Класифікація показників собівартості

Ознака класифікації	Показник
Місце виникнення витрат	Цехова собівартість
Виробнича собівартість
Тривалість періоду	Середньомісячна собівартість
Квартальна собівартість
Середньорічна собівартість
Метод розрахунку	Планова собівартість
Нормативна собівартість
Фактична собівартість
Об’єкти розрахунку	Собівартість одиниці продукції
Собівартість порівнянної продукції
Собівартість непорівнянної продукції
Собівартість усієї товарної продукції (витрати на одну гривню товарної продукції)

Цехова собівартість – це витрати конкретного цеху на виробництво продукції. Виробнича собівартість показує всі витрати підприємства на виробництво продукції. Цехові витрати в більшості галузей промисловості включаються в собівартість окремих видів продукції через розподіл їх пропорційно сумі заробітної плати робітників. Наприклад, сума цехових витрат за місяць становила 75 млн гривень, а основна заробітна плата робітників – 100 млн гривень. Це означає, що в собівартість окремих видів продукції цехові витрати будуть включені в розмірі 75% від суми основної заробітної плати виробничих робітників, нарахованої за окремими видами продукції.

Облік, планування та аналіз собівартості ґрунтується на таких узагальнюючих показниках:

1) собівартість одиниці продукції;

2) виконання плану зниження собівартості порівнянної продукції;

3) витрати на 1 грн. товарної продукції.

Собівартість одиниці продукції є історично найстарішим показником. На підприємствах планується та обліковується собівартість одиниці продукції лише основних видів. Для цього всі витрати на виробництво основного виду продукції ділять на обсяг продукції в натуральних показниках. Показник собівартості одиниці продукції є незамінним для порівняльного аналізу і лежить в основі функціонально-вартісного аналізу для виявлення способів зниження собівартості за рахунок змін у конструкції та технології виробів.

Більшість підприємств випускають десятки видів продукції. Планування та облік витрат щодо кожного виду продукції потребують великих трудових і матеріальних витрат, а тому для аналізу собівартості всіх видів продукції використовуються також інші показники. Зокрема аналіз порівнянної товарної продукції здійснюється на підприємствах, де її питома вага становить понад 50%. Там, де переважає нова продукція, для аналізу динаміки собівартості використовуються показники витрат на 1 гривню товарної продукції і показник собівартості одиниці продукції.

15.3. Оцінка обґрунтованості планового рівня собівартості товарної продукції

Для досягнення конкурентоспроможності підприємство змушене постійно планувати зниження собівартості продукції. Щоб визначити обґрунтованість планового рівня собівартості виготовленої продукції, використовують дані про залишки нереалізованої продукції на початок і кінець року, обсяг реалізації та складають розрахунок (див. табл. 2). Табличні витрати на 1 грн. виготовленої продукції порівнюють із плановими та визначають наявні відхилення.

Таблиця 2

Розрахунок рівня собівартості продукції (тис. грн.)

Показник	За оптовими ціна-ми підприємства	За плановою собівартістю	Прибуток	Витрати на 1 грн. продукції
Залишки нереалізованої продукції на початок року				78,05
Реалізація продукції				80,47
Залишки нереалізованої продукції на кінець року				83,16
Випуск товарної продукції (ряд. 2 + ряд. 3 – ряд. 1)				80,75

З таблиці 2 бачимо, що при плановому обсязі реалізації в оптових цінах підприємства 8323 тис. грн. та плановому прибутку від реалізації 1625 тис. грн., собівартість реалізованої продукції становить 6698 тис. грн., а планова собівартість товарної продукції з урахуванням зміни планових залишків нереалізованої продукції на початок і кінець року – 6783 тис. грн.

Потрібно пам’ятати, що внаслідок систематичного зниження собівартості витрати на одну гривню продукції в залишках нереалізованої продукції на кінець року мають бути нижчі від середньорічних, а в собівартості товарного випуску – нижчі, ніж у собівартості реалізованої продукції, бо в останню закладено підвищені витрати в залишках нереалізованої продукції на початок року. На підприємстві, яке ми аналізуємо, цієї вимоги не додержано, собівартість товарної та нереалізованої продукції постійно зростає, а тому зменшується прибуток на одну гривню продукції. Високий рівень витрат у залишках нереалізованої продукції був спричинений зростанням цін на матеріали і зниженням попиту на дорогу продукцію. Ця обставина може призвести до погіршання фінансового стану підприємства.

На основі розрахункового рівня собівартості товарної продукції, обчислюють планове завдання щодо її зниження порівняно з минулим періодом і розробляють план організаційно-технічних заходів, що забезпечить зниження.

Дата добавления: 2014-10-22