Вплив факторів на зміну матеріальних витрат

І. Аналіз прямих матеріальних витрат

Значну питому вагу в собівартості продукції займають витрати на предмети праці: сировину, основні й допоміжні матеріали, куповані напівфабрикати, на паливо і електроенергію для технологічних потреб тощо.

У собівартості товарної продукції розмір витрат на сировину і матеріали визначається асортиментом продукції, характером виробництва і становить на підприємствах легкої, харчової, текстильної промисловості – 70-90%, машинобудування – 40-50% від собівартості одиниці продукції, тому раціональне використання предметів праці є важливим резервом росту обсягів, зниження собівартості і підвищення ефективності виробництва.

У собівартості товарної продукції витрати сировини, матеріалів, палива і енергії відображаються у двох розрізах:

а) за прямими статтями калькуляції;

б) за статтями накладних (непрямих) комплексних витрат.

Аналіз витрат на матеріали, куповані вироби й напівфабрикати, паливо, електроенергію розпочинається із загальної оцінки їх величини у собівартості всієї товарної продукції за прямими статтями калькуляції. Для цього на основі плану підприємства, річної та періодичної звітності, облікової інформації та даних про виконання плану за обсягом продукції проводять розрахунок і аналіз витрат.

Матеріальні витрати за всіма одноелементними статтями в собівартості продукції оцінюють, зіставляючи фактичні витрати з плановими та плановими, перерахованими на фактичний обсяг виготовленої продукції. На відхилення фактичних витрат від планових впливають такі фактори:

1) зміна обсягу випуску товарної продукції;

2) зміна структури асортименту випущеної продукції;

3) зміна рівня матеріальних витрат у собівартості одиниці продукції.

Для аналізу впливу цих факторів складають таблицю 13. Дані таблиці 13 показують, що вартість сировини та матеріалів у собівартості продукції зросла на 103 тис. грн., купованих напівфабрикатів – на 44 тис. грн.

Для визначення величини впливу зміни обсягу випуску продукції на суму витрат необхідно планові витрати кожної статті зіставити з плановими витратами, помноженими на відсоток виконання плану випуску товарної продукції (гр.2 – гр.1). У нашому прикладі у зв’язку зі зростанням обсягу виробництва витрати на сировину і матеріали зросли на 19 тис. грн., а на куповані вироби та напівфабрикати – на 15 тис. грн.

Таблиця 13

Стаття витрат	План	Фактичний обсяг та асортимент	Відхилення (±)
за плановими нормами і плановою структурою	за плановими нормами і фактичною структурою	за звітом	усього	у т. ч. і за рахунок
обсягу випуску продукції (гр.2 – гр.1)	структури (гр.3 – гр.2)	рівня витрат (гр.4 – гр.3)
0	1	2	3	4	5	6	7	8
1. Сировина і основні матеріали, без відходів					+103		–14
2. Куповані напівфабрикати			1283,5		+44		–7,5	36,5

Примітка. План випуску товарної продукції виконано на 101,19%.

Вплив зміни структури асортименту випущеної товарної продукції визначається як різниця між витратами на фактичний випуск за фактичної та планової структури (гр.3 – гр.2). Так, за рахунок зміни структури асортименту випущеної продукції витрати сировини і матеріалів зменшились на 14,0 тис. грн., а купованих виробів і напівфабрикатів – на 7,5 тис. грн.

Щоб визначити вплив зміни рівня витрат у собівартості окремих видів продукції, необхідно з фактичних витрат за кожною статтею відрахувати фактичні витрати відповідно до планових норм витрат і фактичної структури асортименту товарної продукції (гр.3–гр.4). Підприємство під впливом зміни рівня витрат у собівартості окремих видів продукції допустило перевитрату сировини і матеріалів на 98 тис. грн., напівфабрикатів – на 36,5 тис. грн.

Наступним кроком аналізу є вивчення факторів, під впливом яких фактичний рівень матеріальних витрат у собівартості всієї товарної продукції та її одиниці відхиляється від планового.

Рівень матеріальних витрат у собівартості всієї товарної продукції та її одиниці складається під впливом двох груп факторів:

1) норм витрат сировини, матеріалів, повторно використовуваних відходів, покупних виробів і напівфабрикатів, палива та енергії;

2) цін на спожиті матеріальні цінності і тарифів на електроенергію.

Для визначення впливу факторів норм і цін на відхилення фактичних матеріальних витрат від планових на основі облікової інформації про калькуляцію одиниці продукції кожного виду складається розрахунок, наведений у табл. 6.

Аналіз фактора “норма”. Важливою умовою раціонального використання сировини, матеріалів, палива і енергії, а отже, систематичного зниження собівартості продукції є техніко-економічне нормування їх витрат.

Під техніко-економічною нормою витрат розуміють максимально допустимі витрати відповідних матеріальних ресурсів на виробництво одиниці конкретного виду продукції за даного рівня техніки і технології виробництва.

Техніко-економічна норма витрат ресурсів складається з трьох частин:

1) корисного вмісту речовини в готовій продукції;

2) відходів, одержаних у процесі виробництва;

3) втрат, пов’язаних зі збереженням і транспортуванням цінностей.

На промислових підприємствах одночасно діють дві норми:

1) планова норма на рік чи квартал, тобто укрупнене планове завдання;

2) чинна (на даний момент) норма, встановлена для конкретної деталі або виробу, за якою відбувається відпуск матеріальних цінностей у виробництво.

Порівняння (на певну дату) чинних норм витрат матеріальних ресурсів із плановими дає змогу визначити напруженість планового завдання, можливість його зміни та виконання.

Напруженість чинної норми характеризує коефіцієнт використання матеріалу (К_вм), який визначається як відношення чистої ваги деталі, вузла чи виробу або чистого вмісту речовини (В_Ч) до загальної ваги матеріалу, необхідного для виготовлення деталі, вузла чи виробу (В_ЗАГ):.

Різниця між загальною і чистою вагою показує величину втрат і відходів виробництва. Що меншою є дана величина, тим прогресивнішою є чинна норма, а коефіцієнт використання матеріалу наближається до одиниці.

Для виявлення резервів зниження собівартості продукції за рахунок матеріалів необхідно систематично аналізувати склад та кількість відходів.

Аналіз втрат від відходів. Відходи – це неминучі непродуктивні втрати частини сировини і матеріалів у процесі виробництва продукції. Розмір відходів визначається рівнем техніки, технології, асортиментом продукції та характером використаної сировини і матеріалів. Повторно використовувані відходи за ціною можливого використання відраховуються із загальної суми втрат сировини та матеріалів; вони оцінюються за зниженими цінами і використовуються як сировина для повторної переробки чи виробництва продукції широкого вжитку. Аналізуючи такі відходи, визначають їх динаміку, обчислюють втрати сировини та матеріалів і виявляють резерви можливого зниження собівартості продукції за рахунок зменшення відходів.

Для обчислення втрат від повторно використовуваних відходів на основі облікових даних складають розрахунок, наведений у таблиці 14. З даних таблиці бачимо, що у звітному періоді надпланові повторно використовувані відходи зросли на 100,0 тис. грн., а втрати від повторно використовуваних відходів – на 80 тис. грн., у тому числі в собівартості виробу КТД2-2 – 2 грн. Резерв зниження собівартості продукції складає 80,0 тис. грн.

Розраховуючи втрати та резерви зниження собівартості продукції за рахунок повторно використовуваних відходів, з їх вартості за ціною можливого використання виключають вартість брухту від його продажу як вторсировини.

Таблиця 14

Дата добавления: 2014-10-22