Продуктивність праці: економічна суть, показники та методи вимірювання продуктивності праці, чинники та шляхи підвищення продуктивності праці

Ефективність використання трудових ресурсів на підприємстві визначається продуктивністю праці.

Продуктивність праці — це показник, що характеризує її ефективність і показує здатність працівників випускати певну кількість продукції за одиницю часу.

Рівень продуктивності праці характеризується показником виробітку, який показує кількість продукції, що вироблена за одиницю часу. Оберненим до виробітку є показник трудомісткості.

Рівень продуктивності праці вимірюється в загальному вигляді двома основними показниками:

— виробітком,

— трудомісткістю,

де а — це обсяг виробленої продукції в натуральному або вартісному вираженні;

Д — це витрати живої праці на виробництво продукції, тобто кількість робітників або відпрацьованих людино-годин (людино-днів).

Залежно від того, в яких одиницях вимірюється обсяг виробленої продукції, методи вимірювання продуктивності праці підрозділяються на:

— натуральний;

— вартісний;

— трудовий.

В харчових галузях найчастіше використовується натуральний і вартісний методи вимірювання продуктивності праці.

Продуктивність праці (ПТ) при використанні натурального методу її вимірювання розраховується шляхом ділення обсягів продукції в натуральному вираженні (ОП_(Т)) за певний період на середньооблікову чисельність штатного персоналу підприємства (Ч_ПВП).

.

Різновидом натурального методу є умовно-натуральний метод, при якому обсяги виробництва вимірюються в умовно-натуральних одиницях. В цьому випадку витрати праці на виробництво певного продукту приймаються як еталонні з коефіцієнтом 1, вся інша продукція перераховується в еталонний продукт за допомогою перевідних коефіцієнтів, які враховують різницю в трудовитратах на випуск продукції.

Трудовий метод вимірювання продуктивності праці характеризує трудомісткість виготовлення продукції, рівень витрат праці (люд.-годин, люд.-днів) на виробництво одиниці продукції. Недолік цього методу в тому, що деякі види робіт не можна нормувати.

При вартісному методі вимірювання розрахунок продуктивності праці відбувається шляхом ділення обсягів виробництва у вартісному вигляді (ТП) на середньооблікову чисельність ПВП.

.

Цей метод дозволяє зв’язати продуктивність праці з обсягами продукції, врахувати сортність, асортимент, якість продукції.

Додатковий обсяг виробленої продукції (ΔТП), отриманий за рахунок зміни продуктивності праці, можна розрахувати за формулою

.

Додатковий обсяг виробленої продукції (ΔТП), отриманий за рахунок зміни чисельності промислово-виробничого персоналу, можна розрахувати за формулою

,

де ПТ_зв, ПТ_баз — продуктивність праці у звітному та базовому роках відповідно;

Ч_зв, Ч_баз — чисельність промислово-виробничого персоналу у звітному та базовому роках відповідно.

Резерви росту продуктивності праці— це не використані можливості економії витрат живої і уречевленої праці.

Внутрішньовиробничі резерви обумовлені удосконаленням і найбільш ефективним використанням техніки і робочої сили, скороченням робочого часу, економією сировини і матеріалів, раціональним використанням обладнання. До них можна віднести: резерви зниження трудомісткості, резерви покращення і використання робочого часу, удосконалення структури кадрів, резерви економії предметів і засобів праці.

Класифікація резервів підвищення продуктивності праці:

— підвищення технічного рівня виробництва:

- механізація і автоматизація виробництва;

- введення нових видів обладнання;

- введення нових технологічних процесів;

- покращення конструктивних властивостей виробів;

- підвищення якості сировини і нових конструктивних матеріалів.

— покращення організації виробництва і праці:

- підвищення норм і зон обслуговування;

- зменшення кількості робітників, що не виконують норми;

- спрощення структури управління;

- механізація обчислювальних і облікових робіт;

- зміна робочого періоду;

- підвищення рівня спеціалізації виробництва

— зміна зовнішніх природних умов:

- зміна вмісту корисних речовин.

— структурні зміни у виробництві:

- зміна питомої ваги окремих видів продукції;

- зміна трудомісткості виробничої програми;

- зміна частки купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів;

- зміна питомої ваги нової продукції.

Запитання до самоконтролю:

1. Сутність понять “трудові ресурси”, “персонал підприємства”, склад та структура виробничого персоналу підприємств, види обліку чисельності персоналу.

2. Продуктивність праці: поняття, економічний зміст, методи вимірювання та їх переваги і недоліки, система показників вимірювання продуктивності праці.

3. Вплив продуктивності праці на ефективність господарсько-фінансової діяльності підприємства, чинники та резерви, що сприяють росту продуктивності праці.

Дата добавления: 2014-10-23