Витратні моделі економічної рівноваги

Тема 6. Сукупні витрати приватної економіки та економічна рівновага

Для поступального розвитку економіки вироблена за повної зайнятості ресурсів продукція має бути продана.

Інакше кажучи, сукупні видатки – загальна кількість видатків усіх покупців на кінцеві товари і послуги, вироблені національною економікою, - мають бути достатніми для реалізації усього створеного продукту.

Сукупні видатки, як відомо, складаються з чотирьох компонентів – споживчих видатків домогосподарств (С), інвестиційних видатків фірм (І), державних закупівель товарів і послуг (G) та чистого експорту (NX), тобто:

AE = C + I + G + NX,

де АЕ – сукупні видатки.

Одні компоненти сукупних видатків відносно стабільні, вони змінюються повільно (наприклад споживчі видатки), інші – динамічніші і своїми змінами можуть спричиняти коливання ділової активності. Це передовсім стосується інвестицій, які є наймінливішим компонентом сукупних видатків. Унаслідок змін інвестиційних або інших видатків загалом змінюються обсяг національного виробництва, рівень зайнятості та рівень цін у національній економіці. Отже, кількість вироблених товарів і послуг, рівень зайнятості й рівень цін залежить від сукупних видатків.

Для аналізу впливу зміни сукупних видатків на стан національної економіки застосовують поняття „рівноважний рівень національного виробництва”, або „рівноважний ВВП”. Рівноважний рівень національного виробництва – це такий обсяг виробництва, якому відповідають сукупні видатки, достатні для закупівлі усієї продукції, виготовленої у поточному році.

Умову досягнення рівноважного ВВП у національній економіці відбиває рівняння:

C + I + G + NX = Ye,

де Ye – рівноважний ВВП.

У макроекономіці склалися два підходи для визначення економічної рівноваги: підхід „видатки - випуск” (ґрунтується на зіставлені сукупних видатків і реального ВВП) та підхід „витікання – ін’єкції” (ґрунтується на зіставлені витікань із потоку „видатки – доходи” та ін’єкцій до цього потоку).

Підхід „видатки – випуск” ґрунтується на зіставлені сукупних видатків та реального ВВП країни. За відсутності експортно-імпортних операцій та державного сектора рівноважний ВВП (Ye) дорівнює С + І.

На основі підходу „видатки – випуск” економічну рівновагу можна визначити за допомогою графічної моделі. Відкладемо по горизонтальній осі реальний ВВП (дохід), а по вертикальній – заплановані сукупні витрати (рис. 6.1).

Витрати (С)

0 Y₂ Y * Y₁

Y₂ Y* Y₁ Дохід (Y)

Рис. 6.1. “Кейнсіанський хрест"

Сукупний попит AD представлений плановими витратами - сумою, яку домогосподарства та фірми мають намір витратити на купівлю товарів та оплату послуг: E_p = AD = C + I.

Сукупна пропозиція AS представлена фактичними витратами:

E_f = AS = Y.

Фактичні витрати відрізняються від планових тим, що фірми змушені здійснювати незаплановані інвестиції в товарно-матеріальні запаси.

Якщо сукупні витрати менші за дохід (E_p < E_f), то відбувається незаплановане зростання інвестицій у товарно-матеріальні запаси. Виробництво матиме тенденцію до спаду, оскільки економіка постійно прагне досягти рівноваги. Якщо сукупні витрати перевищують дохід (E_p > E_f), то відбувається незаплановане зменшення інвестицій у товарно-матеріальні запаси і виробництво виявлятиме тенденцію до зростання. Якщо сукупні витрати дорівнюють доходу (E_p = E_f), то незаплановані інвестиції дорівнюють нулю.

Знак “+” - це незаплановане зростання інвестицій у товарно-матеріальні запаси - приріст;

Знак “–” - це незаплановане зменшення інвестицій у товарно-матеріальні запаси - зменшення.

Бісектриса означає, що фактичні і планові сукупні витрати збігаються.

У точці A, де дохід дорівнює плановим витратам, досягається рівність між плановими і фактичними інвестиціями та заощадженнями, тобто встановлюється макроекономічна рівновага.

Якщо фактичний обсяг виробництва Y₁ > Y*, це означає, що фірми виробляють більше товарів, ніж можуть купити покупці (AD < AS). Різниця між ними є нереалізованою продукцією, що викликає зростання товарно-матеріальних запасів (ТМЗ). Це примушує фірми скорочувати виробництво, зайнятість, що в результаті зменшує дохід. Поступово Y₁ зменшується до Y*, і досягається рівновага.

Якщо фактичний обсяг виробництва Y₂ < Y*, це означає, що фірми виробляють менше товарів, ніж їх готові придбати покупці (AD > AS). Попит зростає за рахунок непланового скорочення ТМЗ фірм, що зумовлює тенденцію зростання виробництва і зайнятості. ВВП поступово зростає від Y₂ до Y*, і знову досягається рівновага: сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції (AD = AS).

Цей графік називають „кейнсіанським хрестом”.

Підхід „витікання – ін’єкції” ґрунтується на зіставлені витікань із потоку „видатки – доходи” та ін’єкцій у цей потік.

Витікання – це будь-яке витрачання доходу не для купівлі вироблених у країні кінцевих товарів і послуг. Витікання з потоку „видатки – доходи” відбуваються через заощадження, податки та імпорт. Ін’єкції здійснюються в формі інвестицій, державних закупівель, експорту.

Домогосподарства, як відомо, заощаджують частину доходу. Заощадження означають витікання (вилучення) з потоку „видатки – доходи”, що зменшує реальний ВВП. Проте поряд зі споживчими благами економіка виробляє капітальні блага, які купують ділові підприємства за рахунок інвестиційних коштів. Інвестиції є ін’єкціями у потік „видатки – доходи”. Отже, інвестиції нейтралізують витікання з потоку „видатки – доходи” у вигляді заощаджень.

Однак заощадження та інвестиції можуть кількісно не збігатися. Якщо заощадження більші, ніж інвестиції (S > I), то сукупні видатки є меншими, ніж реальний ВВП. За цих умов реальний ВВП країни перевищує рівноважний. І навпаки, якщо заощадження менші за інвестиції (S < I), то сукупні видатки більші ніж реальний ВВП, а реальний ВВП менший за рівноважний. Тільки коли заощадження та інвестиції дорівнюють одне одному (S = I), витікання з потоку „видатки – доходи” у вигляді заощаджень нейтралізуються ін’єкціями у вигляді інвестицій у цей потік, а ВВП є рівноважним.

Згідно з підходом „витікання – ін’єкції” економічна рівновага досягається тоді, коли витікання з потоку „видатки – доходи” дорівнюють ін’єкціям у цей потік (S = I):

Рівноважний обсяг національного виробництва можна визначити й за допомогою графічної моделі на основі підходу „витікання –ін’єкції” (рис. 6.2.).

Рис. 6.2. Модель «витікання — ін’єкції»

Згідно з рис. 6.2. лише Y ₁ є рівноважним, оскільки виробляється в умовах, коли заощадження дорівнюють запланованим інвестиціям: S ₁ = I, а І¢ > 0, де І - фактичні інвестиції, І¢ - незаплановані інвестиції. Y ₂ більше рівноважного, оскільки вилучення в формі заощаджень більше запланованих інвестицій: S ₂ > I, а І¢ < 0. Y ₃ менше рівноважного, оскільки вилучення у формі заощаджень менше запланованих інвестицій: S ₃ < I, а І¢ < 0.

Дата добавления: 2014-10-17