Інвестиції та фактори інвестування. Крива сукупного попиту на інвестиції

Недоходні фактори споживання та заощадження

Спостереження показують, що раціональні споживачі визначають обсяг споживання з огляду не лише на свій поточний використовуваний дохід, а й на інші чинники. Ці чинники заохочують домогосподарства споживати менше або більше за кожного можливого рівня доходу. До таких чинників належить:

· Дохід у тривалій перспективі, або майбутній очікуваний дохід. Якщо, наприклад, споживачі сподіваються мати гарантовану високооплачувану роботу в майбутньому, то вони зазвичай збільшують споживання і відповідно зменшують заощадження.

· Багатство. Під багатством розуміється певні грошові активи нерухоме майно, цінні папери. Отже чим більше у людини багатства, тим споживання буде збільшуватися, а заощадження зменшуватися.

· Очікування споживачів. Якщо споживачі очікують підвищення рівня цін у майбутньому то це приведе до збільшення поточних видатків на споживання і до зменшення заощадження і навпаки.

· Зміни в оподаткуванні позначаються і на споживанні і на заощадженні. Податки виплачуються частково за рахунок споживання і частково за рахунок заощаджень. Отже, підвищення податків зменшуватиме і споживання, і заощадження. І навпаки, дохід, отриманий від зменшення податків буде збільшувати і споживання і заощадження.

· Заборгованість споживачів. Якщо споживачі раніше брали позики їх потрібно повертати, то поточне споживання скоротиться і заощадження також скоротяться.

· Рівень цін. Зростання цін скорочує споживання і заощадження, і навпаки;

· Відрахування на соціальне страхування. Збільшення відрахувань скорочує споживання і заощадження;

Кожна країна намагається збільшити загальний обсяг продукції, щоб підвищити рівень життя своїх громадян. Досягти цієї мети можна лише через інвестиції, які є одним із найважливіших елементів господарського життя країни.

Інвестиції - це вкладення у капітал, тобто видатки на виробництво і нагромадження капітальних благ.

Є три види інвестиційних видатків.

· Інвестиції в основний капітал – це придбання фірмами устаткування, комп’ютерів, вантажівок, виробничих будівель і споруд для їх використання у виробництві.

· Інвестиції у запаси – це товари, які фірми нагромаджують, - готові вироби, незавершене будівництво тощо.

Ці два види інвестицій здійснюють фірми.

· Інвестиції у житлове будівництво – це видатки на придбання нового житла.

Даний вид інвестицій здійснюють домогосподарства.

Інвестиції в основний капітал та в житлове будівництво називають капіталовкладеннями, тобто останні є частиною інвестицій.

Крім цих видів інвестицій розрізняють валові та чисті інвестиції.

Валові інвестиції – це вартість усіх машин, будівель, тощо, споруджених протягом року, в тому числі тих, які заміщують старі капітальні блага, що зносилися.

Однак валові інвестиції не є точним вимірником збільшення капіталу країни. Вони включають амортизацію, тобто вартість зношеного обладнання.

Щоб визначити чистий приріст капіталу, потрібно з валових інвестицій вирахувати вибуття капіталу у вигляді амортизації.

Отже, чисті інвестиції = валовим інвестиціями мінус амортизація.

У макроекономіці базовою інвестиційною функцією є функція, яка залежить від відсоткової ставки: І = І(r). Зауважимо, що інвестиції залежать від реальної (а не номінальної) відсоткової ставки. Функція інвестицій є спадною і відображає обернену залежність між відсотковою ставкою та інвестиціями в основний капітал. Із зростанням реальної відсоткової ставки інвестиції зменшуються, оскільки витрати на одиницю капіталу зростають, що зменшує прибутковість капіталу (рис. 4.2).

Ставка відсотка (r), %

0 10 20 30 40 50 Інвестиції (I), гр.од.

Рис. 4.2. Функція інвестиційного попиту

Крім відсоткової ставки, на інвестиції впливають такі невідсоткові чинники:

· Витрати на основний капітал. Із зростанням витрат інвестиційний попит скорочується, і навпаки;

· Податки на підприємця. Зростання податків призводить до зниження дохідності і зміщує криву попиту на інвестиції ліворуч, а зменшення податків - праворуч;

· Технологічні зміни. Прискорення НТП зміщує криву попиту на інвестиції праворуч, і навпаки;

· Очікування. За оптимістичних прогнозів економічних умов у країні попит на інвестиції зростає, крива попиту зміщується праворуч, за песимістичних - ліворуч.

Єдиним джерелом інвестицій є заощадження. Інвестиції завжди означають зменшення поточного споживання задля збільшення майбутнього споживання. Сукупність рішень та відповідних дій, скерованих на перетворення заощаджень у інвестиції, називають інвестиційним процесом, або інвестиційною діяльністю. Механізм переходу заощаджень від їхніх власників до інвесторів у різних країнах неоднаковий. При цьому неоднакова і роль держави в інвестиційному процесі. Це дає підстави для виділення п’яти типів цього процесу.

За ринково-орієнтованого інвестиційного процесу фондовий ринок є центром ухвалення інвестиційних рішень. Він забезпечує швидке переміщення заощаджень у найефективніші сфери економіки. Цей тип притаманний економіці, наприклад, США – із потужною мережею фінансових посередників та чітким розмежуванням функцій інвестиційних та комерційних банків. Комерційні банки не мають права володіти акціями промислових компаній. Проте вадою такого типу інвестиційного процесу є його нестабільність, спричинена проблемою асиметричної інформації.

Асиметрична інформація – це неоднаковий обсяг знання, якими володіють сторони ринкової ділової операції.

У межах банківсько-орієнтованого інвестиційного процесу практично повністю усувається проблема асиметричної інформації. Універсальна банківська система, яка, наприклад, склалася у Німеччині, допускає необмежену участь комерційних банків у статутному фонді акціонерних компаній, що дає змогу контролювати інвестиційну діяльність останніх. Недоліками цього типу є монополія банків на ринку цінних паперів та обмежений доступ малого бізнесу до фінансових ресурсів.

Ознаками програмно-орієнтованого інвестиційного процесу, характерного для Франції, є висока частка державних інвестицій, широкі кредитні та податкові стимули, державні гарантії, скеровані на реалізацію державних інвестиційних планів. При цьому уряд не втручається в діяльність окремих фірм, але водночас сприяє припливу інвестицій у малоприбуткові галузі. Реалізація цього типу інвестиційного процесу вимагає суттєвих бюджетних видатків та нерідко веде до фінансування об’єктів, обраних урядом помилково.

Корпоративно-орієнтований інвестиційний процес склався у таких країнах, як Японія, Південна Корея, де комерційні банки є структурними одиницями великих корпорацій, що тісно співпрацюють з державою. Це дає змогу усувати проблему асиметричної інформації та забезпечувати гарантований результат у сфері інвестування завдяки державній фінансовій підтримці. Проте зміщення центру ухвалення інвестиційних рішень у напрямі великих фірм знижує інвестиційний потенціал дрібного бізнесу. Виникає небезпека впливу промислового лобі на органи державної влади, що веде до неефективного використання інвестиційних ресурсів.

Директивно-керований інвестиційний процес формується в командно-адміністративній економіці. У цьому випадку держава є основним інвестором і володіє високою здатністю до швидкої мобілізації ресурсів для виконання інвестиційних планів. Проте тут інвестиційний процес не може досягти такого рівня, який забезпечує ринкова економіка. Це передовсім пов’язано з тим, що відсутній механізм відбору найефективніших інвестиційних проектів.

Динамічний розвиток світової економіки обумовлює зближення і переплетення різних типів інвестиційного процесу.

Одним із найважливіших показників ефективності інвестиційного проекту є чиста поточна вартість, яка характеризує абсолютний результат інвестиційного проекту.

Чиста поточна вартість – це різниця між поточною вартістю потоку майбутнього виторгу і поточною вартістю потоку майбутніх витрат на реалізацію і функціонування проекту впродовж усього циклу його життя.

Ще одним показником їхньої ефективності є внутрішній рівень віддачі.

Внутрішній рівень віддачі – це така процентна ставка, за якої доходи (виторг) від проекту дорівнюють витратам на проект, тобто внутрішній рівень віддачі можна визначити як процентну ставку, за якої чиста поточна вартість дорівнює нулю. Інакше кажучи, внутрішній рівень віддачі – це той максимальний процент, який інвестор може заплатити для мобілізації капіталовкладень.

До важливих показників ефективності інвестицій належать показники найменших витрат, рентабельності, строку окупності тощо.

Є чимало випадків, коли вигоди від інвестиційних проектів відомі заздалегідь, але їх важко оцінити в грошах. У цьому випадку доцільно використовувати правило найменших витрат. Наприклад, припустимо, що уряд розглядає три проекти контролю за повенями, щоб не допустити їх в певному регіоні країни. Усі три протиповеневі об’єкти – будівництво дамби на ріці, середнього водосховища і великого водосховища – захистять регіон від повеней. Вигода від трьох альтернативних проектів однакова, але витрати на їхню реалізацію різні. Наприклад, будівництво і підтримання у належному стані дамби коштуватиме 20 млн. грн., середнього водосховища – 14 млн., а великого водосховища -23 млн. грн.. Отже, у даному прикладі найменш дорогим, а отже найефективнішим проектом, є будівництво середнього водосховища.

Рентабельність проекту – це відношення між всіма дисконтованими доходами від проекту і всіма дисконтованими витратами на проект. Що вищий показник рентабельності, то вигідніший інвестиційний проект.

Строк окупності проекту – це період часу, за який проект окуповується. Його здебільшого обчислюють на підставі недисконтованих доходів. Недолік цього показника полягає в тому, що він не віддзеркалює неоднаковий рівень віддачі на капіталовкладення у різні роки.

На відмінну від видатків на споживання інвестиційні видатки дуже нестабільні. Найважливіші чинники мінливості інвестицій у ринковій економіці такі:

1. Тривалий термін використання. Капітальні блага використовуються упродовж досить невизначеного строку. Старе устаткування, споруди можна повністю ліквідувати й замінити або ж відремонтувати та використовувати ще кілька років.

2. Нерегулярність нововведень. Одним із основних чинників інвестицій є технічний прогрес. Нові продукти і нові технології стимулюють інвестиції. Проте великі нововведення – залізниці, електрика, автомобілі, комп’ютери – здійснюються нерегулярно. І коли вони справді трапляються, то це веде до величезної хвилі інвестиційних видатків, які з часом знижуються.

3. Мінливість сподівань. Більшість фірм схильна прогнозувати майбутні умови підприємництва виходячи з поточних реалій. Проте ці реалії дуже часто змінюються, особливо коли інвестують у політично нестабільні країни чи країни з перехідною економікою. Суттєво вплинути на оптимізм чи песимізм підприємців можуть зміни податкового законодавства, корумпованість державних чиновників, зміни валютних курсів та багато інших чинників.

Питання для самоконтролю:

1. Поясніть взаємозалежність між доходом, споживанням та заощадженням.

2. Визначте фактори, які впливають на споживання та заощадження.

3. Дайте визначення МРС та МРS.

4. Дайте визначення АРС та АРS.

5. Дайте визначення інвестицій.

6. Які чинники впливають на інвестиційний попит?

7. Назвіть основні види інвестицій.

8. Перечисліть основні показники ефективності інвестиційного проекту.

9. Розкрийте зміст функції попиту на інвестиції.

Тести:

1. Заощадження роблять сім’ї, у яких дохід:

а) перевищує середній рівень; б) дорівнює середньому рівню;

в) нижче середнього рівня; г) всі відповіді вірні.

2. Сума MPS і МРС повинна бути:

а) рівна одиниці; б) більше одиниці; в) менша одиниці.

3. Якщо очікувана норма прибутку перевищує ставку процента, то:

а) інвестування буде збитковим;

б) інвестування буде нейтральним;

в) інвестування буде прибутковим.

4. Особисті заощадження - це:

а) загальна сума усіх активів домогосподарства;

б) загальна сума усіх активів домогосподарства за вирахуванням суми його зобов’язань;

в) частина використовуваного доходу домогосподарства, що не витрачена на споживання;

г) сума фінансових активів домогосподарства;

д) усі твердження неправильні.

5. Зі зростанням реальної процентної ставки обсяг інвестицій:

а) збільшується, бо граничний продукт капіталу збільшується;

б) збільшується, бо витрати на капітал зменшуються;

в) зменшується, бо граничний продукт капіталу зменшується;

г) зменшується, бо витрати на капітал збільшуються;

д) усі твердження неправильні.

6. Якщо використовуваний дохід у країні збільшується, то у довгостроковому періоді:

а) APC i APS не зміняться;

б) APC i APS збільшаться;

в) APC зменшиться, а APS збільшиться;

г) APC i APS зменшаться;

д) усі твердження неправильні.

7. Якщо функція споживання має вигляд С= 150+0,85ВД, а використовуваний доход (ВД)=1000грн., тоді заощадження (S)=:

а) 150 грн; б) 850 грн;

в) 0 грн; г) 1150 грн.

8. Між якими величинами є обернена залежність:

а) інвестиційними видатками і валовим внутрішнім продуктом;

б) заощадженнями і використовуваним доходом;

в) споживчими видатками і використовуваним доходом;

г) інвестиційними видатками і процентною ставкою;

д) усі твердження неправильні.

Дата добавления: 2014-10-17