Міське розселення

Міське населення в Україні становить переважну більшість, тобто 68,5 % (на початок 2009 р.) загальної кількості населення.

Для успішного виконання міських функцій приблизно половина населення повинна бути працездатною, і саме ця частина населення становить трудові ресурси міста.

Трудові ресурси міста, тобто та частина населення,яка зайнята суспільно-

корисною працею, поділяються на дві групи:

– містотвірну, тобто працівників підприємств,установ і організацій,якіформують народногосподарську основу розвитку міста (промислове виробництво, будівництво, зовнішній транспорт, управління, наука, фінансова діяльність, вища освіта, лікування і відпочинок тощо);

– містообслуговувальну,тобто працівників підприємств,установ і закладівсфери обслуговування (торгівля, громадське харчування, фінансове і юридичне обслуговування, народна освіта, охорона здоров’я, культура, житлово-комунальне обслуговування).

Окремо виділяється т. зв. несамодіяльна група населення, тобто пенсіонери, діти дошкільного віку і школярі, студенти стаціонарних відділень середніх спеціальних і вищих навчальних закладів.

Постійна чисельність населення працездатної вікової групи у загальному складі населення міста забезпечує його стабільний “трудовий баланс”, який у 1980-

х роках характеризувався такими показниками:

А – містотвірна група, 25–40 %, Б – містообслуговувальна група, 15–25 %,

В – несамодіяльна група, 50–60 %.

У Львові у 1996 р. у всіх сферах виробництва і обслуговування було зайнято близько 401 тис. осіб, або 48 % населення, у тому самому році у Львові було офіційно зареєстровано близько 6 тис. безробітних, тобто 1,5 % працездатного населення.

Водночас інші тенденції у розподілі “трудового балансу” спостерігаються у великих містах високорозвинених країн. Наприклад, у Торонто кількість зайнятих у торгівлі і обслуговуванні вже на початку 1980-х рр. удвічі перевищила кількість зайнятих у промисловості. У найбільших містах Західної Європи протягом 1980-х рр. частка (від загального числа працюючих) прийнятих на роботу у секторі обслуговування становила: у Лондоні – 81 %, у Парижі – 80 %, у Брюсселі – 83 %, у Франкфурті – 76 %.

Міське населення характеризується великою щільністю, тобто значною кількістю населення, розташованого на певній визначеній площі. Наприклад, щільність населення Червонограда у 1999 р. становила 5394 осіб/кв. км, Львова – 5118 осіб/кв. км, Дрогобича – 2515 осіб/кв. км, Самбора – 3108 осіб/кв. км, що свідчить про значне демографічне навантаження на міську територію у містах Львівщини.

Для Києва аналогічний показник у той час становив 3207, Одеси – 5463, Харкова – 5263, Донецька – 3072, Ужгорода – 3705, Кракова – 2282, Вроцлава – 2195 осіб/кв. км.

У 1990-ті роки динаміка зміни чисельності населення в Україні стала від’ємною, і ця тенденція посилилася на початку ХХІ ст. За 2001 – 2006 рр. лише в п’яти обласних центрах чисельність населення зростала (Київ, Вінниця, Хмель-ницький, Чернівці, Івано-Франківськ). Найбільший спад населення був характерний для Тернополя, Сум та Херсона. Наприклад, міське населення Львівської області за період 1998–2005 рр. зменшилося з 1671,1 до 1550,3 тис. осіб, тобто на 7,3 %, зокрема населення Львова скоротилося з 822,2 до 752,5 тис. осіб, або на 8,6 %.

Таблиця 2.1

Динаміка чисельності населення України та його складових за 1913–2001 рр. (за Ю. Палехою, 2007)

Рік	Чисельність населення,	Те ж саме,	Зміни за період,
	млн. осіб			%		млн. осіб/рік
	всього		міське	сільське	міське		сільське	всього	міське	сільське
	35,2		6,7	28,5
	41,3		14.0	27,3				0,23	0,27	- 0,04
	41,9		19,3	22,6				0,03	0,28	- 0,25
	47,1		25,9	21,2				0,47	0,60	- 0,13
	49,8		30,5	19,3				0,30	0,51	- 0,21
	51,7		34,6	17,1				0,19	0,41	- 0,22
	48,5		32,6	15.9				- 0,27	- 0,17	- 0,10

Дата добавления: 2014-10-22