Основні методологічні принципи системи національних рахунків

В даному питанні розглянемо особливості та принципи розрахунку макропоказників у СНР.

1) Це чітке розмежування категорій запасу і потоку. Продуктивною є будь-яка діяльність, яка приносить прибуток (незалежно в якій сфері створюється прибуток у матеріальній чи нематеріальній сфері).

2) В СНР існує відмінність між національною та вітчизняною «основами» реєстрації показників. Тому й розрізняють показники валового внутрішнього продукту та валового національного продукту.

3) Рівність доходів і витрат. Це правило випливає із замкненості економічної системи і стверджує, що всі витрати на купівлю товарів і послуг неминуче є доходами виробників цієї продукції. Виходячи з такого правила, будь-яка дія, що впливає на витрати, мусить обов’язково відбитися на доходах, і навпаки – все, що впливає на доходи, надалі відбивається на витратах.

4) Четверта особливість полягає в тому, що при вимірюванні випуску важливо уникнути подвійного рахунку – ситуації, коли одна й та сама операція може бути врахована двічі. З цією метою в СНР вирізняють такі поняття:

· проміжна продукція – це товари і послуги, що купуються з метою подальшої переробки, обробки або для перепродажу;

· кінцева продукція – це товари і послуги, що купуються з метою кінцевого споживання;

· додана вартість фірми – вартість виробленої фірмою продукції без вартості проміжних товарів і послуг, що були придбані фірмою і використанні в процесі виробництва.

При розрахунках ВВП враховується вартість кінцевої продукції і віднімається вартість проміжних товарів і послуг.

5) В СНР для розрахунку загальної вартості виробництва використовують ринкову ціну товарів і послуг. Та оскільки певні товари і послуги не продаються на ринку і не мають ринкової ціни, то для їхньої оцінки застосовують умовно нараховану, або імпутовану вартість.

Одна із сфер, де застосовують імпутування, − домашні господарства. Наприклад, людина, що орендує житло, платить орендну плату, яка входить в рахунки ВВП як доходи власника будинку і як витрати тієї людини, котра це житло орендує. Проте значна кількість людей проживає у власних будинках; зрозуміло, що вони не сплачують орендної плати, хоча й користуються такими само послугами, що й люди, які житло орендують. Тому, аби врахувати цей обсяг послуг, у ВВП внесено ”орендну плату”, яку власник будинку ніби сплачує сам собі.

Ринковою ціною такої послуги є сума орендної плати, яку власникові будинку довелося б сплатити за умови, якби він орендував аналогічний будинок, або якби його будинок дійсно здавався в оренду. Це є імпутована рента, і вона входить у рахунки ВВП і як витрати, і як доходи власника будинку.

Інша сфера, де застосовується імпутування, — послуги, надані державним сектором економіки (оборона, охорона громадського порядку, освіта й охорона здоров'я, які фінансуються з державного бюджету, та ін.). Ці послуги не продаються на ринку і не мають ринкової ціни. Тому в складі ВВП вони враховуються у відповідності з поточними затратами, пов'язаними з їх наданням.

Мета застосування імпутованих оцінок — отримати повніші та вірогідніші значення ВВП.

6) Ще один принцип, який важливо знати: при розрахунку ВВП враховується вартість товарів і послуг, вироблених лише в поточному періоді. А тому з розрахунків вилучають так звані невиробничі операції, які бувають двох типів:

· перепродаж товарів;

· чисто фінансові операції.

У свою чергу, чисто фінансові операції поділяються на:

· державні трансфертні виплати. Під трансфертами в цілому розуміють односторонній потік благ, доходів, які мають перерозподільчий і безоплатний характер. Коли мова йде про державні трансферти, то це є виплати із державного бюджету (пенсії, стипендії, допомога по безробіттю, подарунки ветеранам, допомога багатодітним та малозабезпеченим сім’ям і т. ін.);

· приватні трансфертні платежі (допомога батьків дітям-студентам, подарунки заможних родичів тощо). Ця операція не є наслідком виробництва, а виступає як акт передачі коштів від однієї приватної особи до іншої;

· операції з цінними паперами (купівля – продаж акцій, облігацій також вилучається із ВВП, оскільки це є обмін паперовими активами, перерозподіл власності).

2.3. Основні показники макроекономічних вимірювань

Головним показником при розробці СНР, основним показником результатів економічної діяльності на макрорівні є Валовий внутрішній продукт (ВВП).

Валовий внутрішній продукт (ВВП) – це сукупна ринкова вартість всіх кінцевих товарів і послуг вироблених підприємствами, організаціями та установами за певний проміжок часу (як правило за рік) на економічній території даної країни.

Частина виробленого країною ВВП має бути передана нерезидентам як компенсація за надані ними ресурси або трудову участь у процесі виробництва (наприклад, у вигляді процентів за наданий капітал або у вигляді оплати праці сезонних іноземних робітників та осіб, які працюють за короткостроковим контрактом). З іншого боку, резиденти даної країни, можливо, отримують аналогічні доходи із-за кордону.

Валовий національний продукт (ВНП) можна отримати зменшивши ВВП даної країни на величину доходів, які виплачуються нерезидентам, та додати аналогічні доходи, які отримали резиденти цієї країни із-за кордону. З 1993 року ВНП називається валовим національним доходом (ВНД).

Доходи резидентів, отримані з-за кордону у зв'язку з тим, що вони брали участь у виробництві, є первинними доходами. Тому можна сказати, що ВВП відрізняється від ВНП на сальдо первинних доходів. Це сальдо може бути як додатним, так і від'ємним. У країнах, що розвиваються, ВВП, як правило, більший від ВНП, оскільки цим країнам доводиться сплачувати розвиненим країнам великі проценти за зовнішні позики. І навпаки, для розвинених країн характерним є протилежне співвідношення.

Первинні доходи не містять доходів, отриманих із-за кордону (наприклад, подарунки, гуманітарна допомога тощо). Якщо ці доходи (трансферти) додати до валового національного доходу (ВНД) і відняти аналогічні доходи, сплачені за кордон, ми отримаємо інший важливий макроекономічний показник — валовий національний використовуваний доход (ВНВД).

Окрім названих основних (ВВП, ВНП), існує цілий ряд інших взаємопов’язаних показників національного рахівництва. Всі вони розраховуються на підставі ВВП і використовуються з тією чи іншою метою макроекономічного аналізу.

Чистий внутрішній продукт (ЧВП) можна отримати шляхом зменшення ВВП на величину амортизаційних відрахувань;

ЧВП = ВВП – Амортизаційні відрахування.

Національний доход (НД) – сукупний доход в економіці, який отримують власники факторів виробництва (праці, капіталу, землі) – можна отримати, коли показник ЧВП зменшити на величину чистих непрямих податків на бізнес.

НД = ЧВП – Чисті непрямі податки на бізнес.

Особистий доход (ОД) – можна отримати, коли від національного доходу відняти внески на соціальне страхування, нерозподілений прибуток корпорацій, податки на прибуток корпорацій і додати суму трансфертних платежів. Необхідно також відняти чистий процент і додати доходи, отримані у вигляді процента.

ОД= НД – Внески на соціальне страхання - Нерозподілений прибуток корпорацій - Податки на прибуток корпорацій + Трансфертні платежі - Чистий процент + Процентний дохід

Використовуваний доход (ВД) розраховується шляхом зменшення показника особистого доходу на суму прибуткового податку з громадян та деяких неподаткових платежів державі:

ВД = ОД – Прибутковий податок - Неподаткові платежі державі.

Це доход, який залишається у розпорядженні домогосподарств. Він використовується на споживання і заощадження.

Дата добавления: 2014-10-17