Дослідження стійкості роботи об'єкта в умовах надзвичайної ситуації

Сутність стійкості й фактори, що на неї впливають

ГОСПОДАРЮВАННЯ

ПІДВИЩЕННЯ СТІЙКОСТІ РОБОТИ ОБ’ЄКТА

7.1 Зміст теми

Стійкість роботи об’єкта в надзвичайних ситуаціях, основні фактори, які впливають на стійку роботу об’єкта.

Методика оцінки стійкості об’єкта до уражаючих факторів стихійних лих, виробничих аварій, пожеж і застосування зброї.

Оцінка стійкості роботи об’єкта залежно від особливостей розміщення і діяльності.

Основні напрями і необхідні заходи підвищення стійкості роботи об’єктів.

Методика розрахунку можливих економічних та матеріальних втрат, що можуть бути завдані НС.

Методика розробки комплексу запобіжних економічних, організаційних, інженерно-технічних, спеціальних та інших заходів для забезпечення роботи галузей, підрозділів об’єкта з урахуванням ризику виникнення джерел небезпек НС, відповідно до профілю діяльності об’єкта.

Забезпечення стійкості роботи об'єкта народного господарства в умовах НС – одне з основних завдань ЦО.

Під стійкістю функціонування об'єкта розуміють здатність його в умовах НС випускати продукцію в запланованому обсязі й номенклатурі, виконувати всі свої функції, а у випадку аварії, катастрофи, ушкодження - відновлювати виробництво в мінімально короткий термін.

На стійкість функціонування об'єкта господарювання (ОГ) у НС впливають такі чинники:

- надійність захисту робітників та службовців від наслідків НС – аварій, катастроф, від первинних і вторинних факторів зброї масового ураження (ЗМУ);

- здатність інженерно-технічного комплексу об'єкта протистояти цим впливам;

- надійність системи постачання об'єкта всім необхідним для виробництва продукції (сировиною, паливом, енергією, газом, водою й т.д.);

- стійкість і безперервність керування виробництвом і ЦО;

- підготовленість об'єкта до проведення рятувальних й інших невідкладних робіт (РіІНР) і відбудовних робіт.

- район розміщення об’єкта;

- внутрішнє планування та забудова території;

- виробничі зв’язки;

- системи управління;

- системи енергопостачання;

- технологічний процес;

- підготовленість до відновлення виробництва.

З перерахованого вище випливають основні вимоги до стійкості функціонування ОНХ в умовах мирного часу, щоб виключити ситуацію типу Чорнобильської. Ці вимоги закладені в нормах проектування інженерно-технічних заходів (ИТЗ) ЦО, а також у розроблених на їхній основі нормативних документах.

Виникнення надзвичайних ситуацій, аварій та катастроф оцінюється певною ймовірністю, що залежить від ряду зовнішніх та внутрішніх причин. Моніторинг зовнішніх причин, на які неможливо вплинути (природні процеси, військові конфлікти тощо), визначення та усунення внутрішніх причин дозволяють суттєво зменшити ризик, пов'язаний з природними та техногенними надзвичайними ситуаціями.

Для оцінки ризику, пов'язаного з внутрішніми причинами, необхідно:

- виявляти фактори ризику, обумовлені помилками при проектуванні і практичній реалізації виробничих процесів;

- оцінювати фізико-хімічні особливості технологічного процесу, які можуть спричинити аварійні ситуації;

- визначати можливості і причини неспрацювання діючих систем безпеки, а також пов'язаних з цим наслідків;

- визначати можливі наслідки аварій, катастроф та надзвичайних ситуацій, в тому числі на здоров'я співробітників, населення, що проживає поза підприємством та екологічну ситуацію.

Зниження рівня ризику виникнення НС техногенно-екологічного характеру на об'єктах господарської діяльності (ОГД) досягається завчасним проведенням організаційних, інженерно-технічних та інших заходів. Ці заходи плануються і здійснюються начальником цивільної оборони об'єкта.

Заходи, що здійснюються для зменшення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій:

- систематичні перевірки посадовими особами району (об'єкта) і державними інспекторами стану будинків, споруд, технологічного обладнання, електромереж, газо- і нафтопроводів, теплових трас; перевірка працездатності системи оповіщення працюючого персоналу і населення, виявлення витоку СДОР тощо;

- перевірка ефективності вентиляційних, в тому числі і аварійних систем, надійності герметизації ємностей, які працюють під тиском;

- перевірка працездатності контрольно-вимірювальної, захисної та блокувальної апаратури;

- створення безпечних умов праці для виробничого персоналу;

- забезпечення працюючого персоналу правилами, стандартами, нормами, інструкціями та іншими нормативними документами з техніки безпеки та охорони праці;

- здійснення профілактичних протипожежних заходів;

- контроль за справністю пожежного зв'язку, сигналізації, початкових засобів пожежегасіння, стану шляхів і під'їздів до об'єктів, справністю джерел протипожежного водопостачання;

- підготовка фонду захисних споруд, створення запасів засобів індивідуального захисту;

- нанесення на виробниче обладнання і комунікацію розпізнавальних знаків безпеки відповідно до вимог;

- перевірка відповідності технологічних процесів машин, механізмів;

- обладнання вимогам нормативних документів щодо безаварійної експлуатації, техніки безпеки та охорони праці;

- розробка і вдосконалення системи планів попереджувальних оглядів та ремонтів техніки;

- розробка і впровадження формулярів на кожний агрегат для відображення технічного стану обладнання з метою вдосконалення профілактичних заходів;

- розробка планів ліквідації аварійних ситуацій.

При визначенні інженерно-технічних заходів необхідно враховувати особливості можливої НС на потенційно-небезпечних об'єктах. При прогнозуванні небезпеки виникнення і поширення особливо небезпечних інфекцій необхідно враховувати завчасне запровадження організаційних, санітарно-гігієнічних, лікувальних, евакуаційних та інших заходів.

При вивченні питання про технічний захист населення основну увагу потрібно зосередити на вимогах Закону і Положення про цивільну оборону України щодо технічного захисту та обов'язки посадових осіб.

Підготовка господарських об'єктів до стійкого функціонування в умовах надзвичайних ситуацій є складним завданням, виконання якого залежить від видів загроз та характеру виробництва об'єкта.

Під стійкістю роботи об'єкта народного господарства розуміють можливість виконувати свої функції (випускати продукцію, надавати послуги тощо) в умовах надзвичайних ситуацій, а також пристосованість даного об'єкта до швидкого відновлення після пошкодження.

Стійкість роботи в умовах надзвичайних ситуацій визначається для об'єкту, галузі промисловості, народного господарства країни в цілому.

Стійкість народного господарства країни в надзвичайних ситуаціях передбачає можливість забезпечення виробництва промислової і сільськогосподарської продукції, роботи енергетики, транспорту, зв'язку і підтримання діяльності держави.

Стійкість роботи об'єкту господарської діяльності залежить від комплексу факторів, що пов'язані як з географічним розміщенням об'єкту, так і з особливостями технологічного процесу, системи управління, продукції тощо.

Велика кількість виробничих зв'язків, необхідність для виробництва численних комплектуючих, складний технологічний процес, особливо при використанні агресивних і отруйних речовин, та інші фактори знижують стійкість підприємства.

Для визначення слабких ланок на підприємствах організовують спеціальні дослідження.

Дата добавления: 2014-10-23