Перехід права власності на земельну ділянку

Право державної власності на землю.

Право комунальної власності на землю.

Теоретичний матеріал для вивчення:

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності на земельну ділянку, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти (ст. 120 ЗКУ, ст. 377 ЦКУ).

Приватизація земельних ділянок полягає у безоплатній передачі земельних ділянок державної чи комунальної власності у приватну власність громадян України один раз в межах норм по кожному виду цільового використання. Відповідно до ст. 121 ЗКУ безоплатно передаються у власність земельні ділянки:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва й обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів -- не більше 0,01 гектара. Право на приватизацію земельних ділянок мають виключно громадяни України.

Земельне законодавство передбачає також можливість безоплатної передачі у приватну власність окремим юридичним особам земельних ділянок державної або комунальної власності, а саме:

а) житлово-будівельним (житловим) кооперативам безоплатно передаються у власність земельні ділянки для житлового будівництва у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації (ст. 41 ЗКУ);

б) гаражно-будівельним кооперативам безоплатно передаються у власність земельні ділянки для гаражного будівництва у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації (ст. 41 ЗКУ);

в) об'єднанням власників багатоквартирного жилого будинку безоплатно передаються у власність земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, розміри та конфігурація яких визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації (ст. 42 ЗКУ).

Фізичні та юридичні особи мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦКУ з урахуванням вимог ЗКУ. Відповідно до ст. 132 ЗКУ угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі, нотаріально посвідчуються та підлягають державній реєстрації.

Угоди мають містити:

а) назву сторін (прізвище, ім'я та по батькові громадянина, назва юридичної особи);

б) вид угоди; в) предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо);

г) документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку;

г) відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки;

д) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо);

е) договірну ціну;

є) права та обов'язки сторін; ж) кадастровий номер земельної ділянки;

з) момент переходу права власності на земельну ділянку. Додатком до угоди, за якою здійснюється відчуження земельної ділянки приватної власності, є державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується (або відчужувалась).

Виділення в натурі (на місцевості) земельної частки паю здійснюється із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності у порядку, передбаченому Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 5 червня 2003 р.

Спадкування земельних ділянок фізичними та юридичними особами регулюється нормами цивільного законодавства. При цьому необхідно враховувати, що відповідно до статтей 81 та 82 ЗКУ землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, особами без громадянства, а також іноземними юридичними особами протягом року підлягають відчуженню.

В Україні не застосовується така підстава набуття права приватної власності на землю як реституція, оскільки відповідно до ст. 78 ЗКУ особам (їх спадкоємцям), які мали у власності земельні ділянки до 15 травня 1992 року (дня набрання чинності Земельним кодексом України), земельні ділянки не повертаються.

Підстави припинення права приватної власності на землю поділяють на добровільні та примусові. В добровільному порядку право приватної власності на землю припиняється у випадку відчуження земельної ділянки за рішенням власника, добровільної відмови від права власності, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, які є власниками земельної ділянки. Примусовими підставами припинення права приватної власності на землю є: звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; не відчуження успадкованої земельної ділянки сільськогосподарського призначення іноземними особами та особами без громадянства протягом року.

Дата добавления: 2014-10-23