Методи прогнозування можливого банкрутства

Найбільш поширеним методом оцінки ймовірності банкрутства підприємства є модель Альтмана на основі п’яти факторів, яка запропонована американським економістом Е. Альтманом:

Z = 1,2 К_об + 1,4 К_нп + 3,3 К_р + 0,6 К_п + 1,0 К_в ,

де К_об – частка оборотних засобів у активах, тобто відношення поточних активів до загальної суми активів підприємства;

К_нп – рентабельність активів, обчислена за нерозподіленим прибутком, тобто як відношення нерозподіленого прибутку до загальної суми активів;

К_р – рентабельність активів, обчислена за прибутком від реалізації продукції;

К_п – коефіцієнт покриття за ринковою вартістю власного капіталу, тобто відношення ринкової вартості акціонерного капіталу до короткострокових зобов’язань підприємства;

К_в – віддача всіх активів, тобто відношення виручки від реалізації до загальної суми активів.

Коефіцієнти 1,2; 1,4; 3,3; 0,6; 1,0 – сталі коефіцієнти, вибрані емпірично в результаті аналізу великої кількості підприємств.

Залежно від значення прогнозується можливість банкрутства:

– якщо Z до 1,8 – дуже висока;

– якщо Z від 1,81 до 2,7 – висока;

– якщо Z від 2,8 до 2,9 – можлива;

– якщо Z понад 3,0 – дуже низька.

Точність прогнозу в цій моделі надзвичайно висока і протягом одного року становить 95%, протягом двох років – 83%, проте недолік даної моделі полягає в тому, що її доцільно використовувати тільки щодо великих компаній, акції яких котируються на фондових біржах.

Оцінювати фінансовий стан підприємства і можливість його банкрутства можна також через показники фінансової стійкості. При цьому принципове значення має те, які саме абсолютні показники відображають стійкість фінансового стану. Найбільш загальним показником фінансової стійкості є надлишок або недостатність джерел засобів для формування запасів і витрат, тобто різниця між величиною запасів і величиною витрат.

Для характеристики джерел формування запасів і витрат використовують кілька показників:

– наявність власних оборотних засобів (О_об);

– наявність власних і довгострокових позичкових джерел формування запасів і витрат (З_зп);

– загальна величина основних джерел формування запасів і витрат (ЗАГ_зп).

Цим показникам наявності джерел формування запасів і витрат відповідають три показники рівня забезпечення запасами і рівня витрат:

– надлишок (+) або нестача (–) власних оборотних засобів (±О_об);

– надлишок (+) або нестача (–) власних і довгострокових позичкових джерел формування запасів і витрат (±З_зп);

– надлишок (+) або нестача (–) основних джерел формування запасів і витрат (±ЗАГ_зп).

Розрахунки цих трьох показників дають змогу класифікувати фінансові ситуації за рівнем їхньої стійкості.

1. Абсолютна стійкість фінансового стану буде за таких умов:

О_об ≥ 0,

З_зп ≥ 0,

ЗАГ_зп ≥ 0,

тобто тоді, коли тривимірний показник становитиме (1,1,1).

2. Нормальна стійкість фінансового стану підприємства, яка гарантує його платоспроможність, забезпечується за умови:

О_об < 0,

З_зп ≥ 0,

ЗАГ_зп ≥ 0,

тобто тривимірним показником (0, 1, 1).

3. Нестійке фінансове становище, пов’язане з порушенням платоспроможності, коли ще існує можливість встановлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних засобів і збільшення власних оборотних засобів, а також за рахунок додаткового залучення довгострокових кредитів і позичкових засобів, забезпечується за умови:

О_об < 0,

З_зп < 0,

ЗАГ_зп ≥ 0.

тобто тривимірного показника (0, 0, 1).

4. Фінансова нестійкість вважається допустимою, якщо величина вартості, що залучається для формування запасів і витрат короткострокових кредитів і позичкових засобів, не перевищує сумарної вартості виробничих запасів, готової продукції і товарів (найбільш ліквідної частини запасів і витрат), тобто коли виконуються такі умови:

1) виробничі запаси та готова продукція і товари (за собівартістю) дорівнюють короткостроковим кредитам і позичковим засобам, які беруть участь у формуванні запасів і витрат, або є більшими за них;

2) вартість незавершеного виробництва та витрати майбутніх періодів дорівнюють сумі позичкових і довгострокових засобів формування запасів і витрат або є меншими за них.

5. Кризовий фінансовий стан, за якого підприємство перебуває на межі банкрутства, настає тоді, коли грошові засоби, короткострокові фінансові вкладення і дебіторська заборгованість підприємства не покривають навіть його кредиторської заборгованості.

О_об < 0,

З_зп < 0,

ЗАГ_зп < 0.

тобто за тривимірного показника (0, 0, 0).

Стабілізуючими методами в цій ситуації можуть бути: реалізація надлишкових запасів товарно-матеріальних цінностей, збільшення джерел власних засобів, додаткове залучення довгострокових і позичкових засобів.

Дата добавления: 2014-10-22