Позов про визнання права власності

Зобов'язально-правові засоби захисту права власності.

Захист права власності за позовами про визнання правочинів недійсними.

Визнання незаконним правового акта, яким порушується право власності.

Захист права спільної власності.

Позов про визнання права власності.

Теоретичний матеріал для вивчення:

Цей позов є спеціальним або допоміжним речово-правовим способом захисту права власності. У юридичній літературі існують різні погляди на правову природу цього позову. Так, вважається, що позов про визнання права власності є:

1) позовом, що супроводжує віндикаційний позов;

2) видом негаторного позову;

3) самостійним позовом.

Висловлені погляди свідчать про неоднозначність правової природи позову про визнання права власності. Усі вони можуть бути певною мірою прийнятними, але залежно від конкретних обставин справи.

Позов про визнання права власності вперше законодавчо передбачений новим ЦК України, за ст. 392 якого власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Насамперед важливо зазначити, що позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних право встановлюючих документів на жилий будинок, автомашину тощо. За таких обставин, коли суб'єктивне право власності ще безпосередньо інші особи не порушили, особа може звернутися до суду з заявою про визнання права власності, яка матиме самостійне правове значення і не вимагатиме винесення якогось зобов'язуючого рішення для інших осіб, оскільки у такому випадку навіть відсутня така сторона, як відповідач, адже така заява розглядатиметься в порядку окремого провадження (справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення - статті 256-259 ЦПК), сторонами у справі виступатимуть заявник (власник майна) та інші заінтересовані особи. На жаль, у ЦПК не визначено коло осіб, які можуть виступати заінтересованими особами у таких справах, що викликає проблеми у практиці вирішення таких спорів. У разі якщо заінтересована особа заявляє про порушення спору про право, суддя залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (п. 6 ст. 235 ЦПК).

За змістом ст. 392 ЦК України позов про визнання за власником права власності можливий у разі оспорювання або невизнання його іншою особою, яка і має бути відповідачем у разі звернення власника до суду. Натомість ця сама стаття не визначає особу відповідача у разі втрати власником правовстановлюючого документа. Власне можуть бути також ситуації, воли відсутні особи, які оспорюють, не визнають право власності, але власник не може реалізувати свої правомочності з огляду на те, що ним в силу тих чи інших обставин не були оформлені право встановлювальні документи, наприклад щодо нерухомості, ним не можуть бути надані для одержання свідоцтва про право власності передбачені законом документи. В літературі вже висловлювалася думка, що в таких та інших випадках відповідач у позові відсутній2.

Необхідно зазначити, що вимоги про визнання права власності у переважній більшості випадків не є самоціллю позивачів, а відтак - єдиним предметом позову. Як правило, такі вимоги супроводжують позови про витребування майна з чужого незаконного володіння, про усунення порушень права власності, не пов'язаних з порушенням володіння, про виключення майна з опису та ін. Отже, за таких умов, вимоги про визнання права власності є лише передумовою для досягнення позивачем кінцевої мети позову (повернути майно у своє володіння, усунути перешкоди у користуванні чи розпорядженні майном тощо). Звичайно, спеціальне визнання судом права власності на майно необхідне тоді, коли щодо його належності у позивача відсутні правовстановлюючі документи, коли це право оспорює відповідач.

Дата добавления: 2014-10-23