Оплата праці і заробітна плата

Мотивація праці. Мотиви і стимули

Тема 6. Мотивація і оплата праці

План

1. Мотивація праці. Мотиви і стимули

2. Оплата праці і заробітна плата

3. Форми і системи оплати праці. Тарифна система оплати праці

4. Державне регулювання оплати праці

Мотивація праці — це сукупність взаємопов’язаних заходів, які стимулюють працівника або колектив працівників до досягнення індивідуальних та спільних цілей діяльності підприємства.

Система мотивації повинна формувати свідоме ставлення до праці, яка є джерелом не лише матеріальних виплат, а й самовдосконалення та професійного і службового зростання.

Мотив — це внутрішній стан особи, який виникає на основі потреб людини і активізує людину до певних дій по задоволенню цих потреб.

Потреби можуть бути:

— біологічні;

— духовні (ідеальні);

— соціальні.

На відміну від мотивів, стимул — це зовнішній вплив на людину, який сприяє формуванню мотивації і може спонукати до діяльності. Але стимул може тільки в тому випадку перетворитися на мотив, якщо він відображається в психіці людини, усвідомлюється і приймається нею.

До стимулів відносяться матеріальні і моральні заохочування або покарання, а також особливості праці і процесу праці.

Методи мотивації:

1. Прямі економічні:

- відрядна оплата;

- погодинна оплата;

- оплата навчання;

- премії за раціоналізацію;

- участь у прибутках.

2. Непрямі економічні:

- пільгове харчування;

- пільгове користування житлом, транспортом;

Доплати за стаж роботи.

3. Негрошові:

- гнучкі робочі графіки;

- охорона праці;

- просування по службі;

- участь у прийнятті рішень на більш високому рівні.

У системі мотивації особливого значення набуває термін винагорода. Він має ширше значення, ніж просто гроші або задоволення. Це все те, що людина вважає для себе цінним. Але розуміння цінностей в людей неоднакове, тому різною є оцінка винагороди та її відносного рівня.

Персоналізація форм і методів винагороди є фундаментом ефективності будь-якої моделі мотивації. Хоча матеріальні потреби працівників є, як правило, домінуючими.

В промисловості найчастіше використовують моральні і матеріальні стимули, одним з таких стимулів є заробітна плата.

Оплата праці працівників в загальному вигляді — це ціна трудових ресурсів, задіяних у виробничому процесі, яка визначається кількістю і якістю витраченої праці. Але в ринкових умовах на оплату праці впливають і такі чинники, як попит і пропозиція праці, конкретна кон’юнктура, що складається на ринку праці, законодавчі норми, територіальні аспекти.

Основними функціями заробітної плати є:

— стимулююча (рівень оплати праці повинен забезпечити зацікавленість робітника працювати високопродуктивно, забезпечувати підвищення ефективності виробництва);

— відтворення робочої сили (рівень оплати праці повинен дозволяти людині забезпечувати фізіологічні, духовні та соціальні потреби);

— перерозподілу національного доходу (доходи непрацюючих громадян залежать від заробітної плати тих, хто зайнятий в національному господарстві, а перерозподіл доходів здійснюється за системою соціального страхування та забезпечення).

В ринкових умовах також розрізняють поняття номінальної і реальної заробітної плати.

Номінальна заробітна плата — це нарахована і отримана робітником заробітна плата за його працю за певний період.

Реальна заробітна плата — це кількість товарів та послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату,тобтоспоживча спроможність номінальної заробітної плати.

Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, в грошовому виразі за трудовим договором, яку власник, або уповноважений ним орган, виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконання роботи, професійно-ділових якостей робітника, результатів його діяльності і загальних результатів господарчої діяльності підприємства.

Під структурою заробітної платимають на увазі склад та питому вагу основних складових заробітної плати (основна заробітна плата, додаткова заробітна плата і інші заохочувальні і компенсаційні виплати).

Виплати на всі види заробітної плати складають фонд оплати праці.

Основна заробітна плата — цевинагорода за виконану роботу відповідно до установлених норм праці. Вона установлюється у вигляді тарифних ставок або посадових окладів (для службовців) і відрядних розцінок.

Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлених норм, за певні успіхи та винахідливість, за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, премії.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагороди у підсумках за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, деякі грошові і матеріальні виплати, які не передбачені законодавством.

Середня заробітна плата ()обчислюється як відношення фонду оплати праці (ФОТ) до середньооблікової чисельності (_ПВП) в еквіваленті повної занятості.

.

Вперше в Україні законодавчо було установлено поняття мінімальної заробітної плати в Законі України “Про оплату праці”.

Мінімальна заробітна плата — це законодавчо установлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт) (ст. 95 Кодексу законів про працю, ст. 3 Закону про оплату праці). У січні-червні/2014 - мінімальна заробітна плата становить – 1218 грн.; липень-вересень – 1250 грн.; жовтень-грудень – 1301 грн.

До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки та інші виплати.

Дата добавления: 2014-10-23