Методи концентрування поділяють на 2 групи

До першої групи належать випаровування і заморожування (останнє має переваги, оскільки під час нагрівання виділяються з води леткі речовини, прискорюється гідроліз, відбувається дегазація і руйнування окремих органічних сполук). Об’єм розчину зменшується, а концентрація зростає (загальне концентрування).

Другу групу становлять методи, за якими загальний об’єм проби води не змінюється, а водночас з концентруванням мікрокомпонентів усуваються домішки, що перешкоджають визначенню. До них належать адсорбція, хроматографія, екстракція, електрохімічне виділення (вибіркове концентрування).

Перед проведенням аналізу часто необхідно заздалегідь позбавитися від домішок, які перешкоджають визначенню. Вплив домішок усувають:

- фізичними методами (пропускання води крізь шар катіоніту чи аніоніту; нагрівання, якщо домішка летка; екстрагування органічними розчинниками чи попереднє зв’язування реагентами, що утворюють сполуку, яка переходить в органічну фазу; хроматографія);

- хімічними методами (окиснення або відновлення домішок; осадження у вигляді малорозчинних сполук; зв’язування у стійкі малодисоційовані комплекси; зміна рН, що зумовлює розчинення чи осадження домішок).

Результат експерименту залежить від вибраного методу аналізу. Стандартна методика має бути перевірена на конкретній воді, яку аналізують, оскільки зміна компонентів, їх співвідношення чи умов середовища може зумовити необхідність коригування в ході аналізу.

Чутливість методу має відповідати вимогам; висока чутливість потрібна лише в разі дуже малих проб води. Точність визначення хімічного складу вод залежить від його сталості, правильності місця відбору проб, забезпечення умов їх зберігання, методики аналізу, селективності методу.

Методи аналізу води.

Контактні методи. Проби води відбираються у певних місцях. Мережі спостереження за якістю води у водоймах поділяють на три типи: стаціонарні, експедиційні і спеціальні.

Стаціонарні пости спостереження встановлюють у містах і селищах поблизу місць скидання у водойми стічних вод підприємств, ТЕС, АЕС; у місцях стікання вод з осушуваних територій та поливних земель; у місцях великих нерестилищ; на прикордонних річках тощо.

На стаціонарних станціях проводять спостереження за станом води за трьома програмами: обов’язковою, повною та скороченою. Обов’язкова програма включає візуальні спостереження, визначення витрат води, температури, рН, кольоровості, каламутності, вмісту зависей, розчиненого кисню, вуглекислого газу, біогенних речовин (нітроген загальний та амонійний, нітрати, нітрити, фосфор загальний, фосфати), органічних сполук (розчинених і у вигляді зависей), нафтопродуктів, пестицидів, катіонів важких металів (меркурію, кадмію, іноді алюмінію); аніонів SO₄^2-, CI^-, HCO₃^- та деякі інші визначення (хімічне споживання кисню (ХСК), біохімічне споживання кисню (БСК₅)).

Дистанційні методи. За допомогою акустичних хвиль визначають температуру і солоність вод відкритого океану, а також глибину, оскільки швидкість звуку при 1⁰С температури води зростає на 3 м/с; при 1 г солоності – на 1,2 м/с; при 10⁶ Па (10 атм) тиску – на 1,6 м/с.

Перші виміри з повітря кольору водного середовища виконані у 1960-ті роки спектрофотометричним методом при довжині хвилі 400-700нм.

Дистанційним методом за утворенням і утриманням піни вітром визначають силу шторму, оскільки при 3 балах кількість піни зростає, при 7 – лягає смугами, при 8 – вся акваторія вкривається піною.

Неконтактні методи дають можливість визначити нафтове забруднення Світового океану: площу покриття, товщину плівки, приблизний хімічний склад, просторово-часову динаміку цих показників. В інфрачервоній ділянці спектра коефіцієнти відбивання чистої і забрудненої нафтою поверхонь дуже різняться. Активні надвисокочастотні радіолокаційні методи виявляють плями вночі, в тумани, під час шторму в 2 бали.

Надзвичайно чутливий метод аналізу – флуоресцентний – дає змогу виявити нафту за концентрації до 10^-10 г в 1 л води, він селективний.

Дата добавления: 2014-10-23