Виноски

Побудова таблиць

Таблиці застосовують для кращої наочності і зручності порівняння показників. Назва таблиці повинна відображати її зміст, бути точною, короткою. Назву слід поміщати над таблицею відповідно до прикладу 16.

При перенесенні частини таблиці на ту ж або інші сторінки, назву поміщають тільки над першою частиною таблиці відповідно до прикладу 16.

Цифровий матеріал, як правило, оформляють у вигляді таблиць.

Таблиці, за винятком таблиць додатків, слід нумерувати арабськими цифрами в межах розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою.

Наприклад: Таблиця 2.3 (що означає – «третя таблиця другого розділу»)

Таблиці кожного додатку позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатку. Якщо в документі одна таблиця, вона повинна бути позначена «Таблиця 1» або «Таблиця В.1», якщо вона приведена в додатку В.

На всі таблиці документа повинні бути приведені посилання в тексті документа, при посиланні слід писати слово «таблиця» з вказівкою її номера.

Таблиці слід поміщати після першої згадки про неї в тексті. Допускається поміщати таблиці по порядку номерів в кінці тексту документа. Компонувати таблиці необхідно так, щоб вони були простими і зручними для розміщення в документі. Допускається поміщати таблицю продовж довгої сторони аркуша документа.

Побудову таблиць рекомендується вести згідно ГОСТ 2.105-95.

Заголовки граф і рядків таблиці слід писати з прописної букви, а підзаголовки граф – з рядкової букви, якщо вони складають одне речення із заголовком, або з прописної букви, якщо вони мають самостійне значення. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапок не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині.

Таблиці зліва, справа і знизу, як правило, обмежують лініями. Розділяти заголовки і підзаголовки боковика і граф додатковими лініями не допускається. Горизонтальні і вертикальні лінії, що розмежовують рядки таблиці, допускається не проводити, якщо їх відсутність не ускладнює користування таблицею.

Заголовки граф, як правило, записують паралельно рядкам таблиці. При необхідності допускається перпендикулярне розташування заголовків граф. Головка таблиці повинна бути відокремлена лінією від решти частини таблиці. Висота рядків таблиці повинна бути не менше 8 мм.

Якщо рядки графи таблиці виходять за формат сторінки, її ділять на частини, поміщаючи одну частину під інший або поряд, при цьому в кожній частині таблиці повторюють її головку і боковик. При поділі таблиці на частини допускається її головку або боковик замінювати відповідно номерами граф і рядків. При цьому нумерують арабськими цифрами графи і (або) рядки першої частини таблиці.

Якщо в кінці сторінки таблиця уривається і її продовження буде на наступній сторінці, в першій частині таблиці нижню горизонтальну лінію, що обмежує таблицю, не проводять (приклад 16).

Приклад 16:

Таблиця 1 – Габаритні розміри пастеризаторів, мм

Розмір	Тип пастеризатору
трубчастий	пластинчастий
Т1-ОУК	Т1-ОУТ	А1-ОПК-5	ОПЛ-10
Довжина
Ширина
Висота

Продовження таблиці 1

Висота пластини	-	-
Ширина пластини	-	-

Таблиці з невеликою кількістю граф допускається ділити на частини і поміщати одну частину поряд з іншою на одній сторінці, при цьому повторюють головку таблиці. Рекомендується розділяти частини таблиці подвійною лінією завтовшки 2S відповідно до прикладу 17.

Приклад 17:

Таблиця 2 – Рецептура на вершки пастеризовані порційні на 1 т

Компоненти	Вихід продукції, кг	Компоненти	Вихід продукції, кг
Вершки 20% Цукор Стабілізатор	861,8 2,9	Емульгатор Вода	2,3

Графу «Номер по порядку» в таблицю включати не допускається. Нумерація граф таблиці арабськими цифрами допускається в тих випадках, коли в тексті документа є посилання на них і слід виконувати відповідно до прикладу 18.

Приклад 18:

Таблиця 3 – Технічна характеристика гомогенізаторів

Показники	Марка
А1-ОГМ-2,5	А1-ОГМ-5
1. Продуктивність, м^3/год 2. Робочий тиск, МПа 3. Число плунжерів	2,5

Якщо всі показники, приведені в графах таблиці, виражені в одній і тій же одиниці фізичної величини, то її позначення необхідно поміщати в заголовку таблиці або над таблицею справа, а при поділі таблиці на частини – над кожною її частиною.

Якщо в більшості граф таблиці приведені показники, виражені в одних і тих же одиницях фізичних величин (наприклад, в міліметрах, вольтах, амперах), але є графи з показниками, вираженими в інших одиницях фізичних величин, то над таблицею слід писати найменування переважаючого показника і позначення його фізичної величини, наприклад, «Маса компоненту в кілограмах», «Розміри в міліметрах», а в підзаголовках решти граф приводити найменування показників і (або) позначення інших одиниць фізичних величин.

Для скорочення тексту заголовків або підзаголовків граф окремі поняття замінюють буквеними позначеннями, встановленими ГОСТ 2.321-84, або іншими позначеннями, якщо вони пояснені в тексті або приведені на ілюстраціях, наприклад, D – діаметр, H – висота, L – довжина.

Показники з одним і тим же буквеним позначенням групують послідовно в порядку зростання індексів.

Обмежувальні слова «більше», «не більше», «менше», «не менше» і ін. повинні бути поміщені в одному рядку або графі таблиці з найменуванням відповідного показника після позначення його одиниці фізичної величини, якщо вони відносяться до всього рядка або графи. При цьому після найменування показника перед обмежувальними словами ставиться кома.

Позначення одиниці фізичної величини, загальне для всіх даних в рядку, слід указувати після її найменування. Допускається при необхідності виносити в окремий рядок (графу) позначення одиниці фізичної величини.

Якщо в графі таблиці значення однієї і тієї ж фізичної величини, то позначення одиниці фізичної величини указують в заголовку (підзаголовку) цієї графи. Числові значення величин, однакові для декількох рядків допускається указувати один раз.

Якщо числові значення величин в графах таблиці виражені в різних одиницях фізичної величини, їх позначення указують в підзаголовку кожної графи. Позначення одиниць плоского кута слід указувати не в заголовках граф, а у кожному рядку таблиці як за наявності горизонтальних ліній, що розділяють рядки, так і за відсутності горизонтальних ліній.

Граничні відхилення, що відносяться до всіх числових значень величин, поміщених в одній графі, указують в головці таблиці під найменуванням або позначенням показника.

Граничні відхилення, що відносяться до декількох числових значень величин або до певного числового значення величини, указують в окремій графі.

Текст, що повторюється в рядках однієї і тієї ж графи і складається з одиночних слів, що чергуються з цифрами, замінюють лапками відповідно до прикладу 19.

Приклад 19:

Таблиця 6 – Результати вимірювань експерименту

Температура, ºС	n	P	C	R
Від 10 до 11 включ. Св. 11 " 12 " " 12 " 14 "

Якщо текст, що повторюється, складається з двох і більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те ж саме», а далі лапками (приклад 20). Якщо попередня фраза є частиною подальшої, то допускається замінити її словами «Те ж саме» і додати додаткові відомості.

Приклад 20:

Таблиця 7 – Схема контролю виробництва плавленого сиру

Об’єкт контролю	Признак, що контролюється	Періодичність контролю	Методи контролю
Сир нежирний   Знежирена бринза	Масова частка вологи, % Кислотність, ºТ	В кожній партії Те ж саме	ГОСТ 3626 ГОСТ 3624
Сир кисломолочний     Масло вершкове	Масова частка вологи, %   Масова частка жиру, %	“ “	ГОСТ 3626 ГОСТ 5867
	Те ж саме	“	ГОСТ 5867

За наявності горизонтальних ліній текст необхідно повторювати.

Замінювати лапками цифри, що повторюються в таблиці, математичні знаки, знаки відсотка і номери, позначення марок матеріалів і типорозмірів виробів, позначення нормативних документів не допускається.

За відсутності окремих даних в таблиці слід ставити прочерк (тире).

При вказівці в таблицях послідовних інтервалів чисел, що охоплюють всі числа ряду, їх слід записувати: «Від... до... включ.», «Св... до... включ.».

У інтервалі, що охоплює числа ряду, між крайніми числами ряду в таблиці допускається ставити тире.

Інтервали чисел в тексті записують із словами «від» і «до» (маючи на увазі «Від... до... включно»), якщо після чисел вказана одиниця фізичної величини або числа представляють безрозмірні коефіцієнти; або через багатокрапку, якщо числа представляють порядкові номери.

Приклад 21:

1....суміш гомогенізують при тиску від 10 до 20 МПа.

2. сторінки 7...12, рисунки 1...14.

Числові значення показника представляють на рівні останнього рядка найменування.

Значення показника, приведене у вигляді тексту, записують на рівні першого рядка найменування показника.

Цифри в графах таблиць повинні проставлятися так, щоб розділи чисел у всій графі були розташовані один під іншим, якщо вони відносяться до одного показника. У одній графі повинно бути дотримано, як правило, однакова кількість десяткових знаків для всіх значень величин.

При необхідності вказівки в таблиці переваги застосування певних числових значень величин або типів (марки і тому подібне) виробів допускається застосовувати умовні відмітки з поясненням їх в тексті документа.

Для виділення переважної номенклатури або типів (марки і тому подібне) виробів допускається застосовувати умовні відмітки з поясненням їх в тексті документа.

Для виділення переважної номенклатури або обмеження вживаних числових величин або типів (марки і тому подібне) виробів допускається брати в дужки ті значення, які не рекомендуються до застосування або мають обмежене застосування, указуючи в примітці значення дужок.

За наявності в документі невеликого за об'ємом цифрового матеріалу його недоцільно оформляти таблицею, а слід давати текстом, розташовуючи цифрові дані у вигляді колонок (приклад 22).

Приклад 22:

Гранично допустимі втрати продукту при фасуванні складають:

– при фасуванні в споживчу тару...........2,5%;

– при фасуванні в транспортну тару.....1,5%.

Якщо необхідно пояснити окремі дані, приведені в тексті або таблицях документа, то ці дані допускається оформляти виносками.

Виноски позначають надрядковими знаками у вигляді арабських цифр (порядкових номерів) з дужкою і поміщають на рівні верхнього обріза шрифту.

Виноски в тексті розташовують з абзацного відступу в кінці сторінки, на якій вони позначені, і відокремлюють від тексту короткою тонкою горизонтальною лінією з лівого боку, а до даних, розташованих в таблиці, в кінці таблиці над лінією, що позначає закінчення таблиці.

Знак виноски ставлять безпосередньо після слова, числа, символу, речення, якому дається пояснення, і перед текстом пояснення.

Нумерація виносок окрема для кожної сторінки.

Допускається замість цифр виконувати виноски зірочками. Не рекомендується застосовувати більше чотирьох зірочок.

Приклад 23:

Цитата в тексті: «Вихід цілої крупи до сушіння ¹⁾».

Відповідне представлення виноски

_____________

¹⁾ Вихід цілої крупи визначали в одному контрольному зразку всієї партії рису-зерна.

3.3 Вимоги до текстових документів, що містять текст, розбитий на графи

Текстові документи, що містять текст, розбитий на графи, при необхідності, розділяють на розділи і підрозділи, які не нумерують.

Найменування розділів і підрозділів записують у вигляді заголовків рядковими буквами (окрім першої прописної) і не підкреслюють.

Розташування заголовків для відомостей встановлене відповідними стандартами ЄСКД.

Нижче за кожен заголовок повинен бути залишений один вільний рядок, вище – не менше одного вільного рядка.

Примітки до розділів, підрозділів або до всього документа нумерують.

У текстових документах, що мають рядки, всі записи слід проводити на кожному рядку в один ряд.

Для полегшення внесення змін:

– ведуть запис в нижній частині поля рядка. Записи не повинні зливатися з лініями, що розмежовують рядки і графи;

– залишають вільні рядки між розділами і підрозділами, а в документах великого об'єму – також усередині розділів і підрозділів.

Якщо в графі документа записаний текст в декілька рядків, то в подальших графах запис починають на рівні першого рядка. Якщо в подальших графах запис розміщується на одному рядку, то при машинописному способі виконання її допускається поміщати на рівні останнього рядка.

3.4 Правила виконання графічних матеріалів

3.4.1 Загальні вимоги

Графічна частина проекту (роботи) включає: генеральні плани, технологічні плани, компонувальні плани, схеми, креслення загальних видів, а також іншу графічну документацію, передбачену завданням на проектування.

Графічний матеріал виконується на креслярському папері формату
А1 (594х841 мм). При необхідності допускається використовувати інші формати: А0 (841х1189 мм), А2 (420х210 мм), а також додатково похідні формати, які утворюються збільшенням коротких сторін основних форматів на величину, кратну їх розмірам (згідно ГОСТ 2.301).

Позначення необхідного формату складається з позначення основного формату і кратності збільшення, наприклад: А1х2, А4х8 і ін.

Графічний матеріал виконується олівцем або із застосуванням друкуючих і графічних пристроїв виведення ЕОМ (ГОСТ 2.004-88). Загальний хід виконання креслення олівцем наступний. Починають виконувати креслення з викреслювання рамки формату, виділення поля креслення і місця розташування основного напису. Після цього на полі креслення намічають розташування зображень – наносять контури зображення або габаритні нариси. Це дає можливість оцінити правильність вибору місця розташування зображень і при необхідності внести зміни. Якщо зображення симетричні, проводять осі симетрії; відзначають центри кіл штрихпунктирними лініями; наносять решту елементів зображення. При цьому спочатку викреслюють дуги кіл, а потім лінії, дотичні до них.

Насиченість креслень зображеннями повинна складати приблизно 70 % площі формату. Назва креслення розташовується над його зображенням (і не підкреслюється). Якщо на аркуші є лише одне зображення, його назва приводиться тільки в основному написі креслення.

У будівельних кресленнях розмірні лінії ограновуються зарубками завдовжки 2-4 мм, в інших випадках розмірні лінії з обох боків обмежуються стрілками

Всі креслення виконують в масштабі згідно ГОСТ 2.302-68. Розрізняють масштаби зменшення – 1:2; 1:2,5; 1:4; 1:5; 1:10; 1:15; 1:20; 1:25; 1:40; 1:50; 1:75; 1:100; 1:200; 1:400; 1:500; 1:800; 1:1000, масштаби збільшення – 2:1; 2,5:1; 4:1; 5:1; 10:1; 20:1; 40:1; 50:1; 100:1.

Масштаби зображень на будівельних кресленнях вибираються, як правило, з числа наступних:

плани і розрізи – 1:15; 1:20; 1:25; 1:50; 1:100; 1:200;

схеми генплану – 1:200; 1:400; 1:500; 1:1000; 1:2000.

При проектуванні генеральних планів великих проектів допускається використовувати масштаби 1:2000; 1:5000; 1:10000; 1:20000; 1:25000; 1:50000. Допускається при обґрунтуванні використовувати інші масштаби, відповідні ГОСТ 2.302-68. Якщо на аркуші розміщено декілька зображень, виконаних в різних масштабах, то масштаби указують на полі креслення під найменуванням кожного зображення.

У пояснювальній записці дипломного проекту (роботи) повинні бути посилання на всі аркуші графічного матеріалу, наприклад: «… див. аркуш 5 графічної частини». Графічні матеріали, в яких представлені одна таблиця або схема (таблиця економічних показників та ін.), найменування указують тільки в кутовому штампі, а при двох і більше таблицях і схемах – найменування указують над кожною з них.

Кожне креслення графічної частини повинне мати основний напис.

Всі написи на кресленнях повинні виконуватися стандартним креслярським шрифтом. Креслярський шрифт застосовують також для виконання написів на інших технічних документах. При цьому букви шрифту, цифри, окремі написи і текст виконують від руки. Окремі написи можуть складатися з одних прописних букв. Цифри, що зустрічаються в тексті, також виконуються заввишки, рівній висоті прописних букв.

Всі написи і розмірні числа на кресленнях повинні бути чіткими і ясними. Виконуються написи шрифтами, передбаченими ГОСТ 2.304-81. Ці шрифти включають російський, латинський і грецький алфавіти, а також арабські і римські цифри.

Стандарт встановлює наступні розміри шрифту: (1,8); 2,5; 3.5; 5; 7; 10; 14; 20; 28; 40. Розмір шрифту h визначає висоту прописних (заголовних) букв і цифр в міліметрах. Стандартом встановлено наступні два типи шрифту залежно від товщини d ліній шрифту: тип A без нахилу і з нахилом біля 75° до горизонтального рядка; тип Б без нахилу і з нахилом під 75°.

Текстову частину, написи і таблиці включають в креслення в тих випадках, коли що містяться в них дані, вказівки і роз'яснення неможливо або недоцільно виразити графічно або умовними позначеннями.

Зміст тексту і написів повинен бути коротким і точним. У написах на кресленнях не повинно бути скорочень слів, за винятком загальноприйнятих, а також встановлених в стандартах.

Текстову частину, поміщену на полі креслення, розташовують над основним написом. Між текстовою частиною і основним написом не допускається поміщати зображення, таблиці і тому подібне. Рекомендується наступне розташування основних елементів креслення (див. рис 1).

а б

Рисунок 1 – Розташування елементів креслень при горизонтальному (а) і вертикальному (б) розміщенні зображення:

– для генерального плану: 1 – техніко-економічні показники,
2 – експлікація будівель і споруд, 3 – умовні позначення (при їх наявності), 4 – роза вітрів;

– для технологічних планів і розрізів: 2 – перелік обладнання,
3 – експлікація приміщень;

– для апаратурно-технологічної схеми: 1 – перелік ліній руху сировини, 2 – перелік обладнання, 3 – умовних позначень точок ТХК;

– для схеми автоматизації: 3 – перелік обладнання.

Дата добавления: 2014-10-31