Право комунальної власності на землю

Право комунальної власності на землю є відносно новим явищем на території нашої країни і отримало своє юридичне закріплення спочатку в ст. 142 Конституції України, відповідно до якої матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування земля, а подальший розвиток - в нормах чинного ЗКУ.

Суб'єктами права комунальної власності на землю є територіальні громади сіл, селищ, міст, тобто жителі, які об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями. Територіальні громади здійснюють право комунальної власності на землю у двох формах: безпосередньо (шляхом місцевих референдумів, сходів тощо) та через обрані ними органи (сільські, селищні, міські ради). При цьому необхідно враховувати, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 р. виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання здійснення права комунальної власності на землю.

Територіальні громади можуть об'єднувати належні їх земельні ділянки, наприклад, у випадку необхідності спорудження об'єктів для задоволення потреб декількох територіальних громад, що призводить до виникнення права спільної часткової власності. Правовою підставою виникнення права спільної часткової власності на землі територіальних громад є договір. Відповідно до ст. 83 ЗКУ управління зазначеними земельними ділянками здійснюють районні або обласні ради.

Об'єкти права комунальної власності на землю визначені в ст. 83 ЗКУ. відповідно до якої у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності. У чинному законодавстві встановлено перелік земельних ділянок, які є об'єктами права комунальної власності та не можуть передаватись у приватну власність, а саме:

а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);

б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту; в) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;

г) землі лісогосподарського призначення, крім окремих випадків, визначених ЗКУ;

д) землі водного фонду, крім певних випадків, визначених ЗКУ;

є) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування.

Підставами набуття права комунальної власності на землю можуть бути:

а) передача земель державної власності;

б) примусове відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

в) прийняття спадщини:

г) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами. При цьому перелік зазначених підстав не є вичерпним, оскільки законом можуть бути передбачені й інші підстави виникнення права комунальної власності на землю.

Дата добавления: 2014-10-23