Ґрунт — незамінний природний ресурс

Лабораторна робота № 6.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Що таке радіоактивність та природний фон випромінювання?

2. Які дози випромінювання Ви знаєте?

3. Що таке ентеросорбенти?

Мета роботи – ознайомитися з характеристикою ґрунту та навчитися визначати вміст нітратів у пробі ґрунту.

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

Грунт – це самостійне природне тіло, яке утворилося з поверхневих шарів гірських порід під сукупним впливом тварин, рослин, мікроорганізмів, клімату, води, рельєфу місцевості, часу, діяльності людини.

Товщина ґрунтового покриву становить від 15—20см до 2—3м. В.Вернадський називає ґрунт "біокосним" тілом і "благородною іржею", оскільки він є результатом дії живої і неживої природи; безліч видів живих істот частину або все своє життя проводять у ґрунті, розпушуючи його та удобрюючи. Це мікроорганізми, най­простіші, черв’яки, вищі тварини, зокрема риючі. Грунт не лише живить, а й утримує рослини.

Найважливіша особливість ґрунту — родю­чість, тобто забезпечення рослин усім необхідним для їх росту і розвитку.

Усі процеси, що відбуваються в ґрунті, тісно взаємопов'язані. Оптимальною є щільність ґрунту 1 г/см³; вже при р = 1,4 г/см³ погіршуються умови для росту коріння газо- і водообміну, існування риючих тварин. Важка техніка, що працює на полях переущільнює грунти, змінюючи не лише їх структури і механічні властивості, а й хімічні та біологічні процеси, що в них відбуваються.

Згідно з кліматичними зонами змінюється швидкість процесів ґрунтоутворення (товщина ґрунтового покриву), його родючість, типи ґрунтів (чорноземи, сірі лісові, каштанові, жовтоземи тощо).

За вмістом гумусу ґрунти поділяють на два типи: чорноземи — 7—10% гумусу та підзолисті ґрунти — до 2—3%. В.Докучаєв називав чорноземи "царем ґрунтів", у районах Лівобережного Лісостепу України, де він складав карти ґрунтів, вміст гумусу становив 10—11%, тоді як нині він удвічі менший.

Гумус містить воду та біогенні елементи. При розкладанні щороку на 20—50% він, за­лежно від умов, підвищує вбирну здатність та буферну ємність ґрунту, регулює рН, створюючи оптимальні умови для росту рослин.

Оксид карбону (IV) утворюється в ґрунті під час дихання живих організмів та розкладання органічних решток; частина його виділяється в атмосферу, інша погли­нається коренями рослин та використовується в процесі фотосинтезу для створення біомаси; СО₂ збільшує розчинність солей і доступність їх для живлення рослин.

Корені рослин виділяють у ґрунт не лише СО₂, а й чисельні органічні сполуки, зокрема кислоти, що впливають на рН ґрунтового розчину. Крім того, корені утво­рюють комплекс з ґрунтовими мікроорганізмами — бактеріями, грибами, актиномі­цетами, яких налічується 150—300 млн на 1 г ґрунту, ризосферу.

У ґрунті містяться і хвороботворні мікроорганізми — збудники захворювань: сибірки, газової гангрени, правця, ботулізму; тимчасово живуть у ґрунті збудни­ки кишкових захворювань (черевного тифу, холери, дизентерії чуми, коклюшу, бруцельозу).

Збудники туберкульозу зберігають життєздатність у ґрунті упродовж 15 місяців, дифтерійна паличка — до 2—3 тижнів. Спороутворювальні бактерії у вигляді цист можуть існувати дуже довго, витримуючи висушування, високий тиск і температу­ру, нестачу поживних речовин.

Грунт також є посередником у поширенні гельмінтозів.

Хімічний склад і концентрація ґрунтового розчину зумовлює живлення і ріст рос­лин. При високому вмісті солей рослини втрачають тургор (вода входить з капілярів коренів рослин у ґрунт); висока концентрація катіонів Са²⁺ стримує надходження в рослину К⁺; РО₄^3- і сприяє засвоєнню NH₄⁺; зниження рН погіршує ріст коренів, змен­шує поглинання поживних речовин, пригнічує синтез білків і цукрів при високому рН ускладнюється поглинання фосфат-іонів, збільшується засвоєння катіонів.

Підвищення температури від 10 до 25°С збільшує надходження поживних речо­вин; при охолодженні ґрунту нижче за 10°С уповільнюється поглинання рослинами в першу чергу сполук нітрогену і фосфору.

Таким чином, родючість ґрунтів визначається:

1. щільністю;

2. материнською породою;

3. вмістом гумусу;

4. концентрацією біогенних макро- і мікроелементів;

5. тепловим режимом;

6. хімічним складом ґрунтового повітря;

7. багатством живої речовини;

8. відсутністю забруднюючих речовин, шкідників та збудників захворювань рослин.

Функції ґрунту:

1. утримання рослин та забезпечення їх живлення;

2. зв'язування і утримання багатьох хімічних елементів;

3. мінералізація органічних решток;

4. формування стоку та хімічного складу вод на суші;

5. місце проживання чисельних видів тварин;

6. участь у колообігу хімічних елементів;

7. гуміфікація — перетворення опаду рослин, решток мертвих рослин і тварин детритофагами і редуцентами;

8. руйнування біологічно активних шкідливих речовин;

9. нейтралізація алелопатично активних інгібіторів, що полегшує сумісне існування рослин в екосистемах;

10. утворення складних біогеоценозів з рослинами і тваринами.

Глобальні та екологічні функції ґрунтів і ґрунтового покриву Землі (за Б.Розановим):

1. забезпечення функції життя (акумулюють елементи живлення, воду, створюють умови для укорінення рослин, життя тварин);

2. забезпечення взаємодії великого геологічного і малого біотичного колообігів речовин;

3. регулювання хімічного складу атмосфери і природних вод;

4. регулювання інтенсивності біосферних процесів;

5. накопичення гумусу і зв'язаної з ним енергії;

6. захист літосфери від інтенсивного руйнування гірських порід під дією екзогенних факторів.

Дата добавления: 2014-10-23