Планування підвищення ефективності виробництва

Підвищення ефективності виробництва зумовлює зростання обсягів випуску продукції, збільшення прибутку, рівня рентабельності, покращення використання усіх ресурсів, результатом чого є зростання продуктивності праці, підвищення фондовіддачі, прискорення оборотності основних фондів, економія сировинно-матеріальних ресурсів, підвищення ефективності інвестиційних ресурсів.

Усі показники економічного розвитку, що характеризують ефективність використання певного виду економічних ресурсів підприємства, відображаються у плані технічного розвитку виробництва. До показників економічної ефективності виробництва, згрупованих за певним напрямком, відносять:

узагальнюючі показники (темпи росту виробництва продукції, економічний ефект, рентабельність виробництва, рентабельність продукції, витрати на 1 грн. випущеної продукції);

показники ефективності використання матеріальних ресурсів (матеріалоємність, матеріаловіддача);

показники ефективності використання основних засобів (фондовіддача, фондоємність, рентабельність основних фондів);

показники ефективності використання оборотних коштів (коефіцієнт оборотності, тривалість одного обороту оборотних коштів, рентабельність оборотних коштів);

показники ефективності витрат живої праці (продуктивність праці, трудомісткість, економія живої праці, приріст продукції за рахунок підвищення продуктивності праці);

показники ефективності інвестицій (чистий приведений дохід, індекс доходності, внутрішня норма доходності, період окупності).

Інвестиційні ресурси по окремих групах заходів плану технічного розвитку підприємства слід розглядати як окремі інвестиційні проекти, ефективність яких оцінюється за системою показників оцінки ефективності інвестицій. В основу її покладено принцип порівняння результату від впровадження заходу з сумою необхідних витрат для його реалізації.

У загальному вигляді ефективність інвестицій (інвестиційних проектів) оцінюють за такою системою показників.

Чистий приведений дохід (ЧПД) розраховується за формулою 4.1:

(4.1)

де – тривалість розрахункового періоду (період часу дії заходу), років;

– грошовий потік, що визначається як сума чистого прибутку та амортизаційних відрахувань від вартості матеріальних та нематеріальних активів, у t-му році, тис. грн.;

– сума капітальних вкладень у t-му році, тис. грн.;

– норма дисконту, яка приймається відповідно до норми доходу на капітал і може враховувати рівень інфляції.

При ЧПД > 0, то проект вважається ефективним при заданій нормі дисконту і може бути впровадженим, при ЧПД < 0 – впровадження проекту є неефективним, бо існує ризик отримання збитків.

Індекс доходності (ІД) визначається таким чином:

де – приведений грошовий потік на час розрахунку;

– приведена сума інвестицій на час розрахунку.

З урахуванням дисконтування індекс доходності визначається таким чином:

(4.3)

Чим більшим є значення даного показника, тим ефективнішим вважається проект.

Внутрішня норма доходності (ВНД) характеризує норму дисконту (), при якій величина приведеного ефекту дорівнює сумі приведених інвестицій, і визначається за формулою 4:

(4.4)

Розрахована величина ВНД порівнюється з прийнятою для інвестора нормою доходу на інвестований капітал. У тому випадку, якщо розрахована ВНД більша, ніж бажана інвестором, то інвестиції в даний проект є доцільними. Якщо порівняння альтернативних варіантів за визначеними показниками ЧПД та ВНД дає протилежні результати, то перевага надається показнику ЧПД.

Період окупності – мінімальний інтервал часу від початку здійснення інвестицій, за який чистий приведений дохід (ЧПД) стає рівним сумі приведених інвестицій (КВ). Визначається даний показник шляхом підрахунку ЧПД по роках і його сумуванням до моменту, коли сума ЧПД не зрівняється з сумою КВ.

Дата добавления: 2014-10-31