Зайнятість та безробіття: суть, взаємозалежність

Індикатори циклічних коливань в економіці

Основними індикаторами фази циклу служать:

· рівень зайнятості;

· рівень безробіття;

· обсяг випуску.

Фактичний реальний обсяг випуску коливається при цьому навколо потенційного рівня ВВП, під яким розуміється обсяг виробництва за умови повної зайнятості ресурсів. Він опускається нижче цієї позначки під час спаду, потім поступово повертається до неї, а інколи навіть перевищує цей рівень під час чергового підйому економіки. Коливання фактичного обсягу ВВП навколо потенційного характеризується показником, який має назву «розрив ВВП»:

Розрив ВВП = Y –Y*/Y*,

де Y – фактичний обсяг виробництва, Y* - потенційний ВВП.

Коли Y<Y*, ми говоримо про відставання ВВП – це обсяг продукції, який економіка втрачає через неповне використання свого виробничого потенціалу.

Значно рідше зустрічається ситуація перевищення фактичним ВВП потенційного свого рівня (Y>Y*). Це стає можливим найчастіше в екстремальних ситуаціях, коли в процес виробництва залучаються додаткові зміни робітників, капітальне обладнання використовується понад встановлені нормативи, понаднормова праця і праця за сумісництвом стають звичайним явищем. Проте тривалий час перевищення фактичного ВВП над потенційно можливим зберігатися не може.

Обсяги виробництва і зайнятості найсильніше реагують на зміну фаз економічного циклу в галузях, які виробляють засоби виробництва і споживчі товари тривалого вжитку. В галузях, які випускають споживчі товари короткострокового використання, коливання зайнятості і випуску є значно меншими.

Безробіття є серйозною макроекономічною проблемою.

Безробіття – явище за якого частина економічно активного населення не може використовувати свою робочу силу.

Зайнятість – це сукупність економічних, правових, соціальних, національних та інших відносин, пов’язаних із забезпеченням працездатного населення робочими місцями та його участю у суспільно корисній діяльності, що приносить заробіток або прибуток.

У відповідності з міжнародними стандартами, розробленими у 1983р. Міжнародною організацією праці (МОП), все населення можна поділити на три категорії:

1) зайняті – це ті люди, які виконують будь-яку оплачувану роботу, а також ті, що мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу, страйк чи відпустку. До цієї категорії належать і ті, хто зайнятий неповний робочий день;

2) безробітні – ті, хто не має роботи, але активно шукає її або чекає, щоб повернутися на попереднє місце роботи. Тобто, людина вважається безробітною, коли вона відповідає трьом категоріям, які мають місце одночасно:

· „без роботи”;

· „робить активні спроби знайти до роботи”;

· „готова відразу ж стати до роботи”.

Зайняті і безробітні становлять робочу силу, або економічно активне населення.

3) особи поза робочою силою, або економічно неактивне населення – це перш за все люди у віці до 16 років, а також ті, хто перебуває в спеціалізованих установах (наприклад, психіатричних диспансерах, виправних закладах тощо); до цієї категорії належать і особи, що вибули зі складу робочої сили, - дорослі, які потенційно мають можливість працювати, але не працюють і не шукають роботи (навчаються, перебувають на пенсії, надто хворі, щоб працювати, або просто не шукають роботи).

Населення = Робоча сила + Особи поза робочою силою;

Робоча сила = Зайняті + Безробітні.

Які причини породжують безробіття? Їх багато, вони можуть бути й об’єктивними і суб’єктивними: глибокі структурні зрушення в економіці, що породжують масштабні та сталі диспропорції між кількістю, якістю та структурою попиту та пропозиції праці; спади й кризи в економіці, що ведуть до скорочення попиту на працю; нерівномірне розміщення продуктивних сил, у результаті чого попит і пропозиція праці поділяються територіально; пошук громадянами нових робочих місць, які більш відповідають їхнім уподобанням, можливості більше заробити; вищі темпи приросту на працю; постійний розвиток науково-технічного прогресу, впровадження техніки та технології, що змінюють людську працю.

Відповідно до цих причин спеціалісти класифікують такі види безробіття:

Фрикційне безробіття виникає внаслідок постійного руху населення між регіонами і видами праці, а також у різних стадіях життєвого циклу. Навіть якщо економіці притаманна повна зайнятість, завжди існують люди, які шукають роботу (після закінчення навчання або через переїзд в інше місце, через пошук роботи, яка б відповідала рівневі їхньої кваліфікації чи уподобанням). Цей різновид безробіття вважається неминучим і певною мірою бажаним. Чому бажаним? Тому, що багато робітників, добровільно опинившись „між роботами”, переходять з низькооплачуваної, малопродуктивної роботи на більш продуктивну роботу. А це означає, більш високі доходи для робітників і більш раціональний розподіл трудових ресурсів, а відповідно і більш реальний об’єм національного продукту.

Структурне безробіття. Фрикційне безробіття непомітно переходить в другу категорію, яка називається структурними безробіттям. З плином часу в структурі споживчого попиту і в технології проходять важливі зміни, які в свою чергу, змінюють структуру загального попиту на робочу силу. Із-за таких змін попит на деякі види професій зменшується, або взагалі відсутній. Попит на інші професії, включаючи нові, які раніше не існували, збільшується. Виникає безробіття, тому що робоча сила повільно реагує і її структура повністю не відповідає новій структурі робочих місць. В результаті виявляється, що у деяких робітників немає таких навичок, які можна швидко продати; їх навики і досвід застаріли і стали непотрібними із-за змін в технології і характері споживчого попиту. Структурна незбалансованість між видами діяльності виникає, коли, наприклад, одні сектори економіки розширюються, а в інших скорочуються обсяги виробництва (наприклад, попит на працю набірника в друкарні різко скоротився у зв’язку з переходом до комп’ютерного набору інформації; механізація та автоматизація виробничих процесів витісняє некваліфіковану і малоосвічену робочу силу). Структурне безробіття теж вважається неминучим.

Різниця між фрикційним і структурним безробіттям не дуже виразна. Суттєва відмінність полягає в тому, що „фрикційні” безробітні мають навички, які вони можуть продати, а „структурні” безробітні не можуть відразу отримати роботу без перепідготовки, додаткового навчання, а інколи і зміни місця проживання. Структурне безробіття характеризується більшою тривалістю, а тому вважається серйознішою проблемою у порівнянні з безробіттям фрикційним.

Циклічне безробіття. Під циклічним безробіттям економісти розуміють безробіття, яке викликане спадом, тобто тією фазою економічного циклу, яка характеризується недостатністю загальних, або сукупних витрат. Коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає. По цій причині циклічне безробіття інколи називають безробіттям, яке пов’язане із дефіцитом попиту.

Дата добавления: 2014-10-17