Сукупне пропонування. Нецінові фактори сукупної пропозиції

Сукупна пропозиція (AS) – загальний обсяг товарів та послуг в економці, який може бути запропонований фірмами при певному рівні внутрішніх цін.

На зміни в сукупному попиті виробництво може відреагувати як зміною рівня цін, так і обсягу виробництва. Зв’язок між рівнем цін та обсягом сукупної пропозиції залежить від тривалості періоду, протягом якого взаємодіють сукупний попит і пропозиція, ціни і витрати у виробництві.

У макроекономіці точиться полеміка з приводу форми кривої сукупної пропозиції. Сьогодні більшість економістів вважають, що ця форма залежить від того, який проміжок часу аналізується – короткостроковий чи довгостроковий.

Довгострокова крива сукупного пропонування позначається на графіку вертикальною лінією LRAS. Обсяг сукупного випуску визначається трьома компонентами: K - капітал, L - праця, A – продуктивність (рис. 5.3).

Y= f (K,L,A)

Рис. 5.3. Крива довгострокової сукупної пропозиції

У довгостроковому періоді ціни, зарплата і відсоткові ставки можуть вільно змінюватись разом з попитом і пропонуванням. При цьому економіка завжди прагне до найкращого використання ресурсів. Вся продукція реалізується. Довгостроковий період - це проміжок часу, за який сукупне пропонування відновлюється на рівні потенційного випуску, а рівноважний рівень цін змінюється на відповідну величину. Він триває стільки часу, скільки потрібно цінам, заробітній платі і відсотковим ставкам для відновлення довгострокової рівноваги (10 років і більше).

Крива довгострокової сукупної пропозиції показує обсяг виробництва, який називають природним рівнем виробництва. Цей рівень досягається за повної зайнятості. Тому всі фактори, які змінюють природний рівень виробництва переміщуватимуть криву довгострокової сукупної пропозиції вправо або вліво. Ці фактори можна поділити на дві групи. По-перше, це економічні процеси або заходи економічної політики, які змінюють обсяг виробництва за тієї самої природної норми безробіття. По-друге, це економічні процеси або заходи державної політики, що змінюють природну норму безробіття.

Природний рівень виробництва в довгостроковому періоді залежить від кількості економічних ресурсів та ефективності їх застосування. Збільшення пропозиції ресурсів, а також підвищення сукупної продуктивності факторів внаслідок науково-технічного прогресу підвищують природний рівень виробництва. І навпаки, зменшення пропозиції ресурсів знижує цей рівень.

Крива короткострокової сукупної пропозиції є висхідною (рис. 5.4).

Рис. 5.4. Крива короткострокової сукупної пропозиції

У короткостроковому періоді виробництво реагує на зміни АD виключно зміною цін, а обсяг виробництва при цьому не змінюється. При збільшенні пропонування грошей або державних видатків у короткостроковому періоді спостерігаються дві ситуації:

1. Рівень цін залишається незмінним, а обсяг виробництва збільшується (крива SRAS₁).

2. Рівень цін зростає при збільшенні сукупного випуску (крива SRAS₂).

Перша крива – вираз кейнсіанської моделі із жорсткими цінами, заробітною платою і середніми витратами, а друга – перехідний період до довгострокової моделі. Ці криві ґрунтуються на кризовій економіці, коли фактори виробництва (K,L,A) використовуються не повною мірою.

Позитивний нахил цієї кривої економісти пояснюють зміною витрат на одиницю продукції, коли реальний продукт збільшується. Витрати виробництва на одиницю продукції визначають як відношення загальних витрат на використані фактори виробництва для конкретного обсягу продукції – це середні витрати на цей обсяг продукції.

Сучасні економісти вважають, що крива короткострокової сукупної пропозиції має три відрізки – кейнсіанський, проміжний та класичний ( рис. 5.5).

Кейнсіанський відрізок відбиває ситуацію, коли економіка перебуває у стані спаду і значна частка виробничих потужностей та робочої сили не використовується. На цьому відрізку фактичний обсяг виробництва менший за природний.

Y

Рис. 5.5. Кейнсіанський (1), проміжний (2), класичний (3) відрізки короткострокової сукупної пропозиції

Залучення у виробництво не використовуваних ресурсів – якматеріальних, так і трудових – не приведе до зростання цін. Оскільки, обсяг національного продукту ще такий невеликий, що його збільшення не супроводжується виникненням дефіциту ресурсів або слабин у виробництві, котрі стимулюють зростання цін. Люди, які місяцями були без роботи, не вимагають підвищення заробітної плати одразу після повернення на робочі місця. В результаті підприємці отримують працю та інші види ресурсів за більш-менш стабільними цінами, витрати виробництва за збільшення обсягу не зростають, і немає причин для підвищення цін на товари і послуги. Отже, збільшення обсягу виробництва на кейнсіанському відрізку не веде до помітного зростання цін, бо витрати на одиницю продукції відчутно не змінюються.

Проміжний, або висхідний, відрізок кривої сукупної пропозиції характеризується тим, що розширення виробництва супроводжується зростанням цін. Національна економіка містить незліченну кількість ринків продуктів і ринків ресурсів, а повна зайнятість не досягається одночасно в різних секторах та галузях. Одні галузі можуть натрапити на нестачу кваліфікованих працівників, тоді як в інших ще може існувати значне безробіття. Так само в деяких галузях ще може існувати значне безробіття, а в інших галузях можуть відчуватися брак сировини або інші слабини. Із розширенням виробництва і наближенням до повного використання своїх потужностей деякі фірми змушені утримувати старіше й менш ефективне устаткування, а також недостатньо кваліфікованих працівників. Унаслідок цих та інших обставин витрати на одиницю продукції збільшуються. Щоб виробництво залишилося прибутковим, фірми встановлюють вищі ціни на свою продукцію. На цьому відрізкові кривої AS збільшення реального обсягу продукту супроводжується зростанням цін.

Класичний відрізок кривої сукупної пропозиції відображає економіку, яка досягає своєї абсолютної максимальної потужності, і дальше зростання обсягу національного продукту є вже неможливим. Окремі фірми можуть намагатися збільшити виробництво, переманюючи ресурси інших фірм. Проте ці нові ресурси і приріст обсягу продукції в одних фірмах означатимуть відповідні витрати ресурсів і обсягів продукції іншими фірмами. Це супроводжується зростанням цін ресурсів і витрат і, зрештою, цін продуктів, але реальний обсяг виробництва помітно не зміниться.

Крива короткострокової сукупної пропозиції показує величину пропозиції товарів і послуг за кожного рівня цін. На сукупну пропозицію в короткостроковому періоді впливає низка чинників. Їх можна поділити на дві групи: цінові та нецінові.

До цінових чинників, які визначають нахил короткострокової кривої AS, належать різноманітні змінні, які зі збільшенням обсягу національного виробництва сприяють або протидіють зростанню витрат на одиницю продукції та підвищення рівня цін. Коли із збільшенням обсягу національного виробництва витрати на одиницю продукції і рівень починають швидко зростати, крива короткострокової сукупної пропозиції стає крутою.

Основними ціновими чинниками короткострокової сукупної пропозиції є такі:

Ø По-перше, це змінні, що починають діяти, коли національна економіка виходить за межі природного рівня виробництва (використання резервного устаткування з нижчою продуктивністю; залучення додаткової робочої сили з нижчим рівнем кваліфікації; виникнення слабин у виробництві – проблеми із забезпеченням сировиною, транспортом тощо).

Ø По-друге, це структурні та природні умови (неодночасне досягнення повної зайнятості в окремих галузях; використання дорогих природних ресурсів, які звичайно не використовуються; збільшення обсягу виробництва на менш ефективних підприємствах та ін.).

Ø По-третє, це зовнішньоекономічні чинники (екологічні нормативи та санкції, прогресивні тарифи за понаднормове споживання палива та електроенергії, ставки непрямих податків та ін.).

Зі збільшенням обсягу національного виробництва дія всіх цих чинників веде до зростання витрат виробництва на одиницю продукції.

До нецінових чинників короткострокової сукупної пропозиції належать ті змінні, які підвищують або знижують витрати на одиницю продукції незалежно від змін обсягу національного виробництва. Нецінові чинники переміщують криву короткострокової сукупної пропозиції вправо або вліво. Економісти поділяють нецінові чинники короткострокової сукупної пропозиції на два види – реальні і номінальні.

Реальні змінні впливають на сукупну пропозицію як у короткостроковому, так і довгостроковому періодах. Основними реальними змінними сукупної пропозиції є:

· обсяг ресурсів – природні й трудові ресурси, капітал і технологія та ефективність їх застосування – продуктивність праці, енерго – та матеріаломісткість продукції. Збільшення обсягу ресурсів і підвищення ефективності їх використання переміщує криву сукупної пропозиції AS вправо.

· інтеграція країни у світову економіку – участь країни в міжнародному поділі праці; рівень протекціонізму (протекціонізм - зведення перешкод на шляху до вільної торгівлі) тощо. Зростання рівня відкритості національної економіки забезпечує ефективніше використання ресурсів, і крива AS переміщається вправо. І навпаки, підвищення рівня протекціонізму переміщає криву AS вліво.

· додаткові витрати на підприємницьку діяльність (надмірні витрати часу і коштів на одержання дозволу, реєстрацію, ліцензування виробничої діяльності чи відкриття банківського рахунку або правова нестабільність) зменшують її масштаби. В результаті крива AS переміщається вліво.

Номінальні змінні впливають лише на криву короткострокової сукупної пропозиції, переміщуючи її вліво або вправо, а природний рівень виробництва і довгострокова крива АS не змінюються. Основними номінальними неціновими змінними, що впливають на сукупну пропозицію в короткостроковому періоді, є:

· рівень цін на ресурси – рівень зарплати, процентні ставки, рента за землю та ін. зростання цін на ресурси переміщує криву короткострокової сукупної пропозиції вліво. І навпаки, зниження цін на ресурси переміщує цю криву вправо.

· інвестиційні чинники, які творять макроекономічне середовище, в якому функціонують ділові одиниці національної економіки. Так, несприятливе макросередовище, яке складається, наприклад, в умовах підвищення непрямих податків або плати за використання природних ресурсів, переміщуватиме криву короткострокової сукупної пропозиції вліво. І навпаки, сприятливе макросередовище переміщує цю криву вправо.

· структура ринків товарів і послуг. Наприклад, монополізація внутрішнього ринку вітчизняними фірмами або фірмами інших країн зменшує обсяг національного продукту, і короткострокова крива AS переміщується вліво.

· очікування економічними агентами рівня цін. Якщо, наприклад, агенти очікують вищого рівня цін, то вони встановлюватимуть вищу заробітну плату, що зменшуватиме прибутковість виробництва і кількість товарів і послуг, вироблених за кожного рівня цін. Тому короткострокова крива сукупної пропозиції переміщуватиметься вліво. І навпаки, за нижчого очікуваного рівня цін вона переміщуватиметься вправо.

Дата добавления: 2014-10-17