Іноземці та особи без громадянства

ОСОБЛИВОСТІ ПРИЙНЯТТЯ НА РОБОТУ

Випускники вищих навчальних закладів

Відповідно до положень нормативних актів роботодавець не пізніше ніж за два місяці до випуску на підставі картки працевлаштування випускника:

• оформляє за домовленістю з навчальним закладом посвідчення про направлення на роботу за встановленою формою і надсилає його навчальному закладові (у разі якщо підготовка здійснювалась за цільовим договором);
• підтверджує вищому навчальному закладові достовірність надісланого раніше переліку місць працевлаштування та за домовленістю з навчальним закладом може оформити направлення на роботу (у разі якщо підготовка здійснювалась за державним замовленням).

Звернути увагу
У разі відмови у прийнятті на роботу за направленням і звернення молодого спеціаліста до центру зайнятості (йдеться про спеціалістів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням) замовник відшкодовує державній службі зайнятості всі витрати, пов’язані з працевлаштуванням, перепідготовкою, виплатою допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги в розмірі стипендії під час проходження професійної підготовки й перепідготовки. У цьому випадку молодому спеціалістові має видаватися направлення на роботу і засвідчена печаткою підприємства довідка про відмову у працевлаштуванні.

Випускник приймається на роботу в загальному порядку, який зазвичай встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку. Рішення приймається на підставі його заяви і посвідчення про направлення на роботу (у разі навчання за цільовим договором) або направлення на роботу (у разі на-вчання за державним замовленням).

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 4 лютого 1994 року № 3929-ХІІ іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також яким надано статус біженця в Україні, мають право працювати на підприємствах на підставах і в порядку, встановлених для громадян України. При цьому дозвіл на працевлаштування їм не потрібен. Це правило поширюється також на іноземців, найнятих інвестором у межах і за посадами (спеціальністю), визначеними угодою про розподіл продукції (ч. 2 ст. 35 Закону України «Про угоди про розподіл продукції» від 14 вересня 1999 року № 1039-ХІV).

Іноземці, які прибули в Україну з метою здійснення трудової діяльності, можуть бути прийняті на роботу лише за умови відсутності вітчизняних фахівців із цього виду діяльності або за наявності достатньо обґрунтованої доцільності використання їх праці, а головне – за наявності дозволу на працевлаштування, виданого відповідним регіональним центром зайнятості в порядку, передбаченому Порядком видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства, затвердженим постановою Кабінету Міністрів

України від 8 квітня 2009 року № 322. Дозвіл на працевлаштування є документом суворого обліку, тобто має зберігатися на підприємстві (зазвичай у службі персоналу) і не може передаватися іноземцеві в користування. Після закінчення терміну дії дозвіл повертається до відповідного центру зайнятості.

Звернути увагу
Окрім адміністративної відповідальності за порушення посадовими особами підприємств порядку працевлаштування іноземців (накладення штрафу у розмірі від 1700 до 3400 грн. – від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, — ст. 204 КУпАП), у разі використання праці іноземців на умовах трудового договору без дозволу на працевлаштування державна служба зайнятості стягує з роботодавця штраф за кожну таку особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати (ст. 8 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року № 803-ХІІ).

Дата добавления: 2014-10-23