Параметри шрифтів 4 страница

Серед напрямів соціально-економічних досліджень того часу відомі також роботи С. Дністрянського (1870-1934) щодо розробки теорії соціального зв'язку, що ґрунтується на таких ідеях: соціальні зв'язки виникають із необхідності задоволення людьми своїх потреб; на ранніх етапах суспільного розвитку потреби є переважно економічними; історично соціальні зв'язки розвиваються від найменш простих (родини) до найбільш складних (народу, держави); умовою успішного функціонування соціальних зв'язків є наявність норм; вирізняються органічні соціальні зв'язки, що виникли самі по собі, і соціальні, що утворилися на основі добровільної угоди.

В. Воровський (1871-1923) відстоював думку, що загальний характер і основні особливості соціальних відносин визначаються економічною структурою суспільства, яка залежить від рівня розвитку продуктивних сил.

Д. Садинський вважав, що під впливом природного відбору в суспільстві діє три основних форми пристосування людей до навколишнього середовища: первинна - технічна, вторинна - економічна, третинна - ідеологічна. Вони є рушійною силою суспільного розвитку.

О. Мицюк (1883-1943) дійшов висновку, що у суспільно-економічному процесі одні явища відбуваються стихійно, поза волею суб'єкта і не можуть бути раціоналізовані, а інші - згідно зі свідомою волею і підлягають раціоналізації. Суспільний розвиток має тенденцію до все більшої раціоналізації.

Зі зміною політичної ситуації у кінці 50 - на початку 60-х років XX століття змінюється ставлення до соціологічних наук. Зокрема, створюється перший соціологічний підрозділ у складі інституту філософії – сектор праці й побуту робочого класу.

У 60-80-ті роки активізувалась соціологічна робота в Україні: створювалися служби соціального розвитку, широко вивчалися й проводилися соціологічні дослідження проблем, пов'язаних із плинністю кадрів, конфліктами, адаптацією молоді на виробництві, мотивацією та дисципліною праці, згуртуванням колективу і міжособистісними відносинами, профдобором, профорієнтацією тощо.

Розквіт прикладної соціології прийшовся на кінець 70-х і початок 80-х років. На цей час сформувалася розгалужена система заводських соціологічних служб.

Одна з перших праць того періоду, в якій економічно-виробничі відносини розкриті в широкому соціальному їх сенсі, була написана українським соціологом Є. І. Суїменко у співавторстві з Д. П. Кайдаловим і видана в Москві. У цьому виданні продовжуються традиції гуманістичного підходу – аналіз ролі праці в суспільстві; розгляд проблем зміни праці в нерозривному зв'язку з усебічним розвитком особистості, формуванням культури трудової поведінки й культури відносин у трудовому колективі.

У 70-ті роки розпочалися дослідження проблем діалектики праці в соціалістичному суспільстві (В. А. Буслинсъкий, В. Й. Коцюбинський, В. Л. Оссовський, В. А. Піддубний, М. Ф. Рибачук, Л. В. Соханъ, І. П Стогній, Є. І. Суїменко та ін.), а також дослідження змін характеру й форм праці під впливом науково-технічного прогресу (Є. М. Герасимов), формування потреби в праці (О. В. Нельга).

У 80-ті роки з'являється ряд робіт, підготовлених відділом соціальних проблем управління Інституту філософії АН України (керівник К. К. Грищенко). Значною подією в економічній соціології того часу стала праця А. О. Ручки та М. А. Сакади "Стимулювання й мотивація праці на промисловому підприємстві" (1988) та монографія Е. А. Гансової "Соціально-економічне управління (інтегративний аспект соціального пізнання)" (1988).

90-ті роки для економічної соціології були роками плідного та інтенсивного розвитку. В цей період розпочались систематичні дослідження в цій галузі, що пов'язано зі створенням в 1993 році в Інституті соціології НАН України відділу економічної соціології. До навчальних планів багатьох вищих навчальних закладів країни були введені курси з економічної соціології. У деяких наукових центрах було відкрито аспірантуру за спеціальністю "економічна соціологія". Соціально-економічні проблеми сучасного українського суспільства зайняли чільне місце в загальнонаціональному соціологічному моніторингу, який з 1992 року реалізується Інститутом соціології НАН України за участю Центру "Соціус" та фонду "Демократичні ініціативи".

Для 90-х років характерним є звільнення соціологічних досліджень від політизованості і заідеологізованості, розвиток методологічної бази соціології економіки, виокремлення нових, пов'язаних із ринком праці напрямів у дослідженнях, введення до наукового вжитку нових соціологічних даних, розширення методів соціологічного дослідження соціально-економічних процесів. Актуалізуються дослідження соціально-економічних проблем праці в контексті соціологічного осмислення економічної реформи.

5. ОСНОВНІ НАУКОВІ НАПРЯМИ СОЦІОЛОГІЇ ЕКОНОМІКИ

В економічній соціології в останні роки виділяються 3 основних напрямки:

1) дослідження статистичних аспектів взаємозв’язків економічної та соціальної сфер;

2) вироблення підходу до розвитку економіки як соціального процесу;

3) функціонування і розвиток соціального механізму.

Ці напрями включають теоретико-методологічні, емпіричні й прикладні дослідження.

Теоретико-методологічні дослідження містять питання:

– зв’язок між суспільством і економікою, економічною й соціальною сферами;

– соціальний механізм як система важелів управління економічною і соціальною сферами;

– соціально-економічні процеси;

– соціальна структура суспільства;

– соціально-економічна активність населення;

– участь трудівників в управлінні об’єктом;

– культура як регулятор соціально-економічних процесів;

– соціально-економічні результати функціонування соціального механізму.

Емпіричні дослідження охоплюють проблеми:

– стабілізація зв’язків елементів економічної й соціальної сфер;

– ефективне функціонування компонентів соціального механізму;

– організаційна побудова соціальної структури суспільства;

– форми та види соціально-економічної діяльності й поведінки соціальних груп;

– система управління економічною та соціальною сферами;

– вплив на соціально-економічну діяльність соціальних груп та культурних факторів (цінностей і норм).

Прикладні дослідження:

– оцінка економічної та соціальної ефективності соціального механізму;

– визначення тенденцій та закономірностей зміни елементів соціального механізму;

– вдосконалення соціального механізму.

Зв’язки економічної соціології з іншими науками:

- філософія,

- загальна соціологія,

- економічна теорія,

- психологія,

- статистика,

- управління,

- культурологія.

Питання для самоконтролю

1. Що розуміється під економічною соціологією?

2. Визначте об’єкт, предмет та основні категорії економічної соціології.

3. Назвіть основні етапи розвитку економічної соціології.

4. Розкрийте зміст соціальної і економічної сфер.

5. Схарактеризуйте об’єкт і предмет економічної соціології.

6. Що таке теорія і методологія економічної соціології?

7. Що таке економічна культура?

8. Висвітліть зв’язок економічної соціології з іншими науками

9. У чому, на ваш погляд, полягає специфіка соціологічного вивчення соціально-економічних явищ (процесів) на рівні макроекономіки та мікроекономіки?

10. Розкрийте, у чому, на ваш погляд, полягає різниця між підходами соціолога та економіста до економічної діяльності та економічних інсти­тутів. А що між ними спільного?

11. Аргументуйте тезу про те, що етап економіки та рівень соціального розвитку суспільства пов’язані між собою.

12. Як формувалася та розвивалася економічна соціологія в Україні?

Рекомендована література:

1. Піча В. М. Соціологія: Підручник / В. М. Піча. – Львів: Магнолія Плюс, 2004. – с. 126-135

2. Піча В. М. Соціологія: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. М. Піча. – К.: Каравела, 2000. – с. 248

3. Практикум з соціології: Навч. Посібник для студентів вищих закладів освіти/ За редакцією В.М. Пічі. – Львів: „Новий Світ - 2000”, „Магнолія плюс”, 2004. – с. 132-152

ЛЕКЦІЯ 14

(15 – для спеціальності «Облік і аудит»)

Тема 8. Соціологія політики

ТЕМА ЛЕКЦІЇ: СОЦІОЛОГІЯ ПОЛІТИКИ

1. Поняття, предмет, об ’єкт і суб’єкт соціології політики.

2. Основні складові соціології політики.

3. Принципи політичної організації суспільства.Соціологічні дослідження політичних процесів в Україні.

Мета: формувати знання щодо сутності та особливостей соціології політики, її складових та основних категорії, Визначити сутність таких понять, як: „політичний суб’єкт”, „політика”, „держава”, „громадянське суспільство”, „влада” та інших ї їх видів; складові соціології політики. Розвивати уміння визначати предмет, об’єкт соціології політики, її зв’язки з іншими науками; аналізувати специфіку основних політичних суб’єктів; характеризувати політичну сферу як простір, у межах якого здійснюється політика; розкривати сутність політичної влади, політичних партій та рухів, політичної системи, політичної соціалізації, держави тощо.

Ключові поняття та терміни

Соціологія політики, об’єкт соціології політики, суб’єкт соціології політики, політична сфера, політика, влада, держава, політична партія, політичний рух, громадська організація, громадянське суспільство.

Зміст лекції

1. ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, ОБ’ЄКТ І СУБ’ЄКТ СОЦІОЛОГІЇ ПОЛІТИКИ

▓ Соціологія політики – це галузь соціологічного знання, що вивчає соціальні механізми влади та їх вплив у суспільстві, закономірності впливу соціальних спільнот, інститутів; політичний лад, соціальні засади політичних і державних інститутів, функціонування політичної свідомості та політичної поведінки в соціальному середовищі.

▓ Політика – це галузь відносин між соціальними суб’єктами (класами, соціальними групами, політичними партіями, окремими особами, національними спільнотами, державами) щодо здійснення (використання, розподілу, завоювання)політичної влади.

Вітчизняні соціологи зазначають, що політика – це відносини, що включають згоду, підкорення, панування, конфлікт і змагання між соціальними спільнотами, людьми і державами..

▓ Об’єктом соціології політики можна вважати будь-які об’єкти економічної, правової, культурної, духовної та інших сфер суспільства тоді, коли вони виступають на політичній арені з метою чинити вплив на органи влади. Але соціологія політики має своц власний об'єкт: уся політична сфера; події, явища процеси та суб'єкти політичної сфери.

▓ Предметом соціології політики є соціальні аспекти фукнкціонування політичної сфери:

§ інституціалізація, соціалізація, інструменталізація політичних форм (держави, влади, демократії, консенсусу) в контектсті соціального середовища;

§ політична свідомість і політична поведінка людей в процесі діяльності державних і суспільних інституті та організацій;

§ механізми впливу соціальних субєктів на процес функціонування влади.

§ механізми перетворення соціального в політичне.

Рис. 1. Види політики

▓ Надзвичайно важливою категорією соціології політики є «політичний суб'єкт». Політичним суб'єктом може стати окрема людина (якщо вона бере участь у голосуванні на виборах, входить до політичної партії тощо), соціальна спільнота (наприклад, нація, яка виборює самостійну державу), соціальний інститут (наприклад, армія тої чи іншої країни, яка здійснює державний переворот).

▓ Політична сфера – це той простір, в межах якого здійснюється політика.

Центральним поняттям є поняття влади. Це зумовлено тим, що боротьба за завоювання влади та її здійснення є змістом політики, її основою.

М. Веберу, який вводить до наукового обігу багато положень соціології політики, належить визначення політики як прагнення до участі у владі або до здійснення впливу на розподіл влади (чи йдеться про відносини між державами, чи усередині держави, чи між групами людей). Інший відомий соціолог Р. Арон також визначає політику як боротьбу за владу та пов'язані з нею переваги.

У соціологічній літературі існує декілька визначень поняття «влада» різних соціологічних шкіл і напрямків.

Спробу поєднання декількох визначень влади робить Н. Смелзер «Влада передбачає здатність нав'язувати свою волю іншим і мобілізовувати ресурси для досягнення поставленої мети».

▓ Влада – це взаємодія, що ґрунтується на нерівності індивідів, коли одна особа може примушувати іншу, або інших осіб до певних дій, незалежно від їхнього бажання, а іноді й всупереч йому.

Способи примусу людини діяти всупереч власному бажанню:

- пряме насильство;

- економічний примус (надання певних благ в обмін на підкорення);

- нормативний порядок (система законів і правил).

▓ Інституціалізація влади – заміна спонтанної й експериментальної поведінки людей на передбачувану поведінку, яка очикується, моделюється, регулюється.

▓ За визначенням американського соціолога і політолога Сеймура Ліпсета (нар. у 1922 р.), легітимність – здатність системи породжувати і підтримувати віру, що існуючі політичні інститути є найбільш придатними для суспільства.

Німецький соціолог Макс Вебер виділив три основні типи легітимності політичної влади:

- традиційний тип легітимності

- раціонально-легальний тип (бюрократичне панування)

- харизматичний (Charisma – з грец. – покликання, Божий дар.) тип легітимності.

2. ОСНОВНІ СКЛАДОВІ СОЦІОЛОГІЇ ПОЛІТИКИ

Оскільки політика – явище складне і багатоманітне, то і структура соціологічного знання про неї є складною і розгалуженою. У зв'язку з цим дослідники вирізняють такі внутрішні складові соціології політики, як:

· соціологія політичних рухів і партій,

· соціологія держави,

· соціологія політичної свідомості і політичної поведінки,

· соціологія міжнародних відносин,

· соціологія електоральної поведінки тощо.

▓ Політична партія ( від лат. pars, partis – частина, група ) – це ідеологічна добровільна організація, яка об’єднує найактивнішу і найбільш організовану частину соціальної спільноти, виражає і захищає інтереси цієї спільноти і здійснює практичну роботу для їх задоволення, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Функції політичних партій

1. Визначення цілі

2. Висловлювання і об’єднання суспільних інтересів.

3. Мобілізація і соціалізація громадян

4. Формування правлячої еліти і складу уряду.

Типи політичних партій

1. За ознакою соціального носія інтересів, що висловлює партія:

§ класові (робітничі, селянські, буржуазні тощо);

§ міжкласові (робітничо-селянські, буржуазно-поміщицькі).

2. За політичною основою партій, їх ставленням до політичного і економічного устрою, форми правління та політичної діяльності тощо:

§ прогресивні;

§ демократичні,

§ республіканські,

§ радикальні,

§ ліберальні та ін.

3. За ідеологічним спрямуванням:

§ комуністичні,

§ соціалістичні,

§ консервативні, націонал-демократичні та ін.

4. За умовами набуття партійного членства (за франц. соц. та політологом Морісом Дюверже):

§ кадрові (не мають інституту фіксованого членства і членських внесків, слабо ідеологізовані, керуються виборчим прагматизмом: Республіканська іДемократична партії у США);

§ масові (мають статутне членчтво, членські внескі, спільність поглідів і ідеології, більш організовані, мають сувору дисципліну, культ вождів);

5. За статусом у політичній системі:

§ урядові (консервативні, бо прагнуть зберегти владу у своїх руках),

§ опозиційні (радикальні, бо прагнуть усунути правлячі партії від влади).

6. За побудовою:

§ децентралізовані (наприклад, консервативні і ліберальні в Західній Європі і США),

§ централізовані(наприклад, соціалістичні партії континентальної Європи);

§ суворо централізовані (комуністичні і фашистські) партії.

7. За прогресивністю партійних доктрин:

§ ліві ( відстоюють більш-менш прогресивні доктрини );

§ праві (реакційні);

§ центриські (займають проміжне становище).

▓ Політичний рух – це добровільна об’єднання суспільних сил, якінамагаються змінити існуючий соціальний порядок або закріпити його шляхом здійснення тиску на уряд чи шляхом боротьби за владу.

За ставленням до існуючого політичного устрою:

§ консервативні політичні рухи (які прагнуть зберегти існуючий стан речей);

§ реформаторські (які стоять на позиціях збереження певного політичного устрою, але вважають за потрібне вдосконалити його);

§ революційні (які відкидають існуючий лад і мають намір замінити його іншим);

§ контрреволюційні (які скеровані проти певного політичного ладу, що встановився внаслідок перемоги революційних або реформаторських рухів, і мають на меті замінити його попереднім устроєм).

▓ Партійна система – політична структура, що складається із сукупності політичних партій різного типу з їх стійкими взаєминами між собою, з державою та іншими інститутами влади, характером та умовами діяльності.

Типологія партійних систем (Є. Базовкіна):

1. Однопартійна політична система.

2. Багатопартійна система з партією-гегемоном.

3. Багатопартійна система з фіксованою кількістю партій.

4. Система з домінуючою партією.

5. Двопартійна система.

6. Вкрай поляризована система.

7. Система помірно поляризована.

8. Мультіпартійна система (атомізована).

▓ Політична система – цілісна інтегрована сукупність політичних суб’єктів, структур і відносин, що відображає інтереси всіх політичних і соціальних сил суспільства. Вона виникла на певному етапі розвитку суспільства внаслідок його поділу на класи та появи держави.

▓ Держава – форма політичної організації суспільства, головний політичний інститут.

У працях Н. Смелзера розглядаються основні форми держави, до яких він відносить:

• тоталітарну;

• авторитарну державу;

• демократичну державу.

Функції держави

· регулювання економічного життя,

· культурно-виховна функція,

· сприяння розвитку освіти і науково-технічного прогресу,

· забезпечення обороноздатності країни,

· співробітництво з іншими державами і народами.

3.ПРИНЦИПИ ПОЛІТИЧНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА.СОЦІОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ

▓ Політична організація суспільства – це система всіх державних і недержавних організацій, громадських об'єднань і трудових колективів певного суспільства. Політичну організацію суспільства ще інколи називають політичною системою суспільства у вузькому розумінні.

Закон України “Про об'єднання громадян” (від 16.06.92 р. зі змін.) передбачає наявність двох видів таких об'єднань як : політичні партії та громадські організації.

Громадські об'єднання розрізняють:

1) за порядком утворення і формами діяльності – громадські організації, політичні партії, органи громадськоого самоврядування, громадські рухи;

2) за умовами членства – об'єднання з формально фіксованим (документованим) членством, об'єднання з формально нефіксованим (недокументованим) членством;

3) за кількістю членів – масові й елітарні;

4) за внутрішньою організаційною структурою – централізовані і нецентралізовані;

5) за соціальною сферою діяльності – політичні, економічні, наукові, екологічні та інші;

6) за територією діяльності – місцеві, загальнодержавні, міжнародні;

7) за соціально-правовим статусом – легальні, долегальні, нелегальні;

8) за соціальною значимістю для існування і розвитку суспільства – прогресивні, консервативні, реакційні.

▓ Політичною партією є об'єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого і регіонального самоврядування та представництво в їхньому складі.

Функції партій

· представницька;

· програмна;

· ідеологічна;

· владно-конкурентна;

· владно-практична;

· владно-кадрова.

▓ Громадська організація – це об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

▓ Громадянське суспільство – це сукупність усіх громадян, їх вільних об'єднань та асоціацій, пов'язаних суспільними відносинами, що характеризуються високим рівнем суспільної свідомості та політичної культури, які перебувають за межами регулювання держави, але охороняються та гарантуються нею.

Тенденції розвитку політичного життя в Україні:

• кризовий стан політичних відносин;

• нерозвинутість політичних відносин і незрілість багатопартійної системи;

• відсутність довіри до політичних;

• відносне зменшення прихильників незалежності України;

• зниження політичної активності молоді.

Серед домінуючих тенденцій соціально-політичного розвитку молодого покоління в Україні виділимо наступні:

• зростаюча деполітизація;

• зростаюча департизація молоді;

• зміни в ідеологічних орієнтаціях та політичних симпатіях молоді;

• підтримка молодим поколінням зміцнення політичної незалежності України за умови розвитку рівноправних стосунків з усіма країнами Сходу і Заходу;

• зростаюча підтримка радикальних економічних реформ;

• посилення настроїв власного підприємництва серед молоді;

• зростаюча приватизація життя молоді.

Одним із найважливіщих напрямв досліджень є електоральна (від лат. elector – виборець) поведінка різних груп населення.

Соціологи виділяють декілька моделей електоральної поведінки:

§ Модель «залежного виборця».

§ Модель «раціонального виборця».

§ Когнітивна модель виборця.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягають особливості соціології політики?

2. Що є об’єктом та предметом вивчення соціології політики?

3. Назвіть спеціалізовані розділи соціології політики.

4. Дайте визначення поняття «політика».

5. Що розуміють під поняттям «влада»?

6. Що таке політична партія? Назвіть основні ознаки, типи та функції політичних партій.

7. Чим політичний рух відрізняється від політичної партії?

8. У чому суть розвитку стадій політичних рухів?

9. Які питання охоплює соціологічна проблематика держави?

10. Що таке держава?

11. Назвіть основні типи й форми держав у історичному огляді.

12. Що таке партійна система? Назвіть їх типи.

13. У чому полягає сутність політичної організації суспільства?

14. Що таке громадянське суспільство?

15. Чим громадська організація відрізняється від політичної партії?

Рекомендована література:

1. Піча В.М. Соціологія: Підручник / В.М. Піча. – Львів: Магнолія Плюс, 2004. – С. 149-163

2. Практикум з соціології: Навч. Посібник для студентів вищих закладів освіти/ За редакцією В.М. Пічі. – Львів: „Новий Світ - 2000”, „Магнолія плюс”, 2004. – С. 165-180

3. Соціологія: Навч. посібник для самост. вивч. дисципліни/ І.Г. Мухіна; Харківська філія УДУЕФ. – Х.: ХФУДУЕФ, 207. – С.82-99

4. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів/ За ред. В.Г. Городяненка. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2006. – С. 312-337

5. Юрій М.Ф. Соціологія / М.Ф. Юрій. – К.: Дакор, 2005. – С. 395-406

ЛЕКЦІЯ 15 (16 – для спеціальності «Облік і аудит»)

Тема 9. Основи соціології праці та управління

ТЕМА ЛЕКЦІЇ: ОСНОВИ СОЦІОЛОГІЇ ПРАЦІ ТА УПРАВЛІННЯ

1. Предмет соціології праці та основні її категорії

2. Поняття про соціологію управління, її об’єкт та основні концепції

3. Соціальне управління виробничим колективом (менеджмент, його сфера, методи і засоби)

Мета: формувати знання щодо основних категорій та понять соціології праці та управління як самостійних галузей соціології, їх предмету, основної проблематики. Розвивати вміння аналізувати проблеми в сфері праці та управління, робити висновки, порівнювати здобуті знання з сучасними процесами в суспільстві.

Ключові поняття та терміни

Соціологія праці, соціологія управління, менеджмент, праця, управління, трудовий колектив, мотивація праці, умови праці, організація праці, соціально-психологічна структура праці.

Зміст лекції

1. ПРЕДМЕТ СОЦІОЛОГІЇ ПРАЦІ ТА ОСНОВНІ ЇЇ КАТЕГОРІЇ

▓ Соціологія праці – галузева соціологічна теорія, яка вивчає закономірності формування, функціонування й розвитку соціальних утворень (систем, спільнот та інститутів) у сфері праці й пов’язані з ними процеси та явища.

Біля витоків соціології праці стояли О. Конт, Е. Дюркгейм, К. Маркс, М. Вебер.

З 20 – 30-х років ХХ століття починається сучасний період розвитку соціології праці.

Основні проблемні дослідження в сучасній соціології праці:

– зайнятість населення;

– вироблення й реалізація засобів соціального захисту працюючих;

– потреби та інтереси робітників у виробничій сфері;

– вивчення умов праці;

– впровадження на підприємствах наукового менеджменту;

– вирішення трудових конфліктів.

▓ Предмет соціології праці – це праця як суспільно значуще явище, як процес відтворення знань та умінь особи, як вид соціальної діяльності.

Категорія „праця” є головною, навколо неї будується система категорій цієї галузевої соціології.

▓ Праця - це цілеспрямована діяльність, змістом якої є зміна природної речовини з метою задоволення суспільних потреб.

Процес праці має на меті:

· обмін речовиною між людиною та природою.

· обмін продуктами діяльності між індивідами.

Складові елементи простого процесу праці: предмети праці, засоби праці, продукти праці.

За змістом розрізняють такі види праці:

1. Поста і складна;

2. Творча і репродуктивна;

3. Фізична і розумова;

4. Ручна і механізована.

Таблиця 1.

Умови праці

Соціально-економічні	Санітарно-гігієнічні	Організаційні	Соціально-побутові

Трудова діяльність має соціально-психологічну структуру, та складається з таких основних елементів.

Рис.1. Соціально-психологічна структура трудової діяльності

▓ Трудовий колектив - це чітко організована форма діяльності та добровільна спільність однодумців, місце, де відбувається поєднання та зіткнення інтересів. У трудовому колективі існує формальна й неформальна система відносин.

Дата добавления: 2014-10-31