Поняття, види та підстави виникнення господарських зобов'язань

Тема 5. Загальні положення про господарські зобов'язання та господарські договори

План

1. Поняття, види та підстави виникнення господарських зобов'язань

2. Виконання та припинення господарських зобов'язань

3. Поняття, ознаки та види господарських договорів

4. Зміст та форма господарського договору

5. Порядок укладення, зміст та розірвання господарських договорів

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК господарське зобов'язання — це зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарю­вання з підстав, передбачених Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'я­заний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-гос­подарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управ-нена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З цього визначення випливають наступні ознаки госпо­дарського зобов'язання:

а) особливий суб'єктний склад учасників господарського зо­
бов'язання. Господарське зобов'язання виникає між суб'єктом
господарювання й іншим учасником (учасниками) відносин у
сфері господарювання. Суб'єкти господарського зобов'язання —
зобов'язана сторона і управнена сторона — це не лише борж­
ник і кредитор, які традиційно характерні для цивільно-пра­
вових (майново-господарських — за ГК) зобов'язань, а й суб'єк­
ти організаційно-господарських повноважень;

б) особлива сфера суспільних відносин, в якій виникають
господарські зобов'язання — сфера господарювання;

в) особливі підстави виникнення господарських зобов'язань.
Господарське зобов'язання виникає з підстав, передбачених ГК;

г) особливий характер дій, що їх зобов'язаний вчинити
(або утриматися від певних дій) один суб'єкт на користь іншо­
го. Це дії господарського чи управлінсько-господарського ха­
рактеру.

Господарські зобов'язання поділяються на два види:

- майново-господарські зобов'язання;

- організаційно-господарські зобов'язання.
Майново-господарські зобов'язання — це цивільно-правові

зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторо­ни виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками гос­подарських відносин, регулюються Цивільним кодексом Ук­раїни з урахуванням особливостей, передбачених Господарсь­ким кодексом.

Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути:

а) суб'єкти господарювання, зазначені у ст. 55 ГК;

б) негосподарюючі суб'єкти—юридичні особи;

в) органи державної влади і органи місцевого самовряду­
вання, наділені господарською компетенцією.

Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарю­вання і негосподарюючими суб'єктами—юридичними особа­ми, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Частина 3 ст. 175 ГК містить застереження, згідно з яким зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб­'єктами господарювання та негосподарюючими суб'єктами-громадянами, не є господарськими і регулюються іншими актами законодавства (ЦК тощо).

Організаційно-господарські зобов'язання — це господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом органі­заційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську {організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'я­заної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 176 ГК).

Організаційно-господарські зобов'язання можуть виникати:

—між суб'єктом господарювання та власником, який є за­сновником даного суб'єкта, або органом державної влади, ор­ганом місцевого самоврядування, наділеним господарською компетенцією щодо цього суб'єкта;

—між суб'єктами господарювання, які разом організовують об'єднання підприємств чи господарське товариство, та органами управління цих об'єднань чи товариств;

—між суб'єктами господарювання, у разі якщо один з них
є щодо іншого дочірнім підприємством;

—в інших випадках, передбачених ГК, іншими законодав­чими актами або установчими документами суб'єкта господа­рювання.

Організаційно-господарські зобов'язання суб'єктів можуть виникати з договору та набувати форми договору (наприклад, засновницького договору про створення об'єднання під­приємств, в якому визначаються взаємовідносини між учас­никами об'єднання та органом управління об'єднання).

Суб'єкти господарювання мають право разом здійснювати господарську діяльність для досягнення спільної мети, без ут­ворення єдиного суб'єкта господарювання, на умовах, визна­чених договором про спільну діяльність. У разі якщо учасни­ки договору про спільну діяльність доручають керівництво спільною діяльністю одному з учасників, на нього може бути покладено обов'язок ведення спільних справ. Такий учасник здійснює організаційно-управлінські повноваження на підставі доручення, підписаного іншими учасниками.

Однією з особливостей господарських зобов'язань є підстави їх виникнення, примірний перелік яких встановлено в ст. 174 ГК.

Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

а) безпосередньо із закону або іншого нормативно-право­вого акта, що регулює господарську діяльність;

б) з акта управління господарською діяльністю;

в) з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

г) внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом гос­подарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без дос­татніх на те підстав;

г) у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності;

д) у результаті інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з
якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері гос­подарювання (з конкурсу, тендеру, іншого публічного торгу).

Дата добавления: 2014-10-31