Аналіз витрат за економічними елементами

Аналіз витрат за економічними елементами

Розрахунок впливу окремих факторів на зміну собівартості продукції

Фактор	Витрати на 1 грн. продукції	Собівартість продукції
розрахунок впливу факторів	величина впливу,коп.	розрахунок впливу факторів	величина впливу, тис. грн.
Зміна обсягу випуску продукції	´	´	80,75* (8500–400)	+80,7
Зміна структури асортименту продукції	81,04 – 80,75	0,29	0,29*8500	+25
Зміна собівартості виробів	82,15 – 81,04	+1,11	1,11*8500	+94,3
Зміна оптових цін на матеріали і тарифів	84,36 – 82,15	+2,21	2,21*8500	+188
Зміна цін на продукцію	84,06 – 84,36	–0,30	–0,30 * 8500	–26
Усього	84,06 – 80,75	+3,31	7145 – 6783 3,31 * 8500	+362 +281,3

Отже, понадпланове зростання собівартості продукції на підприємстві склалось під впливом позитивних і негативних факторів. Якщо надпланова собівартість виробів цілком залежить від незадовільної роботи підприємства, то зміна оптових цін на матеріали і зміна тарифів від нього не залежать. Зростання обсягу виробництва за інших однакових умов об’єктивно веде до абсолютного збільшення собівартості всієї продукції, тому це явище не розглядається як недолік у роботі спеціалістів підприємства.

Витрати на виробництво товарної продукції планують та обліковують за двома напрямками: за економічними елементами і за статтями калькуляції.

Елементи витрат – це однорідні за економічним змістом витрати. До них відносять сировину і матеріали, паливо, енергію, заробітну плату, амортизацію, відрахування на соціальне страхування та інше.

Аналіз даних про витрати за економічними елементами дозволяє вивчити структуру собівартості за галузями промисловості та окремими підприємствами, розкрити галузеві закономірності формування собівартості і тенденцію її змін за кілька періодів. Планування витрат за економічними елементами дає змогу пов’язати їх з планом матеріально-технічного постачання, фондом заробітної плати, планом зростання ефективності виробництва, балансом надходжень і витрат тощо. Окрім цього аналіз витрат за економічними елементами уможливлює вивчення їхнього складу, питомої ваги кожного елемента, частку живої і уречевленої праці в загальних витратах на виробництво. Порівняння фактичної структури витрат за кілька періодів виявляє динаміку і напрямок зміни окремих елементів, матеріаломісткості, фондомісткості, енергоємності, трудомісткості, собівартості продукції і вплив технічного прогресу на структуру витрат (див. табл. 12).

Таблиця 12

Елементи витрат	Поперед-ній рік, %	Звітний період	Відхилення (±)
план, %	фактично	від поперед- нього року, %	від плану %
тис. грн	%
Матеріальні витрати (за винятком вартості повторно використовуваних відходів)	34,5	35,6		41,9	+7,4	+6,3
Амортизація основних фондів	7,6	7,8		7,7	+0,1	–0,1
Витрати на оплату праці	31,0	30,1		26,0	–5,0	–4,1
Відрахування на соціальні заходи	17,3	17,0		14,7	–2,6	–2,3
Інші витрати	9,6	9,5		9,7	+0,1	+02
Усього витрат на виробництво					0,0	0,0

Дані таблиці 12, складеної на підставі даних кошторису витрат (план) та звітної форми №2 або облікової інформації, свідчать, що матеріаломісткість продукції є дуже високою і її зростання триває. Збільшення матеріальних витрат відбувається за рахунок зниження витрат на оплату праці і відрахувань на соціальні заходи. Зростає питома вага відрахувань на амортизацію основних фондів та інші витрати. Головним напрямком пошуку резервів зниження собівартості є дослідження складу кожного елемента матеріальних витрат, виявлення причин зростання цих витрат і способів їх зменшення.

Фактичні дані про витрати на виробництво використовуються для планування собівартості на майбутнє, визначення розміру нормованих оборотних засобів та прибутку. Слід пам’ятати, що кошторис витрат складається в цілому по підприємству без розподілу за виробами, послугами та роботами, тому практично неможливо підрахувати планові витрати на фактичний обсяг і асортимент продукції. А виявлені відхилення фактичних витрат від планових щодо кожного елемента не можуть розглядатись як економія чи перевитрата. Так, різниця між фактичною і плановою основною та додатковою заробітною платою свідчить про абсолютну економію чи перевитрату фонду заробітної плати. Порівняння фактичної суми амортизаційних відрахувань з плановою дає можливість зробити висновки про виконання плану створення амортизаційного фонду підприємства.

Важливим аспектом при розгляді витрат за економічними елементами є їх класифікація, яка здійснюється за різноманітними ознаками.

1. За способом перенесення вартості на продукцію усі виробничі витрати підприємства поділяються на прямі та непрямі:

– до прямих витрат належать витрати, пов’язані з виробництвом окремих видів продукції (сировина, матеріали, напівфабрикати, паливо, енергія, заробітна плата виробничих робітників, відрахування на соцстрахування), які можуть бути безпосередньо включені до їхньої собівартості.

– до непрямих витрат належать витрати, пов’язані з виробництвом кількох видів продукції (витрати на утримання та експлуатацію обладнання, загальновиробничі витрати), що включаються до собівартості за допомогою спеціальних засобів. Непрямі витрати утворюють комплексні статті калькуляції (тобто складаються з витрат, що включають кілька елементів), які відрізняються за їх функціональною роллю у виробничому процесі.

2. Залежно від впливу обсягу виробництва на рівень витрат виділяють:

– умовно-змінні витрати, до яких належать витрати, абсолютна величина яких зростає зі збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується з його зниженням (витрати на сировину та матеріали, куповані комплектуючі і напівфабрикати, технологічне паливо й енергію, на оплату працівників, зайнятих у виробництві продукції, відрахування на соціальні заходи тощо.

– умовно-постійні витрати – це витрати, абсолютна величина яких істотно не змінюється зі збільшенням чи зменшенням випуску продукції. До них належать витрати, пов’язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.

3. За календарними періодами витрати на виробництво поділяються на поточні та одноразові.

– Поточні витрати – це витратиз періодичністю, меншою за 1 місяць.

– Одноразові витрати – це витрати, які здійснюються одноразово або з періодичністю понад один місяць, і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

15.9. Аналіз собівартості продукції за статтями калькуляції

На наступному етапі аналізу вивчається собівартість продукції за калькуляційними статтями (див. рис. 3). Витрати за статтями калькуляції – це витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне й допоміжне виробництво. Групування витрат за призначенням, тобто за статтями калькуляції, показує, де саме, на які цілі, в якому обсязі використано ресурси. Воно необхідне для визначення собівартості окремих виробів, установлення центрів зосередження витрат і пошуку резервів їх скорочення.

Рис. 3. Схема формування і аналізу собівартості за статтями калькуляції

Планування та облік витрат за калькуляційними статтями дають змогу встановити цільові напрями витрат, зв’язок з технологічним процесом, а також підрахувати собівартість окремих видів одиниці продукції, узагальнити витрати за місцем виникнення (дільниця, бригада, цех), забезпечити контроль за місцем виникнення витрат та використанням ресурсів підприємства за призначенням.

Залежно від способу включення витрат у собівартість продукції, усі витрати (за статтями) на виробництво продукції класифікують як прямі та як накладні (непрямі). Прямі витрати відносять на вироби за прямою ознакою, і вони утворюють одноелементні статті. Непрямі (накладні) витрати попередньо групують у кошторисах з утворенням комплексних статей витрат, які потім розподіляють між виробами пропорційно до певних ознак.

Аналіз собівартості фактично випущеної продукції за калькуляційними статтями проводять, порівнюючи фактичні витрати з минулорічними та плановими. При цьому визначають абсолютне та відносне відхилення щодо кожної калькуляційної статті і дають їм оцінку.

Зміна собівартості всієї продукції і одиниці окремих виробів складається з економії за одними статтями і перевитрат за іншими. Аналізуючи собівартість одиниці продукції, суму перевитрат множать на фактичний випуск виробу і визначають загальний розмір перевитрат і розробляють заходи для їх усунення.

Спосіб віднесення калькуляційних статей на собівартість окремих виробів значною мірою визначає організацію контролю та аналізу собівартості продукції. Щодо прямих одноелементних статей аналіз здійснюється прямим порівнянням фактичних витрат з плановими або нормативними. У непрямих комплексних статтях, крім того, аналізується виконання кошторису з кожної статті і обґрунтованість принципу їх розподілу між видами продукції.

Дата добавления: 2014-10-22