Параметри шрифтів 1 страница

План

План

План

План

План

План

План

План

План

План

План

1. Сутність та основні елементи соціальної структури суспільства

2. Соціальна стратифікація: поняття та види

3. Соціальна мобільність.

Мета: формувати знання щодо сутності та основних елементів соціальної структури; поняття соціальної стратифікації та її основних видів, поняття соціального статусу. Розвивати уміння пояснювати зміст понять „соціальна система”, „соціальна стратифікація”, „соціальний статус”; аналізувати погляди зарубіжних і вітчизняних соціологів щодо сутності та основних елементів соціальної структури, соціальної стратифікації; аналізувати процеси соціальної мобільності; застосовувати отримані знання у процесі плануванні професійної кар’єри, враховувати інтереси певних суспільних спільнот під час прийняття управлінських рішень.

Ключові поняття та терміни

Соціальна структура, закрита та відкрита системи соціальної стратифікації, соціальна мобільність, соціальний простір, соціальний статус, соціальна роль, соціальна група, соціальна спільнота, соціальний інститут, соціальна організація, соціальний клас, вищий клас, середній клас, нижчий клас, маргінали.

Зміст лекції

1. СУТНІСТЬ ТА ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ СОЦІАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ СУСПІЛЬСТВА

▓СТРУКТУРА - (от лат. structura –побудова, розташування, порядок) - англ. structure; нім. Struktur.

▓СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА СУСПІЛЬСТВА – це сукупність його елементів і взаємозв’язків між ними.

Рис. 1. Соціальна структура суспільства

▓Соціальний статус – позиція особистості, групи в межах соціальної системи, пов’язана із виконанням певних функцій, наявністю визначених суспільством моделей поведінки – соціальних ролей.

Чим більше розповсюджений статус в суспільстві, тим нижче його ранг (це місце в ієрархії статусів і соціальних груп).

Види статусів:

- особистий –

- соціальний –

- приписний –

- природжений –

- досяжний –

- змішаний –.

Між статусом і роллю є проміжна ланка – очікування людей (еспектації).

► Престиж – це ознака чи якість, яку приписує суспільство чи громадськість певній соціально-економічній групі, професії, що характеризується визнанням деяких особливих переваг, достойність групи та її права на певні блага – як символічні, так і матеріальні.

►Соціальна група – це певна сукупність людей, які мають загальні природні і соціальні ознаки і об’єднані спільними інтересами, цінностями, нормами і традиціями, системою певних відносин, які регулюються формальними і неформальними соціальними інститутами.

ТИПИ СОЦІАЛЬНИХ ГРУП

1. За характером взаємодії людей:

- нестійкі групи;

- групи середньої усталеності;

- усталені групи.

2. За розмірами:

- великі соціальні групи;

- середні соціальні;

- малі соціальні групи.

- Основоположником вчення про малі групи вважають англійського соціолога Ч. Кулі, який на початку ХХ ст. ввів поняття „первинна група”.

3. За характером організації:

- формальна група;

- неформальна.

4. За змістом:

- соціально-класові ( верстви, стани, касти, класи );

- соціально-етнічні (роди, племена, народності, нації);

- соціально-демографічні (молодь, діти, батьки, жінки, чоловіки і т.д.);

- соціально-професійні, або корпоративні (вчителі, лікарі, шахтарі);

- соціально-територіальні ( мешканці АР Крим, областей, районів, міст тощо. )

►Соціальні спільноти – це емпірично фіксовані, реально існуючі об’єднання індивідів, які є відносною цілісністю, що може виступати як об’єкт соціального впливу; володіє емерджентними властивостями, тобто знову виникає в результаті об’єднання за певними характеристиками, не завжди притаманними окремим індивідам.

►Соціальний інститут – певна сукупність установ, які відповідають соціальній структурі суспільства; сукупність соціальних норм і культурних зразків, які визначають сталі форми соціальної поведінки і дії; система поведінки у відповідності з цими нормами.

Це поняття запозичене з юридичної науки. Існує багато теорій соціальних інститутів, але можна виділити основні елементи, що характеризують будь-який інститут.

Складові елементи соціального інституту

- своя мета, коло питань, що охоплюються його діяльністю;

- певне коло функцій, передбачених для розв’язання цих проблем;

- система соціальних ролей;

- наявність засобів і установ, за допомогою яких досягаються цілі інституту (символічні, матеріальні або ідеальні; наприклад церква має матеріальні установи – храми та їх обладнання, символи – хрест, ікони, ідеальні предмети-віра і те, що впливає на поведінку людей).

- наявність певних санкцій як стосовно осіб, що виконують інституціалізовані функції, так і стосовно осіб, що є об’єктом цих санкцій.

Типи соціальних інститутів за сферою дії та функціями

- реляційні;

- релятивні;

- інтегративні.

Процес інституціоналізації

Т. Веблен та його послідовник Гамілтон були фундаторами інституціоналізму.

▓Інституціоналізація – це процес, коли суспільна потреба починає усвідомлюватися як загальносоціальне, а не як приватне, і для її реалізації в суспільстві встановлюються особливі норми поведінки, готуються кадри, виділяються ресурси.

▓Лексії – соціальні потреби, що породжують процес інституціоналізації:

Види соціальних інститутів та їхня характеристика

Існує5 основних соціальних інститутів:

1. Продовження роду – соціальний інститут сім’ї і шлюбу;

2. Потреба безпеки та соціального порядку – політичні інститути;

3. Потреба добування засобів для існування – економічні інститути;

4. Потреба в передаванні знань, соціалізації нового покоління, підготування кадрів – інститут освіти (наука, культура);

5. Потреба вирішення духовних проблем та сенсу життя– інститут релігії.

Функції соціальних інститутів

1. Впорядкування діяльності різних людей шляхом зведення їх до передбаченої соціальної ролі, поведінки;

2. Сприяння соціалізації індивідів;

3. Соціальне управління та контроль.

►Соціальна організація – елемент соціальної структури суспільства; вид діяльності якої-небудь групи; сутність внутрішньої упорядкованості, узгодженості функціонування елементів системи.

ВИДИ ПІДСТРУКТУР СОЦІАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ СУСПІЛЬСТВА

- соціально-територіальна підструктура;

- соціально-професійна підструктура;

- соціально-класова підструктура;

- соціально-етнічна підструктура;

- соціально-демографічна підструктура.

2. СОЦІАЛЬНА СТРАТИФІКАЦІЯ: ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ

Структуровані нерівності між різними групами людей соціологи називають стратифікацією. Термін «стратифікація» (від лат. strata – прошарок, нашарування, напластування), запозичений з геології, де він означає розміщення пластів Землі по вертикалі.

Засновниками сучасної теорії соціальної стратифікації вважають М. Вебера та П. Сорокіна (1889 – 1968 рр.). Пізніше цю теорію розвинули англійський соціолог Г. Дейм, американські соціологи Т. Парсонс, Р.-К. Мертон, Р. Лінтон, Р. Тернер та ін., які вважали, що вертикальна класифікація людей та їх груп спричинена розподілом функцій у суспільстві.

У соціології існують три різні підходи визначення нерівності у суспільстві:

- функціональний (Т. Парсонс, В. Мур, Д. Девіс);

- конфліктний (К. Маркс, М. Вебер, Л. Козер);

- еволюційний (Г. Ленскі).

▓Соціальна стратифікація – це ієрархічно організована структура соціальної нерівності, яка існує в певному суспільстві в даний історичний проміжок часу. Таку ієрархічно побудовану структуру соціальної нерівності можна уявити як розподіл на страти (від лат. stratum – пласт, прошарок). Вертикальний поділ суспільства на страти за нерівністю.

Англійський соціолог Ентоні Гідденс розрізняє чотири основні типи стратифікації: рабство, касти, стани – закритий тип соціальної стратифікації, і класи – відкритий тип.

►Рабство – це найбільш виражена форма нерівності, при якій частина індивідів буквально належить іншим як їхня власність.

►Касту пов’язують найчастіше з культурою Індійського субконтиненту. Термін «каста» португальського походження, означає «рід» і «чистий рід». ►Стан – соціальна група людей, яка володіє певними правами й обов’язками, закріпленими законом або звичаєм, що передаються в спадок.

Клас – угрупування людей на основі нерівного становища щодо основних соціальних ресурсів, які визначають їхні життєві шанси, соціальні претензії та соціальні можливості спільно діяти.

Найпопулярнішим є підхід, запропонований П. Сорокіним, який виділяє чотири базових критерії соціальної нерівності: дохід; освіта; престиж.

Таблиця 1

Характеристика соціально-стратифікаційної системи

Основні страти	Рівень добробуту	Рівень освіти і професійна кваліфікація	Рівень допуску до прийняття владних рішень	Основне коло людей
Вищий клас	Дуже високий	високий	Утримують реальний контроль над ситуацією в суспільстві, формують громадську думку	Правляча еліта, крупні бізнесмени, фінансисти, топ-менеджери, частина наукової та творчої еліти
Середній клас	Від заможного до такого, що дозволяє задовольнити основні соціальні потреби	Достатньо високий, такий, що дозволяє займатися кваліфікованою працею, в т. ч. в управлінні	Рівень „пересічного громадянина”	Середні і дрібні підприємці, основна маса інтелігенції, управлінців „середнього рівня”, кваліфіковані робітники
Нижчий клас	Низький, на межі бідності	Невисокий, низький, за винятком „нових бідних» у нестабільних суспільствах, де навіть їх висока освіта і кваліфікація не має попиту на ринку праці	Як правило, не є самостійними у прийнятті владних рішень, виступають об’єктами управління	Як правило, наймані працівники, зайняті некваліфікованою і малокваліфікованою працею, безробітні
Андерклас	Поза межею бідності	У більшості випадків найнижчий, або і відсутній	Виступають як об’єкти управління, або зовсім відсторонені від участі в громадсько-політичному житті	Частина зайнятих найбільш непрестижною працею, хронічно безробітні, бомжі

3. СОЦІАЛЬНА МОБІЛЬНІСТЬ

Термін і поняття соціальної мобільності ввів у науку американський соціолог російського походження П. Сорокін, написавши у 1927 році книгу під такою ж назвою.

▓ С оціальна мобільність – це зміна соціальною групою або індивідом місця (соціального статусу) в соціальній структурі суспільства. Соціальна мобільність – це форма соціального відтворення, від неї залежить характер динаміки соціальної структури.

Типи мобільності

Рис. 3. Типи соціальної мобільності

При переході індивідів або їх груп з однієї складової частини соціальної структури суспільства в іншу вони певний час можуть бути у проміжному становищі, коли місце їх у структурі суспільства ще не визначилось, або коли вони ще не пристосувались до нового положення. Таке явище називається маргінальністю. Маргінальними можуть бути не тільки індивіди та їх групи, а навіть цілі суспільства. Так, Україна як окреме суспільство зараз знаходиться у маргінальному стані, тому що, відійшовши від соціалістичного ладу, вона ще не визначилася щодо подальшого свого шляху.

Варто відрізняти поняття соціальної мобільності від поняття «міграція».

▓ Міграція – це процес зміни постійного місця проживання індивіда чи соціальної групи: переміщення в інший регіон країни, або в іншу країну.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття «соціальна структура суспільства».

2. Назвіть основні елементи соціальної структури суспільства.

3. Що таке соціальний статус? Назвіть основні типи соціальних статусів.

4. Коли людина виконує свою соціальну роль та як вона пов’язана з соціальним статусом?

5. Дайте визначення поняття «соціальна група». Назвіть основні види соціальних груп.

6. У чому полягає різниця між поняттями «соціальна спільнота» «соціальна група»?

7. Що таке соціальний інститут? Визначте роль соціальних інститутів у суспільстві.

8. Що таке соціальна стратифікація? Назвіть представників теорії соціальної стратифікації.

9. Визначте основні методологічні підходи до аналізу соціальної стратифікації?

10. Схарактеризуйте соціально-стратифікаційну систему сучасної України. У чому полягають її особливості?

11. Визначте сутність поняття «соціальна мобільність».

12. Назвіть основні види соціальної мобільності та схарактеризуйте їх.

13. Що таке маргіналізація?

14. У чому полягає різниця між поняттями міграція населення та соціальна мобільність?

Рекомендована література:

1. Лукашевич М.П. Соціологія. Основи загальної, спеціальних і галузевих теорій: Підручник / М.П. Лукашевич, М.В. Туленков, Ю.І. Яковенко. – К.: Каравела, 2008. – С. 99 – 122

2. Піча В. М. Соціологія: Підручник / В. М. Піча. – Львів: Магнолія Плюс, 2004. – С. 84 -107

3. Піча В. М. Соціологія: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. М. Піча. – К.: Каравела, 2000. – С. 92-113

4. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.Г. Городяненка; вид. 3-тє, перероб, доповнене. – Київ: Видавничий центр «Академія», 2006. – С. 138 – 153

5. Танчин І.З. Соціологія: Навч. посіб. / І.З. Танчин; 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – С. 136 – 173

6. Юрій М. Ф. Соціологія / М. Ф. Юрій. – К.: Дакор, 2005. – С. 137-200

ЛЕКЦІЯ 8

Тема 5. Особистість в системі соціальних зв’язків

ТЕМА ЛЕКЦІЇ: ОСОБИСТІСТЬ В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ ЗВ’ЯЗКІВ

1. Поняття особистості та її структури, суспільство і особистість. Соціологія особистості.

2. Сутність соціалізації, її основні етапи та фази, інститути соціалізації людини.

3. Типологія особистості.

Мета: формувати знаннящодо специфіки соціологічного підходу до вивчення особистості; основних соціологічних концепцій особистості та її структури; визначити зміст понять „соціальний статус” і „соціальна роль”, компоненти, етапи та основні підходи до визначеної сутності соціалізації. Розвивати уміння розкривати сутність соціологічної теорії особистості та її проблематику; характеризувати основні соціальні типи особистості та їхні характерні риси; розкривати суть основних тенденцій взаємодії людини і суспільства у сучасних умовах.

Ключові поняття та терміни

Соціалізація, соціальна роль та соціальний статус, цінності, ціннісні орієнтації, особистість, індивід, соціальний престиж, агенти соціалізації, соціальні типи особистості, потреби, інтеріоризація.

Зміст лекції

1. ПОНЯТТЯ ОСОБИСТОСТІ, СУСПІЛЬСТВО І ОСОБИСТІСТЬ

Варто визначити співвідношення між такими категоріями, як:

1) «людина»,

2) «індивід»,

3) «індивідуальність».

Поняття «людина» вказує лише на якісну відмінність людини від тварини. У зв’язку з цим у соціології використовують поняття “індивід, під яким розуміють, шо це – окремий представник людського роду, певної цілісності (біологічного роду або соціальної спільності, верстви населення тощо).

Індивідуальність – це особливе, специфічне, що відрізняє одну людину від інших. Це поняття свідчить про оригінальність, одиничність ознак (успадкованих і набутих) і їхній вияв у конкретній людини.

▒ Особистість – інтегральна (цілісна) сукупність соціальних властивостей людини, що формується та видозмінюється протягом усього життя людини у результаті складної взаємодії внутрішніх та зовнішніх чинників її розвитку, активної взаємодії з соціальним середовищем.

1) ▒ Соціологія особистості – це галузь знань соціології, предметом вивчення якої є особистість як суб’єкт соціальних відносин в рамках соціально-історичного процесу.

СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ

У сучасній соціології окреслилися два підходи до аналізу соціологічної структури особистості – нормативний і функціональний.

▒ Соціальна структура особистості – це сукупність стійких зв’язків між складовими елементами у процесі становлення, діяльності і спілкування людини як суспільної істоти (рис. 1).

Рис. 1. Соціальна структура особистості

2. СУТНІСТЬ СОЦІАЛІЗАЦІЇ, ЇЇ ОСНОВНІ ЕТАПИ ТА ФАЗИ, ІНСТИТУТИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ЛЮДИНИ

▒ Соціалізація – процес входження (включення) індивіда в соціум, що обумовлює зміни в соціальній структурі особистості. Останнє обумовлюється соціальною активністю людини та її здатністю не лише засвоювати при взаємодії з середовищем його вимоги (адаптація), але й змінювати це середовище, активно

Процес соціалізації складається з ряду етапів:

· первинна (засвоєння соціальних норм і цінностей дитиною, входження її в певну культуру);

· вторинна (засвоєння соціальних ролей, знань, досвіду у процесі життєдіяльності дорослої людини).

Виділяють дві моделі соціалізації: підкорення й інтересу.

Основні компоненти процесу соціалізації

Рис. 2. Основні компоненти процесу соціалізації

Агенти соціалізації – це люди та установи, за допомогою яких людина соціалізується шляхом навчання, завдяки процесам комунікації та доручення до культури.

Соціалізація має 2 етапи

Інтеріоризація

Соціальна адаптація –

-

Рівні соціалізації

1) об’єктивна інтеграція;

2) функціональна;

3) нормативна інтеграція;

4) міжособистісна інтеграція.

▒ Санкції – це засіб регулювання спільнотою поведінки своїх членів з метою стимулювання бажаної поведінки і припинення небажаної для забезпечення впорядкованості, внутрішньої згуртованості й безперервності суспільного життя.

Самоактуалізація особистості – це здійснення потенціалу людини.

Спрямованість особистості: 1) ідейно-політична; 2) соціально-культурна; 3) моральна.

▒ Маргіналізація (лат. margo – край, межа) – втрата особисті належності до певної соціальної групи, норм, цінностей відповідної субкультури без входження до іншої.

▒ Ресоціалізація – докорінна зміна соціального середовища, що зумовлює необхідність особистості пристосовуватися до нових соціальних обставин, норм і цінностей.

3. ТИПОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ

▒ Соціальний тип особистості – певний фіксований набір соціальних властивостей людини, що виявляється у її свідомості та поведінці.

Критерії виділення соціальних типів особистості

1. Місце особистості в системі суспільних зв’язків;

2. Реальні форми життєдіяльності особистості;

3. Спрямованість особистості.

Соціальні типи особистості: базисний тип особистості; реальний (модальний); ідеальний.

В залежності від ціннісних орієнтацій в сучасній соціології виділяють такі типи особистості:

· Традиціоналісти.

· Ідеалісти.

· Фрустрований.

· Гедоністи.

▒ Девіантна поведінка – це відхилення від прийнятих у суспільстві ціннісно-нормативних стандартів.

Основні види девіантної поведінки:

1) конформізм –;

2) інноваційна –;

3) ритуалізм –;

4) ескейпізм –.

Позитивна девіація	Негативна девіація

Питання для самоконтролю

1. Визначте різницю між поняттями «людина», «особистість», «індивід» та «індивідуальність».

2. В якій мірі людина залежить від суспільства і навпаки?

3. Які фактори впливають на процес соціалізації людини в суспільстві?

4. Які вимоги висуває суспільство до особистості?

5. Як інтереси і потреби людини можна співвідносити з потребами суспільства?

6. Що розуміють під поняттям «соціальна структура особистості»?

7. Назвіть основні елементи соціальної структури особистості.

8. Дайте визначення понять: потреба, інтерес, цінності, ціннісні орієнтації, ціннісні настанови, мотиви та стимули.

9. У чому полягає сутність значення поняття «соціалізація особистості»?

10. Що таке ресоціалізація і маргіналізація особистості? При яких умовах виникають ці процеси?

11. Що впливає на формування девіантної поведінки особистості? Як суспільство реагує на таку поведінку?

12. Які існують типи девіантної поведінки людини?

13. Чим інтеріоризація відрізняється від адаптації?

14. Що таке соціальний тип особистості? Назвіть основні соціальні типи особистості та схарактеризуйте їх.

15. Яке призначення мають соціальні санкції? Назвіть основні види санкцій та визначте їх сутність.

Рекомендована література:

1. Лукашевич М.П. Соціологія. Основи загальної, спеціальних і галузевих теорій: Підручник / М.П. Лукашевич, М.В. Туленков, Ю.І. Яковенко. – К.: Каравела, 2008. – С. 185– 214; 240 – 255 (544 с.)

2. Піча В.М. Соціологія: Навч. посіб. для студ. вищих навчальних закл. / В. М. Піча – К.: Каравела, 2000. – С. 113-132, 204-221

3. Соціологія: Підручник / За редакцією В.М. Пічі. – Львів: Магнолія Плюс, 2004. – С. 107- 126, 206-224 (277 с.)

4. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.Г. Городяненка; вид. 3-тє, перероб, доповнене. – Київ: Видавничий центр «Академія», 2006. – С. 385 – 411 (544 с.)

5. Танчин І.З. Соціологія: Навч. посіб. / І.З. Танчин; 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – С. 210 – 237 (351 с.)

6. Юрій М.Ф. Соціологія / М.Ф. Юрій. – К.: Дакор, 2005. – С. 342 – 359, 443-456 (552 с.)

ЛЕКЦІЯ 9

Тема 5. Особистість в системі соціальних зв’язків

ТЕМА ЛЕКЦІЇ: СОЦІОЛОГІЯ СІМ’Ї

1. Соціологія сім’ї. Сім`я як мала соціальна група і соціальний інститут.

2. Історичні типи і форми сімейно-шлюбних відносин. Соціальна функція сім’ї.

3. Тенденції розвитку сучасної сім’ї, особистість в сімейно-шлюбних стосунках.

Мета: формувати знаннящодо особливостей соціологічного підходу до вивчення сім’ї; визначити проблеми дослідження соціології сім’ї як галузі соціологічного знання, її основні поняття та терміни; етапи життєвого циклу сім’ї, її типи, структуру, форми шлюбу, загальні принципи регулювання сімейних відносин. Розвивати уміння розкривати сутність галузевої теорії „соціологія сім’ї”, визначати її предмет та об’єкт; характеризувати сім’ю як соціальний інститут та малу соціальну групу; розкривати зміст основних функцій сім’ї в суспільстві, характеризувати сучасний стан розвитку української сім’ї та пояснювати сутність демографічної політики нашої держави стосовно розвитку сім’ї.

Ключові поняття та терміни

Сім’я, шлюб, соціологія сім’ї, форми сім’ї та шлюбу, моногамія, полігамія, груповий шлюб, проміскуїтет, тип сім’ї, нуклеарна (проста) сім’я, розширена (складна) сім’я, життєвий цикл сім’ї, сім’я як соціальний інститут, сім’я як мала (первинна) соціальна група, сімейна політика.

Зміст лекції

1. СОЦІОЛОГІЯ СІМ’Ї. СІМ`Я ЯК МАЛА СОЦІАЛЬНА ГРУПА І СОЦІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

Соціалізація особистості в переважній більшості випадків розпочинається у сім’ї, яку вивчає спеціальна галузь соціології. ▒ Соціологія сім’ї – галузь соціології, яка досліджує формування, розвиток і функціонування сім’ї, шлюбно-сімейних відносин у конкретних культурних та соціально-економічних умовах.

▒ Предмет соціології сім’ї -специфічні відносини між сім’єю і суспільством, а також у середині сім’ї.

▒ Об’єкт – сім’я як мала соціальна група і як соціальний інститут регулювання відтворення людини за допомогою певної системи норм, ролей.

Етапи розвитку соціології сім’ї

Перший етап: від античності до середини ХІХ ст. Основною формою вважалася моногамна сім’я як прообраз суспільства, яке тлумачилося як велика родина. (Ж.-Ж. Руссо, Ж.-А. Кондорсе, Г.-В. Гегель, І.Кант).

Другий етап: із середини ХІХ ст. до початку ХХ ст. Ініціативу у вивчення сім’ї утримували антропологи й етнографи, які використовували багатий емпіричний матеріал, зібраний під час досліджень примітивних суспільств, а також можливості порівняльно-історичного методу. Тогочасні теоретичні дискусії стосувалися співвідношення патріархату і матріархату.

Третій етап: перша половина ХХ ст. Досліджують стадії, форми і типи шлюбних відносин.

Четвертий етап: із середини ХХ ст. дотепер. Головна його особливість – поєднання теоретичних розробок з емпіричними дослідженнями.

Як окрема галузь соціології соціологія сім’ї виникла у 20-х роках ХХ ст. та успішно розвивалася.

Соціологія сім’ї в Україні з’явилася у 60-ті роки ХХ ст. Сім’я тлумачилася як первинний осередок суспільства.

▒ Сім’я – це соціальний інститут і мала соціальна група, індивіди якої пов’язані родинними стосунками, спільним побутом і взаємною моральною відповідальністю.

Сім’я відрізняється від інших малих груп такими типовими ознаками:

- наявністю між подружжям особливого союзу, якому притаманне духовне єднання, глибокі інтимно-довірчі зв’язки;

- переважанням неформальних довірчих відносин між чоловіком і дружиною, між батьками і дітьми;

Дата добавления: 2014-10-31