівника підприємства (або його структурного підроз­ділу) працівник допускається до самостійної роботи.

Дата добавления: 2014-10-17