Витрати на 1 грн. продукції

Аналіз витрат на одну гривню товарної продукції

Вплив факторів на зміну собівартості порівнянної продукції

№ за п.	Фактори	Розмір впливу на зростання собівартості
тис. грн.	%
	Зміна обсягу випуску [6673*(3,93–0,2)/100]	–249	–3,73
	Зміна структури випуску (6673*0,2/100)	–13	–0,2
	Зміна собівартості виробів	+28	+0,44
	Зміна оптових цін і тарифів	+270	+4,21
	Усього	+36	+0,54

Найбільш важливим фактором зниження собівартості порівнянної продукції є застосування прогресивніших норм витрат матеріальних ресурсів і трудових нормативів, що, у свою чергу, залежить від своєчасності й повноти проведення організаційно-технічних заходів, запровадження нової техніки і технології, механізації та автоматизації виробничих процесів, удосконалення організації виробництва і праці. Необхідно оцінити виконання плану організаційно-технічних заходів за кількістю впроваджених новинок, обсягом виробничих витрат і фактично отриманим економічним ефектом.

Витрати на одну гривню товарної продукції визначаються як відношення планових чи фактичних витрат на виготовлення продукції до її вартості в оптових цінах підприємства. Використання показника витрат на одну гривню товарної продукції зумовлене:

– по-перше, тим, що він усуває неоднакові підходи до старої та нової продукції й уможливлює встановлення єдиного завдання для зниження собівартості, яке охоплює як порівнянну, так і непорівнянну продукцію;

– по-друге, він забезпечує зв’язок собівартості з плановим прибутком, утворюючи з ним органічну єдність; по-третє, він дає змогу простежити динаміку зниження собівартості за кілька років.

Для аналізу облікові дані систематизують у таблиці 10.

Таблиця 10

№ за п.	Показники	План	Фактичний випуск продукції	Факт
планові норми і планові ціни	в планових цінах	чинні ціни на матеріали і планові на продукцію
	Обсяг продукції в порівнянних оптових цінах, тис. грн.
	Собівартість продукції, тис. грн.
	Витрати на 1 грн. продукції (ряд.2 / ряд.1), коп.	80,75	81,04	82,15	84,36	84,06

Наведені в таблиці 10 дані показують, що на підприємстві собівартість продукції порівняно з плановою зросла на 362 тис. грн. (7145 – 6783), або на 5,34%. Витрати на 1 грн. продукції зросли на 3,31 коп. (84,06 – 80,75), або на 4,10% [(84,06 – 80,75)*100]/80,75. Темпи зростання витрат значно випереджали темпи зростання обсягу продукції (5,34% проти 1,19%). Це свідчить про великі непродуктивні витрати.

На відхилення фактичних витрат від планових впливають такі чинники:

а) зміна структури асортименту виготовленої продукції. Промислові підприємства випускають вироби з різним рівнем рентабельності. Підвищення питомої ваги виробів з нижчим (ніж у середньому на підприємстві) рівнем рентабельності призводить до підвищення витрат на гривню товарної продукції, і навпаки. Щоб визначити розмір впливу зміни структури асортименту випущеної продукції, необхідно від планових витрат на гривню продукції за фактичної структури асортименту відняти витрати за планом. На підприємстві вплив цього чинника становить 0,29 коп. (81,04 – 80,75), тобто підвищення питомої ваги менш рентабельних виробів призвело до збільшення витрат на гривню товарної продукції на 0,29 копійки;

б) зміна рівня витрат (норм витрат) у собівартості окремих її видів. Для виявлення впливу зміни норм витрат матеріалів на кожний виріб необхідно з витрат на 1 грн. продукції, що їх розраховано за фактичними витратами і плановими цінами, відрахувати планові витрати на фактичний випуск і асортимент продукції. Наше підприємство під впливом цього фактора збільшило витрати на кожну гривню продукції на 1,11 коп. (82,15 – 81,04);

в) зміна оптових цін на матеріали і паливо, зміна транспортних тарифів. Вплив зміни оптових цін на матеріали і тарифів на вантажні перевезення визначається як різниця між фактичними витратами на гривню продукції за цінами, що реально існують у звітному році, і тими, що закладені в план. За рахунок зміни оптових цін на спожиті матеріальні цінності і тарифів на перевезення підприємство допустило зростання витрат на 2,25 коп. (84,36 – 82,15).

г) зміна цін на продукцію. Зниження витрат на 1 грн. товарної продукції за рахунок оптових цін на продукцію визначаємо так: із витрат на 1 грн. продукції, розрахованих у чинних цінах, відраховуємо витрати в чинних цінах на матеріали і в планових цінах – на продукцію. Підвищення ціни на продукцію зменшило витрати на 1 грн. продукції на 0,30 коп. (84,06 – 84,36), або на 0,37%.

Аналіз свідчить, що підприємство підвищило собівартість продукції за рахунок безгосподарності (зайві витрати) і зростання цін на матеріали. Ці перевитрати воно частково покрило за рахунок підвищення цін на продукцію.

На наступному етапі аналізу виявляється вплив кожного фактора на абсолютне відхилення повної фактичної собівартості всієї продукції від планової. Для цього абсолютні відхилення витрат на одну гривню продукції кожного фактора помножуємо на фактичний випуск продукції в оптових цінах підприємства. Треба, однак, пам’ятати, що на абсолютне відхилення фактичної собівартості всієї продукції від планової, крім перелічених вище факторів, впливає зміна обсягу випуску продукції. Цей вплив визначається як добуток планової собівартості гривні продукції та абсолютного відхилення фактичного обсягу випуску від планового (див. табл. 11).

Таблиця 11

Дата добавления: 2014-10-22