Типові помилки при виборі професії

Помилки в виборі професії в значній мірі пов'язані з недоліками роботи по профорієнтації. Можна виділити кілька аспектів цієї проблеми.

Економічний аспект професійної орієнтації полягає в більшій стабільності і продуктивності працівників які вибрали професію в рамках своїх здібностей, задоволених зробленим вибором і навпаки зниження рівня виробництва із-за плинності кадрів, робочої сили які пов'язані з невідповідністю індивідуальними особливостями працівників вимогам які пред'являє їхня професія.

Підраховано, що в робочих які пропрацювали на підприємстві менше півроку, продуктивність праці нижча ніж у тих хто пропрацював більше 5-ти років на 30-35%. Низька продуктивність праці, брак, аварії, низька якість продукції наносять державі мільйонні збитки.

Зарубіжні автори також вказують на збитки до яких призводять плинність кадрів. Так відмічається, що зміна професії до тієї пори поки робочий адаптується на підприємстві в шведській промисловості обходиться власникам в середньому біля 4000 крон збитків в рік, а з розрахунку на 500 тис. шведських робочих які міняють професію, втрати складають до 2 мільярдів крон для держави. Збитки в зв'язку зі зміною професії і період адаптації інженера складають біля 19 тис. крон на рік.

Із-за низького інтересу до роботи і недостатньої професійної придатності багато робочих виконують план по продуктивності праці не більше 50-60% не враховуючи браку. Найбільша плинність кадрів відмічається в будівництві.

Є проблеми і в галузі освіти. Відрахування студентів вузів. Собівартість навчання студента в вузі обходиться державі близько 8000 грн на рік. Крім того, слід також врахувати, що 40 % випускників вузів не працюють по спеціальності після закінчення навчального закладу, що теж складає чималі збитки для держави. ПТУ не працюють по спеціальності після закінчення навчального закладу, що теж складає чималі збитки для держави. І ще одна важлива проблема – перенавчання і перекваліфікація у зв'язку з помилками в минулому плануванні зміні в структурі суспільства (скорочення армії, перехід до ринкових відносин) призводять до значних витрат державних коштів.

Соціальний аспект – характеризується задоволеністю чи незадоволеністю роботою, розвитком позитивного або негативного відношення до оточуючої дійсності, до колективу. Є дослідження які доводять залежність нахилу до правопорушень від невдалого вибору професії, розчаруванням в роботі, невмінням знайти належне застосовувати свої сили, свою енергію [177].

В матеріалах дослідження Є.Рибалко, Р.Максимової, Н.Волкової (1981) є дані про те, що для осіб, які відрізняються недостатньою профпридатністю, характерні труднощі в спілкуванні, конфліктність, низький рівень колективізму, підвищення вимог до побутової сторони життя.

Управління вибором ще недостатньо поставлено на належну висоту. Є.Кузьмін і А.Свенціцький приводять дані про те, що не менше 30% молодих людей вибирають професію випадково. Близькі до цих дані приводить Г.Луканичева. Біля 35% десятикласників не змогли обґрунтовано назвати свій вибір. При чому, у більшості старшокласників було орієнтування на вступ до вузів у той час як вузи не можуть задовольнити і половини бажаючих. Багато вчорашніх абітурієнтів влаштовуються на випадкову роботу, або зовсім не працюють рік і більше. Надзвичайно мало школярів орієнтуються на роботу в сфері обслуговування, будівництві, сільському господарстві.

Негативні наслідки має вибір (випадковий) молодими людьми професії педагога.

Для створення соціально-економічних умов необхідно:

- включити систему професійної орієнтації як невід'ємну складову частину догосподарського механізму ринкової економіки;

- сформувати її відповідне кадрове забезпечення за рахунок розширення підготовки психологів-профконсультантів, психофізіологів, соціологів тощо;

- запровадити у професійних та вищих навчальних закладах профвідбір для абітурієнтів, які обирають спеціальності, де ставляться підвищені вимоги допсихологічних особливостей працівника, та профконсультації – для інших спеці­альностей;

- сформувати належне інформаційно-методичне та програмне забезпечення (банк інформаційно- довідкових матеріалів загального характеру про соціально-економічний стан та перспективи розвитку регіонів, систему професійного нав­чання, поточні та перспективні потреби ринку праці, а також інформаційно-до­відкових матеріалів професіографічного характеру – довідників, каталогів, карто­тек, профкарт, професіограм, психограм, даних про перспективи розвитку професій; методичні рекомендації щодо технології проведення профорієнтаційної роботи з різними групами населення, а також індивідуальних профконсультацій та профвідбору; комплекс методик психологічного вивчення особистості, вклю­чаючи комп'ютерні версії профдіагностичного, особистісного тестування).

Воєнний аспект пов'язаний з готовністю військових підрозділів, екіпажів, надійністю роботи військових спеціалістів. Є відомості про те, що курсанти льотних училищ з недостатніми індивідуальними особливостями, що відповідають такій спеціальності, допускають помилки в льотних тренуваннях у 2,5 рази більше ніж решта курсантів. Незадоволеність вибором військової професії призводить до конфліктів, порушення дисципліни. Помилки в комплектуванні військових навчальних закладів призводять до того, що в ЗСУ приходять недостатньо підготовлені спеціалісти, що може призводити до небажаних наслідків. Необхідно також враховувати складність сучасної техніки, яка значно підвищує вимоги до людини. Трагічні наслідки військових тільки останніх років, лишній раз засвідчують важливість даної проблеми.

Медичний аспект характеризується перш за все можливостями розвитку захворювань психогенного ґенеза в зв'язку з невдачами в спробах оволодіти професією, в виконані професійних обов'язків. Спостерігаючи на протязі 10 років за групою абітурієнтів а потім льотчиків, у яких під час психологічних обстежень діагностувалась недостатня професійна придатність до льотної служби В.Л.Марищук з групою інших дослідників в 31% випадках зареєстрували розвиток захворювань в основі яких лежить вплив негативних емоцій. Шведський психолог К.Бронер приводить дані про виявлення в персоналі однієї промислової компанії до 20% робочих і службовців з психічними і нервовими захворюваннями із-за психологічної невідповідності професії.

Медичні аспекти профорієнтації молоді, з різними видами патології, вирішуються, як правило, за участю лікарів районних (міських) медичних закладів і спеціалістів центрів (відділів) зайнятості Міністерства праці України [8].

Труднощі професійного самовизначення виникають, звичайно, в двох категорій людей. Перші – поки не знайшли в цьому житті нічого цікавого. Так склалося, що вчителі не зуміли прищепити їм любов до яких-небудь предметів, а таланти поки що «зариті в землю». Такі люди можуть добре вчитися, але вони нічим не захоплюються, життя їхнє досить нудне або просто монотонне. От і не можуть визначитися, чим хотілося б займатися – оскільки з того, що оточує їх у світі, ніщо особливо не приваблює. Та й з чого вибирати? Як правило, вони не знають, ким працює їхній батько, хто такий іхтіолог – і взагалі мало орієнтуються у світі професій. Друга категорія людей дуже активна й у навчанні, і в різних інших формах активності. Їм цікаво все, вони відвідують одночасно три гуртки, п’ять факультативів і десять спортивних секцій. Більш того, у них все виходить. Як говориться, якщо людина талановита – вона талановита в усьому. За що не візьметься ця чудо-дитина – в усьому домагається успіху. Однак, вона також не може визначити, що подобається їй більше, з чим вона хотіла б пов’язати своє життя.

На практиці виявляється, що схильності враховуються в останню чергу, а от думка батьків впливає. Водночас виділяються 8 головних факторів вибору професії:

1. Позиція старших членів родини. Є старші, котрі несуть пряму відповідальність за те, як складається Ваше життя. Ця турбота поширюється і на питання про Вашу майбутню професію.

2. Позиція друзів. Дружні зв’язки у Вашому віці вже дуже міцні і можуть дуже вплинути на вибір професії. Можна дати лише загальну пораду: правильним буде рішення, що відповідає Вашим інтересам і збігається з інтересами суспільства, в якому Ви живете.

3. Позиція вчителів, шкільних педагогів. Спостерігаючи за поведінкою, навчальною і поза навчальною активністю учнів, досвідчений педагог знає багато такого про Вас, що приховано від непрофесійних очей і навіть від Вас.

4. Особисті професійні плани. Під планом у цьому випадку маються на увазі Ваші уявлення про етапи освоєння професії.

5. Здібності. Про своєрідність своїх здібностей треба судити не тільки за успіхами у навчанні, але і за досягненнями в інших видах діяльності.

6. Рівень домагань на суспільне визнання. Плануючи свій трудовий шлях, дуже важливо подбати про реалістичність своїх домагань.

7. Інформованість. Важливо подбати про те, щоб отримана інформація про ту чи іншу професію не виявилася недостовірною, перекрученою, неповною, однобокою тощо.

8. Схильності. Схильності виявляються в улюблених заняттях, на які витрачається велика частина вільного часу.

Отже, серед помилок вибору професії виділяють:

1. Ставлення до вибору професії як до незмінної. У будь-якій сфері діяльності відбувається зміна заняття, посади у міру росту кваліфікації людини. При цьому найбільших успіхів досягає той, хто встиг спробувати себе в тому чи іншому роді занять. Проаналізуйте ситуацію на ринку праці. Зверніть увагу на те, що з кожним роком з'являються нові професії. Будьте готові до того, що прийдеться регулярно підвищувати кваліфікацію, освоювати суміжні спеціальності. Не бійтеся того, що вибір професії під час навчання в школі, фатальним образом визначить всю Вашу долю. Зміна вибору, освоєння нової спеціальності зробить Вас цінним фахівцем, необхідним у міждисциплінарних областях діяльності. Перша професія, навіть якщо Ви потім передумаєте й знайдете щось більш привабливе, знадобиться в несподіваних ситуаціях. Наприклад, освіта мистецтвознавця допоможе юристові за своєю другою освітою розібратися в складних питаннях спадкування антикварних цінностей.

2. Думки про престижність професії. Відносно професії забобони проявляються в тім, що деякі важливі для суспільства професії, заняття вважаються непристойними. А наприклад, економіст або психолог не більш корисний для суспільства, ніж хімік або слюсар. Престиж професії повинен враховуватися – але після врахування Ваших інтересів і здібностей. Інакше будете власником «модної», але не тієї спеціальності, що приносить задоволення. Або, чого доброго, виявитеся непридатними для виконання основних робочих функцій.

3. Вибір професії під впливом товаришів. Професію людина обирає за своїм «смаком» й «розміром» так само, як одяг і взуття. Почуття групи, орієнтація на однолітків – дуже позитивні особливості юнаків певного віку. Вони потрібні для освоєння норм поведінки в суспільстві, формування образу «Я» і самооцінки. Тому оглядайтеся на інших, порівнюючи (себе із друзями), а не сліпо повторюючи. Намагайтеся побачити, чим Ви відрізняєтеся від товаришів – і в чому Ви подібні. Це допоможе зрозуміти, що хтось обирає професію пожежника (значить він – ризикова людина), а іншому ця професія може не сподобатися (адже він дуже обережний і розважливий).

4. Наслідування професій своїх кумирів. При виборі професії треба враховувати насамперед особливості даного виду діяльності, а не обирати професію, керуючись симпатією до людини, що займається даним видом діяльності. Особливо небезпечне захоплення викладачем (якщо захоплює щиросердність фізика – це не означає, що фізика – те що Вам потрібно). Крім того, часто юнаки роблять помилку, намагаючись одержати професію кумира – спортсмена, політика, журналіста, артиста.

5. Захоплення тільки зовнішнім або частковим аспектом професії. За легкістю, з якою актор створює на сцені образ, стоїть напружена, буденна праця. А журналісти не завжди виступають у телепередачах – частіше вони перелопачують масу інформації, архівів, розмовляють із десятками людей – перш, ніж підготують 10-хвилинне повідомлення, що, до того ж, озвучить інший (диктор на телебаченні).

6. Ототожнення шкільного навчального предмета з професією або погане розрізнення цих понять. Є такий предмет, як іноземна мова, а професій, де потрібна здібність до мови, багато – перекладач, екскурсовод, телефоніст міжнародного зв'язку тощо. Тому при виборі професії треба враховувати, які реальні заняття й професії за цим предметом стоять.

Для цього найкраще не просто вивчити професіограми або описи професій. Варто проаналізувати газети з вакансіями на ринку праці (там звичайно вказується, яка освіта потрібна для конкретної вакансії). Наприклад, людина з лінгвістичною освітою («українська мова й література», «іноземна мова» у школі) може працювати й викладачем, і перекладачем, і редактором, і секретарем-референтом. До того ж професій існує більше, ніж шкільних предметів. Можна стати юристом, маркетологом, апаратником. Професії звичайно можуть бути асоційовані з декількома шкільними предметами. Скажімо, майбутньому економістові в школі може подобатися одночасно і математика, і географія.

7. Застарілі уявлення про характер праці у сфері матеріального виробництва. Майже всі професії, в тому числі робітничі дедалі стають більш автоматизованими та комп’ютеризованими, робочі місця модернізуються, впроваджуються новітні технології, підвищується культура праці.

8. Невміння або небажання розібратися у своїх особистісних якостях (схильностях, здібностях). Розібратися в собі самостійно досить важко, тут на допомогу можуть прийти профконсультанти, батьки, учителі, товариші. Корисними також можуть виявитися психологічні тести та статті й публікації на тему популярної психології. Завдання тестів – активізація діяльності по самопізнанню (самоспостереженню, самоаналізу), а не видача готової відповіді на питання про те, ким необхідно бути.

9. Незнання/недооцінка своїх фізичних особливостей, недоліків, істотних при виборі професії. Існують професії, які можуть бути протипоказані за станом здоров’я, тому що можуть погіршити його. Таких професій небагато, до них належать в основному ті, у яких потрібне тривале напруження певних фізіологічних систем. Програмісти сильно напружують очі, а льотчики – серце.

10. Незнання основних дій, операцій при розв'язанні чи обмірковуванні завдання при виборі професії. При вирішенні завдання з математики, приходиться виконувати певні дії в певній послідовності. Було б розумно обрати такий підхід і до вибору професії. Не треба сприймати жодні інструкції буквально, краще творчо підійти до справи й розробити для себе свій власний план – список необхідних для вибору професії дій. До них можуть бути включені: аналіз пропозицій на ринку освіти, аналіз попиту на ринку праці, об'єктивна оцінка своїх здібностей, схильностей, знань тощо.

У професійному самовизначенні умовно можна виділити такі «парадокси» суб’єктності:

ü Парадокс перший: чим більше ми пізнаємо людину, яка самовизначається, тим більше ми позбавляємо його суб’єктності, так як вона стає більш прогнозованою. Для того, щоб подолати спокусу маніпуляції свідомістю людини, що самовизначається, важливо підвищувати етичну відповідальність профконсультанта.

ü Парадокс другий: смисл професії, що обирається часто є не в самій трудовій діяльності, а в благах, які людина отримує, як винагороду за свою працю. Часто смисл змінюється в ході розвитку людини: в багатьох на початку трудової діяльності смисл праці знаходиться поза самою працею, але потім вони втягуються в роботу і знаходять цей смисл уже у своїй праці.

ü Парадокс третій: часто достойний працівник не отримує винагороди, а ледар навпаки, то виникає таке поняття, як «обезцінення праці». У цій ситуації багатьох людей-трудівників рятує орієнтація на смисл самого процесу праці, тому що орієнтація на «винагороду» робить людину нещасною, обділеною тощо.

ü Парадокс четвертий: якщо людина не хоче самостійно вирішувати свої проблеми, то чи варто взагалі говорити про суб’єкт самовизначення? Це одне із найбільш важливих запитань-парадоксів: нерідко смисл психологічної допомоги полягає саме в тому, щоб поступово формувати у людини бути реальним суб’єктом самовизначення.

До типових помилок можна додати й інші помилкові дії, що робить людина, яка самовизначається. Під час пошуку консультантів і порадників люди не рідко звертаються в приватні психологічні центри, де з людей беруть досить високі гонорари. Справа в тому, що висока оплата не завжди є показником якісної допомоги.

Надмірна довіра психологам-профконсультантам, які хоч і намагаються надати кваліфіковану допомогу, але це не завжди виходить вдало. Звичайно, ми не радимо насторожено відноситись до таких про консультантів (в тому числі і до практикуючих), але по можливості потрібно іноді перевіряти їх рекомендації, а головне – розуміти, що відповідальність за вибір лежить на людині,яка самовизначається.

Нездатність і небажання замислюватися про перспективи розвитку суспільства (і виробництва). Часто вибір здійснюється орієнтуючись на сьогоднішній день, однак надалі затребувані нині професії можуть виявитися не такими популярними або може з’явитися потреба в інших професіях. Складність подібних прогнозів соціально-економічного розвитку суспільства часто пов'язана зі страхом реального погляду на ситуацію в нашій країні. Тому повноцінне самовизначення – це часто подолання в собі страху міркувати про проблеми того суспільства, в якому людина і збирається знайти своє місце[130].

6. РОБОТА ДЕРЖАВНИХ ЦЕНТРІВ ЗАЙНЯТОСТІ У ПРОФЕСІЙНОМУ САМОВИЗНАЧЕННІ І ПРАЦЕВЛАШТУВАННІ НАСЕЛЕННЯ

У зв'язку з переходом до ринкової економіки в 1991 році був прийнятий Закон України «Про зайнятість населення», у якому й передбачається створення при Міністерстві праці й соціальної політи­ки України системи Державних центрів зайнятості. Справа в тому, що хоча незалежна Українська держава у своїй Конституції й про­голосило гарантію всім своїм громадянам на працю, через недостат­ній розвиток економіки й відсутність відповідних засобів реалізувати повністю для всіх громадян право на працю поки не вдається. У пев­ній мірі ця ситуація посилюється як непідготовленістю самих робото­давців до виконання в повному обсязі своїх соціальних обов'язків, так і тим, що значна частина населення, і, у першу чергу, молодь, мо­рально не підготовлена до конкуренції на ринку праці й допускає гру­бі помилки в ході вибору спрямованості своєї професійної діяльності. А невірний вибір професії нерідко обертається бумерангом, що від­кладає відбиток на все подальше життя людини, позбавляє її можли­вості знайти головну справу свого життя.

Постанова «Про Концепцію професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації незайнятого населення» (1996), де зазначено, що «Центри професійної орієнтації здійснюють у регіонах організаційно-методичне забезпечення роботи місцевих центрів зайнятості з профінформації, профкосультації, профдобору та профвідбору незайнятого населення з метою обґрунтованого обрання професії та відповідного професійного навчально-виховного або вищого навчального закладу» та ін.

З метою підвищення соціальної захищеності частини населення, що залишається без роботи, в 2001 році був прийнятий Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випа­док безробіття». Він створив певні правові, організаційні й фінансові умови реалізації конституційних прав громадян в умовах безробіття. У ньому визначені, з одного боку, підходи по наданню допомоги осо­бам, що залишилися тимчасово без роботи, з іншої сторони позначена технологія роботи Державних служб зайнятості по реалізації соці­альної захищеності населення й стимулюванню безробітних до най­швидшого професійного самовизначення.

Психологічний аналіз накопиченого досвіду роботи державних служб зайнятості свідчить, що звертання населення в ці служби ви­кликається як суб'єктивними, так й об'єктивними причинами.

Під суб'єктивними причинами розуміються такі, коли індивід звертається в службу зайнятості для пошуку роботи, яка б його більше влаштовувала в порівнянні з тією, яку він виконував колись. А об'єк­тивні причини пов'язані з тим, що людина залишається безробітною по не залежним від неї причинам: скорочення обсягів робіт на підпри­ємстві, банкрутство підприємства або його ліквідація тощо.

Для успішного рішення проблем, пов'язаних із суб'єктивними причинами, необхідно більш поглиблене знання психологічних осо­бливостей особистості. Проводити такі поглиблені обстеження у пра­цівників служб зайнятості в цей час немає фінансових і професійних можливостей. Ось чому Державні центри зайнятості і їхні підрозді­ли, створені у всіх регіонах України, хоча й мають у своїй структурі служби профорієнтації й фахівців-психологів, фактично здебільшого змушені займатися працевлаштуванням населення [8].

Детальне ознайомлення з характером і змістом робіт, проведених у Державних центрах зайнятості для професійного самовизначення населення в цей час, найкраще проаналізувати на конкретному прикладі.

Із цією метою розглянемо досвід роботи, накопичений Миколаїв­ським обласним центром зайнятості. По-перше, тому, що, як свідчать результати багатьох соціологічних досліджень, ця область є репрезентативною для України за багатьма показниками демографічного й со­ціально-економічного характеру. По-друге, робота Миколаївського обласного центра зайнятості в останні роки неодноразово відзначалася з позитивного боку Міністерством праці й соціальної політики Укра­їни й накопичений тут передовий досвід представляє безсумнівний науково-методичний інтерес.

Аналіз цього досвіду свідчить, що робота Державних центрів зайнятості в галузі працевлаштування населення в умовах ринкової економіки носить комплексний характер. У ній тісно переплетені організаційні, соціальні, психологічні, педагогічні, фінансові і юридичну аспекти. Це чітко простежується у структурі соціального партнерства обласної служби зайнятості, що склалася в Миколаївському центрі зайнятості.

У функціональних обов'язках служб зайнятості, розроблених Державним центром зайнятості й затверджених Міністерством пра­ці й соціальної політики для обласних, міських і районних центрів так само передбачене виконання цілого комплексу робіт, пов'язаних з організацією, контролем і науково-методичним керівництвом професійним самовизначенням і працевлаштуванням населення. Розглянемо більш докладно спрямованість і зміст конкретних заходів, здійснюваних фахівцями цього обласного центра з метою вдосконалювання професійного самовизначення, працевлаштування й підвищення соціальної захищеності населення.

Дата добавления: 2014-10-23